хочу сюда!
 

Marissan

37 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 30-41 лет

Заметки с меткой «гора олимпа»

Пятьдесят оттенков белого. disu

....ты себе не представляешь, сколько крутилось в моей голове разных тем, связанных с тобой...
о твоей любви к чашкам, к кукольным клоунам, особенно рыжим (читанула твою старую заметку), о прогулках по дворикам и улочкам, об увлечении старинными фасадами домов, веками хранящими истории... ой, а сколько красивых песен написано в честь твоего имени (несе Галя воду *паю*)!!! ой, а еще есть комьюнити Disu в провинции Леччо, на самом каблучке итальянского сапожка и у Disu даже есть свой герб! вот! и еще много всего, 

но выбрала это:

я не знаю другого такого человека, который бы так любил снег, как ты.....

вот и для меня, ТЫ, как нежный, пушистый снег, так умело, словно небесный, ангельский художник всеми оттенками белого украшаешь мир, скрывая и пряча всю угловатость форм и их недостатки; такая же чистая, как первый снег, не сетуешь, не обсуждаешь тех, с кем общаешься, ты делишься всем тем добрым и настоящим, что есть в тебе, в твоем сердце, в твоей душе; такая же искристая, как снег под лучами яркого зимнего солнца и твой радостный смех, как отражение этих солнечных лучиков на белоснежном покрове; в тебе, такое же величие и красота души, как в заснеженных просторах, от которых невозможно отвести взор; тебе можно доверить самые заветные свои тайны, потому что ты их умеешь хранить; у тебя невероятно чуткая душа... я знаю, что ты иногда плачешь, читая грустные стихи или заметки и твои слезы, как весенняя капель, такие же кристально чистые...
и еще *по секрету*, мы с Марин называем тебя гуру, когда ищем решение какой-нибудь *задачки*, мы знаем, что есть у кого спросить - "идем советоваться к гуру, она точно скажет, что делать" 
Галочка, ты настоящая подруга !!!

heart


















heart

Якось одного дня disu...

... з чоловіком поїхала на дачу в Ангуїльську область. Там біля лісу є ловка річечка, яку загачують не тільки люди, а й бобрі. Однак скільки не ходила disu вздовж і впоперек річки — але жодного разу так і не вдалося угледіти того звіра. Не те, що зафотати (а disu це любить і вміє), — навіть просто побачити. Різні вужики, лелеки, жабки легко ловляться в об’єктив, білки взагалі табунами бігають по горіху прямо біля вікна й годинами позують, а бобрі — ні, неначе заворожені. Так бобер став для disu як не ідеєю фікс, то якоюсь невидимою "сакральною істотою", яку хотілося б побачити вживу хоч раз.

"Мабуть, якось треба забути фотик і походити, аби бобер дав про себе знать", — жартома подумала disu, тримаючи обома руками фоторужжо. — "Навряд чи сьогодні пощастить відзняти щось путнє, ще й напарника взяла з собою, буде шуміти й відлякувать не лише місцевих ханиг, а й усяку дику живність". Ходіння понад річкою поміж чагарників, верболозу, якихось клеників, "місць для пікніку" й ямок зі сміттям подарувало кілька відносно цікавих фоточок із мальками в воді, мохом, болотними півниками, свійськими гусями, червоно-чорними клопами-москалями та іншою буденною флорою й фауною. Жодного захудалого вужика чи полоза, не кажучи вже про бобра, на очі не траплялося. Супутник почав натякати, що пора вже валити йти робити шашлики з медом, однак якась невідома (чи відома?) сила вела disu далі вздовж русла.

Біля самої води мандрівники узріли пару свіжопогризаних осик. У душі disu зажевріла надія й додалося сил. І от раптом за надцятим зворотом на протилежному боці disu узріла... ТАК! ЙОГО!

На маленькому клаптику піску розлігся жирний бобер і чухався об ґрунт. Мабуть, його допікали якісь комахи. Плаский хвіст стирчав, неначе робоча частина бензопилки або чудернацька ласта. "Афігєть!!! Камера!!!" — вчасно згадала disu й швидко почала робити знімки.

Коли disu наздогнав супутник, бобер помітив людей і швидко скочив на ноги лапи в позу сторожа. При цьому хвіст кумедно лежав на землі між задніми перетинчастими лапами.



Оцінивши загрозу як середню, за кілька секунд він не спіша стрибнув у воду. disu не втрачала час і строчила фотиком як кулеметом. Відпливши на середину річки, бобер нирнув, на прощання махнувши своїм гребним хвостом. Само собою, азарт разом із виділеними гормонами не покинув так просто фотомисливців, і вони пішли за бульками, які випускав під водою бобер. Так вони дійшли до широкої труби, що спускалася з берега й була занурена в річку. У трохи каламутній воді було помітно, як велика тушка запливла у трубу. "Усьо, попався! Мабуть, там у нього дітки. Наступного разу зайдемо з протилежного боку!"

День уже вдався. "Щось мені це нагадує. Десь я вже читала щось таке. Шолє купити лотерею?" — Усміхнулася disu й відклала цю дію на вечір, коли вони доїдуть додому в Ангуїлью.

По дорозі до дачі трапилися пару вужиків, один полоз проплив по річці. "Хіхі, що це вони всі повилазили? Коли йшли сюди, нікого не було." Пролетівший над городами лелека з чимось великим у дзьобі нагадав disu про одну важливу річ, яка майже не виходила з голови вже кілька місяців.

Шашлики були готові до вживання, коли з Ангуїльї раптом подзвонили й повідомили радісну новину, що своєю значимістю перекрила й вужиків, і стрьомних бджіл, і тюльпани, й навіть зубатого бобра. "Новий етап!"

Де це дівся наш Сірожа? АskOld –Флеш



А  які гэта Сірожу вы тут шукаеце? 







Я його не бачив, чесно вам кажу





А я сто разів казав: Соня! Слідкуй за Сєрим! Не пускай його далі Гідропарку…







Це ви того Сірожу шукаєте, який  мене в минулому році після матчу «Зеніту» у  Неві хотів втопити? 

А я не скажу, де він ховається, тисячу чортів йому в печінку






Да-да-да! Саме оцього, з отакенною шевелюрою, Сірожу  з Пущі-Водиці, ми шукаємо!

Хоч би вуса тільки не збрив, бо хрєн найдем...







Нє, шукачі! 

Ви майте на увазі - ми своїх, лисих і вусатих, в обіду не даємо!!!!!!






Та ти шо?….А  хто ж йому погрожує?





Та нападають тут на нього всякі.

 Он той рудий. І отой чорнявий. І ота білявка...







Та ти що? А він що? А вони що? 

Ой, як же ж цікаво, я аж петлі погубив... 







А що він? Щиро отак дивується, не розуміє, за що на нього нападають.

 Він же чисту правду каже…






Тю! Та розслабтеся ви.

Сидить десь Сєрий, розслабляється, як оце я зараз…







А я ж уже казав якось Соні...






Та що ти заладив, як попугай - Соні, Соні...

А що та Соня може? Він як писав свої сценарії, так і пише. Йому  ж ніхто не указ






Нічого не знаю, не бачили ми такого останнім часом







 А Сірьожа, тим часом, десь готувався до флешмобу  імені  себе.


Бо всі ж знають, що Серьожа – молодець!  


 



намба..., De_Stress




наш маленький мир блогов предполагает сотни виртуальных знакомств, десятки из них -  с переходом в телефонное общение, и единицы - дружба с продолжением в реале. Маринка - пока еще не реальная подружка, но это- исключительно вопрос времениdruzhba
скорее всего, все жители сайта - рано или поздно, заглядывают на профили тех,с кем общаются, в надежде  узнать что-нибудь о собеседнике. вот так я увидела один из самых справедливых для виртуала текстов
(с) Я знаю вас. Але, мабуть, не зовсім. І ви мене—так само, як я вас!

так вот, из того, что я знаю, всё сказано в чужой рифме:


В вибрациях танца изящно порхали
Красивые кисти, столь тоненьких рук,
В них таинство звёзд, с отголоском печали,
Способность летать, несмотря на недуг.

Пусть строг хореограф, пусть жалость немая
В носочках натянутых чувствует боль,
Чтоб «Спящей красавице» рукоплескали
За самую первую лучшую роль!

Почти что актриса, звезда своей сцены,
Легко, виртуозно кружит в фуэте,
Не жаждя признания высшей богемы,
А просто стремясь к долгожданной мечте.

© 29.11.2013 Екатерина Шошорина 



пысы: Марушечка! в какую бы сторону тебя не крутанула жизнь - пусть это будет именно та сторона,которая тебе необходима именно на тот моментkiss

Аскольдъ...

забрёл я как-то в один автосалон...

и вот же ж загогулина-то какая...ну прям, как магнитом тянет меня к "противопоказанным" женщинам ...завсегдаээээх,   ничего дальше
                                                                                        и не помню(((
                                             
                                            а проснулся утром- так и вовсе всё уж позабыл((()))

  пы.сы. этот блоггер вообще-то хорошо очень пишет...и наврядли напивается до            "бестямы")))...
           


Девушки и их АскольдЪ


Где-то в Пуще на опушке живет АскольдЪ в избушке
пряжу он не сучит и не холсты он ткет
про девушек он пишет, коварный серцеедт
помнит все до мелочей аффтор красочных речей chih


Собственно девушки




Собственно их АскольдЪ (уставший от очередных побед)



Маэстро, туш!

зы: ничего личного (с), так впечатления от прочитанных заметок сегодняшнего олимпийца smile

Аскольдушка, с праздником тебя  drink

намба 3, АскольдЪ

что мы знаем о гражданине под ником АскольдЪ ? да, практически- ничего,кроме озвученного Змееловом  - см. его пост ниже http://blog.i.ua/user/8088198/2007301/ lol