хочу сюда!
 

Елена

31 год, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 25-40 лет

Заметки с меткой «гора олимпа»

Таких сейчас мало. Эйч

Таких мужчин сейчас действительно мало. Честный. С обострённым чувством справедливости. Но самое главное - этот Мужчина может, более того, считает своим долгом заступиться за женщину, которую пытаются оскорбить в его присутствии.
Разве нужно ещё что-то говорить?
Этим сказано ВСЁ!
Дорогой Эйч, спасибо, что ты есть на этом сайте.

ЗАМІТКА ДЛЯ ГАЛОЧКИ, або Про disu

Пані Галино, Ви вже вибачайте, що трохи фамільярно виразився, але це — для краси слова. Тим більше, що Ви самі так місцями підписуєтеся. podmig

При згадуванні Вас, у тому числі в силу асоціацій із іменем, у мене виникають ось такі позитивні візуальні образи:





Певна практичність (за роботою Вас скоріше можна віднести до технарів, а домашню кішку Ви звете просто — Ідісюда) гармонійно поєднується з романтизмом і любов’ю до людей узагалі та до конкретних зокрема.







На відміну від деяких колег по сайту, Ви a priori сприймаєте людей як хороших, і тільки їхні конкретні вчинки можуть похитнути Ваше приязне ставлення. Вашій широкій душі не байдужі всі ті, хто заходить на Вашу сторінку і спілкується з Вами просто про погоду чи про щось сокровенне. smile Це, без сумніву, притягує до Вас (і мене зокрема).

Ви стараєтесь не сидіти на місці й при найменшій можливості подорожуєте. Якщо є час — до Києва:



Майже повний перелік Ваших фотомандрів можна побачити тут.

Причому, на відміну від більшості, Вас цікавить не лише парадний фасад для туристів, а й дрібні деталі та вигляд ізбушки з боку лісу. smile Ви знаєтеся на різних контрфорсах та маскаронах і отримуєте від них кайф.

Якщо часу мало — Ви знайдете багато цікавого і у своїй Ангуїльї та на дачі.



Природа — ще одне Ваше захоплення.



 

"Той самий" бобер. smile







Вам навіть вдалося полюбити чоловікових бджіл, хоч серед них трапляються й "неправильні". smile



Хочеться, щоб у Вас надалі було все гаразд, щоб Ви по можливості не кидали цей сайт і продовжували товаришувати з такими оболтусами, як я. cvetok

DISUшка - Флеш.

 Про  Dорогу I дуже Sлавну  Uкраїночку


ЇЇ характер повністю відповідає  її імені – вона суцільна таємничість і морська гладь.

Спочатку я думала, що вона – член олімпійської збірної по стрільбі, бо її коментарі в замітках завжди настільки  влучні, що аж дух захоплює.

Потім я думала, що вона архітектор. Самий справжній. Як Гауді.

Тоді у мене мелькнула здогадка, що вона - наш український Паганель, так багато вона всього бачила і дослідила.

А потім я здогадалася, що вона настільки багатогранна, настільки любить життя у будь яких його проявах, що навіть укуси бджіл чи зустріч зі змією не здатні зупинити її.

     Ви багато бачили в своєму житті людей, які в будь-якій непомітній для нашого ока дрібниці бачать прекрасне? І не тільки бачать, а ще й майстерно це прекрасне фотографують? Та й ще й інших людей  з цим прекрасним знайомлять?

 От наша DISU саме з цієї когорти людей.

    Завдяки їй я можу віртуально подорожувати вуличками Києва чи околицями інших міст, якими вона зацікавилася. Доторкнутися до старих  стін і відчути під пальцями  шорсткість дореволюційної цеглини. Зустріти вологий затуманений світанок десь на тихій Росі чи відчути, як пахне свіжозораний чорнозем, по якому повільно і гордовито чвалає рудий і екзотичний бузько. Бути свідком того, як місячний диск на нічному небі із маленької жовтої цяточки повільно переростає у  великий блідий сирний диск. Полюбуватися галявинами жовтих річкових ірисів і посміятися над кумедними білочками у парку. Інколи ловлю себе на думці, що дивлюся на світ і сприймаю його  її очима. Трохи незвично, але я цій обставині дуже рада!  

Вона цього не знає, але саме завдяки їй я купила і тепер гладжу товсте пузико Хотею.

Саме завдяки їй я все більше впевнююся, що люди, які випадково «прийшли» до мене  - дверима не помиляються.

Саме вона стверджує, що бути   щасливим – це нормально,  бо щастя – це не подарунок долі. Це  спокійний фон нашого життя, базова комплектація.

І саме щастя я бажаю їй і всій її сім'ї! У всьому!

Цілую тебе, disu!

І ціную!


 

Флешмоб. disu. Искусство связывания.

Disu, милая..вот тебе такой подарочек, навеянный твоей авойsmutili

Эротическое искусство шибари выросло из древнейшей боевой японской системы плетения – ходзе-дзуцу, 
когда поверженного врага или преступника обездвиживали особым способом, связав его веревкой так, 
что пленный не мог пошевелиться, не причинив себе болезненных ощущений. 





Пятьдесят оттенков белого. disu

....ты себе не представляешь, сколько крутилось в моей голове разных тем, связанных с тобой...
о твоей любви к чашкам, к кукольным клоунам, особенно рыжим (читанула твою старую заметку), о прогулках по дворикам и улочкам, об увлечении старинными фасадами домов, веками хранящими истории... ой, а сколько красивых песен написано в честь твоего имени (несе Галя воду *паю*)!!! ой, а еще есть комьюнити Disu в провинции Леччо, на самом каблучке итальянского сапожка и у Disu даже есть свой герб! вот! и еще много всего, 

но выбрала это:

я не знаю другого такого человека, который бы так любил снег, как ты.....

вот и для меня, ТЫ, как нежный, пушистый снег, так умело, словно небесный, ангельский художник всеми оттенками белого украшаешь мир, скрывая и пряча всю угловатость форм и их недостатки; такая же чистая, как первый снег, не сетуешь, не обсуждаешь тех, с кем общаешься, ты делишься всем тем добрым и настоящим, что есть в тебе, в твоем сердце, в твоей душе; такая же искристая, как снег под лучами яркого зимнего солнца и твой радостный смех, как отражение этих солнечных лучиков на белоснежном покрове; в тебе, такое же величие и красота души, как в заснеженных просторах, от которых невозможно отвести взор; тебе можно доверить самые заветные свои тайны, потому что ты их умеешь хранить; у тебя невероятно чуткая душа... я знаю, что ты иногда плачешь, читая грустные стихи или заметки и твои слезы, как весенняя капель, такие же кристально чистые...
и еще *по секрету*, мы с Марин называем тебя гуру, когда ищем решение какой-нибудь *задачки*, мы знаем, что есть у кого спросить - "идем советоваться к гуру, она точно скажет, что делать" 
Галочка, ты настоящая подруга !!!

heart


















heart

Якось одного дня disu...

... з чоловіком поїхала на дачу в Ангуїльську область. Там біля лісу є ловка річечка, яку загачують не тільки люди, а й бобрі. Однак скільки не ходила disu вздовж і впоперек річки — але жодного разу так і не вдалося угледіти того звіра. Не те, що зафотати (а disu це любить і вміє), — навіть просто побачити. Різні вужики, лелеки, жабки легко ловляться в об’єктив, білки взагалі табунами бігають по горіху прямо біля вікна й годинами позують, а бобрі — ні, неначе заворожені. Так бобер став для disu як не ідеєю фікс, то якоюсь невидимою "сакральною істотою", яку хотілося б побачити вживу хоч раз.

"Мабуть, якось треба забути фотик і походити, аби бобер дав про себе знать", — жартома подумала disu, тримаючи обома руками фоторужжо. — "Навряд чи сьогодні пощастить відзняти щось путнє, ще й напарника взяла з собою, буде шуміти й відлякувать не лише місцевих ханиг, а й усяку дику живність". Ходіння понад річкою поміж чагарників, верболозу, якихось клеників, "місць для пікніку" й ямок зі сміттям подарувало кілька відносно цікавих фоточок із мальками в воді, мохом, болотними півниками, свійськими гусями, червоно-чорними клопами-москалями та іншою буденною флорою й фауною. Жодного захудалого вужика чи полоза, не кажучи вже про бобра, на очі не траплялося. Супутник почав натякати, що пора вже валити йти робити шашлики з медом, однак якась невідома (чи відома?) сила вела disu далі вздовж русла.

Біля самої води мандрівники узріли пару свіжопогризаних осик. У душі disu зажевріла надія й додалося сил. І от раптом за надцятим зворотом на протилежному боці disu узріла... ТАК! ЙОГО!

На маленькому клаптику піску розлігся жирний бобер і чухався об ґрунт. Мабуть, його допікали якісь комахи. Плаский хвіст стирчав, неначе робоча частина бензопилки або чудернацька ласта. "Афігєть!!! Камера!!!" — вчасно згадала disu й швидко почала робити знімки.

Коли disu наздогнав супутник, бобер помітив людей і швидко скочив на ноги лапи в позу сторожа. При цьому хвіст кумедно лежав на землі між задніми перетинчастими лапами.



Оцінивши загрозу як середню, за кілька секунд він не спіша стрибнув у воду. disu не втрачала час і строчила фотиком як кулеметом. Відпливши на середину річки, бобер нирнув, на прощання махнувши своїм гребним хвостом. Само собою, азарт разом із виділеними гормонами не покинув так просто фотомисливців, і вони пішли за бульками, які випускав під водою бобер. Так вони дійшли до широкої труби, що спускалася з берега й була занурена в річку. У трохи каламутній воді було помітно, як велика тушка запливла у трубу. "Усьо, попався! Мабуть, там у нього дітки. Наступного разу зайдемо з протилежного боку!"

День уже вдався. "Щось мені це нагадує. Десь я вже читала щось таке. Шолє купити лотерею?" — Усміхнулася disu й відклала цю дію на вечір, коли вони доїдуть додому в Ангуїлью.

По дорозі до дачі трапилися пару вужиків, один полоз проплив по річці. "Хіхі, що це вони всі повилазили? Коли йшли сюди, нікого не було." Пролетівший над городами лелека з чимось великим у дзьобі нагадав disu про одну важливу річ, яка майже не виходила з голови вже кілька місяців.

Шашлики були готові до вживання, коли з Ангуїльї раптом подзвонили й повідомили радісну новину, що своєю значимістю перекрила й вужиків, і стрьомних бджіл, і тюльпани, й навіть зубатого бобра. "Новий етап!"

Де це дівся наш Сірожа? АskOld –Флеш



А  які гэта Сірожу вы тут шукаеце? 







Я його не бачив, чесно вам кажу





А я сто разів казав: Соня! Слідкуй за Сєрим! Не пускай його далі Гідропарку…







Це ви того Сірожу шукаєте, який  мене в минулому році після матчу «Зеніту» у  Неві хотів втопити? 

А я не скажу, де він ховається, тисячу чортів йому в печінку






Да-да-да! Саме оцього, з отакенною шевелюрою, Сірожу  з Пущі-Водиці, ми шукаємо!

Хоч би вуса тільки не збрив, бо хрєн найдем...







Нє, шукачі! 

Ви майте на увазі - ми своїх, лисих і вусатих, в обіду не даємо!!!!!!






Та ти шо?….А  хто ж йому погрожує?





Та нападають тут на нього всякі.

 Он той рудий. І отой чорнявий. І ота білявка...







Та ти що? А він що? А вони що? 

Ой, як же ж цікаво, я аж петлі погубив... 







А що він? Щиро отак дивується, не розуміє, за що на нього нападають.

 Він же чисту правду каже…






Тю! Та розслабтеся ви.

Сидить десь Сєрий, розслабляється, як оце я зараз…







А я ж уже казав якось Соні...






Та що ти заладив, як попугай - Соні, Соні...

А що та Соня може? Він як писав свої сценарії, так і пише. Йому  ж ніхто не указ






Нічого не знаю, не бачили ми такого останнім часом







 А Сірьожа, тим часом, десь готувався до флешмобу  імені  себе.


Бо всі ж знають, що Серьожа – молодець!  


 



намба..., De_Stress




наш маленький мир блогов предполагает сотни виртуальных знакомств, десятки из них -  с переходом в телефонное общение, и единицы - дружба с продолжением в реале. Маринка - пока еще не реальная подружка, но это- исключительно вопрос времениdruzhba
скорее всего, все жители сайта - рано или поздно, заглядывают на профили тех,с кем общаются, в надежде  узнать что-нибудь о собеседнике. вот так я увидела один из самых справедливых для виртуала текстов
(с) Я знаю вас. Але, мабуть, не зовсім. І ви мене—так само, як я вас!

так вот, из того, что я знаю, всё сказано в чужой рифме:


В вибрациях танца изящно порхали
Красивые кисти, столь тоненьких рук,
В них таинство звёзд, с отголоском печали,
Способность летать, несмотря на недуг.

Пусть строг хореограф, пусть жалость немая
В носочках натянутых чувствует боль,
Чтоб «Спящей красавице» рукоплескали
За самую первую лучшую роль!

Почти что актриса, звезда своей сцены,
Легко, виртуозно кружит в фуэте,
Не жаждя признания высшей богемы,
А просто стремясь к долгожданной мечте.

© 29.11.2013 Екатерина Шошорина 



пысы: Марушечка! в какую бы сторону тебя не крутанула жизнь - пусть это будет именно та сторона,которая тебе необходима именно на тот моментkiss