хочу сюди!
 

светлана

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «націоналізм»

Марш проти міграції: перебіг подій

17:00 — На станції Метро “Ботанічний
Сад” почали збиратися перші учасники маршу. В цей час там знаходиться більше сотні ментів.

 

18:00 — На місці збору вже до півтисячі
людей. Починаються перші сутички (молодь нетолерантно обходиться з
мігрантами, що намагаються просковзувати повз).


18:30 — Перші зіткнення з міліцією, зриваємо спробу забрати одного з соратників за підпалені фаєри.


19:00 — Прибуває останній підрозділ
“Патріоту України”. Починається шикування. Барабанщики відпрацьовують
дріб, колона швидко розбирає прапори, банери, нарукавні пов’язки,
роздаються листівки. Вражає кількість учасників — нас більше тисячі.


19:30 — Лунає команда на вихід колони,
барабанний дріб і перші заряди: “Пам’ятай чужинець — тут господар
Українець!”, “Мігранти — геть додому!”, “Одна раса! Одна нація! Одна
батьківщина! Це — Україна!”, “Чайка Максим — не забудем і помстим!”,
“Один за всіх! І всі за одного!”, “Революція!”. Настрій у всіх
припіднято-урочистий і в той же час веселий і бойовий.


20:00 — Опиняємося біля “макДональдса”.
В “символ процвітаючого капіталізму” летять десятки димів та фаєрів.
Купки арабів, відвічних завсягдатаїів “макДональдсу”, тікають від
колони з усіх ніг. Починаємо співати “Жовто-блакитні” та “Ліс шумить,
яри гудуть!”


20:30 — Крокуємо площею Свободи. Біля
міліцейської дільниці, прямо на площі відбувається жорстка сутичка між
колоною та основною масою АСАВів. Причина сутички — здоровий п’яний
дегенерат зі своїми друзями, що бурхливо виражав нелюбов до “фашистів”
і любов до мігрантів. Отримавши від Провідника в голову, дегенерат
зникає, замість нього у Провідника вчіпляються з десяток ментів.
Соратники кидаються на допомогу. За секунду вся колона приходить у рух,
збиваємо ментів з асфальту, відбиваємо всіх наших. Старшина з трудом
заспокоює соратників, але з дільничного пункту міліції вже починає
валити дим, чергові ППС-ники тікають зі своєї “будки”. Захоплена
маленькою перемогою колона починає скажено танцювати, скандуючи
“А.С.А.В” та “Гопота в погонах”.


21:00 — Рухаємося Сумською,
перекриваємо Римарську, виходимо на площу Конституції. Тут проходить
фінальна частина акції. При загальному піднесенні, в фаєрах і димах,
колона слухає короткі промови Ідеологічного референта та Провідника,
присвячені чужинській окупації країни та ментівському “бєспрєдєлу”, що
покриває мігрантів і саджає патріотів. Так як менти ще вранці
відправили на штраф-площадку нашу вантажівку, що повинна була слугувати
помостом, то трибуною стає величезний танк-пам’ятник часів Першої
Світової війни, що стоїть посеред площі. Останнє — хвилина мовчання в
пам’ять побратима Макса Чайки та національний гімн, що виконується з
величезним піднесенням.


17 квітня вперше у ХХІ столітті
у Харкові та й на всій Східній Україні більше тисячі правих зібралися
разом на спільну акцію. Вороже налаштованих перехожих були одиниці, а
більшість, причому як молодь, так і люди похилого віку, радо вітали
марш. Наші ідеї ширяться в масах і підтримуються Українським народом.
Наші ряди стають щільнішими і чисельнішими. Наші кроки скоро відчує вся
Україна.
Джерело правдивої інформації: http://sna.in.ua/archives/8573?nggpage=3 .

ВАРТА


Юзеф Брандт “Варта над Дніпром”

                                          Шановні учасники і читачі співтовариства «ВАРТА»!

        Вітаю Вас з відкриттям нашого спільного проекту, який покликаний об’єднати і згуртувати на одному інформаційному терені всіх тих, кому не байдужа доля України. Хто народився або оселився на цій Богом освяченій землі з її власною історією, традиціями, цінностями і абсолютно унікальною культурою.

Співтовариство радо прийматиме учасниками всіх, хто може гордо себе ідентифікувати як "патріот", сміливо називати себе "націоналіст", не вважає образою прізвиська "бандерівець", хто не розмінює Україну на вождів і псевдопатріотів і має за життєве кредо - "Україна понад усе!"

З тих пір, як Україна стала незалежною, ворогів у неї ніколи не бракувало. Сусіди, які живилися за рахунок нашого народу, дуже не хотіли, щоб цей народ мав свою державу. Бо державу підкорити набагато важче, ніж територію; населення підпорядкувати набагато легше, ніж націю!

Перевертні і яничари, манкурти із втраченою національною пам’яттю стали основним козирем у боротьбі проти незалежної Української держави. А головною зброєю стали різні ідейки і теорійки, які мають розхитувати національну самосвідомість нашої спільноти, розсівати зерна меншовартісності, відбирати історичну пам’ять.

Мета нашого співтовариства – це утвердження української ідеї, яка століттями пробивалася із темряви гноблення до світла свободи – це самостійна, незалежна, соборна, демократична, національна держава Україна!

Публікації у нашому співтоваристві можуть містити актуальні питання, хто ми, українці, якого кореня; чому на двадцятому році незалежності нам ще так далеко до справжньої незалежності; чому дехто, як той манкурт, втратив історичну пам'ять і що треба, щоб її повернути йому; як українофоби з різних гілок влади пропагують антиукраїнську політику і через інформаційні джерела маніпулюють свідомістю недозрілого до Нації населення.

Чому саме «ВАРТА»?
Бо немає іншого шляху, як постати пильною ВАРТОЮ, щоб протистояти інформаційній навалі її ж зброєю, але правдиво-хлисткою, вдосконаленою і примноженою.


Про 20-ті роки ХХ століття ми знаємо менше, ніж про Київську Рус

Василь ШКЛЯР: Про 20-ті роки ХХ століття ми знаємо менше, ніж про Київську Русь

Розмовляли Марія ТОМАК, Надія ТИСЯЧНА, «День», Олег КОЦАРЕВ

«…пам’ять про Холодний Яр 20-х років тільки-но починає повертатися до українців. Власне, «Чорний Ворон» — перший художній роман, присвячений тим подіям. …»

«Сучасні українці досі бояться слова «націоналізм». «Націоналіст» у нас звучить як «екстреміст» або щось гірше. З огляду на те, за якими ознаками у нас визначається націоналізм, усі європейські держави — націоналістичні. Саркозі — націоналіст. Меркель — націоналістка, бо вона каже те, чого ніколи не сказав би український президент: кожна людина в Німеччині, яка не знає німецької мови, є для нас небажаною. У нас кваліфікували б це як націоналізм, а то й фашизм. Українці бояться і цього слова, і відповідного мислення. Повернення до пам’яті, до певних базових речей відбувається дуже кволо.»

Повний текст розмови - газета "День"

Капіталізм

  Сучасному капіталу тісно в державних кордонах, тому здійснення поневолення і поширення експлуатації народів капіталізм використовує вчення про так званий ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМ. Саме ця течія політичної філософської думки і є головним засобом поневолення народів: 1. Відняти в народів мову та культуру створюється сприятливий ґрунт для нівелювання особистості. 2. Відняти в народів історичну пам'ять для формування прошарку "іванів родства нєпомнящіх". 3. Врешті решт знищити віру в Бога замінивши її вакханаліями споживацьких інстинктів.  А потім нам скажуть: "Так істарічєскі слажілась".  Ні, вони то не зі зла. Просто все це зменшує собівартість виробництва.............. [ Читати далі ]
© Слово 

Русскоязычный украинский националист

Слабо верится, что такое может быть, но такие люди существуют. Можно сказать, что я — один из них. 
Итак, что же это за зверь такой - русскоязычный украинский националист. 
Рассказываю:
  • Это люди, часто всю жизнь говорящие по-русски, но считающие себя украинцами, а Украину своей Родиной.
  • Мы спокойно в разговоре переходим с одного языка на другой: у нас есть друзья во всех частях страны.
  • За границей на вопрос "Are you from Russia?" отвечаем "No! I'm from Ukraine."
  • На другой вопрос: "What is your native language", отвечаем: "I'm bilingual: Ukrainian and Russian".
  • После просмотра фильма мучительно пытаемся вспомнить, на каком языке он был, на русском или украинском.
  • На клавиатуре у нас стоят три раскладки: Ї, Ы, S.
  • Мы с радостью смотрим на то, что наши дети ходят в украинские дет. садики и школы.
  • Попытки агрессивного навязывания украинского языка некоторыми нашими очень щепетильными чинушами нас пугает в первую очередь из-за того, что это может оттолкнуть людей от украинского
  • Для нас Тарас Шевченко, Иван Франко, Лесь Курбас (список бесконечен) стоят в одном ряду с Лермонтовым, Пушкиным, Булгаковым.

Націоналізм і анархізм - чи є можливим поєднання?

Одним з головних ідейних постулатів націоналізму є створення національної держави, тобто з домінантою в державі одного етноса, як в Польші - поляки, в Угорщині - угри, Болгарії - болгари тощо. Звичайно там живуть й інші народи, але в загальному на окресліній кордонами території беззастережно домінує один етнос і це його (!) держава.
Відповідно з того будується державна структура та ідеологія: Польська держава піклується про добробут поляків, Угорська - угрів, Болгарська - болгар тощо. І тут не виникає жодних протестних емоцій ні у кого, бо то є норма, то є правильна і розумна основа державного утворення - добробут титульної нації. Притому цей добробут держава забезпечує за рахунок праці власної титульної нації, а не за рахунок пригноблення інших націй і країн, бо то є вже державним форматом імперій і націонал-шовінізму, тобто - нацизму. Проте у різних етнічних вкрапленнях в таких національних державах не виникає питання, чому в цтому державному управлінні домінує саме ця нація, а не вони...
Отже бути націоналістом означає дбати про націю і державу, тобто це в науковому трактуванні є проявом альтруїзму, такою частковою жертовністю свого «Я» на користь національного «МИ», тобто держави. Як відомо, головним завданням держави є нормативно-регулятисна діяльність, тобто встановлення справедливих правил співжиття людей і суспільства в цілому.
Анархізм за своїм природним поняттям є домінатою егоїзму, коли власне «ego» є вирішальним у всіх вчинках людини: роблю те, що хочу, тому що я так хочу! Всі інші соціальні обов’язки є вторинними. Для анархізму будь-яке соціальне утворення від простої місцевої громади і аж до держави включно є скоріше ворогами, чим співдружніми формами життя. Одним словом, при анархізмі на особу не діє жодне зовнішнє зобов’язання чи примус у вигляді законів або прямих наказів - все це можливе тільки з середини особи! З свідомого особистого дотримання певних норм і правил у безпосередніх вчинках і вцілому в житті.
Чомусь таке опозиціювання анархізму до державних юридичних норм сприймають як стан беззаконня, сваволі, хаосу, руйнації і деградації. Тобто як суспільний регрес, а не прогрес. Я протилежної думки і спробую це далі довести.
Почну з простого і вельми наглядного: прошу вас озирнутись довколо себе, а потім поглянути на світ в цілому - ну і які враження? Є держави, є наддержавні світові організації, а порядку особливого в світі не бачимо, як і у власній державі. Закони є, але їх порушуння такі масові, що легше назвати цей стан «узаконенним беззаконням», аніж певним державним ладом, як демократія, олігархія, диктатура або монархія. Власне тому я давно насміхаюсь з противників анархії такими словами: «Панове, в Україні анархія вже давно, просто ви не хочете її визнати як факт нашого супільного життя! А не визнавати не означає не мати!»
Чого варте наше українське законодавство, де навіть народні депутати не розуміють головної функції законів, а саме: стала норма на тривалий період часу. А у нас як? Приймають депутати закон і майже одночасно починають робити в ньому «законні зміни і доповнення» - ну не абсурд? Постійна зміна законодавства, наявність законів, положення яких суперечать одне одному, або взагалі є антагоністичні - яка тут «логіка порядку»?  Що це за «правова держава», де в конституції чітко і неоднозначно сказано, що для громадян країни освіта і медицина є виключно безкоштовною, а далі законодавці виписують закони і нормативи оплати навчання та лікування тими ж громадянами - чи не абсурд?
Якими є головні засади життя наших людей? Визначальним є не державні інституції, а свій приватний статус і приватні зв’язки, абсолютно ніким не регульовани. В нашому соціумі людина фактично робить сама своє життя без якоїсь вагомої допомоги інших сторонніх чинників - хіба це не основа анархічного устрою? А більшість наших підприємств існує не завдяки державним нормам і правилам, але навіть навпаки виживає в супереч цим законам. Держава в сучасному варіанті українських реалій виступає по відношенню і простих громадяна, і підприємст не як законодавчий регулятор і стимулятор процесів розвитку та збагачення, а як класичний паразит. Власне тому стає зрозумілим, чому найзаможнішим класом в Україні стають не виробники і промисловці, а депутати, держслужбовці та правоохоронці.
Більше не буду розписувати наше життя - розумний сам побачить, обдумає, проаналізує і визнає...
Також не буду проводити теоретичні обгрунтування змісту анархізму та його ідейного і соціального застосування. Дисткусія з цих питань була детально і досить плідно обговорена в ХІХ - першій половині ХХ століть, тому можу порадити читати ті праці, хто зацікавиться загальною теорією питання анархізму.
Я хочу обговорити і розповісти дещо інше.
Коли починались  розмови про внесення змін до Конституції України, то я вирішим детальніше вивчити це питання, для чого узявся читати дуже цікаву книгу «История политических и правовых учений» - учебник для вузов под общей редакцией профессора В.С.Нерсесянца, Москва, 1998 р. Я уважно прочитав і опрацював цю книгу, навіть засів за реферат, але докінчувати його не стачило снаги. Проте розуміння предмету дало грунтовне, тому коли я дивлюсь на сучасне наше лже-законотворчість - розумію наскільки деструктивний процес правового розвалу і обвалу відбувається в державі Україна.
І відверто визнаю, що не знаю і не бачу якогось однозначного курсу на майбутнє, який би дав позитивні результати в розвитку нашого суспільства. Можливо, що це і добре - відсутність однозначності. Як, цілком можливо, що недолугість наших теперішних «державотворців» за минулі 20 років і багато віків до того дасть нам можливість перетворити сферу нашого соціального життя в дійсно в сферу позитивного добробуту громади і народного благополуччя.
Власне тому, коли я чую про необхідність жертовності громадян задля створення якоїсь там «сильної України, могутньої держави, світового лідера тощо», то сприймаю це дуже скептично і задаю просте питання: «А людям яка буде з того користь? З тої могутності та лідерства?» Що з того доброго було людям, що Російська та Австрійська імперії були світовими потугами найвищого рівня? А спочивший в бозі Радянський Союз був світовим гегемоном - ну і що? Голодомори, масові репресії, війни й інші безкінечні соціальні експерименти, що вартували трагедій життя сотень мільйонів (!) людей - задля чого? Щоб був якийсь там віртуальний фантом «сильна світова держава».
Як не мене - подібна ідеологія побудови розуміння добробуту людини як окремого громадянина тільки від того, що він мешкає у «найкрутішій в світі дережаві» є одною з найдурніших ідей. Тому якщо хтось вважає націоналізм як домінанту держави над особою, то я проти такого націоналізму. Моє розуміння націоналізму, як пріорітет людині! Це лад, де все в державі влаштовано так, що надає найкращі умови для особистого життя людини і збереження нею своєї національної ідентичності як складової частини свого задоволення від життя. В мене є дивне переконання, що кожна людина приходить в цей світ, щоб жити щасливо. Оскільки розуміння щастя є суто суб’єктивною категорією і виключно індивідуальне, тобто анархічне за своїм основним принципом, тому я вважаю і суспільний лад, збудований на анархічному підгрунті найбільш досконалим і доцільним. Одним словом, я не вбачаю проблеми в поєднанні націоналізму та анархізму. Вся проблема полягає тільки у свідомості людей як окремих одиниць соціуму.
Щоб мене краще зрозуміли, я наведу цитату з вже названонної вище книги: «...Аристотель, згідно поглядам якого східна деспотія - це є недорозвинуте до височин політики «варварське» правління з безправ’ям та рабством підданих. Аристотелівська характеристика людина як політичної особи якраз й означає, що тільки в своїй розвинутості (розумовій та моральній) люди, будучи вільними, можуть організувати своє спільне життя на політичних засадах.»
Читаючи рядки роздумів древньогрецького філософа, я водночас споглядаю на наше сьогодення і розумію, як мало ми просунулись вперед з отим особистим рівнем розуму і моралі, особливо у верхніх ешелонах влади, але таку селекцію обумовлює сама структура нашого суспільного ладу, де права і повноваження окремої людини фактично нульові. Мене це не влаштовує! Я віддаю всю владу - Людині!
І не безпідтавно: я бачу і переконаний, що більшість сучасних людей дотримуються правил порядного життя не тому, що бояться покарань за порушення, а тому що самі хочуть того від елементарного бажання внутрішньо мати душевний спокій з життя, де ти нікого не ображаєш, не обманюєш і не обкрадаєш, як і тебе також інші. До речі, доведено не раз історією, що жодна найжорстокіша покара ніколи не була причиною зменшення чи зникнення злочинів, а також - не призвела до встановлення правової свідомості, тому що людина зосереджувалась не на моральності змісту дотримання закону, а на тому, як уникнути кари. Тільки усвідомлення громадянами поокремо моральної потреби дотримуватись особисто правил і норм співжиття давало позитивні результати. Анархія чи назвіть цей лад якось інше, але його зміст у високій моральності і самовідповідальності особи за свої вчинки.
Слово «монархія» означає досліно «один най», тобто вищій ступінь над іншими когось одного, начальник над іншими. Зрозуміло, що «анархія» означає дослівно «нема най», тобто абсолютна рівність всіх, навіть якщо хтось і виконує за обов’язками функції керівника. В принципі світ до того наближається, коли двірник чи кур’єр може спокійно привітатись за руку з президентом держави і нікого ця подія зараз не буде шокувати. Навпаки зараз простежується всенародна тенденція до зневаги урядовців і депутатів вищого рівня, що має під собою цілком вагомі підстави, але не будемо деталізувати. Просто я вважаю це ще одним доказом процесу демонополізації влади і  відмирання держави, як унітарно-тоталітарного апарату. Влада повинна перейти від можновладців у центральному апараті до безпосередньо людей, які в низових абсолютно добровільних об’єднаннях і будуть організовувати своє життя і життя держави вцілому.
Одним словом ставайте націонал-анархістами : живіть власним життям і покладайтесь на власні національні сили, а не чекайте, що вам хтось має сприяти, щось дати, допомогти тощо. Дармовщини не існує в світі: кожен, хто щось дає, той унезалежнює і робить рабом. А жити треба вільною людиною! Тож я у нікого нічого не прошу - я беру своє! Чого сам досяг і заробив власною працею. Тим і щасливий.

Богдан Гордасевич
м. Львів-Рясне
11.02.2011 р.

Давно в дитинстві я прочитав в художньому оповіданні сцену, коли підступно схопленого і зв’язаного Івана Богуна привели до Ярем Вишневецького і той наказав стати перед ним на коліна, на що Богун відповів: «На коліна стаю тільки перед Богом і то з власної волі».
Власне це і стало моїм дивізом націонал-анархізму в далекц вже  80-ті. Просто не все можна сказати вже - іноді потрібно зачекати. Думаю, що зараз саме той час, коли люди стають самостійними свідомими одиницями Всесвіту у нашій славній Україні.

Діяльність Патріотів України.

Слава Україні . Я направляю Вам інтерв’ю, взяте в Андрія Білецького – Провідника ВГО “Патріот України” та ініціатора створення Соціал – Національної Асамблеї Журналісткою Ларисою Корнієнко для інформаційного сайту «Информация без границ».

Вороги називають його нацистом, терористом, головним фашистом країни… Соратники величають Вождем. До цього націоналісти величали Вождем лише Євгена Коновальця, засновника та фундатора Організації Українських Націоналістів. Хто він, Андрій Білецький, голова Організації «Патріот України»? Про це та інше – в інтерв’ю, яке взяла у Білецького наш кореспондент Лариса Корнієнко.

Пане Білецький, нещодавно засоби масової інформації повідомляли, що Ви були ініціатором координаційної наради правих, націоналістичних організацій, на якій, наскільки я зрозуміла, було прийнято рішення про об’єднання цих організацій в політичну партію «Соціал-Національна Асамблея». Виникає питання, навіщо Вам, об’єднуючись, створювати чергову майже 200 партію? Адже й інші партії мають бажання до об’єднання: «Фронт змін» об’єднується з «Громадянською позицією» та «Європейською партією», лідер УНП Юрій Костенко заявив про бажання його політичної сили об’єднатись з Народним рухом та партією «За Україну!». То чи не простіше було б і вам, представникам так званої правої, вуличної політики, приєднатись до якоїсь більш-менш потужної партії, яка сповідує близьку вам ідеологію?

Соціал-Націоанльна Асамблея вже у своїх початках вказує на те, що вона аж ніяк не буде ще однією черговою, рядовою політичною партією. Самі люди, які створюють СНА, не належать ні до політикуму, ні до бізнесу. Це досить молоді люди, які є представниками вуличних бойових молодіжних рухів. Для нас, звичними є такі речі як боротьба, ієрархія, дисципліна, а не закулісні перемовини і поділ “бабла». Ми збираємося перенести наші цінності в політику, і це вже зробить нас унікальними як політичну партію. До того ж ми плануємо бути єдиною політичною партією, яка крім політичної боротьби веде активну вуличну політику, має свою силову складову та чіткий світогляд. На другу частину питання можна однозначно відповісти наступне: у нас немає друзів серед політиків і партій. Соціал-націоналізм претендує на те, щоб стати єдиною ідеологією українців у ХХІ столітті. Наші союзники – це українська нація та українська молодь. Інших нам і не потрібно.

В своїй діяльності ВГО «Патріот України» часто використовує антимігрантську риторику, а проводячи так звані націозахисні акції, часто-густо переслідує іноземних громадян? Чим перед Вами завинили іноземці, які шукають в нашій країні кращої долі?

Справді, ми виступаємо з виразно антимігрантських позицій. При цьому ми не розділяємо міграцію на нелегальну та законну. Міграція є однозначно негативним фактором для існування нашого народу та нашої країни. Вона підточує біологічні, економічні та цивілізаційні основи існування нашого народу. В етнічному плані навала мігрантів загрожує перетворити українців на меншість у своїй власній країні, враховуючи від’ємну народжуваність в українців та величезну кількість дітей у родинах вихідців з Азії та Африки. В економічному плані дешева іноземна робоча сила відбирає роботу у мільйонів українців. Користуючись зв’язками з батьківщиною, великі діаспори, такі, як китайська чи в’єтнамська, знищують цілі галузі української економіки, заполонивши наш ринок неякісним, але вкрай дешевим азійським крамом. Як приклад, можна вести мову про легку текстильну промисловість України. В цивілізаційному плані ми, виховані в демократизованому толерастному суспільстві, вже програємо іноземним діаспорам, які добре зберігають національні, расові та релігійні відмінності. Не вони інтегруються в нашу цивілізацію, а ми потроху інтегруємося у сфери їхнього духовного впливу. Приклад Західної Європи, де сотні тисяч білих європейців щорічно навертаються до ісламу, показує нам майбутній небезпечний сценарій і для України. Щодо націозахисної діяльності – всі іноземці, які, як ви кажете переслідуються «Патріотом України», мали персональні провини перед українським народом. Такі, як зґвалтування, збройні напади, торгівля наркотиками тощо. Ці люди, поїхавши зі свого дому, шукають кращої долі в чужому домі, намагаючись вигнати господаря надвір. Так як грабіжник шукає кращої долі, залізши у хвіртку та грабуючи господарів. Жоден господар в здоровому глузді не буде жаліти грабіжника і його нещасливу долю, а буде захищатися задля того, щоб викинути незваного гостя з будинку.

Слухаючи Вас виникає думка, що Україна має проблеми виключно з нелегальними мігрантами а як же той факт, що країну поглинає безробіття, економічна криза? Мабуть для Вас соціальні питання другорядні і цікавлять Вас менше ніж національні?

Соціальні і національні питання – це два нерозривно пов’язаних між собою поняття. Вирішити соціальне питання, не вирішивши національного, в нашій країні неможливо. Так, як і неможливо налагодити здорове національне життя, не встановивши справедливий соціальний порядок. Мігрантське питання справді є одним з ключових. Нашим кредо – знищувати все, що знищує наш народ. Як відомо, відновити можна майже все: економіку, порядок на вулицях, демографію, сильну армію та флот, ядерну зброю, але єдине, що неможливо відновити – це чистота крові. Якщо ми опинимося через 30 років в абсолютній меншості в своїй країні, то нам абсолютно нецікаво, кому дістанеться наша економіка, наша земля, наша армія. Перше завдання – зберегти все це для наших власних дітей. Але, як я казав раніше, соціальне питання є невідривно пов’язаним з національним. Навіть в форматі «Патріоту України» майже кожна друга справа була пов’язана з соціальними або економічними питаннями. Тільки нещодавно Організація брала участь в антиурядових акціях проти нового податкового кодексу, неодноразово підтримувала мешканців проти незаконних забудов, відновлювала спортивні та дитячі майданчики тощо. Зараз Організація ретельно готується до найближчих акцій соціального спрямування. Яких саме – говорити не буду. Хай це стане невеличким «сюрпризом» для нашої влади. Я певен, що з появою політичного формату соціал-націоналістичного руху, вага соціальних акцій буде тільки збільшуватись.

Зараз більшість націоналістичних організацій та середовищ воліють йти в підпілля. Ви ж збираєтесь проводити з’їзд нової націоналістичної партії. Репресій не боїтеся?

Не боїмося і ніколи не боялися. Більшість лідерів соціал-націоналістичного руху багаторазово затримувалися міліцією та СБУ. Проти багатьох з нас неодноразово порушували кримінальні справи. Це наш свідомий вибір, і будь-який прес тільки гартує справжній характер. В підпілля зараз ідуть або параноїки, або люди, які за секретністю хочуть приховати нікчемність і малочисельність своїх організацій. Ми ведемо мовчазну вуличну боротьбу. Ця боротьба за опанування української вулиці буде продовжуватися і після створення партії. Я вірю, що зараз перемога лежить не в дитячих забавках у лицарів плаща та кинджала, а в поєднанні потужної політичної сили та згуртованої організації молоді, яка може захопити і втримати владу на вулиці.

Якщо заговорили про репресії, то виникає таке питання. В свій час керівництво ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери активно критикувало «Патріот України» за співпрацю з російськими націоналістами. Після арешту активістів «Тризубу» «Патріот України» виступив на їхню підтримку. Чим це викликано?

«Патріот України» ніколи не критикував «Тризуб» в ідеологічному або організаційному плані. Не в наших традиціях займатися пустим теоретизуванням і полемікою. Хто є хто, показує саме життя. Хлопці із «Тризуба», незважаючи на критику «Патріоту» їхнім керівництвом, залишаються і залишаться нашими побратимами, яким ми будемо допомагати незалежно від того, подякують нам «тризубівські гуру» чи ні. Я особисто добре знаю Андрія Степміцького, його сім’ю, його дітей. В свій час нас зв’язували дружні стосунки та спільні справи. Відмовляти старим товаришам в дружбі або допомозі – це зовсім не по-українськи і не по-соціал-націоналістичному. Тому ми й виходили з вимогою випустити хлопців з «Тризубу». Більше того, всі інші, хто вийшов підтримати «Тризуб», навіть злякалися подати заявку на проведення акції. До того ж, відверто кажучи, я впевнений, що вони не причетні ані до вибуху в Запоріжжі, ані до зброї, нібито знайденої в їхній машині.

Ви якась досить дивна націоналістична організація. Всі націоналісти виступають проти Росії, а Ви проводите ряд акцій на підтримку російських націоналістів і футбольних хуліганів, які влаштували масові заворушення на Манежній площі в Москві. Чому?

Не бачу нічого дивного. Для значної частини російських націоналістів ключовим питанням є виживання власної нації, а не якісь ефемерні імперські перспективи РФ. Саме з цими людьми ми в першу чергу співпрацюємо. Саме цих людей ми в першу чергу підтримуємо. В будь-який час націоналізм бореться за виживання свого народу та проти його ворогів. Безумовно зараз значно більшим ворогом є експансіоністський в економічному і військовому плані Китай з його 1,5-мільярдним населенням, ніж потихеньку конаюча Росія. До того ж, для нас не є пустим звуком біла солідарність. Якщо завтра слов’янське населення еРеФії перестане існувати, то післязавтра ми будемо мати кордон з Китаєм або всесвітнім халіфатом, з їх сотнями і сотнями мільйонів чужинців, в яких Україна ризикує повністю розчинитися за декілька десятиріч.

«Патріот України» позиціонує себе як бойова організація і багато уваги приділяє фізичній підготовці членства. Що це: підготовка майбутніх терористів чи це щось інше?

В першу чергу спорт – це школа гартування характеру. В підготовці бійця форма та зброя – це другорядне. Перше – це дух. Немає нічого кращого для виховання духу молоді, ніж дух змагання, бажання перемогти інших, перемогти себе, свою лінь, слабкість, страхи. Все це дає нам в першу чергу спорт та вишкільна система.

Самі-то спортом займаєтесь?

Безумовно, постійно протягом більш ніж 10 років. 4 рази на тиждень ходжу в спортзал. Боксую, займаюсь ножовим боєм, практичною стрільбою. Вранці обов’язково – зарядка та пробіжка. Намагаюсь підтримувати у всьому здоровий спосіб життя. Зрозуміло, що не вживаю алкоголю та не палю.

Правдиві новини знаходяться на сторінці http://sna.in.ua .

До Дня Соборності України 22 січня

PROFESSION DE FOI МОЛОДИХ УКРАЇНЦІВ  

(Символ віри для молодих Українців)

Читане на Тарасові роковини 1893 р. ув університетському місті на Україні.  

(Провопис оригіналу максимально збережено)


Знаючи сучасний стан і рух української молодїжи по багатох містах широкої Вкраїни, стежучи по змозї за рідною літературою, що має своїм осередком Галичину, і уважаючи на попередній, так званий, українофільский рух, ми молоді Українці, порадивши ся і спогодивши ся поміж себе, поклали привселюдно в коротких словах висловити наші погляди і взагалі наше PROFESSION DE FOI (символ віри).[ Читати далі ]

92%, 46 голосів

4%, 2 голоси

4%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Националистическая революция откладывается.

 Украинское информационное пространство раскалено до бела пылающими лозунгами и новостями типа "взорвали", "нашли склад оружия", "подкинули оружие", "арестовали", "отпустили", "лишили геройского звания", "выходи форсировать Днепр!" и прочее, и прочее, и....

 Политики, о которых стали забывать и которые всё больше и больше оказываются смешными, воспряли. Наскоро вспушив чубчики, отрепетировав позаимствованные у В.И.Ленина и А.Гитлера жесты, поиграв перед зеркалом скулами и строгим взглядом, вприпрыжку поскакали поднимать массы на майданы.
 
 ....А вот хотят ли те массы подниматься - ещё вопрос. Баааааааааальшой вопрос.
 Звоню приятелю во Львов. Он умеренный националист и предприниматель. Что там, - спрашиваю с обывательским
беспокойством? Я ведь живу у самого Днепра, начнут его форсировать, так чтоб я не крутился под снарядами.

 Та ничего не будет, успокоил меня приятель. Сейчас это никому не нужно. "Нэ на часи". Много работы по приведению города в порядок к  Евро-2012.  В нем  заинтересован  и Восток, и Запад Украины, предприниматели, рабочие, ну и само собой чиновник тоже не будет ходить голодным. Работы много, ожиданий тоже. Тут не до статуса С.Бандеры.
 Но львовянин есть львовянин и дальше приятель понёс всё то, чем пестрят все украинские издания.
  Дальше было неинтересно.

 Но из потока информации в его изложении, я узнал что с лета в области введён моратории на ретрансляцию русскоязычных песен в общественных местах (кафе, ночных клубах и т. д.). Посмотрел в интернет - да. Так и есть. На китайские или финские песни моратория нет, а на русские есть..... Не иначе как львовские  чиновники получили взятку от собственников авторского права на те песни. Да и реклама-то какая! Тоже ведь денег стоит.

 Ну, вышли избранники львовского народу  проводить сессию у памятника Бандеры, ну постояли с застывшими на лицах героическим пафосом. Ну собрались вокруг зеваки, которых СМИ назвало "многочисленным митингом". Что дальше? Вот  вдруг  наступит настоящая зима, что они будут отвечать   собственными избирателями за лопнувшие трубы и замерзшие дома?  Ведь мёрзнущего бывателя не согреешь воспоминаниями как депутат за звания героя Бандере мёрз у его памятника... Или ну как опять   очередной паводок?. А  власти страны ещё хааааааааарашо подумают стоит ли
помогать тем, кто вместо подготовки к  паводку устраивает митинги, не имеющие отношения к компетенции облсовета?

  Такие вот политические пляски с прискоком в эпоху дикого капитализма....