Рід Шухевичів славний багатьма іменами. Прадід командира УПА — священик Йосип Шухевич першим в українській літературі перекладав Вергілія , Шіллера, Вальтера Скотта. Передмову до посмертного видання його творів написав Іван Франко. Дід Володимир Шухевич, професор, активний «просвітянин» і дійсний член НТШ (тогочасна Українська академія наук), автор найгрунтовнішої праці про гуцулів — 5–томної «Гуцульщини».

Батько — Йосип Шухевич — був цісарсько–королівським суддею в містечку Кроковець. Тут він проголосив маніфест Західноукраїнської Народної Республіки і був іменований повітовим політичним комісаром. Дядько Степан Шухевич — адвокат і оборонець прав українців на гучних політичних процесах у Польщі.

http://www.umoloda.kiev.ua/regions/74/213/0/38253/

30 червня 1907 року у Йосифа Шухевича і Євгенії (дів. Стоцька) народився син Роман.

 

Йому судилося піднести славу цього роду на найвищу щаблю захисника української нації. Саме дякуючи Роману Шухевичу, сьогодні молодь українська цікавиться усім родом Шухевичів. У 31 рік Романа призначено заступником начальника штабу Карпатської Січі, у 34 він вже заступник міністра оборони Українського Державного Правління, що перелякало фашистів і вони організовують полювання на Романа. Він в.о. голови ОУН(р) і голова проводу ОУН(р) на українських землях, головний командир УПА мав русяве волосся. Часто вдягав форму офіцера армії окупантів і ходив Львовом, як при німцях, так і при совєтах. Навіть при останніх їздив у справах на Схід і Південь, лікувався в Одесі. Все життя своє поклав Роман Шухевич на оборону своєї нації і заслуговує на вшанування як на державному рівні, так і на рівні спортивних і дитячих товариств, бо такою різноплановою і обдарованою людиною українці мають пишатися перед усім Світом. Він може бути зразком для молоді, як видатний піаніст, як видатний танцюрист, як видатний мандрівник або гарний плавець. Наприклад, на човні проплив з Галичини по Бугу та Віслі до Балтики і назад — на веслах проти течії.

 

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D1%83%D1%85%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%99%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Подвійним святом для українців є дата 30 червня, це по-перше, день відновлення української держави, і по-друге, річниця народження видатного українця, Героя України Романа Шухевича. Слава Україні, державі, що має таких Героїв!

Документальная кинолента о подвиге артиллериста Николая Сиротинина.
Это первый случай в Великой Отечественной Войне, когда офицеры танкисты
армии Гудериана, 17 июля 1941-го года с почестями похоронили убитого ими советского солдата!
Сиротинин, в одиночку, более двух часов вёл неравный бой с колонной вражеской бронетехники и танков.


На таких примерах должны крепнуть принципы и идеалы юных сердец Свободной страны!!!

Когда мне было лет 12,  я прочла в журнале замечателое повествование о любви двух людей, которое меня затронуло до глубины души. Я, как могла, разыскивала хоть какие-то сведения о них. И, увидев изображение героя, была потрясена, как некогда  сама Марина Цветаева:

Ах, на гравюре полустертой,
В один великолепный миг,
Я встретила, Тучков-четвертый,
Ваш нежный лик,

И вашу хрупкую фигуру,
И золотые ордена...
И я, поцеловав гравюру,
Не знала сна.

[ Читать дальше ]

Хороше Кіно!!! "ТОЙ, ХТО ПРОЙШОВ КРІЗЬ ВОГОНЬ".

Іван Даценко народився і виріс на Полтавщині, перед самою війною
закінчив Школу Пілотів. За свої 213 бойових вильотів получив
"Зірку Героя". Але у квітні-44 був збитий під Львовом – та попав у
німецький полон... Звідти він втік – але в сересері його вже записали
у зрадники (бо не застрілився, як подобає справжньому герою!) – і
одразу призначили у ГУЛАГ... Але він втік і з ГУЛАГу – і тоді його
об'явили "без вісті зникнувшим" – і на нього почалась ОХОТА...
Повертатись у лагеря більше не хотілось – тому він просто ЗНИК...
---
... Вряд чи хто колись би згадав героя – якби не Дивний Випадок:
в 1967 році на Всемирній Виставці у Монреалі нашу делегацію
запросили відвідати індейську резервацію – і люди були просто
ПРИГОЛОМШЕНІ, коли Вождь Племені Ірокезів запросив їх у свій
вігвам, і привітав делегацію НА ЧИСТІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ!!!
---
Через 40 років до цеї теми повернулись українські кінематографісти
на чолі з режисером Михайлом Іллєнком. Роль героя дали молодому
актору Дмитру Лінартовичу.
---
Мені сподобалось! А вам???
Скачать можна без проблем тут (у других місцях видалено...):
http://mohavk.ucoz.ru/blog/proshedshij_skvoz_ogon/2012-04-22-122

Друг познаётся в беде... Герой в битве... Жена в бедности... Муж в декрете

В наше мирное время как мы можем себя проявить с геройской стороны?

Герой / Hero озвучка

Смотреть дораму (рус суб) http://video.i.ua/user/3336240/62085

Смотерть дораму (озвучка) http://video.i.ua/user/3336240/62221

Жанр: экшен, фантастика

Эпизоды:  10

Широковещательная сеть: OCN

Период вещания:  2012-Mar-18 to 2012-May-20

Время в эфире:  Sunday 23:00

Режиссеры:   Kim Hong Sun

Сценарист: Goo Dong Hoi

Русские субтитры от Фансаб группы «Томато»

Команда:

Координатор - Kashiki

Перевод - Kashiki

Редакция – Alptraum

Озвучка от Green Tea

В ролях:

Yang Dong Geun - Kim Heuk Chul / Ким Хын Чхоль

2007 - I'm Sam  

2006 - Dr. Kkang  

2002 - Ruler of Your Own World  

2001 - Nonstop 2  

1999 - School

Han Chae Ah - Yoon Yi On / Юн И Он

2011 - Stranger 6  

2010 - A Man Called God (MBC, 2010)

2009 – Мальчки краше цветочков / Boys Before Flowers

Про дораму http://blog.i.ua/user/3336240/592626

Клипы по дораме http://video.i.ua/user/3336240/46613

2006 - Exhibition of Fireworks  

2005 - My Girl cameo

Про дораму http://blog.i.ua/user/3336240/689123

Смотреть дораму http://video.i.ua/user/3336240/52162

Son Byung Ho - Kim Hoon / Ким Хун

2011 – 2012 - Bride of the Sun / Taeyangui Sinbu  - Park Tae-Ho

2011 - 49 дней / 49 Days - Oh Hae-Won

про дораму http://blog.i.ua/user/3336240/667537/

Смотреть дораму (рус суб) http://video.i.ua/user/3336240/51012

Смотреть дораму (озвучка) http://video.i.ua/user/3336240/60580

2008-2009 - The Land of the Wind / Baramui Nara - Tak-Rok

2008 Негодяй / Robber - Kim Ho-Jin

Про дораму http://blog.i.ua/community/3375/969322

Смотреть дораму (озвучка) http://video.i.ua/user/3336240/61806

2007 - Behind The White Tower / Hayeon Keotap - Kim Hoon

2006 - Great Expectations / Widaehan Yusan - So Dong-Pa

Choi Chul Ho - Kim Myung Chul / Ким Мён Чхоль

2012 - Love Again  

2010 - Dong Yi  

2010 - Город влюбленных, или "Хочу замуж!" / The Woman Who Still Wants To Marry

Про дораму http://blog.i.ua/community/3375/833106

Смотреть дораму (рус суб) http://video.i.ua/user/3336240/57731

Смотреть дораму (озвучка) http://video.i.ua/user/3336240/60963

2010 - Chuno  

2009 - Hot Blood  

2009 - Partner

И другие

Park Won Sang - Kweon Hyeok Kyu / Хёк Гю Ку

Jo Jae Yoon - Yang Joon / Ян Чжун

Kwon Min - Shin Dong Min / Син Дон Мин

Geum Dan Bi - Kim Na Ra / Ким На Ра

Ryohei Otani - Lee Jae In / Ли Чжэ Ин

Oh Soo Min - Jang Chae Ok / Чан Чхэ Ок

Kim Sung Hoon  - Han Yong Joo / Хан Ён Чжу

Сюжет:

Недалёкое будущие. 2020 год.

Республика Корея. Город Муён.

Страна разорена, а город погряз в убийствах и коррупции. Население разделилось на бедных и богатых. Средний класс, как таковой, перестал существовать вовсе.

 

Ким Хын Чхолю неведомы все эти проблемы. Он - сын мэра, человека властного и очень богатого. Человека, способного обмануть не только закон, но даже и саму смерть.

Хын Чхоль выбивается из общей картины его показательно-идеального семейства. Сестра учится в юридическом колледже, брат - главный прокурор, отец - мэр, а мама была знаменитым адвокатом. Хын Чхоль смог отличиться лишь количеством арестов, лишением прав за вождение в нетрезвом виде и депортацией из Китая.

Разве такой парень может спасти мир? Да, если он обманул саму смерть и стал обладать супер способностями, а рядом с ним, прекрасная и одинокая, детектив Юн.

Почему Россия боится украинского героя 300-летней давности? - вопрошают на страницах The Wall Street Journal американские эксперты Адриан Каратницки и Александер Дж. Мотил. "В глазах современного российского государства и его пропагандистов Мазепа - враг общества номер один, изменник, предавший Петра Великого, православную веру и единство славянских народов", - пишут они. Между тем биография самого Мазепы дает мало поводов для столь бурных чувств: гетман, процветающий магнат, он задался целью объединить все украинские земли в рамках казачьего государства и разорвал многолетнее партнерство с Петром Великим, почувствовав, что российские амбиции угрожают независимости Украины, утверждают авторы. 

"Полтавская битва предопределила геополитический облик Европы на последующие 300 лет", - пишут авторы, поясняя, что Петр предложил новый нарратив для своего государства: вместо Московии объявил его Россией, претендуя на родство с Киевской Русью. "Тем самым Петр и его царство превратились из азиатских выскочек в европейскую империю", - утверждают они. Малейшая претензия Киева на автономию или принадлежность к другой стране были прямым вызовом петровскому мифу и основанной на нем легитимности российского государства, говорится в статье. 

Безусловно, в XVII веке исторические идентичности еще до конца не сформировались, но современная Украина нуждается в собственном историческом нарративе для сплочения нации. Авторы считают попытки его создания безобидными. "Но накал российской полемики по поводу событий и лиц трехсотлетней давности указывает: российское государство заинтересовано в том, чтобы идея воссоединения России и Украины не угасла, а заодно старается укрепить культурный барьер между украиноязычным Западом и русскоязычным Востоком Украины", - говорится в статье. 

В этом контексте Мазепа - символ борьбы за независимость от России, союзник Европы и Запада. Объявляя его изменником, политики вроде Путина намекают, что сегодняшние сторонники украинской государственности тоже предают славянское единство, утверждают авторы. "Эти усилия России по подрыву национальной идентичности Украины вряд ли будут успешны, но в краткосрочной перспективе они, возможно, усилят раздоры между Западной и Восточной Украиной, провоцируя нестабильность и расширяя возможности России по гегемонии над слабой соседкой", - заключают авторы, указывая, что современное сражение за трактовку Полтавской битвы не менее значимо, чем сама эта битва в свое время. 

Я заметил его стоящим на холме. Это был он - человек, никогда не шутивший, совершенно не знавший, что такое юмор. С этим он прожил всю свою ужасную черно-белую жизнь. Дойдя однажды до высшей ступени ступени управления государством, он стал президентом. Но страна лениво почесалась, зевнула и продолжала как ни в чем не бывало ползти в красивое будущее. Ей было наплевать на него. Она таких повидала не один десяток...

Народ сперва хотел над ним подшутить, но тут же, поплатившись некоторыми свободами, передумал. Президент тем временем видел свое предназначение в совсем иной плоскости. С уклоном в драматизм непростых политических отношений. Но люди радовались уже тому, что он не был клоуном. Клоун правил перед ним. Тогда страна обхохоталась, заплатив впрочем за удовольствие кучу денег и часть территорий. Теперешнему же предстояло все вернуть и приумножить. Тут было не до смеха. Пришло время сомкнуть ряды, штыки наперевес и - вперед! Штурм унд дранг. Быстро и эффективно.

Потерянной крови никто не измерит. Никто и никогда. Да и зачем? Ведь к власти пришел он, тот, кто не шутит. Кто не знает юмора. Вот он. Стоит на холме. Гордый и красивый. А внизу солдаты играют заключительный акт кровавой трагедии. Последняя битва титанов. Я с ним успешно дошел до восьмого уровня. Он, все-таки был на своем месте. Угрюмый герой последней сверхсложной игры "Сумерки души". Осталась только эта битва, а дальше?.. что дальше?.. это не знает даже он. Президент, стоящий на холме.

           Так вже воно є, що за кожним актором закріпляють якесь певне амплуа й починають його сприймати лише у рамках того звичного амплуа, й потім дуже важко довести, що актор значно більш глибокий і більш різноплановий, що це актор ґатунку трагедій Шекспіра й найкращої світової драматургії.            Просто, ну не дають (чи майже не дають) йому грати ТАКІ, класичні найяскравіші ролі... (щоправда, можливо ще й тому, що не часто створюють такі фільми)            І це стосується не лише «акторів другого плану», а і відомих та дуже відомих акторів…

І тому надзвичайно неприємно вражає, коли, характеризуючи таких акторів відомі журналісти звертають особливу увагу не на ще більш високий рівень філігранної гри, а на… «зайві сантиметри на талії» («чи це не початок ожиріння!», «ми помітили, що він/вона ніби вже не у такій формі» – …та він/вона у найкращої акторської формі, бо здатен передавати такі відтінки почуттів,  які більшість не здатна й сприйняти!)

Ті ж самі неприємні відчуття у мене з’явилися, коли почула (за допомогою ТV), як відомі (англомовні) люди обговорюють, чи з’явився живіт у Дензела Вашингтона…бо його ж сприймають насамперед як такого, що створює кіногероїв, які у гарній спортивній формі…

 І вийшло, що ніби лише це вони помічали, коли дивилися фільми, де грав Дензел Вашингтон!

Щодо більшості кінообразів, створених Дензелом Вашингтоном, то про таких говорять: «це справжній чоловік», «стриманий і не багатослівний», «сильний і вольовий» і т. ін. А такі кіногерої у свідомості американців здебільшого мають бути лише «у гарній спортивній формі» і «без зайвих сантиметрів на талії», бо лише це для представників маскультури найперше «впадає у вічі» і найпершим береться до уваги.              Можливо тому про більшість американської кінопродукції також говорять, що це все професійно зроблене, але надзвичайно примітивне не цікаве і пласке?

Але ж там завжди були (і ще є) актори, які, кого б не грали, створювали  такі багатошарові складні кінообрази, що можна лише дивуватися (і додавати, що їх потенціал аж ніяк не міг повністю використатися у більшості фільмів, у яких вони змушені були грати).

 Саме як такий актор мав би й сприйматися Дензел Вашингтон, щоб справжні «кіногурмани» розглядали численні деталі і акторські знахідки, підкресливши, що своєю працею він збагатив досвід світового кіномистецтва.

Наприклад, як він зіграв у трилері з елементами фантастики (спецслужби робили експерименти, щоб  використовувати «двійника» людини) надзвичайно відповідального, лаконічного у жестах навченого опановувати себе і розмовляти з людьми в екстремальних обставинах службовця, який намагається не допустити терористичного акту!                Щосекунди там такі події!       Ті події, як і поведінку людей, важко передбачити (весь час неприємні сюрпризи, а люди здійснюють дурні вчинки і гальмують ними так необхідну швидкість дій), і вони сприймаються й усвідомлюються його героєм, як живою людиною (але це можна помітити лише у якусь частку секунду, лише уважно вдивляючись в очі!), потім мовчки здійснюється аналіз тієї жахливої ситуації й пошук оптимальних варіантів виходу з безвихідної ситуації            (і все це – в очах!), намагання заспокоїти і захистити тих, кого має захистити герой, хоч як там йому самі жертви (чи потенційні жертви) у цьому заважають, робить і говорить лише необхідне, опановуючи своє хвилювання, яке нікому не показує (але все це, всю цю приховану надзвичайну розумову і емоційну активність ми бачимо, уважно вдивляючись в очі! А це ж найвищий пілотаж для акторів!!!) 

Тому, коли бачиш такі прояви надзвичайного таланту і професіоналізму, просто вражаєшся: а про що це вони всі говорять? Вони ж теж бачили цей фільм, цю філігранну акторську гру, цей вир почуттів і думок у очах актора?! І після цього …з сантиметром і вимірювати талію?!!! Якщо такий підхід є панівним, то… Америка просто не заслуговує на ТАКИХ акторів! _____________________________________________

Опитування

Коли Ви бачите у фільмі  кіногероя (чи кіногероїню), що для Вас є найважливішим?