хочу сюда!
 

Инна

38 лет, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 38-50 лет

Заметки с меткой «моє літо»

Зміню заголовок, а то он деякі Дісу шугаються. Ггггг!

Про брата. Отого, що музикант, вчитель, майстер музичних інструментів, реконструктор і прочая, і прочая. Так от, він ще й трішки пасічник! 

Так шо, може хтось хоче натурального меду Новою поштою, пишіть мені, або йому ось сюди  Дуже смачний. У більшості різнотрав'я.
 Ціна:  0,5 літра - 50 грн. + пересилка
            1 літр - 100 грн.  + пересилка
Смачного вам!
            

Якщо чесно,

я дуже люблю інтернет! Оці всі розмови про залежність, відмови тимчасові чи остаточні, від соцмереж - це все не моє.
 
По-перше, тирнет являється афігєнним інструментом. Більшість, що мене цікавить знаходиться на відстані клавіатури. Будь-який рецепт, будь-які вправи, будь-яка афіша, будь-яка новина і т.д.

По-друге. В реалі мене оточують нудні люди, пора вже в цьому і собі зізнатись. Нудні або шалено зайняті. Але у більшості таки нудні. Я не маю кому запропонувати піти зі мною на пробіжку. Не маю з ким поговорити про тиждень без цукру. Не маю кого запросити на прогулянку чи в музей. І не те щоб їх цікавило щось інше. Мене вони теж нікуди не запрошують, бо не ходять. А не ходять, бо лінуються чи не цікавляться. Я теж лінива, але зараз не про це. Єдине виключення, то мій брат. Щоправда тут уже я для нього нудна, бо він більше по поїздках, а я не люблю дорогу, подорожі і громадський транспорт. Як він каже: Яка ж ти скуууучна. В тебе ж навіть шкарпетки ніколи не губляться! 
Це все, що вам треба про мене знатиlol навіть шкарпетки всі по парах. 

Так от. В і нтернеті завжди можна знайти однодумців і цікаві ідеї. За це я безмежно ціную і цьомаю свій вай-фай прямо у його бездротовий зв'язок. Не виходячи з дому можна зробити, що завгодно (або відходячи недалеко)! Взяти участь у різних марафонах, челенджах, квестах. Скільки вже років, а я досі тішуся от прямо ЩОДНЯ ТІШУСЯ від такої можливості! 

Часом мені не вистачає людини поруч, яка б розділяла мої захоплення і з якою ми б приносили в життя одне одної щось нове. Не вистачає не дружби, не спілкування, а якогось .... партнерства.... компаньйонки. Щось таке. 

Дуже рідко, я розвіртуалізовуюсь із кимсь. І знаєте, ще ні разу не було промаху! Всі ці люди прекрасні, зі всіма я спілкуюсь і дуже їх люблю. 

І взагалі дуже гарно себе почуваю. Отак наче життя стає цікавіше і цікавіше із кожним днем.

Тут не буде ніяких висновків. І порад я теж не прошу. І не жаліюсь ні на що. Це просто впіймана за хвіст емоція в друкованих літерах. Всім гарного дня. 

Перестала робити вправи,

зависла на 57 кеге з десятими. 
Дуже хочу скинути ще хоча б до 56,9 до 25 серпня! Так уже мрію про ту шістку, шо капець. Тим більше, що в трикотажній сукні досі виглядаю жахливо. Як би то розвтикатися і знову почати варити собі окремо гречку та робити якісь трохи вправи. В ідеалі страшно хочу виділити час хоч на одненьку пробіжку, але поки і так не висипаюся, безглуздо вставати ще раніше. А то що вийде? Встала. Побігала. Скисла. Вирубилась. Або сидиш весь день позіхаєш, за серце хапаєшся. А хто щось робити буде? 


День якось не задався від самого ранку.

Все летіло з рук. Вдома лишалась не сама. Пішла вигулювати собак в ліс - поки тушила чиєсь вогнище, що межувало з сухою травою, Джесіка знайшла людське гімно і вивалялась у ньому від кінчика носа до кінчика хвоста. Додому йшли без настрою, гівно унило звисало з зубців парфорса, я періодично давала Джесьці підсрачники. Викупала пса, помила ванну, перепрала півквартири. 
Побила кришку від міксера, ващє печаль! Кароч, весь день якась срань.  Понеділок задає тон всьому тижню, - думала я. Тиждень накрився жіночим статтевим органом, - думала я. 
А 10 хвилин тому на балконі роцвів кактус. Ніжно-білою квіткою. Дикою красою. І світ одразу став кращим на одну зірку. Я аж ахнула від несподіванки! Краса врятує світ, однозначно. І настрій врятує. І день. І тиждень, надіюсь. 



Сходили з Ч в кіно

на Атомну Блондинку, тепер передивляюся фільми з Шарліз Терон.

В цілому мені зараз набагато легше, хоча, по факту, важче. Тобто з'явилася велика внутрішня проблема, але вона показала хто є хто і скріпила нас із Ч як пару. Тепер я не знаю, як відповідати на питання "як справи?")))) 

Познайомилися з черговою невісткою від Малюка. Таке миле дитя! А якби вії змити, то було б узагалі бомбезне, бо там такі вії наліплені, що навіть кольору очей не видно. Але вони вдвох такі гарні у своїй юності в своїй любові. 

Хочеться зробити щось із квартирою. Вона красива, але я не вмію, на жаль, того підкреслити. Не знаю,як краще і з чого починати. Навіть після прибирання житло не виглядає чистим і охайним. От я люблю всілякі марафони типу по стилю, по невживанню солодкого, спортивні челенджі, психологічні завдання виконувати і т.д. Чому такого немає по дизайну житла? Я б радо взяла участь :) Може тоді б зрозуміла, чого тут так невистачає. 

Літо закінчується. Чи й було воно у мене?...

Не беріть до серця, все вищенаписане просто думки вголос. Всім добра. 




Щоранку я думаю,

що сьогодні не буду займатися. Лінь/спати хочеться/не можу/не хочу/щось болить/всі причини на світі. А потім зітхаю і думаю: ну, хоча б вправи для спини, їх всього дві+похрустіти. А потім раз очнулась за розминкою. А там  уже і 50 присідань. І трішки на попі походити. І мадонну ще. І ногами помахати. А в кінці, як розтяжку не зробиш, назавтра болітиме все... і.... і....  Приходжу до тями, вся мокра, убита. Тьху! А мала ж сьогодні перерву зробити))))))) 
Залишилось навчитися не жерти багато і поганого. Та цього мене навіть програма ваубоді не навчила, на жаль. Єдине що ковбасу ось черговий раз перестали їсти - несмачно, шкідливо, дорого - невиправданий харч вопше. 
А оскільки я вправи роблю, але й жру не хіло, то вага застигла давно на несимпатичній поділці. І здавалося б, навіщо мені щодня так убиватися на килимку. А ні, інакше вже не можу! Упоролась, кароч. А ще ж Чарівник любитель гантельки потягати, яких я навіть підняти не можу. Отак і підстьобуєм одне одного день за днем. 

-//-//-//-//-//-

У нас знову рукавичка до кінця місяця. 5 людей, 2 собаки, плюс весь час хтось шостий нарісується, то родічі приїдуть на деньок, то друзі зайдуть, тож уже й не памятаю, коли нас хоч п'ятеро було ввечері. 

-//-//-//-//-//-

Джесіку навесні водили до собачого мужика. Мужик був нижчий за неї, але коренастий, накачаний і татуйований. Ви колись бачили стаффа із татуюванням? Я тоже ахрєнєла!!!  Два дні оргії за участі двох стаффордів, одного юнака і одного зрілого чоловіка, нічо не дали. Цуценят не передбачається. Я рада, якщо чесно. 



Соррі, чось всі фотки собак в мене поолучаються у бебехах. Бо вони або валяються на розстелених ліжках, або розстеляють їх самі. 



Як завжди,

після довгої перерви, не знаю з чого почати. Про що вам написати? Що показати? 





29%, 5 голосов

18%, 3 голоса

12%, 2 голоса

29%, 5 голосов

12%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Обіцяла далі написати

Спробую. 

Найбільше чого я очікувала від поїздки - побувати у Львові. По дорозі туди і назад часу було обмаль. Я зависла перед церквою? собором? по дорозі з вокзалом, гладила стіни будинків, роздивлялася неймовірні двері і балкони. Останнього дня ми встигли оббігти навколо Ратуші, обійняти знайому, хвилинку потанцювати під вуличних музикантів, взяти кави з собою. Хотіла чашку, але зажмотила 80 грн, потому шо всього трохи більше сотні залишалося. Надіюсь, ще матиму нагоду її купити.

У мене склалося враження, що Львів, то історії. 
- Заїбали туристи, -  зітхає фігура на фасаді.
- Та да, киває інша, -  кави? - і вони розказують байки, сьорбаючи напій, роздивляючись, як губиться сонце у завитках на стінах. Розминають руки, махають гіпсовими ногами, сидячи на краю даху. А потім повертаються на місця зі словами: "Пора працювати харизмою" приймають звичні пози і розглядають безкінечний потік заворожених людей. Хто чує ті історії? Хто вловлює, що шепочуть стіни? Хто читає по обсипаній штукатурці? Не знаю, але він точно щасливець! Львів закритий. За показною щирістю - свої правила. Чужинцям зась заглядати за ширму - там свій світ. 

Фоток нема. Ще одразу я вирішила, що в цій поїзді буду жити, а не клацати телефоном. Та й останній, на той момент, давно і безбожно сів батареєю. 



Якщо все буде добре,

то в середу буду у Львові. А звідти на український Вудсток. Брат запросив із собою. А я... А що я? Мені втрачати нічого! Міні мета - вижити у поїздці, оскільки попутчик із мене хреновий. Я приходжу в ужас від перспективи життя у наметі і всього сопутствующого. Але мрія побачити Львів переважає, тож попрусь на край країни за новими враженнями, надіюсь хорошими.

Дуже хочеться стрепенутися, скинути із себе негатив і знову посміхатися, радіти щодня. Це обов'язково буде, питання лише коли саме.
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая