хочу сюди!
 

Людмила

39 років, лев, познайомиться з хлопцем у віці 35-43 років

Замітки з міткою «українська література»

Що варто прочитати з української літератури

Українські книжки, які варто прочитати громадянину України

«Кобзар» - Тарас Шевченко
«Чорна рада» - Пантелеймон Куліш
«Гайдамаки» - Юрій Мушкетик
«Зачарована Десна» - Олександр Довженко 
«Енеїда» - Іван Котляревський
«Лісова пісня» - Леся Українка
«Кайдашева сім'я» - Іван Нечуй-Левицький
«Роксолана» - Павло Загребельний
«Маруся Чурай» - Ліна Костенко
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» -Панас Мирний
"Захар Беркут» - Іван Франко
«Записки українського самашедшего» - Ліна Костенко
«Солодка Даруся» - Марія Матіос
«Залишенець. Чорний ворон» - Василь Шкляр
«Холодний Яр» - Юрій Горліс-Горський
«Байки Харківські» - Григорій Сковорода
«Марія» - Улас Самчук
«Історія українського козацтва» - Валерій Смолій
«Жовтий князь» - Василь Барка
«Новели та гуморески» - Василь Симоненко
«Московіада» - Юрій Андрухович
«Тигролови» - Іван Багряний 
«Сад Гетсиманський» - Іван Багряний
«Українська Повстанська Армія» - Володимир Вятрович, Ігор Дерев'яний
«Бояриня» - Леся Українка
«Ворошиловград» - Сергій Жадан
«Нація» - Марія Матіос
«Украинский национализм: ликбез для русских» - Кирило Галушко
«Поезія» - Василь Стус
«Історія України-Руси» - Михайло Грушевський
«Україна в огні» - Олександр Довженко
«25 перемог України» - Олександр Палій
«БотакЄ» - Тарас Прохасько
«Історія Русів — вічна книга української незалежності» - Автор невідомий
«Століття Якова» - Володимир Лис
«Український національний рух 40-50-х рр.» - Юрій Киричук
«Вічник» - Мирослав Дочинець
«Оповідання» - Василь Стефаник
«Дванадцять обручів» - Юрій Андрухович
«Музей покинутих секретів» - Оксана Забужко
«Краса і сила» - Володимир Винниченко
«Лексикон інтимних міст» - Юрій Андрухович
«Теплі історії до кави» - Надія Гербіш
«Вся наша історія – це музей похованих секретів» - Оксана Забужко
«Танго смерті» - Юрій Вінничук
«Людолови» - Зінаїда Тулуб
«Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» - Оксана Забужко
«Козацькому роду нема переводу, або Козак Мамай та чужа молодиця» - Олександр Ільченко
«Богдан Хмельницький» - Валерій Смолій, Валерій Степанков
«Геополітичні орієнтири нової України» - Юрій Липа
«Призначення України» - Юрій Липа
«Самостійна Україна» - Микола Міхновський
«Червоний» - Андрій Кокотюха
«Многії літа. Благії літа» - Мирослав Дочинець
«Зоряний Корсар» - Олесь Бердник
«Чорна Пантера і Білий Медвідь» - Володимир Винниченко
«Мальва Ланда» - Юрій Винничук
«Ментальність орди» - Евген Гуцало
«Московська воша» - Симон Петлюра
«Країна Моксель або Московія» - Володимир Білінський
«Діва-Обида» - Ігор Римарук
«Таємний посол» - Володимир Малик
«Українці: витоки та історичні долі» - Леонід Залізняк
«Володарі гетьманської булави: Історичні портрети» - редакція Олексія Дмитренко
«Петро Дорошенко» - - Валерій Смолій, Валерій Степанков
«Україна today: під прапором сталінізму» - Сергій Грабовський
«Майже ніколи не навпаки» - Марія Матіос
«Дефіляда в Москві» - Василь Кожелянко
«Тема для медитації» - Леонід Кононович
«БОТ» - Макс Кідрук
«Хронос» - Тарас Антипович
«Піца Гімалаї» - Ірена Карпа
«Апостолові Петру. Автопортрет альтер его» - Юрій Іллєнко
«Я повертаю Україні те, що в неї викрадено» - Раїса Іванченко
«Вільний спосіб життя. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців» - Олександр Косуха
«Брама Безсмертя» - Юрій Шилов
«Таємниці Єви» - Богдан Коломийчук
«Криничар» - Мирослав Дочинець
«Мед з дікалоном» - Юрій Камаєв
«Рівне/Ровно» - Олександр Ірванець
«Про українську пісню й музику» - Олександр Кошиць
«Білий кречет» - Володимир Шовкошитний
«Дзвоник» - Борис Грінченко


Українське сучасне і літературне: укрсучліт


КОРОНАЦІЯ СЛОВА

«Коронація слова» оголосила цьогорічних лауреатів   20.08.2021


21 Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» оголосив переможців. Про це Читомо повідомили організатори.

Стали відомі переможці у номінації «Романи»:

 

  • 1 місце – «Raptus melancholicus» Олексія Ганзенка (село Владиславка Київської області)
  • 2 місце – «Яблука Єви» Христини Коціри (Київ)
  • 3 місце – «Вік червоних мурах» Тані П’янкової (Івано-Франківськ)

 

Спеціальні відзнаки:

 

  • відзнака від Андрія Кокотюхи «Золотий Пістоль» за найкращий кримінальний роман – «В тенетах Білої пані» Валентина Тарасова (Київ)
  • «Найглибше та найґрунтовніше дослідження історії свого роду» від Лесі Воронюк та Всесвітнього дня вишиванки – «У пошуках щастя» Иларса Дарбоненка (село Новотроїцьке Донецької області)
  • відзнака від Анатолія Ткаченка за інтелектуальний гумор – «Троєщинське море» Ольги Макаренко (Київ)
  • відзнака від Ольги Бондар за відверте та зворушливе висвітлення соціальної проблеми в романі – «Ми вмираємо лише раз» Інгурен Гутен (Київ)
  • відзнака від Олександра Вільчинського за найкращий твір на воєнну тематику – «Оскар» Людмили Охріменко (Харків)
  • відзнака від Ніки Нікалео та Львівського жіночого літературного клубу за найкращий твір про кохання – «Синя кімната» Євгенії Прімм (Херсон)
  • відзнака «Малі романи» від часопису «Дебют-газета» – «Гадюка в полі» Ганни Щавінської (Здолбунів Рівненської області)
  • відзнака за найкращу рецензію на «коронований» твір від Софії Філоненко – рецензія на твір Марії Ткачівської «Тримай мене, ковзанко» Жанни Куяви (Київ)
  • відзнака інклюзивних оповідань «Terra інклюзія» – «Світло» Анни Хоми (Львів)
  • спецвідзнака від Тараса Демкури за найкращий твір про Йогана-Георга Пінзеля – «Святий дар Пінзеля» Василя Бабія (село міського типу Богородчани Івано-Франківської області)

 

Відзнака «Міжнародний вибір»:

 

  • Польща – «Барамор» Наталії Зражевської (Щецин-Горлівка)
  • Англія – «СОД» Ганни Вайт (Колчестер-Львів)
  • США – «Спекотне літо в Нью-Йорку» Анатолія Сергієнка (Нью-Йорк- Стрий)
  •  Франція – «Улюбленці долі» Тетяни Жарко (Страсбург-Київ), «Анаконда» Павла Матюші (Київ-Париж)
  •  Італія – «Софія, Сергій та інші» В’ячеслава Третяка (Рівне), «П’ята Єва» Інни Савки (с.Довжок, Чернівецька обл.), «Русалії» Міли Поланської (П’ємонт-Київ)
  •  Канада – «Оттава вулиця Купер» Євгена Лакінського (Квебек, Канада)
  •  Греція – «Знайти країну амазонок» Наталії Довгопол (Афіни-Бровари), «Несезон» Таіс Золотковської (острів Закінтос-Харків)
  •  Мексика – «Десять почуттів» Анастасії Йосифович (Гвадалахара)
  • Німеччина – «Біжи, Мартусю!» Вероніки Мосевич (Гамбург)

 

Відзнака «Вибір видавця»:

 

  • від видавництва «Фабула» – «Пані Рея та Мінотавр» Олени Кузьміної (Київ)
  • від видавництва «Кондор» – «Львівські таємниці» Оксани Дуплій (Черкаси)
  • від видавництва «Клуб сімейного дозвілля» – «Янголи Білого дому» Віталія Медвідя (Славутич), «Княгиня Острозька» Марія Ткачівська (Івано-Франківськ)
  • від видавництва «Моторний равлик» – «Не королівської крові» і «Єва» Вікторії Кравченко (Львів), «Інший ліс» Дмитра Алабугіна (Старокостянтинів), «Орігамі з привидів» Тетяни Клепікової (Київ)

 

 

Дипломанти:

 

  • «Покровитель» Ольга Козій (Кропивницький)
  • «Прокляття» Ірина Власенко (Київ)
  • «Доба ікони» Георгій Пилипенко (Біла Церква)
  • «Приречення» Василь Щеглюк (Львів)
  • «Тіні павукових лілей» Ольга Мігель (Кропивницький)
  • «Не мій дім» Ярослава Литвин (Біла Церква)
  • «Спогади про майбутнє» Юлія Єфанова (Київ)
  • «Кров Авіценни» Світлана Веренич (Горбань) (Черкаси)
  • «Волонтерка або Найромантичніше кохання восени» Галина Фесюк (Жовква, Львівської області)
  • «108 кроків донбаським джерелом» Роман Кучеренко (Канів)
  • «Наперекор долі» Наталя Чернишенко (Херсон)
  • «Дощ» Іван Хабінець (Теребовля Тернопільської області)
  • «Амазонія» Валерій і Наталя Лапікури (Київ)

 

Фіналісти:

 

  • «Очевидець» Наталія Чайковська (Луцьк)
  • «Збіг обставин» Даша Дашковська (Донецьк)
  • «За брамою пекла» Наталія Дурунда (Ужгород)
  • «Sanktuarium» Єлізавета Восковнюк (Кам’янець-Подільський)
  • «Легкий присмак гіркоти» Марина Соколян (Київ)
  • «На роздоріжжі історій» Юлія Нагорнюк (Ланівці Тернопільської області)
  • «Напівфабрикат» Льоха Хахулін (Одеса)

 

Спеціальна номінація короткої прози про сучасний Київ та киян «Як тебе не любити»:

 

  • 1 місця – «Під вічними небесами Часу» Наталі Андрушко (Могилів-Подільський) і «Коли зорі згасають» Юлії Сіндаровської (Київ)
  • 2 місце – «Голуби Галицької площі» Олександра Козинця (Київ)
  • 3 місце – «Василько» Тетяни Прозорової (Кривий Ріг)

 

Дипломанти:

 

  • «Володимирський ринок» Вікторія Бабич-Вепрєва (Київ)
  • «Музей загублених речей» Богдан Красавцев (Київ)
  • «Чарівний підвальчик» Вікторія Пономарьова (Київ)
  • «Ностальгія» Євген Ільїн (Київ)
  • «Рятівники фонтану» Ніна Абрамович (Київ)
  • «Розмова з Києвом» Діна Піддубна (Черкаси)
  • «Місце сили» Вікторія Оліщук (Марта Казка) (село Кульчинки Хмельницької області)
  • «Зворотній зв’язок» Анжеліка Гапоненко (Ангеліна Стус) (Київ)

«Коронація слова»  міжнародний літературний конкурс романів, п’єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та прозових творів для дітей. Проєкт заснували Тетяна та Юрій Логуші.

 

Метою конкурсу є підтримка новітньої української культури, пошук нових імен, видання найкращих романів, стимулювання й підтримка сучасного літературного процесу кіно й театру, і як наслідок — наповнення українського ринку повнокровною конкурентоспроможною літературою, а кіно й театру — якісними українськими фільмами й п’єсами.

 

Ви також можете ознайомитись із переліком лауреатів конкурсу 2020 і 2019 років.

Іван Франко, якого ви ще не знали

Маловідомий Іван Франко. Вивчення будизму та переклад норвезьких старобаллад. Письменник і вчений володів надзвичайними екстрасенсорними здібностями, був першим українським професійним політиком, а також тримав удома справжній зоопарк.

Джерело: http://spadok.org.ua/ivan-franko/malovidomyy-franko


З’явилася збірка усіх прозових творів Кузьми Скрябіна

 Раніше вони вже виходили друком окремими виданнями, однак у видавництві “Фоліо” їх об’єднали в одну книгу “Проза”

“Книжковий Арсенал 2016”: топ-20 хітів

В Мистецькому Арсеналі стартувала одна з найочікуваніших книжкових подій року –“Книжковий Арсенал”. Захід пройде з 20 по 24 квітня, а протягом п’яти днів всіх відвідувачів чекає насичена програма з презентацій, дискусій, майстер-класів, перформансів, виставок, кінопоказів, не кажучи про величезний вибір книжкових новинок.

Хто це дивиться на мене

Хто це дивиться на мене
Iз портрета на стiнi?
Це Iллiч, наш рiдний Ленiн
Усмiхаеться менi.

Мружить очi и смiється,
А усмiшка, мов жива.
I чомусь менi здаєься –
Ось вiн вимовить слова.

Як я граюсь, запитає,
Чи ходжу у дитсадок.
Ленiн добрий був, я знаю,
Вiн любив усiх дiток.

(c) М. Познанская

Українська поетеса Любов Забашта

Любові Забашті — 95!
Стаття Наталії Марченко від 05.02.2013 р. до ювілею Любові Забашти в проекті КЛЮЧ, присвяченому дитячій літературі України.

Ім’я Любові Забашти зазвичай спливає в пам’яті поряд із ім’ям Андрія Малишка. Ці двоє, зустрівшись серед бурхливих життєвих перегонів цілком сформованими особистостями і митцями, знайшли одне в одному те «друге крило», що тільки й дає душі сили для високого лету. Можливо, саме тому в обох багато поезій тих років стали піснями, що й досі звучать відлунням їхніх почуттів…

Поетеса вирізнялася не лише мистецьким обдаруванням, а й вродою. «Вона була такою гарною, що на неї не можна було не дивитись: чорна бостонова юбка, біленька батистова блузка з дрібненькими, вишитими червоним, квітками, дбайливо укладені коси, — просто величної краси українка!» — такою запам’яталася Любов Забашта 1964 р. на відпочинку в Пущі-Водиці, де була з А. Малишком.

Митці прожили разом майже 14 років. Про свою дружину поет писав:

Ти прийшла у дні погожі,
Хай без цвіту й солов’я.
Стала в серця на сторожі,
Як провісниця моя.

Освітила кожен кутик,
Кожну рисочку чола,
Медяного хмелю жмуток
Біля серця заплела.

Син Любові Василівни — Ігор Валентинович Забашта пригадує: «Коли наприкінці 1956 року з’явився у маминому житті Андрій Малишко — два поети, дві особистості пов’язали долі, створивши своє голубине гніздо, де постійно бували творчі люди, де все дихало поезією. До всього, мама ще встигла й бути жінкою, смачно готувати, створювати затишок в оселі. Це було велике кохання. Вони прожили разом більше 13 років — до 17 лютого 1970-го, коли Андрія Самійловича не стало.

Обоє гарно співали, знали багато українських пісень. На щастя, голоси Любові Забашти й Андрія Малишка є на магнітофонній плівці. Моя мама у віршах називала Андрія Малишка «Бояном України», «жайворонком», «козаченьком», «сурмаченьком». До речі, саме Андрій Самійлович допоміг мені стати свідомим українцем. У домі Малишка — Забашти ніхто не дозволяв собі розмовляти російською. Так почалося моє духовне виховання. І досі вважаю Андрія Самійловича своїм духовним наставником».

Саме «Малишків дух» як природній стан народності художнього мислення та ще теплий щемкий настрій непідробного родинного щастя склали основу поетичної гармонії у творах Любові Забашти для дітей.

Це не надто чисельний, але напрочуд цілісний доробок. На відміну від «дорослих» текстів, віршам для дітей Любові Василівни не притаманне розмаїття тем, художніх засобів і жанрів (здебільшого, писала про природу і світ дитинства), хоча вони так само відзначаються «різноманітністю й широтою обріїв, постійною змінністю й шуканнями — при збереженні художницької і емоційної індивідуальності».

Поетеса була щедро наділена одним із найбільших людських талантів — здатністю щиро й беззастережно ЛЮБИТИ — ближніх, живий світ довкола і життя загалом. Відтак, її вірші напоєні непідробною чулістю та сердечністю чуття, воістину шевченківською прозорістю емоції та образу. Поетика Любові Забашти не «поринає у фольклорну традицію» і не «закорінена у народнопісенні пласти». Вона — жива плоть від плоті народного мелосу та естетики, етичного і ментального самовизначення українства. У її віршах для дітей немає нічого надуманого чи штучного. Це жива течія життя, де чиста емоція вихлюпується у прозорі, близькі дитячому світосприйняттю образи:

Жив собі журавель
Та журавочка,
Що ходила по городу,
Ніби павочка.

Не копала, не садила
І городу не ростила,
Конопельки щипала,
Своїх діток годувала.
Он як!

(«Про журавликів»)

Л. Забашта. "Сівачі". Обкладинка

Любов Забашта широко використовує класичні народнопісенні зразки, органічно вплітаючи у традиційні поетичні схеми нові, свіжі образи, заставляючи по-новому відлунювати в душі дитини знайомі з народження мелодії. Так, заголовний вірш збірки «Сівачі» — типова щедрівка й, водночас, квінтесенція щирого, на всі часи, материнського бажання благополуччя та щасливої долі дітям:

Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Жито, пшениця,
Всяка пашниця.

Хай в нашій хаті
Пахне хлібами.
Пахне хлібами
Ще й пирогами.

Щоб виростали
Діти-орлята,
Вчилися праці
В мами і в тата.

Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Жито, пшениця,
Всяка пашниця.

(«Сіячі»).

Вражає органічність і природність із якою поетеса обіграла фольклорний мотив, непідробна народність звучання її тексту. А ще варто згадати, що в часи, коли писалася ця поезія, традиція коляди та щедрування жодним чином не підтримувалася офіційно на українських землях…

У кращих традиціях народнопісенного жанру написана також «Колискова», де мама просить котика ходити тихіше, аби не збудити Оксанки, і весь світ — нічка, зорі та місяць — переймаються тим, чи спить її дитинонька. На глибинних фольклорних засновках тримається образний ряд віршика «Яблунька», у якому доля дівчинки має паралель із ростом посадженого нею деревця, та чудова мініатюра «Жито-житечко», в якій людина і земля нерозривно поєднані вічною таїною зростання:

Ой у полі жито,
Жито-житечко
Поливає дощик
Через ситечко.

А малий хлопчина
Під дощем
Мріє швидше стати
Сівачем…

Л. Забашта. "Коли я виросту". Люкладинка

Авторка тонко передає природну «дитинність» стихії («дощик» грається — поливає поле «через ситечко») і «дорослість» дитини («хлопчина» поспішає стати «сівачем»), створюючи тим самим у читача відчуття значимості описуваного, його небуденності. Світ належить людині, навіть якщо вона ще маленька. Людина відповідає за доручений їй великий світ і тому він — завжди «дитина» людства… Й водночас ця лірична мініатюра — прекрасна акварельна замальовка літнього дощу в полі.

Головним завданням Любові Забашти як дитячої поетеси мені бачиться бажання відкрити малюкам поезію життя шляхом проявлення у слові краси та гармонії 

світу. Разом із дитиною поетеса роззирається довкола і замість сірої пелени буденності, бачить неповторні чарівні картини життя:

Іде весна, іде красна,
І сонечко всміхається,
І перші квіти-проліски
Крізь листя пробиваються.

Пливе весна на човнику,
На човнику сріблястому,
А ми її стрічаємо
Веснянкою і рястом.

(«Веснянка»).

За простими, легко відтворюваними рядками, постає цілісна, повна і зрозуміла малечі картина настання весни — теплішає сонце, розквітають проліски та ряст, пробиваються трави, течуть струмки, діти співають веснянку. Водночас, сам вірш і є цією веснянкою, прадавній стрій і настрій якої тонко збережено та відтворено поетесою.

Звертається Любов Забашта і до казкових образів і прийомів (зокрема, сталих епітетів, повторів тощо), увиразнюючи вірші знайомими читачам змалку персонажами. Так, насправді казковим дійством постає у віршику «Пташиний млин» народження хліба та паляниць:

Я попрошу синицю,
Хай принесе пшеницю,
А та ворона чорна
Нехай покрутить жорна.

А славний хлопчик горобець
Нехай спече для нас хлібець.
Сороки ж мандрівниці
Спечуть хай паляниці.

Л. Забашта. "Пісня зеленого лісу". Обкладинка

Водночас, чимало поезій Л. Забашти поетично та напрочуд людяно відтворюють спостереження авторки за буденним життям природи («Бобри-будівники», «Зубри й олень» тощо), а найбільше — розмаїтого птаства. Про кого тільки не оповідає вона своїм читачам! Жайворонки («Жайвір») і сойки («Сойчині комори»), шишкарі («Шишкарі») та лебеді («Лебеділи лебідоньки»), лелеки («Лелеки») і гуси («Гуси»), і навіть малий чижик («Чижик») відкривають малюкам свої великі таємниці. І чи не найбільшою з них є щира родинність, дивовижа появи на світ пташенят, любов і взаємна підтримка, так явно видна поетесі у стрімкій течії непомітних пташиних буднів. Тому її герої захоплено й водночас делікатно спостерігають, як «крила підіймають / Малі лелеченята», як годує діток шишкар, а із зеленавих яєчок диких гусей прокльовуються «золоті пушки». Тому малюк, якому брат подарував чижика, не лише уважно доглядає пташку, а й мріє весною випустити її, адже «немає кращого / Для пташок від волі».

Чомусь подумалося, що пташині образи, можливо, тому такі значимі в поезії Любові Забашти для дітей, що на той час це був чи не єдиний спосіб відкрито поетизувати «волю-вільну» — у творчості, в любові, у буднях людського неповторного життя… Певно, поетесі підсвідомо хотілося донести дітям ідеал «пташиного щастя» — лету, родинності та відкритого безмежного світу.

Окремою темою у ліриці для дітей авторки можна вважати також численні, засновані на народнопісенній традиції мініатюри, присвячені рослинам («Колосок», 

Л. Забашта. "По гриби". Обкладинка

«Волошки», «Кленове листя» та ін.). Так, молода берізка для поетеси — «мавка лісова», дівчатко з «кісками» на білих «нозях». Тому, природно, що не можна точити з неї сік, а слід посадити поряд «сестричку» та змайструвати шпаківню, щоб мала доброго друга-птаха («Берізонька»). «Малою сестричкою» видається поетесі й вербичка, що виросла та «силу взяла» з пагона, принесеного з рідного лугу («Вербичка»). А образ красеня-дуба мимоволі викликає в уяві читача спогад про «справжнього чоловіка» — опору й надію люблячої родини:

Мій велетень, червоний дуб,
Що нелинем зоветься,
Не губить листя на вітрах
І від вітрів не гнеться.

Як полум’я поміж ялин,
Поміж берез вродливих,
Стоїть у лісі він один,
Моє осіннє диво.

(«Осінній дуб»).

Поетеса розповідає про силу духу й краси, про велич звичного довколишнього світу, його гармонійність і природну доброту. Її світ — світ птахів і дерев, світ гармонії, де людина бачить зразки любові та відданості, родинності та красивого життя у найглибшому, вічному значенні цього слова. Тому не відсторонено змальовує природу ніби звіддаля, а говорить з нею як із рівнею: майже всі вірші — пряме звертання до квітки, пташки, дерева («Моя мала сестричко, / Зеленая вербичко…»; «Дубочку, мій дубочку…»; «Лелеченько, лелеко,..» тощо). Саме так розмовляли зі світом наші пращурі, таким — простим, багатобарвним і відкритим — постає Божий світ перед дитячими очима. І поетеса вміє піймати і зберегти у своїй творчості цей не замутнений дріб’язком чистий погляд на життя:

Л. Забашта. "Дощик і веселка". Обкладинка

Сіє дощик голубий,
Поховались голуби,
Чижики й горобчики,
І дівчата, й хлопчики…

(«Дощик і веселка»).

Є серед дитячих поезії Любові Василівни й «обов’язкові» вірші, написані до свят, загадки, примовки тощо. Зокрема, хочу привернути увагу до простої для декламування та інсценізації поезії «Снігуронька», яка і сьогодні може стати окрасою будь-якого дитячого ранку, оскільки це наповнений персонажами та дією, емоційно виразний вірш-монолог.

Але визначають поезію Любові Забашти для дітей все ж вишукані, засновані на народнопісенних образах і мелосі твори, що вражають глибиною передачі славнозвісної української чулості та чистоти природної краси Рідного Слова:

Лебеділи лебідоньки,
Літечком літаючи,
Лопотіли крилечками,
Літепло стрічаючи.
Лебеділи лебеді,
Леле моя, леле, —
Літо пухом біло-білим
Дороженьку стеле.

(«Лебеділи лебідоньки»)

Хочеться вірити, що з роками ніжне сяяння цієї світлої зорі української поезії не згасне в нашій пам’яті, а пробуджуватиме для Людських почувань все нові й нові покоління українців.

Катерина Бабкіна збирає 1 млн для онкохворих діток

Українська письменниця Катерина Бабкіна хоче зібрати у 2016 році 1 млн для благодійного фонду «Таблеточки». Вона хоче зробити це за допомогою книжки «Шапочка і Кит», котра днями надійшла у продаж.