Для України Венеційський кінофестиваль набуде особливої ваги з 3 вересня, коли в прокаті з’явиться стрічка «Земля забуття» (La terre outrage) –копродукція Франції, Польщі та України, присвячена 25-річчю Чорнобильської трагедії. До слова, два роки тому, у 2009-му, в основному конкурсі брала участь картина іранської режисерки Шерін Нешат «Жінки без чоловіків». Серед інших продюсерських компаній там значилася і українська SotaCinemaGroup. Стрічку відзначили нагородою за кращу режисуру, але український глядач і досі не побачив цієї роботи.

Картину «Земля забуття» покажуть у програмі International Critics’ Week– це конкурс із семи дебютних картин, які змагатимуться за одну із головних фестивальних нагород – «Лева майбутнього» або, як її ще називають, нагорода Луїджі де Лаурентіса за кращий дебютний фільм (призовий фонд – $00 тис.). До речі, серед журі цього конкурсу – російський режисер Алексєй Фєдорченко, автор «Вівсянок», що відзначилися торік на Лідо. «Український внесок у створення фільму – повне забезпечення зйомок, зокрема, актори, локації, фінансування, частково постпродакшн», – ділиться продюсер «Землі забуття» Марина Лопатьонок. За загального бюджету картини, що сягає приблизно €4 млн, наші продюсери оцінюють свій внесок на чверть цієї суми. «Це приватні гроші», – наголошує продюсер.

Але головний український внесок у стрічку французько-ізраїльської режисерки Міхаль Боганім – це Ольга Куриленко, українка за походженням, француженка за пропискоюй акторка міжнародного рівня за професією. Ольга Куриленко, відома як «українська дівчина Джеймса Бонда», зіграла у фільмі жінку з Прип’яті, що була свідком вибуху на ЧАЕС, втратила там на власному весіллі чоловіка і через десяток років повертається до цієї трагедії. Чоловіка героїні грав російський актор Нікіта Ємшанов, який 17 серпня загинув у ДТП у Москві. «Він грав роль чоловіка героїні Ольги Куриленко, пожежника, який у день весілля, як їй сказали, пішов гасити лісову пожежу і ніколи більше не повернувся. Ось такий трагічний збіг», – розказує Марина Лопатьонок.

Інші, крім Куриленко, українські актори, задіяні у картині: це Сергій Стрєльніков (театр «Ательє 16»), Ксенія Ніколаєва, Дмитро Суржиков (Театр драми і комедії на Лівому березі), В’ячеслав Сланко (Молодий театр). Зйомки фільму відбувалися в Україні (32 літні дні й 26 зимових) – на Донеччині, у Прип’яті і Чорнобилі.

Ніби випереджаючи порівняння «Землі забуття» із фільмом «У суботу» Алєксандра Міндадзе, який зазнав суперечливої критики, інший український продюсер картини Ігор Лопатьонок зауважує, що в цьому фільмі Чорнобильська трагедія показана під абсолютно іншим кутом зору, через те що її знімала людина, не причетна до подій і з зовсім іншою ментальністю. В інтерв’ю DeutscheWelleвін навіть обмовився: «Можливо, потрібно змонтувати ще одну версію картини, щоби демонструвати її в Росії та Україні, щоб не образити глядача». Хоча сама режисерка взялася за справу з усією відповідальністю: «Перед тим, як написати сценарій, я тривалий час перебувала у тій зоні, збирала інформацію, спілкувалася з людьми». У той же час відомо, що під час роботи сценарій неодноразово змінювався.

До слова, на відміну від Ольги Куриленко, яка за семирічну акторську кар’єру вперше взяла участь у проекті, що має українську лепту, Боганім краще знайома з нашим кінематографом. Її кінодебют – фільм «Пилюка» (Dust) –отримав на київському фестивалі «Молодість» нагороду за найкращу студентську роботу. Ще одну картину «Одеса… Одеса» режисер частково знімала в Україні.

Після Венеції «Земля забуття» продовжить свою фестивальну історію: він увійшов до основної конкурсної програми TIIF (Міжнародний кінофестиваль у Торонто, 8–18 вересня), також його покажуть на SBIFF (Міжнародний кінофестиваль у Санта-Барбарі, 26 січня – 5 лютого 2012 року). Планується, що фільм увійде також до програми цьогорічної «Молодості». Щодо ж до прокатної історії в Україні, то Марина Лопатьонок зауважила: «Думаю, це буде восени цього року. Ми над цим працюємо».