хочу сюди!
 

Киев

49 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 42-53 років

Замітки з міткою «любовна лірика»

Бодай у сні


Бодай у сні до мене ти прийди,

хай в ньому буду я лише твоєю.
Для мене сонце з неба укради,
а я для тебе стану світ-зорею.

Бодай у сні до мене доторкнись,

хай я відчую стук твого серденька,
хай я на мить, як мріяла колись,
до тебе, милий,  пригорнусь тихенько.

Люби мене, та так, щоб цілий світ

з любов’ю заздрив нашому коханню,
залиш мені в думках цілунку слід
навіть тоді, коли прийде світання.

Бажай мене! Я буду диким сном,

в якому мить розпусно-грішна кожна…
Кохай мене усім своїм єством
бодай у сні, як наяву не можна...

не тому, що

Поруч з тобою у спеку не тану
І не тому, що не  жарко,
Просто в очах в тебе світ океану
І прохолода-бунтарка.

Поруч з тобою не плачу з грозою,

Дощ не тому, що не зливний,
А лиш тому, що коли ти зі мною
Мокну чи ні – не важливо.

Поруч з тобою не треба ні сонця,

Ані веселки пожарів,
Бо ти для мене – весь світ на долоньці
Світ, яким дихаю й марю…

Дай мені напитись із очей любові

Дай мені напитись із очей бездонних Лагідних усмішок, ніжності тремтінь. Вже давно відкриті мріям всі кордони, Ти прийшов до мене з трепетних ведінь. Дай мені відчути солод поцілунків, Я сп'янію вкотре і у них втоплюсь, А тоді воскресну відгомоном лунким Й по твоєму тілу морем розіллюсь. Ти вдихни у мене снів цілющу силу, Ангелом я стану сновидінь твоїх, І щоночі будуть лоскотати крила Лебединим пухом руки снів-доріг. Дай мені напитись із очей любові. Втамувавши спрагу, я її віддам І для тебе стану сонцем веселковим, Непідвладним долям, відстаням й рокам.

Я тебе люблю (пісня)



Без тебе я наче у комі…

Дихати як? Протяги в домі,
Ранена ніч на прірву схожа
Віриш чи ні, я так не можу!
В світлі казок жити без тебе –
Від цих думок вибухне небо,
Від безнадій сонце зірветься…
Віриш чи ні – ти моє серце!

     Заради любові скоряють планети
                                   і цілують сни,

     Заради любові малюють портрети
                                   подихом весни,

     Заради любові
                          з бажаннями в змові
                                   мріями стають,
     А я тебе люблЮ…


Знову ночей схиляться тіні.

Дотик очей, і рук сплетіння,
Жадібність уст, крики бажання,
І наших душ вічне єднання…
Я розіллю всі океани,
Сонцем спалю прикрі тумани,
Із темноти врятую зорі
Тільки лиш ти завжди будь поряд!

Не тою

Я була для тебе не тою,

котру ти хотів обіймати,

котрій із кохання мелодій

хотів ти стелити шовки.

Я була для тебе чужою,

якій залишалось ридати

самотньо у ліжку холодній,

де попелом стали зірки...

 

Я була не тою для тебе,

цілунками спрагло котру ти

хотів би вкривати відверто

від пальчиків ніг до повік.

Навіщо ж ти дав мені небо,

наливши у нього отрути?

Убий мене! Краще померти,

ніж бути не тою повік...

так дивляться, коли уже не люблять...

 Так дивляться, коли уже не люблять,
Лиш поглядом німим ковзають злегка.
І очі голубі вже не голублять,
Замість полону настає полегкість.

Не прилітають лебедями мрії,
Тьмяніє почуттів крихкий папірус.
Так дивляться, коли вже відболіли,
Коли здолали нездоланний вірус.



Великі древні народи 卍 Зникнувші цивілізації 卐 Таємниці історії - Сторінка 37 - Форум міста Лохвиця

Я не хочу

Я не хочу придумувать мрії,
Чи листи знов в нікуди писати,
Бо тоді моє серце німіє
І не хоче у небо злітати.

Я чекати на тебе не хочу,

Бо хвилини тоді мов століття,
Бо тоді диво-магія ночі
В мить стає найсумнішою в світі.

Я не хочу! Та знову чекаю…

Я люблю, хоч й не хочу любити…
Вкотре номер я твій набираю,
Але так і не смію дзвонити…

На добраніч

Я тихенько – з любов’ю, нечутно, як подих,

Доторкнусь сяйвом зір твоїх уст,

Обійму тебе ніжно і снів пресолодких

Тобі побажаю. Всміхнусь

Я до тебе серпанком чарівної ночі,

Прошепчу колискову весни,

А тоді поцілую твої сонні очі

І прийду до тебе у сни...

Проллюся дощем

Проллюся дощем.
Чорнобілим, сумним і безкраїм.
Проллюся за край,
щоб втопити весь розпач і біль…
Самотнім плачем
хай про мене цей дощ нагадає,
лиш ти не шукай
тої пам’яті більше в собі.

Мене вже нема

і не треба дзвонити, писати.
Тепер я лиш тінь
і без сонця життя в ній нема,

а ти… й крадькома
моїм сонцем не зможеш вже стати,
а я в темноті
задихатимусь в клітці одна.

У мрій за плечем

я ховатись втомилася дуже.
Не треба в казках,
наяву мені жити дозволь!..
Проллюся дощем…
Добре так, коли плачеш й байдУже,
що ти не така,
що не граєш відведену роль…

Хоча б зорею


Зачарованим вітром долі
Я шукала для серця волі,
Для очей виглядала неба,
Що покаже той шлях до тебе.
Я веселкою з мокрим серцем
Видивлялась у мрій озерце,
У якому твоїми снами
Відбивалась любов ночами,
У якому щодня тремтіли
Твої очі моїм «хотіла б…»,
Я б летіла ясним промінням
Бігла б тернами і камінням,
Подолала б і часу милі
Лиш чекав би мене ти, милий!
Кого кличеш ти я не знаю,
Може марно тебе шукаю…
Мабуть стану… хоча б зорею –
Хай для тебе, якщо не твоєю.
Буду лагідно кожної ночі
Цілувати твої сонні очі,
Обіймати тебе неквапливо…
Буду поруч – тож буду щаслива!