Замітки любовна лірика

Замітки з міткою «любовна лірика»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

Світ в долоні

Зупинюсь. Обніму. Пригорнуся.
Помовчу разом з серцем твоїм.
Миті вітром повз нас пронесуться,
А ми будемо заздрити їм.

Поцілую тихенько у щічку
І сховаю тебе я від лих.
Ти не став нашим мріям ще свічку,
Краще, знаєш, повірити в них.

Нездійсненні... Нехай нездійснені!
Та які! Але скільки в них нас! –
Світ в долоні і ти біля мене,
А все інше – дрібниці і фарс...

Світ в долоні… Мов крихітна зірка,
Та яка! Як вогнем пломенить!
Блиску, шарму в ній, пристрасті скільки!..
Світ наш – мить, та яка лиш ця мить!

Коментарі: 33

Oliviya

Дилема

Дві дороги. Дві долі. Одне перехрестя.
Дві планети. Два сонця. А небо одне.
Я твоя. Я для тебе. Я тінь твого серця.
Я твоя і без тебе немає мене…

Дві печалі. Дві мрії. Одне божевілля.
Два бажання. Сльози дві. Розлука одна.
Ти скажи де знайти відворотне чар-зілля,
Щоб тобою не марити більше у снах?

Дві надії. Два «хочу». Сердець один стукіт.
Дві любові. Дилема. Один болі штрих.
В забутті до безумств ніжно сплетені руки
І дві різні колючі обручки на них.

Коментарі: 34

Oliviya

Що тоді!

В запітніллому промені ночі
Подивися на тінь тіла мого,
як згоряють засліплені очі
від одного лиш подиху твого.

Дотокнись до обличчя рукою
й загуби у волоссі цілунки,
і на тілі своєю жагою
намалюй із бажань візерунки

Подарованим ніччю серпанком,
ледь торкнувшись, тебе залоскочу,
буду в світі найкраща коханка,
якщо тільки ти цього захочеш.

Я збиратиму краплі в долоні
Й буду струмом по тілу горіти...
Що тоді всі табу й заборони,
коли двоє в загубленім світі!

Коментарі: 15

Funny smile

Українка!

05.10.10, 16:38
вірш, захоплення, краса, любовна лірика, українки

В очах твоїх виблискують лелітки, Як передзвін кришталю — ніжний сміх, Мов скупана у росах диво-квітка, Чарує своїм поглядом усіх. У платті білім, мов лебідка, Через плече — капітанова коса, Ідеш, ти, ні — пливеш, моя ти, українко, І добротою світишся уся, На вулиці всім хлопцям-відчайдухам Спокою твоя врода не дає.

Бровою поведи — і всі щодуху Помчать бажання виконать твоє. Чим вимірять красу душі людської, Не знаємо ні я, ні він, ні ти, Та впевнений, що дівчини такої, Як українка, в світі не знайти.

Коментарі: 5

Oliviya

В ритмі бажань

Очі твої все ближче,
губи все нижче й нижче –
трішки не сміло ти ще
ніжно цілуєш так…
Я в божевіллі тону,
струм мов по тілу всьому,
п’ю відчуття без втоми
грішно-терпкі на смак.

Руки усе сильніше
«хочу» на тілі пишуть…
в сонних акордах тиші
серця спинився стук…
Солодко так по венах
пристрасть тече шалена,
долі сплелись напевно
в дикім сплетінні рук.,

Сльози спокус в волоссі,
ласки незнані досі
в ритмі бажань відносять
десь за межу… Ти мій,
Ти тільки мій сьогодні!
Навіть вже зорі згодні,
що перешкоди жодні
наших не згублять мрій…

Коментарі: 40

Oliviya

Я боюся

Я боюся брати олівець
і паперу клаптичок найменший,
бо в думках така бездумність вершить,
що мораль зникає нанівець…

Я боюсь писати в тишині
навіть кілька слів із свого серця,
бо у ньому вихором несеться
божевілля грішних почуттів…

Я боюся вже своїх думок,
бо вони, не я над ними власна,
бо від них моє сумління гасне
й я стою над прірвою за крок…

Я боюсь… тебе… в своїх думках…
твого погляду ніжнішого за ніжність,
твого подиху і губ солодку свіжість,
твого дотику й усмішки на устах…

Я боюсь себе… і водночас
п’ю до краплі мрій своїх бажання –
насолоду й вічне покарання
всіх отих думок, і рим, і фраз…

Коментарі: 55

Oliviya

Я лиш вчусь:))

Хочеш, тобі начарую кохання –
пристрасне, ніжне й звичайно шалене?!
Тільки якщо не заснеш знов до рання,
то не проси більше чарів у мене.

Хочеш, тобі я навію ще трішки
магії погляду і божевілля?
Тільки якщо тебе звабить усмішка,
то не проси приворотного зілля.

Хочеш, іще диво-містики ночі,
що украде твоє серце бажанням?
Тільки якщо полонять тебе очі,
то не проси позабути кохання.

Хочеш, здійсню тобі мрію, що сниться?!
Тільки подумай чи справді це треба,
бо я лиш вчусь, а не є чарівниця,
можу й сама закохатися в тебе. ;)

Коментарі: 30

Oliviya

А насправді

Затуманений погляд від близькості,
збожеволівший світ від очей
і розпусно-небачені пристрасті
заціловують губи й плече…

Затуманений розум від грішностей,
сонний вечір сп’янівший від згуб,
від бажань, поцілунків і ніжностей
твоїх рук, твоїх мрій, твоїх губ…

Затуманене серце надіями
у шаленстві від ласки щемить…
тільки мить вдвох від щастя летіли ми,
а насправді… вся вічність – ця мить…

Коментарі: 35

Alesanna

Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами...

19.09.10, 22:15
леся українка, любовна лірика, поезія, українська література

Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий
квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І
ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але
невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує
і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений
для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О,
я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою
щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись,
битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світу, де
щастя і горе так божевільно сплелись… А потім і щастя, і горе
обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила
тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею,
як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не
обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про
поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших
поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині.
Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все,
що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою тремтячою рукою, – вона
тремтить, як струна, – все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем
твоїх блискучих очей, – ох, у тривких до життя людей таких очей не
буває! Се очі з іншої країни…

Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів’ялі троянди?

Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук
твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?

Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О візьми мене з собою, і нехай над нами в’януть білі троянди!

Візьми мене з собою.

Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій! Я створю
тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя,
я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити!
Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з
собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу,
вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в’януть,
в’януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже…

Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!

І нехай в’януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.

Леся Українка 7.11.1900

Коментарі: 7

Oliviya

Доторкнись...

Доторкнусь твоїх уст подумки,
Проведу по щоці пальцями,
Зійду з розуму від родимки
І бажань з дикими танцями.

Доторкнусь твоїх рук подихом,
У волоссі згублю погляди,
Зацілуй мене в мить… дотиком
Звівши з розуму світ потайки….

Доторкнись моїх снів… маревом,
Поцілуй мене лиш… ніжністю,
Я так хочу без меж п’яною
Бути тільки тобою вічність всю…

Коментарі: 26