хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «любовна лірика»

Не питай


Не питай мене нащо любила,

Не питай, я не знаю й сама.
Я б летіла, та зламані крила,
Йшла б – землі під ногами нема…

І буденності сірі картини

Світ розмішують в сум безнадій,
А я знову любові хвилини
Хороню в своїм серці на  дні…

Відболіти б давно вже повинно,

Переплакати, перецвісти,
То чому ж тоді в сни безупинно
Все одно повертаєшся ти?

Не приходь в мої сни. Вже не сила

Стільки пити тривог і жалЮ.
Не питай мене нащо любила,
Не питай мене нащо… люблю…

Можливо, у тумані...Ясною зіркою...ти станеш знов мені.

"Я все життя тебе шукала, Милий! Та крила вже опущені давно. Піднятись в небо вже не маю сили. І як там далі буде – все одно. Змуруй мені із суму домовину, Встели туманом, клаптями жалю… Я пропаду, я зникну неодмінно Та наостанок я скажу - люблю…"              Наталка Ч.

І я тебе шукав                      щосили... Про губи ...                  очі твої мріяв...                                          день і ніч. Та ти пішла...                       нічого не зробила... Щоб те кохання                         в серці...                                       розпалить.  А ти пішла...                     і більше не з'являлась... Мене забула...                      зовсім...                                  назавжди. Чекаю все ...                     Можливо, у тумані... Ясною зіркою...                       ти станеш знов мені.

Послухай ніч

Послухай ніч. Вона тобі розкаже
Мою п’янку історію бажань.
Послухай ніч… З зіркових відображень
Склади любові витончену грань.

Вдихни мій світ. Тремтливо, обережно,

Крадучи всі мережені думки.
Вдихни весну. Моя весна безмежна –
Стирає край на відстані руки.

Відчуй мене. Я поруч. Я у сонці,

В дощі, у вітрі, в сутінках небес,
Цілунком ніжним на твоїй долоньці…
Відчуй мене… Я так люблю тебе…

Мій "вихід"! Він тепер: "на біс"!

Мій "вихід"! Він  тепер: "на біс"!

***********************************

Ця  щедрість  Почуттів; їх  прояв!

А  ніжність  губ… Любові  миті...

Занепокоєння. Захопленість, якоi

Налаштування  світу е, по-суті…

 

Тож  я  чекаю!  Ти  ж  бо  не  мовчи!

Заслуга у Любові е того, хто Любить!

Музикою  визнанням  в серцi зазвучи. 

Я  бачу Друга  у  тобі, що  будить

 

В душі всю гамму  Почуттів! Та знаю:

Напише  драму  цю  мистецтв Король!

Вiд так до смертi: я Люблю, страждаю.

На  сцені  я, життя   свого, зіграю  роль!

 

Так  вивірено, також  обережно!

То ти  вважаєш, зрада, компроміс:

То  е можливим? А Любов безмежна!

Мій "вихід"! Він  тепер: "на біс"!

 Я цiлую твiй погляд, цiлую!

*******   / 13.03.2011 г. /

                 

Залишись…

Залишись… Попрошу… хоча знаєш
я «будь ласка» навряд чи скажу
у думках всі слова десь зникають, –
лиш бажань кольори вітражу…

Залишись… проспіваю тремтінням,
що по тілу як струм протече
і не буде надій на спасіння
як уста поцілуєш й плече…

Залишись... малюватиму тілом
всі «будь ласка» і «дуже прошу»,
навіть втомлена ніч оніміло
теж проситиме маревом сну.

Залишись... я шептатиму мовчки,

перекрикнувши всі «треба йти»…
І, причин тисячі від найшовши,
безперечно залишишся ти…

Я прийду



Я прийду в твої мрії без стуку,

Наче давній забутий каприз,
Поведу тебе мовчки за руку
В ніч, де пристрасть танцює стриптиз.

Я прийду опівночі як сяйво,
Без дзвінків, без листів й телеграм
І «навіщо?» питатися зайво,
Ти і так добре знаєш це сам.

Я прийду… ти мабуть не побачиш,
Та не знати не зможеш, повір.
У любові нема чомусь зрячих,
Хоч в них очі ясніші від зір.

Я пройдусь через сни твої пішки,
На краєчку загублених мрій,
Де стає цілим Всесвітом ліжко,
Я втоплюся в долоні твоїй…

Я прийду. Ти чекай… Тільки знаєш,
В мріях тих було що і яке
Ти на ранок навряд чи згадаєш,
Та чекатимеш знову мене…




Одна гора високая

Одна гора високая, а другая низька, 
Одна мила далекая, а другая близька. 

У цієї близенької воли та корови, 
А в тієї далекої та чорнії брови. 

У цієї близенької воли поздихають, 
А в тієї далекої брівки не злиняють. 

У цієї близенької рушник на кілочку, 
А в тієї далекої брови на шнурочку. 

Ой, я цюю близенькую людям подарую, 
А до тої далекої пішки помандрую.
п.с. в пам'ять про моїх дідуся і бабусю.. я їх дуже люблю.. 

поздравляю всех с днём св. Валентина!

День святого Валентина
Для влюбленных самый светлый,
И не сыщется причины,
Чтобы вдруг забыть об этом.
Дарят милые подарки,
Пишут письма про любовь,
И от слов волшебно жарких
Закипает в жилах кровь.

Если будешь ты художник,
Подарю тебе я кисть.
Если будешь архитектор,
Карандаш и белый лист.
Если будешь музыкантом,
Скрипку, ноты и тетрадь.
Если будешь ты поэтом,
Музу буду я искать.
Подарю я все, что хочешь,
Даже красную морковь.
Только главный мой подарок
Будет нежная любовь.


Пусть же день Валентина святого
Будет праздником вашего дома.
Чтобы вечно любовь в нём цвела
И теплом наполняла сердца.
Поздравляю вас, дорогие друзья,
С Днём добрейшего Валентина.





Трохи лірики до Дня закоханих

Напередодні Дня закоханих раптом згадав,що в юності писав вірші. Ви скажете: хто ж їх не писав? І будете праві. Але, справа в тому, що якимсь дивом вони в мене збереглись... От, і вирішив скинути – раптом комусь сподобається...

                           Твої очі

           Пам’ятаєш, насміхавсь над очима твоїми

          І казав, що не бачив очей таких зроду?

         Я  назвав їх тоді жартома, несерйозно

          Очі кольору неба над морем в туманнц погоду.

 Я сміявсь, насміхавсь і, раптом, відчув-

            Голова закрутилась... серце збилось з ритмічного ходу

           Зрозумів я тоді, що звели мене з розуму ви,

          Очі  кольору неба над морем в туманну погоду.

Поміж нас тепер розлуки ріка 

            І не скоро ми знайдемо броду

           Як багато віддав аби знову потонути в вас

           Очі кольору неба над морем в туманнц погоду!

 

                        Панна Інна

                    (за Тичиною)

О, панна Інна... Імя наче промінь сонця,

Що в росах квітів заблукав,

Заплутався у павутинні

Й перлиною там засіяв.

О, панна Інна, наче казка сонна,

Прекрасна й дивна водночас.

"О, панна Інна" -, з легким губ тремтінням

Повторюю я в котрий раз.

О, панна Інна... Голос таємничий,

Що лине тихо здалека

Змальовує світи чарівні

І, потім, спогадом солодким вирина.

 О, панна Інна... Зоря в нічному небі

На мить заслухалась...

І, враз, покинувши простори сині,

На землю кинулась у ноги панні Інні...

          ******

У нашім світі скрізь гармонія панує

Гармонія кругом – на небі й на землі.

І стан такий неначе й імпонує,

Та все ж протест росте десь в глибині душі.

 І грають дурні в дурня, і мудреці у шахи,

І геніїв на світі відповідно до нездар,

І риби плавають, і десь літають птахи,

Їдять шакали падаль, а бджоли пють нектар.

 

І  електронів стільки ж як протонів,

І на вовків повинно вистачати кіз,

І з мовчунами відповідна кількість ціцеронів,

І стільки сміху в світі- стільки ж сліз.

 

Та знаю я невідповідність,

Принаймні у одній системі – у мені,

Бо сміху й сліз нерівна кількість,

Та й сміх назовні, сльози ж  у собі.

 І сміх ділю на всіх,а сльози лиш для себе

Із креготом зубів в подушку, в самоті.

Та так, що потемніло небо,

Що про діла свої забулися святі.

На ніч


Вже стомлено злипаються повіки,

Думки розсіяно злітаються до снів
І тільки вітер стукає у вікна,
Від тебе подолавши сто світів.

Дихнеш крізь сон і я тебе відчую,

Не знаючи як ти далеко й в сні,
Не знаючи як ніжно ти цілуєш
Не вітром, а устами… тілом всім…


Волоссям пробіжаться твої пальці,

Затьмаривши бажанням небокрай,
А потім, зупинившись на зап’ясті,
Що сили є штовхнуть мене у рай.

Заплаче ніч зірчастими сльозами

Від ніжності, від пристрасті, від свіч,
А я тебе разом з своїми снами
У сто світів вкраду хоча б на ніч!