Ох цей конкурс пейсателів...
- 15.02.17, 11:49
ось тут начало начал: http://blog.i.ua/user/518748/1998746/
Вона з’явилася нізвідки, просто зійшла з зоряного неба і, красиво виляючи бедрами, йшла просто назустріч Миколі. Надзвичайно тендітна, затягнута в сріблястий скафандр – вона підійшла до нього впритул. Розстібнувши довгу блискавку і звільнившись від костюму, дівчина ступила стрункими ногами на мокру від передсвітанкової роси траву. Незнайомка стояла перед ним лише в одному прозорому комбідресі, який зовсім не приховував її маленькі, як кекси, груденята, і легенько тремтіла від холоду. Збуджений Микола її обійняв, та вона, здригнувшись від несподіваних обіймів, спробувала легенько відсторонитися. «Заманює» - посміхнувся Микола і, намагаючись згадати, де він раніше бачив цю білявку, притиснув її до себе ще міцніше і, пристрасно цілуючи, потягнув за собою на м’яке покривало в траві.
ЇЇ волосся пахло полуничним шампунем і звабою. Миколі стало жарко в паху. «Вентилятор би зараз, остудити мій жар», - подумав. Цілуючи їй шию, оголені плечі і погладжуючи холодну спинку, дозволив собі спуститися нижче і взяти в долоню пружну сідничку. Руки самі потягнулися до її маленьких ізюминок на грудях. Пальці ніжно гралися з сосками, аж раптом Микола згадав, хто вона і де він її бачив. Колись, коли він працював далекобійником, на передньому склі його машини було наклеєне фото неземної білявочки, яка однією рукою розтирала стиглу полуницю по грудях, а другою посилала повітряний поцілунок. Тисячі разів уявляв Микола, як він робитиме з нею те саме, що у відвертих відео в інтернеті, попадись вона йому в житті. І ось - вона з ним – така реальна, бажана, аби лишень не пручалася так.
«Микола, не треба, - раптом сказала вона чоловічим голосом, - що ти робиш? Припинииии! Микоооооолооооо!!! Трясця твоїй голові!!!!!». Міцний удар по мармизі швидко розбудив ошелешеного Миколу. Поряд з ним, у палатці понад ставком, сидів переляканий і злющий кум Мирон. «Що ти мене мацаєш, як оту вахтершу з Жашкова? Хочеш, щоб я тобі з’їздив веслом по спині? Казав же, що горілка «пальонка», а ти – наливай, наливай. Ех ти, рибацюга».
Мирон, матюкаючись, пішов до води, в серцях ляпаючи спінінгом по очеретах і лякаючи сонних жаб. Сердитий, він не помітив розсипаної навколо палатки стиглої полуниці, припорошеної зоряним пилом.
