Стільки всього в світі цікавого та непізнаного. Хтось дізнається про все в передачах по телевізору, інші – через Інтернет. А я люблю сам все побачити, помацати, понюхати, спробувати на смак.

Досвід попередніх мандрів показав, що нема нічого неможливого для того, хто має натхненне бажання. Проект К12 підтвердив думку про те, що доля допомагає тим, хто ставить сміливі цілі. І ось результат поєднання давніх мрій, рішучих намірів та ретельної підготовки – відправляюсь в подорож через всю Росію до самого узбережжя Тихого Океану.

Задача поставлена непроста: познайомитись з культурою та звичаями людей, що заселяють континент, подивитись, де як живеться – де краще, де гірше, де тихо, а де лихо, поділитись життєвим досвідом, обмінятись цікавими ідеями, відчути єдність всіх людей світу, скласти власну картину реального світу, поділитись надбаним знанням з іншими. Адже це допоможе нам всім зробити місто (а потім і країну) в якому ми живемо, і власне життя як найкращим!

В умовах обмеженості по часу та ресурсах, вирішено подорожувати виключно автостопом. Це надасть можливість досить швидко пересуватись у вільному напрямку, спілкуватись з великою кількістю різних людей під час поїздки. Харчуватись і влаштовувати ночівлю можливо буде як на природі далеко за межами поселень, так і в цивілізованих умовах, у привітних господарів. Завдяки цьому можна буде краще дізнатись про культуру, звичаї, традиції, і природу кожного з регіонів.

Де не прокладено автомобільного шляху – пройду пішки, або перепливу, чи перелечу. Головне – пам’ятати, що неможливого не існує, і що в світі повно чутливих людей, які обов’язково допоможуть в добрій справі. Моя подорож стане цьому доказом.

(Взято з порталу новин “К12-Медіа”)

Коломия знов кличе до себе в ласкаві обійми.
Віталька, той орк до якого я їздив минулого разу, вже одружується, і мене запросив.
Чи можу я відмовити? Та ні за що!!! Це ж я сам себе зраджу!!!
Зараз сиджу, переглядаю розклади руху по нашій залізниці, щоб зкласти найкращий маршрут. Вже однозначно буде зупинка у Хмельницькому... І вже однозначно там мене запросили до себе в гості на пару годин інші добрі знайомі!
Ух, подорож вже обіцяє бути надзвичайною та незабутньою!!!

Я В ЗАХВАТІ !!!! УРА!!!! Я ОБОЖНЮЮ, ТЕБЕ, ЖИТТЯ, СПОВНЕНЕ ПРИГОД!!!!!

Наступний день почався з запланованої пробіжки та заняття на турниках. Давно я це не робив, мабуть даремно! Все ж нормований робочий тиждень з місцем роботи поряд з домом має свої переваги... Після занять я зустрівся зі знайомою з Одеського Гідрометцентру Анжелікою. Окреме їй величезне дякую за екскурсію в ті місця, куди сам би я точно не пішов. По-перше, це пляж Аркадія, досить відомий і влітку, мабуть дуже не дешевий. Там все вже готується до прийому відпочиваючих, проводяться косметичні роботи ресторанів та нічних клубів, набирається персонал... цвіте вишня... По-друге, це ресторан-пивоварня "Люстдтдорф". Тут подають свіже пиво власного виробництва трьох сортів. В меню ресторану є дегустаційний набір - 3 бокальчика пива різних сортів по 50 мл, 1 метр пива -дошка довжиною у 1 метр, на якій 12 бокалів пива, 1 метр ковбаси та м"ясна дошка - різноманітні м"ясні делікатеси до пива, на твій розсуд.
Ну і по-третє, це китайський ресторанчик, де ми їли жаб"ячі лапки у клярі. Цікавий досвід.
Наступного дня ранок був соняшнший і я вирішив урізноманітнити нашу ранкову пробіжку спуском до моря з послідуючим купанням! Так, в цьому році 14 квітня майже о 8 ранку я вже купався у морі.
Водичка була чиста та свіжа!

По данним Гідромету +9 градусів. Купався я і наступного дня, а от у п"ятницю вже зночі подув вітер і пішов дощ, то ж купання вже не вийшло.
У четвер була запланована екскурсія до Гідрометцентру Чорного та Азовського морів, який знаходиться на Французькому бульварі, поблизу моря. Навпроти нього санаторій Росія, хоча точніше його руїни...   Як на мене, хай би вже цей клаптик віддали багатіям під дачі, з певними умовами, хоч вигляд був би не таким жахливим...
У п"ятницю, після лекцій, ми отримали свідоцтво про успішне закінчення курсів, попрощалися і розбіглися. Я побіг у центр купувати квитки на балет "Лускунчик". На вихідні я чекав на Свету і готував якусь екскурсійну програму, але оббігти і побачити все було дуже важко.

Далі буде...

Минулорічна подорож по стародавній Волині нам дуже сподобалася, тому майже весь рік я виношував плани чергової поїздки. Цього року ми вирушили у подорож по замкам Тернопілля. Враховуючи труднощі минулорічої подорожі, було прийняте рішення оселитися в одному місці і їздити звідти на екскурсії. Тернопіль, як обласний центр і головний транспортний вузол області, нам підійшов як найкраще. Пам"ятаючи про свій давній лозунг "Відпочивати треба так, щоб ще довго не хотілося", я, озброївшись путівниками та мапами, почав розробляти маршрут, в який би входили замки, палаци, фортеці, руїни, костели, монастирі, храми і ратуші міст та містечок Тернопільщини.
В поле моїх інтересів потрапив сам Тернопіль (http://blog.i.ua/community/343/561778/ ),
Збараж ( http://blog.i.ua/community/343/542388/ ),
Вишнівець (http://blog.i.ua/community/343/561844/ )(боржок з минулої подорожі),
Теребовля ( http://blog.i.ua/community/343/548093/ ),
Микулинці ( http://blog.i.ua/community/343/557354/ ),
Бучач ( http://blog.i.ua/community/343/543024/ ),
Язлівець (http://blog.i.ua/community/343/544822/ ),
Бережани (http://blog.i.ua/community/343/557422/ )
 та Рай (http://blog.i.ua/community/343/557457/ ).
(По посиланням про кожне місто і містечко окрема розповідь).
 Глянувши на карту області вийшла така собі "Срібна Зірка Тернопілля".

З поселенням були варіанти: Готель "Галичина", де двомісний номер зі сніданком коштував 360 грн, двокімнатна квартира в центрі міста, де ми самі собі були господарями за 280 грн, та "економ-варіант" у готелі "Рута" за 190-220 грн, який ми викреслили зразу, як тільки добралися до нього. Трохи повагавшись, вирішили оглянути квартиру. Замість 2-кімнатної нам запропонували простору 3-кімнатну в центрі і не далеко від автовокзалу за 320, а поторгувавшись то і за 300 грн за добу.
І ми так полюбили цю квартирку, що ніяк не хотілося виїжджати з неї у київську хрущовку... Але то вже фінал історії...

Как всегда еду автостопом, старт в 4.00  03.07.09 до города Прылуки, дальше стандартно на Гребенку на собаке и дальше на Золотоноша, ничего интересного на прохождении этого маршрута не произошло, но вот при попытке выйти на трассу возникла интересная ситуация, все месные говорили что пешком ити очень долго, бери такси, такси стоит 20 грн, нафиг нада, иду пешком минут 30 не доходу до трассы стоплю за переездом машину прям до Софіївка! оказываетс я не дошол какихто мертов 400 ))) вот так вот и верь теперь местным! ну выхожу на поворот на Канев и тут писец стопиться сама машина и накуся тебе драйвер сцука пидар (((( кароче 30 км он уговаривал меня что бы я дал ему отсосать, хе хе ето было экстремально ))))) но доехал без проблем, только перенервничал немного и подпортил себе настроение! В Каневе позвонил однокурснице но она оказалась на море, жаль хотелось б увидеться ((((


а дальше рукой подать до Ржишева, встретил меня этот городишка песней Король и Шут - Мертвый Анархист, ну и начал я свое продвижение к территории феста, по пути встретил интересную женщину, поболтали о том сем, хотела познакомить меня со своей дочкой, круто! и вот ползу я на гору очень длинную и стопиться сама машина, сигналит оборачиваюсь сидит чео с ерокезом и говорить - поехали я вижу ти на фест, ну и с ветерком заехали прям к сцене, позитивчег короче)))))

Потом я дождался своего однокурсника, он был с девушкой и одной парой женатых и исчо была девчонка с которой меня питались свести, но я что то не чуствовал рвения и ночь провел в гордом одиночестве в палатке а она в машине ((((
утром проснулись умылись, и началось самое веселья, потихоньку по приезжали мои друзья, и скучать времени не было:

кстати я прошел полностью на халяву ))))

медовуха одно из любимых мною вин ))))

мои бешеные позитивные френды ))))

а этой собаке отдельное спасибо, за все )))) респект мужик!!!!

хе хе отдыхаем душой и телом )))

мега хатко ))))



главная сцена ))))



море чистого позитива, девчонки говорили что это был рай и я с ними согласен )))))

а меня угостили морковкой ))) и не только, хе хе )))

иногда люди хотят от меня больше чем я могу дать ((((
Шепот )))) или лесная мавка ))))

мир радости любви



какой голос, это нужно слишать!!!!!!!

убей меня нежно, соломенным пистолетом!!!!

немного креатива )))))

что я могу сказать было весело, позитивно, этих 4 дня!!
нельзя все передать словами нужно было просто та присуствовать, сколько всего нового и интересного, легкое удивление, и романтические посиделки возле костра )))))
радостные моменты встречи и грустные и долгие моменты роставания.

домой доехал все навсего за 1.70 грн на жетончик в метро,  сначала прямая машина  до Киева, потом прямая машина от Броваров, в пути ничего интересного не произошло!

огромное спасибо всем водителям которые меня везли, моим родителям за понимание и поддержку, друзьям и новым знакомым и особено отдной девушке которая все таки приехала и эти выходные запомнятся на всю жизнь! 

кого интересует информация по Трыпильской культуре, могу сбросить как официальную так и альтернативную! всем спасибо за внимание!        
                 

На траневі свята (з 8 по 11) мали подорож до сонячної Ялти... Хоча, як то кажуть, "Чоботяр без чобіт". Так і я, працюючи синоптиком, вибрався туди у самі дощові дні травня! Але настрій нам це псувало не завжди, а тільки коли промокали до нитки   Тобто всього 2 рази за три з половиною дні!   Хоча і на цей випадок у нас з"явився "План Б" - Массандрівські винні погреби, але не судилося, так як зранку погода була чудова, а мокли ми вже вдалині від готелю.

Повністю подорож описувати не буду, за нею краще прослідкувати по фотографіям. Відмічу тільки моменти, які особливо вразили і запам"яталися.

По-перше, це уважність та гостинність адміністрації готелю... Хоч номери були і не суперові, але відношення до гостей таке ж тепле, як і Карпатах... Цього я, чесно, не очікував!

Я вперше катався на канатній дорозі на Ай-Петрі, і вперше був на її вершині! Просто захоплює подих... Так само вперше потрапили під грозу з градом на самій вершині... Цікаве відчуття, коли тебе окутує хмара... Але важко і з матами спускалися з гори під час граду по мокрому камінню... Хоча зараз згадувати це весело.

Вразив водоспад Учан-Су... Тут без слів... Просто вразив... "Летяча вода" з 93 метрів! Це треба бачити...

Спробував справжні чебуреки в кафе, і я від них у захваті!!! Практично шедевр кулінарії! Це зовсім не те,що пропонують бабці біля метро!

А ще проктично у центрі міста-курорта є пару столовок з демократичними цінами, наприклад суп по 6 грн, чи солянка по 10, з пристойними порціями...

Пройшовся по тих місцях, де був 15 років тому... Щось змінилося, щось не дуже... Щось стало краще, щось занепадає... Санаторій імені Боброва, де я пробув кілька місяців зараз практично не функціонує...

А ще неприємно вразила зустріч з іноземцями між Алупкою та Сміїзом. Люди проїхади кілька сот чи тисяч кілометрів, але не могли знайти доступу до моря за 50 метрів від нього... Всюди 3-метрові паркани... Якось неприємно стало за тих злодюг,що вкрали шматок землі і огородилися... І соромно за свою англійську... Вчив же! А пояснював окремими словами і жестами...

А взагалі чудово розвіялися, поплескалися у морі, отримали масу приємних вражень, побачили багато цікавого, зарядилися позитивом, привезли кілька літрів смачного вина... От тільки відіспатися ще після такого відпочинку... Бо під"йом був о 8-й, а додому поверталися після 22-втомлені та мокрі!

 

Привіт всім! Вже вчетверте починаю писати невеликий екскурс-трилогію про літню відпустку 2008 року.
Попередні 3 варіанти зникали внастлідок конфлікту текстових редакторів, переустановки програм та таке інше... А потім, була зима, протягом якої читати та і писати про літні канікули було не актуально... І от знову пригріло сонечко, почала прокльовуватися перша зелень, ненароком почали з"являтися думки про природу, шашлики, і навіть відпустку та море... Але хто ж при такій погоді сидить с інтернеті? Тож нарешті дописав і публікую про поїздку влітку на Закарпаття.
Тож влітку 2008-го року ми мали кілька планів проведення "літніх канікул".  Хотілося відвідати Луцький замок графа Любарта і далі гайнути на Шацькі озера (досі не був). Також була ідея проїхатися по Прикарпатським замкам та руїнам фортець. Але переміг третій варіант, в основному завдяки своїй рекреаційно-пізнавально-лікувальній властивості... А саме: ми вирішили з оздоровчо-пізнавальною метою відвідати одне з чудес природи на території України - Солотвинські солоні озера. Ми досить багато чули про них, так як їноді студенти нашого факультету перебуваючи на Карпатській практиці їздять туди на пару днів... На нашому курсі такої розкоші не було...
Провівши попередню розвідку в інтернеті , та обдзвонивши кілька баз . Я вияснив приблизну вартість проживання та яким чином краще дістатися до жаданого курорту. Попередній затверджений маршрут був такий: потягом до Мукачева, потім маршруткою до Солотвина, 3-4 дні купання-лікування, далі до Рахова, а з відти на Яремчу чи Коломию, звідти на Івано-Франківськ, де ввечері нас чекатиме потяг додому...

---

Майже так і сталося. По-перше, що ж то за чоботяр з чоботями... Весь тиждень нашої відпустки по прогнозам мала бути дощова та хмарна погода, але чим ближче до дати від"їзду прогнози були все більш оптимістичними... Тож зранку з поїзда Київ-Ужгород у Мукачево ми вийшли якраз з останніми краплинами дощу... Зразу ж біля вокзалу мікроавтобусики вже пропонували свої послуги по розвезенню пасажирів у більш-менш популярні селища Прикарпаття та Закарпаття. Але ми вирішили спочатку випити філіжанку кави та зібратися з думками, до того ж, була підозра, що маршрути з автовокзалу можуть бути дешевшими. І ми вирушили на автовокзал дізнатися про періодичність маршрутів на Солотвино, але поки йшли до вокзалу, виникла ідея лишитися у цьому місті, хоча б до завтра, бо загорати на ще мокрому піску на пляжах Солотвина ми вирішили не доцільним.
Ще з минулої весняної подорожі у нас був недовиконаний план-мінімум, що до відвідин пам"яток природи та архітектури Мукачево. Взагалі, це чудове місто. Вже вдруге з двох разів воно збиває наші попередні плани, що робить мандрівку досить цікавою! (ще й досі моторошно, як згадаю автовокзал у Бероговому, куди нас занесло з Мукачево, періодичність руху автобусів та славетний потяг "Едельвейс". Але це інша історія...) Довго не роздумуючи, та озброївшись довідником по Західній Україні, атласом автомобільних доріг з планами окремих міст та телефоном, вже через кілька хвилин ми забронювали місця у готелі "Барви", що виявися у досить зручному місті: на півдорозі між центром міста та вокзалом. Ще через кілька хвилин ми вже знайомилися з адміністрацією готелю та представленими нашій увазі номерами. Це двоповерхова будівля, де на першому поверсі знаходяться аптека і супермаркет, а на другому, власне, готель. Адміністраторша попередила, що у  номері з великим двоспальним ліжком зламаний душ, а так як саме він був нам потрібен після поїзда, то ми поселилися у номері, який про себе назвали "кімната 3-х ведмедів". Тут стояло 3 дерев"яних ліжка, дерев"яний стіл та 2 дерев"яні стільці, а також шафа, холодильник  і телевізор на комоді. Все було досить зручно та мило.
Прийняши теплий душ, пішли гуляти у місто і зробити кілька корисних речей... По-перше я хотів постригтися - майстри у Закарпатті досить не погані, і беруть за свою роботу вдвічі менше столичних колег, по-друге ще вирішили зайти на речовий ринок і купити шорти на курорт. Як виявилося, ціни на речі тут майже не відрізняються від цін на базарах Києва, але я все-таки купив шорти і жовту рубашечку з коротким рукавом. Далі знайшли якусь зовсім чудову вуличку, дуже тиху та затишну, виникало таке враження, що ми десь у Європі в 19-ту сторіччі...
На цій же вулиці нас застав дощ, від якого довелося ховатися під сливами. В готелі ми лишили обновки і пішли в центр, шукати палац якогось угорського графа, що проминули минулого разу. Невдовзі зголодніли і довелося шукати кафе. У кафе "Білочка", що нам сподобалася назвою та дизайном, були лише солодощі, тож ми знайшли кафе "Білий папуга", на центральній площі поруч з Ратушею та пам"ятником Кирилу та Мефодію.
У величезній клітці у залі дійсно жив крикливий білий какаду, якого офіціантки у формі флібустьєрок іноді підкормлювали хлібом, щоб він не зчиняв галасу. Кричить він дуже голосно та пронизливо... Взагалі інтер"єр кафе виконаний у морській тематиці, дуже гарне, затишне і з помірними цінами місце... Після ситного обіду, ми викотилися на вулицю, та з пів-години сиділи на лавочці, перетравлюючи борщ та омлет...
Потім, з цікавості, зайшли у внутрішній дворик ратуші... На диво, нас звідти ніхто не вигнав... Дворик дуже гарний та доглянутий.
Як тільки до нас повернулася жага руху до нового та цікавого, ми попрямували до Мукачівського монастира, що на самому краю міста на лівому березі річки Лотариця. Перейшли міст, я відмітив, що води у річці у липні на багато більше,ніж минулого року у травні. Трохи пройшлися Лівобережним Мукачевом, потім повернули і йшли по набережні. Це асфальтований тротуар, що знаходиться на певному валу, що захищає будівлі "бідних" Мукачівчан від великої води. Автомобільна дорога йде далі, за цими дачами... По дорозі я здійснив "обряд миття ніг" - я збираю водойми, де купався, чи хочаб мочив ноги...А прямо на березі річки ми натрапили на зарості ожини і трохи попаслися в них.

Ще здалеку монастир вразив нас своєю могутністю.
У дворі монастира росте сад, кажуть, що монастирські землі раніше простягалися досить далеко, але у радянські часи його "розкуркулили" і землі віддали під дачі. Ще у дворі є невелике кладовище монахинь та священників... На кількох могилах були дуже цікаві надписи: викарбувані не тільки роки життя, а й роки приходу в монастир та постригу... Також мене приємно вразила церква... це практично повіністю прозора будівля, мабуть найсвітліша церква, з усіх, що я бачив...
Повертаючись до готелю, ще зайшли у кафешку напроти Ратуші, що привертає увагу малюнком великого кухля пива і надписом "Чоповане пиво" на склі вітрини. Це досить маленький заклад, всього 3 столика вздовж вікна-вітрини і барна стійка... Що таке "чоповане" пиво ні барменша ні офіціантка толком пояснити не змогли, все, що я зрозумів, що це пиво варять прямо у цьому приміщенні. На смак воно з гірчинкою і чимось нагадує "Родомишль".
На вечерю і сніданок купили ковбаси, хліба та йогурту.
Зранку перекусили, зібрали речі, зайшли у "світ кави", випили по філіжанці кави, купили по 100 грамів кавових зерен і пішли шукати маршрутку до Солотвино. Не доходячи кілька метрів до автовокзалу нас піймав водій мікроавтобуса і запропонував довезти нас швидко та зручно... Ми погодилися. Ще з пів-годинки чекали, поки збереться потрібна кількість пасажирів, потім водій змінив табличку "Тячів" на "Солотвино" і ми поїхали...

Далі тут:
http://blog.i.ua/community/343/630427/ - Солотвино - унікальний курорт-катастрофа.
http://blog.i.ua/community/343/630430/ - Подорож на гуцульщину.

Весь недільний день ми віддали місту, в якому вже жили кілька днів і встигли його полюбити і навіть відчували взаємність. (Про приїзд читайте тут: http://blog.i.ua/community/343/542138/ )
Як тільки збиралися сюди, я уявляв його якось по іншому, а те що я побачив і відчув тут було так само гарне, хоч і не зовісім відповідало моїм очікуванням. Коли вийшли з поїзда, то я думав "побачу" в образі міста старого діда з привітною усмішкою у вишиванці та солом"яному капелюсі, а нас зустрів хазяйновитий і ще не дуже старий чолов"яга у діловому, трохи потертому, костюмі, хоч і без краватки. Приязний, дещо заклопотаний, але добрий і хлібосільний .

Тернопіль розташований на р. Серет. У 1540 році польський король Сізігмунд І віддав частину незаселених земель Теребовлянського повіту краківському вельможі Янові Тарновському з наказом побудувати фортецю. Будівництво фортеці на лівому березі створеного на Сереті ставка завершилося у 1548 році. Місто отримало магдебурське право, але швидкому розквіту міста заважали постійні набіги татар. Наприкінці 16 ст поряд з замком постала Воздвиженська церква оборонного типу, яку зараз називають церквою над ставом.
У 1602-1608 роках біля міського оборонного валу зводиться інша оборонна церква - Воскресіння Христового, яка неодноразово перебудовувалася і втратила первозданний вигляд.
Найжахливіші наслідки були від захоплення Тернополя військами Ібрагіма Шишман-паші. Татари розібрали кам"яні вежі, спалили костел, зруйнували дамбу і спустили воду зі ставка. Тільки через сто років, коли Тернопіль потрапив під владу Австії і у 1773 р. став окружним містом життя в ньому активізувалося. У 1749-1779 роках будується величний костел монастиря домініканців і келії, які були зруйновані у роки Світових воєн, а відновлений вже у 1953 році. Зараз тут храм греко-католицької церкви.
У 1810-1815 роках Тернопіль не надовго входить до складу Російської імперії. У 19 ст. на місті зруйнованої фортеці зводиться палац, який нині використорується як спортивна школа.
Центральна частина міста зараз дуже гарна (ФОТО ТУТ). Ми прогулялися до вокзалу, з"їздили у торговельно розважальний комплекс Подоляна з льодовим катком і кінотеатром, що розташований на краю міста. Потім спустилися до ставка де не втерпіли перед спокусою прокататися на яхті під вітрилами. Таке задоволення коштувало 90 грн, на борт могло вміститися 6 чоловік, але ми і втрьох нормально розважилися. Дядько-капітан виявився дуже цікавим і дотепним співрозмовником. Навіть закралися сумніви чи він не одесит часом...
Одним з пунктів програми ще було купання у ставку. Пляж тут практично не облаштований нема жодного місця для переодягання та туалетів, але починається він вже не далеко за парком. Вода хоч і тепла, але брудна. Маю нагадати, що була неділя і жарка погода, то ж не дивно що більшість молоді вийшла на пляжі.
А ще ми якось випадково натрапили на піцерію "Джелато Мафія" (Сагайдачного, 6)  з абсолютно чудовою офіціанткою, яка бігала коло клієнтів мов заведена, кожному приділяла увагу, пропонувала нові страви та десерти і запрошувала приходити ще. Там дійсно смачна піца і круасани !
Завершальним етапом у екскурсії був похід у ресторан-музей "Старий Млин". Словами це передати просто неможливо! Це постійне захоплення від зовнішнього вигляду, внутрішнього оздоблення, вигляду і змісту меню, способу подачі та смаку страв... Це треба бачити і куштувати самому!
Разом з дорогою на поїзд вийде трохи дорожче за ресторан у Києві. Втрьох ми там посиділи на 165 грн. Це був і борщ, і грибні юшки, і деруни, і бануш і 3 по 50 настоянки . А ще скільки всього лишилося не спробуваним... І червоний борщ, і вареники, і пивна башта...
Додому поверталися практично в єйфорії з твердими намірами приїхати сюди, і можливо ще не раз! А при можливості знайти гідну роботу і лишитися тут жити. Ми до безтями полюбили це місто!

Зранку у понеділок, поки Аня збирала речі, ми прогулялися по міському парку, що знаходиться нижче по течії Серету, за греблею. У парку "Топільче" багато дерев"яних скульптур з народних казок, чудові мостики через затоки та канали, доглянуті алеї, маленький зоопарк та дитячі майданчики у вигляді космічних кораблів та середньовічної фортеці! Дуже гарний парк!

Москва - Астрахань - Душанбе - Иркутск - Владивосток

Длина Пути: 13000 км

Город	Область	Длина Участка	Длина Пути	Время Участка	Время Пути
Москва	Россия Московская обл.
Москва (МКАД 11 км)		17 км	17 км	0:11	0:11
Люберцы		2 км	19 км	0:01	0:12
Бронницы		34 км	53 км	0:23	0:35
А108 (4)		21 км	74 км	0:14	0:49
Коломна		18 км	92 км	0:12	1:01
Луховицы		23 км	115 км	0:16	1:17
Рязань	Рязанская обл.	65 км	180 км	0:43	2:00
Пехлец		88 км	268 км	0:59	2:59
Ряжск		26 км	294 км	0:17	3:16
Александро-Невский		28 км	322 км	0:19	3:35
Первомайский Тамб.	Тамбовская обл.	24 км	346 км	0:20	3:55
М6 (1)		92 км	438 км	1:01	4:56
Борисоглебск	Воронежская обл.	155 км	593 км	1:43	6:39
Алексиковский	Волгоградская обл.	55 км	648 км	0:37	7:16
Новоаннинский		54 км	702 км	0:36	7:52
М6 (2)	Ростовская обл.	53 км	755 км	0:35	8:27
Ветютнев	Волгоградская обл.	42 км	797 км	0:28	8:55
Волгоград		144 км	941 км	1:36	10:31
Цаган Аман	Калмыкия Р.	244 км	1185 км	2:43	13:14
Астрахань	Астраханская обл.	166 км	1351 км	1:50	15:04
Россия-Казахстан
Котяевка	Казахстан	67 км	1418 км	0:58	16:02
Новобогатинское		227 км	1645 км	3:14	19:16
Атырау		63 км	1708 км	0:54	20:10
Макат		128 км	1836 км	1:25	21:35
Сагиз		126 км	1962 км	1:48	23:23
Октябрьск Тат.		248 км	2210 км	2:46	26:09
Актобе		90 км	2300 км	1:00	27:09
Хромтау		95 км	2395 км	1:04	28:13
Карабутак		127 км	2522 км	1:25	29:38
Аральск		332 км	2854 км	3:41	33:19
Кзыл-Орда		469 км	3323 км	5:13	38:32
Туркестан		279 км	3602 км	3:06	41:38
Чимкент		165 км	3767 км	1:30	43:08
Казахстан-Узбекистан
Ташкент	Узбекистан	123 км	3890 км	1:22	44:30
Бекабад		80 км	3970 км	1:08	45:38
Узбекистан-Таджикистан
Душанбе	Таджикистан	285 км	4255 км	4:45	50:23
Таджикистан-Узбекистан
Бекабад	Узбекистан	285 км	4540 км	4:45	55:08
Ташкент		80 км	4620 км	1:08	56:16
Узбекистан-Казахстан
Чимкент	Казахстан	123 км	4743 км	1:22	57:38
Тараз		171 км	4914 км	1:33	59:11
Кулан		118 км	5032 км	1:19	60:30
Татти		68 км	5100 км	0:46	61:16
Чу		59 км	5159 км	0:40	61:56
Бирлик		61 км	5220 км	0:41	62:37
Хантау		28 км	5248 км	0:19	62:56
Бурубайтал		88 км	5336 км	0:59	63:55
Кашкантенгиз		145 км	5481 км	1:19	65:14
Балхаш		141 км	5622 км	1:17	66:31
Караганда		382 км	6004 км	3:28	69:59
Шидерты		248 км	6252 км	2:46	72:45
Калкаман		96 км	6348 км	1:04	73:49
Павлодар		75 км	6423 км	0:50	74:39
Лозовое		152 км	6575 км	1:41	76:20
Казахстан-Россия
Карасук	Россия Новосибирская обл.	51 км	6626 км	0:34	76:54
Новосибирск		386 км	7012 км	4:17	81:11
Кемерово	Кемеровская обл.	274 км	7286 км	3:02	84:13
Мариинск		163 км	7449 км	1:49	86:02
Ачинск	Красноярский край	189 км	7638 км	1:43	87:45
Красноярск		163 км	7801 км	1:29	89:14
Канск		208 км	8009 км	2:19	91:33
Тайшет	Иркутская обл.	168 км	8177 км	1:52	93:25
Тулун		280 км	8457 км	4:00	97:25
Черемхово		247 км	8704 км	3:32	100:57
Ангарск		97 км	8801 км	1:05	102:02
Иркутск		46 км	8847 км	0:31	102:33
Улан-Удэ	Бурятия Р.	448 км	9295 км	4:59	107:32
Чита	Читинская обл.	684 км	9979 км	7:36	115:08
Атамановка		18 км	9997 км	0:12	115:20
Дарасун		54 км	10051 км	0:36	115:56
Агинское	Бурятия Р.	95 км	10146 км	1:04	117:00
Могойтуй		36 км	10182 км	0:24	117:24
Первомайский Чит.	Тамбовская обл.	70 км	10252 км	1:00	118:24
Шилка	Читинская обл.	32 км	10284 км	0:28	118:52
Нерчинск		40 км	10324 км	0:34	119:26
Чернышевск		92 км	10416 км	1:19	120:45
Могоча		292 км	10708 км	4:10	124:55
Сковородино	Амурская обл.	333 км	11041 км	3:42	128:37
Тыгда		205 км	11246 км	2:56	131:33
Шимановск		200 км	11446 км	2:13	133:46
Свободный	Хабаровский край	89 км	11535 км	1:29	135:15
Белогорск(Россия)	Амурская обл.	55 км	11590 км	0:47	136:02
Облучье	Еврейская авт. обл.	327 км	11917 км	3:38	139:40
Биробиджан		145 км	12062 км	1:37	141:17
Хабаровск	Хабаровский край	176 км	12238 км	1:58	143:15
Бикин	Приморский край	224 км	12462 км	2:29	145:44
Дальнереченск		126 км	12588 км	1:24	147:08
Спасск-Дальний		182 км	12770 км	2:01	149:09
Уссурийск		132 км	12902 км	1:28	150:37
Владивосток		98 км	13000 км	1:05	151:42

Між Теребовлею і Микулинцями всього кілька кілометрів. Проїзд маршруткою коштує 2 грн 83 коп.
Микулин згадується ще у "Поученні" Володимира Маномаха 1096 року, як північний форпост теребовлянського князівства. З 1387 року Микулин підпав у складі Галицької землі під владу Польщі і з цього часу його назва змінюється на Микулинці. У 1595 році на основі наданого місту магдебурського права воно стає містом-фортецею. З тих часів збереглися руїни замку 16 століття, збудованого Анною Йордановою з роду Синявських для захисту міста від постійних набігів кримських татар. Під час визвольної війни українського народу від ляхів у 1648-1657 років замок був частково зруйнований повстанцями, але його відбудували. Великої шкоди фортеці завдали війська Ібрагіма Шишмана у кінці 17 ст. Пізніше замок належав Любомирським, Мнішекам, Потоцьким, а з 1792 року барон Ян Конопка пристосував замок під суконну фабрику, заснував грязелікарню біля сірчаних джерел.
Вийшовши на зупинці десь в центрі містечка, ми трохи пройшли вперед до моста через Серет, а далі, як звичайно буває, побачили вершечки фортеці і подерлися вгору навпростець по стежці. Вигляд фортеці дещо розчарував... Вона не виглядала такою вже неприступною і була побита війнами та часом.
На обному з країв фортечних мурів виднівся житловий будиночок. За легендою, яка може бути і билиною, у 20-х роках 19 століття остання графиня замку, не маючи власних нащадків, залишила палац служниці Анні, родичі якої і до нині живуть у прибудованому (чи уцілілому) будинку на краю фортецних мурів, про це нам розповів один з робітників замку , що реставруть його. Такий собі дружелюбний "замковий-домовий". Реставрація замку почалася нещодавно з вирубки кущів та бур"яну. Зараз вони заздрять Теребовлянським робітникам, у яких вже є бензопила та бензокоса . У них лише 4 пари рук, лопати та кирки .
Біля замку знаходиться палацовий комплекс у стилі барокко збудований у 60-х роках 18 століття на кошти Людвіки Мнішек з Потоцьких. Палац був перебудований у середині 19 століття. Зараз тут знаходиться обласна  бальнеологічна лікарня, а навкруги дещо запущений парк. (На жаль, ми вже втомилися, а палац-лікарня нас не вразив, тож фото цього архітектурно-паркового шедевру у нас нема  )
Ще одна архітектурна перлина Микулинців це троїцький костел 1761-1779 років. Це велетенський храм зі скульптурами святих у нішах стін, що вражає своєю красою та величчю. Виглядає він дійсно помпезно на фоні будиночків провінційного селища.
Мабуть він не втратив би своєї величі і серед храмів Києва та Чернігова.
Зараз же місто славиться своїм "Микулинецьким пивом". Перша броварня тут була заснована ще у 1698-му році. Пиво тут і досі смачне і не дарма у Києві коштує вдвічі дорожче Оболонського пійла. На Тернопіллі ж "Микулинецьке" є досить поширеним і навіть у найдорожчих ресторанах півлітра коштує не більше 7 грн. Саме таке пиво ми і сіли пити у придорожному кафе.

До Тернополя поверталися старим ЛАЗом. Приїхали досить рано, то ж ввечері ще пішли гуляти нічним містом.
Потроху догуляли до парку Шевченка біля Тернопільського ставу. З причалу якраз збирався відпливати прогулочний катер... Квиток на 25-хвилинну прогулянку коштує лише 10 грн. Ми сіли в носовій частині і насолоджувалися свіжим нічним вітерцем та тихими розмовами компанії з 4 молодих людей, що згадували свої подорожі до Єгипту та мріяли про подорож до Арабських Еміратів та Ізраїлю...