хочу сюда!
 

LINA

34 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 30-43 лет

Заметки с меткой «подорож»

Спекотний сталк

Додумався у 31 градусну спеку поїхати на вилазку. Але півтора місяці не було сталків, тому зважився на таке безглуздя.
Отже, спека. Засмажився на сонці — тепер як негр. Натоптав понад 20 кілометрів. Ще й взяв участь у шоу "Ригають усі". А потім ледве не заночували посеред заброшки, бо маршруток на Київ вже не було.

Але об'єкт епічний. Якщо цікаво, можу розписати детально пригоди.





0%, 0 голосов

100%, 2 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Єгипет у 18-у.

Ми досить багато подорожуємо. Зупиняємося в Єгипті тільки в 5 *. Наприклад ця поїздка була 5-й в Єгипет і 3-й в Шарм-ель-Шейх. Нам дуже подобається Червоне море, я добре плаваю і пірнаю, тому це не повинно дивувати. Де ще побачиш таку красу? Хіба на Великому бар'єрному рифі, але це далеко, самі розумієте. До чого цей вступ? Готель один кращих, якщо не кращий, з тих, в яких довелося побувати. А з єгипетських - точно кращий. Кращий ніж навіть Хілтон в Хургаді.

На туристичних сайтах ви побачите, що  готель Sentido Reef Oasis Resort and Spa розташований на другій лінії. Насправді це не зовсім так. Цей готель, і сусідній, з першої лінії, Reef Oasis Beach Resort є ніби єдиним комплексом. Навіщо їх розбили на 2 - Бог знає. Всі гості обох готелів можуть користуватися всіма послугами на території обох готелів (це я так вважав. А потім на мій відгук про готель на Тріпадвізор відкликнувся менеджер звідти. І з'ясувалося, що "усе-усюди" тільки для гостей Сентідо. Гості Ріф у Сентідо можуть користуватися тільки спортмайданчиком). У чому різниця - не зрозуміло. Правда, 2 рецепшн. Але знову ж таки, в лобі обох обслуговують гостей з обох же готелів. Так що фактично це перша лінія. Правда, це об'єднання займає досить велику площу і з території Сентідо до моря приблизно кілометр. Але! Територією готелів, з інтервалом ок. 2 хв. ходять шатли. Які і підбирають, і висаджують по всьому маршруту. Дуже зручно.

Через дорогу від рецепшн Сентідо знаходиться шикарний аквапарк. Для гостей обох готелів включено само собою. Рекомендую, особливо хто з дітьми. Але і дорослим буде ненудно. На території аквапарку є бар, але безалкогольний з метою безпеки.

Я з гірки в аквапарку. Цікаве з 3:40

А це той самий спуск знятий мною на старий смарт у водонепроникаючиму футлярі.

Сам готель складається з 8 2-х поверхових корпусів приблизно по 10 номерів на поверх. Номери чудові, дуже великі. У номері на 2-х є ще 2 дивана і в ньому абсолютно точно не буде тісно 4-м. У номерах 42 "смарт-ТВ Самсунг. Маса каналів. Якість, правда, зовсім не цифрове, але дивитися можна. Особисто мені було особливо приємно наявність 4-х українських каналів. А також вперше за весь час я зміг дивитися етап Формули-1 і матчі гаряче коханої Барселони.

Наш номер


Також в номері електрочайник з набором чаю, кави, сухих вершків, цукру і тепе. Оновлюється при витрачанні кожен день. Дрібниця, а приємно ввечері попити чаю.

Загалом, двоповерхові корпуси, по 10 номерів на поверх, може по 16. Ну скільки там людей за день пройде по коридору? Мили 3 рази в день. Чистота ідеальна. Територія ідеальна. Велика і красива. Пальми, кактуси - все акуратно, скрізь підметено.


Це джакузі біля моря



Басейни на території. Штук 12 середнього розміру. Зазвичай буває 1 великий басейн і ще пара маленьких. Тут інакше. Багато середніх, тобто трохи по-більше, зате на кожному кроці. При виході з нашого корпусу (як і з інших приблизно) відразу був басейн. А в 100 метрах ще 2.

Безпосередньо біля корпусу

Пляж. Ну тут таке. Є понтон, але не на вбитих в дно палях, а плавучий, з скріплених пластмасових секцій. Ну це не дуже зручно. Зате, є смуга по якій можна дійти до глибини і рифа з рибками. Ми не відразу зорієнтувалися. Смуга приблизно шириною 10 м знаходиться посередині пляжу. Як орієнтир - вишка рятувальників. Біля неї потрібно заходити. І звідти можна дійти до глибини. Звичайно в тапочках, але дійти можна легко. Риф - ну не найкращий, але дуже хороший, рибок повно. А ще я придбав повнолицеву маску. Щось принципово нове у цій царені вперше за років 50. Офігезна річ, пірнати дуже класно! Огляд супер!


Трохи майже ручних рибок


Харчування: просто шикарно. Повно морепродуктів. Різної риби, креветки. Навіть восьминога куштували. Мені він не особливо сподобався, але я тепер хоч знаю, який він на смак. Періодично на вечерю влаштовують різні сюрпризи. Те якісь супер коктейлі, то чи ще чого. За цим, правда, потрібно встигати на самий початок вечері в головний ресторан, кількість обмежена. Морозиво на вечерю постійно.



 А солодкий стіл! Шедеврально! У них є справжній кондитер. Звичайно я на 100% не впевнений, але таке враження, що за 2 тижні, що ми пробули в Сентідо, весь час, на кожний обід та кожну вечерю, було все нове.


За смаком так, як виглядає smile

Букети з овочів-фруктів 

 Ну й у необмеженій кількості мій улюблений напій богів - нектар гуави. Який смак - це неперевершено! При чому роблять його з порошку, так само як і інші пактні соки. Я спеціально дивився - на сайтах оптовиків китайці пропонують порошок - без проблем. Ціна приблизно як на апельсиновий. Чому наші виробники не роблять - не розумію. Бо це неймовірно, повірте!

Інтерент. Вай-фай в лобі, безкоштовно. Якість так собі, але дзвонити по Вайберу додому можна, навіть з відео. Як і перевірити пошту само собою.

Під кінець трохи про погане. Такий чудовий номер, але душ не дуже зручний. У нас душ був стаціонарно закріплений на стіні, мені таке не дуже подобається, я вважаю за краще гнучкий. Але це кому як. Ну і ціна. У нас це був рідкісний випадок, коли ми за 3 місяці подбали про тур. Купили 14 ночей за 45 000 грн., Заплатили, все ок. Але я відстежував ситуацію, просто з цікавості. За тиждень до нашої поїздки ціна піднялася до 63 000 грн. А на сьогодні за 14 ночей просять вже 73 700. Загалом, дорогувато звичайно. Але якщо ви можете дозволити собі такі витрати - зробіть це. Воно того варте.

Стосовно самого Шари-ель-Шейху. У 16 році було просто катастрофічно пусто. Зараз також далеченько від того, що було до підриву російського літака, але людей набагато більше. Ми їздили на базар.

Біля базару та базар


 Громадського транспорту біля готелю якось не було. А може ми й не дуже шукали. Бо таксі дуже дешеве. До базару десь 15 км - 3 бакси. То ж поїхали. Купили манго, як завжди. А тут ще - гуава! Взяли на пробу 2 кг. Виявилося - так собі. може воно недозріле - хто знає. Але порівняно з нектаром - ніяке. Ціни шикарні - долл/кг. Що манго, що гуава. Також не втримався та поповнив свій запас чайними чашками з улюбленою єгипетською темою. Все кричав, що маленькі. Ну мені й принесли... О, дивлюся, мій розмір! Потім виявилося, що це навіть не 0,5 л, як я бажав, а аж 0,75. Ну нічого, я вже звик. Виявилося, що це саме те, що треба.

Це так гуава виглядає


Чашки


А ще нас відвідувала місцева фауна.

Це удод. Дуже красивий. прилітав впритул до номеру з "двору"


А це гекон в мене на терасі 


Ше було багато всілякого цікавого і приємного - про все й не розкажеш.

Ну ось так. З'їздили шикарно. Як у цьому році, куди, чого - поки що невідомо. Може навіть і нікуди не вийде - подивимось. Відпустка у серпні, час ще є...

Чому Китайці харкають на вулиці і це нормально? НЕВІДОМИЙ #КИТАЙ

Чому Китайці харкають на вулиці і це нормально? НЕВІДОМИЙ #КИТАЙ - ІНТЕРВ'Ю З ЯНОЮ МОКРИНСЬКОЮ 

Люди на Орбіті і щось на закуску ))

       Продовжуючи подорож http://blog.i.ua/user/729788/2250961/?p=1#p1 ми поїхали далі, а саме в житлову частину поселення Орбіта. 
            Читаю в інеті: 
Про колишнє містечко енергетиків із назвою Орбіта, що заховалося у лісах за 12 кілометрів од Чигирина, мало хто знає. 
     Цей населений пункт ще називають містом-примарою. Будинки-пустки, безлюдні вулиці, дороги, крізь асфальтне покриття котрих проростає бур’ян... А над усім цим височіє велика цегляна труба недобудованого реактора. Орбіту запланували як зразкове місто-супутник Чигиринської атомної електростанції. Але після чорнобильської катастрофи не склалося ні з тим, ні з тим.

       Коли майже п"ятдесят років тому містечко проектувалося, то передбачили, що у ньому житиме близько 20 тисяч осіб, переважно енергетики із сім’ями. Будувалася АЕС, а разом із нею росла Орбіта. З’явилися житлові будинки, один з найбільших в області універмаг, палац культури, величезна їдальня. Люди почали потроху заселятися, місто загомоніло... 

   Приїжджали люди звідусіль. Влада обіцяла роботу, житло, перспективи. Планувалося, що незабаром в Орбіті збудують школу, садочок, лікарню. Житло тут можна було отримати відразу.

       Після вибуху в Чорнобилі будівництво зупинилося назавжди. Місцеві мешканці враз залишилися без жодних перспектив. Через безробіття більшість із них виїхала. А коли згодом зупинилася котельня і єдина теплотраса в місті припинила подавати тепло в оселі, стало зрозуміло, що Орбіта вмирає.

      Та все ж сьогодні у містечку життя хоч і неквапно, але триває. У двох п’ятиповерхівках мешкають близько шістдесяти сімей, переважно пенсіонери.  (с)

      Одразу на в"їзді в поселення нас зустрічає чималенька дев"ятиповерхівка. Вона зовсім пуста, жодна людина тут не живе. 




Біля неї стоять дві будівлі. На одній з них зрозуміло написано "Універмаг". Але ж від нього залишилась пошарпана коробка. 




         Щоправда навколо самої коробки Універмагу повсюди розсипані неприхотливі квіточки, які вже ростуть самі собою, розсипаючи щорічно насіння.




         Жилі будинки з цього місця навіть не видно. Про їх напрямок ми здогадались по тому, що з-за лісочку вийшли місцеві, а потім туди ж пішов ще один чоловік. І ми теж пішли в тому напрямку, де в ліску натрапляли на старі червиві гриби, такі які бачили і біля так званої АЕС. Теж було дивно, що люди прямо в двох кроках від себе не збирають гриби hypnosis  Дехто за десятки, сотні кілометрів їдуть хоч трішки зібрати грибів, а тут під носом добро пропадає на очах...



Вже коли підійшли ближче до пролісочка, між віттям стали проглядатись п"ятиповерхові будиночки і чувся дитячий гомін.


 Пройшовши ще декілька метрів нам відкрилась картинка мого дитинства і здалось наче ми з Марсу (недобудованої АЕС) прилетіли на машині часу у вісімдесяті роки минулого століття. 





     Тут дивна, заспокійлива тиша, яка зовсім не в"яжеться з ритмом мегаполісів. І побувши там зразу думаєш, що ось тут би пожити. Але походивши в такому спокійному ритмі вже наче і скучно стає. Але, але... кожен обирає для себе, під свій темпо ритм... 

З плюсів звичайно найчистіше хвойне повітря, для дітей просто оаза, машини виїзжають рідко, автобус по розкладу приїздить наче 3 рази на день, тиша і спокій для нервової системи. Начеб-то діток возять до школи і в садочок на автобусі.

Вийшли ми в іншу сторону від будинків, де побачили зупинку

Перед від"їздом пробіглись по ліску і зібрали трохи грибів.

Вже коли їхали в напрямку Чигирина, на довгому відрізку дороги лежали бетонні плити. Мабуть тут повинна була бути загорожа, якась кілометрова зона від станції.


На цьому наша екскурсія до Орбіти закінчилась, але далі нас чекав ще один цікавий об"єкт. Який вже давненько приманював до себе.


Посеред поля вдалині стоїть млин. І проїзжаючи декілька разів повз нього дуже хотілось підійти поближче. І ось той час настав prey  bravo 

Здаля здається, що з ним все в порядку, але підійшовши ближче вже побачили, що лопасті просто прибиті для антураху. Але ж все одно, хтось це дбайливо зробив. Ми дуже були їм вдячні.

Наблизившись до млина ми почали його оглядати з усіх боків

 

І побачили з боку вхід у млин



Звичайно він нас дуже приманював, тим більше там навіть ступеньки є. І ми полізли всередину, бо це було вперше в житті. Хоч і не дуже сподівались побачити там щось цікаве, все таки млин древній і все могли розтаскати, але ж надія жевріла. І о чудо! prey Нам пощастило і ми не пошкодували, що протупцювали через все поле і залізли у млин





Там було багато всіляких перетинок, перемичок, дощечок і саме найголовніше angel mmmm  круглий механізм 


Багато брусів і досок поїдені шашелем, але деякі ще досить міцні і навіть цілі


Коли ми вилізли з млина сонце швидко ховалось за дерева. Ми були раді, що накінець змогли оглянути цього старожила



Млин справив гарне враження і пом"якшив енергетику бетонної станції і поселення Орбіти. Хоч млин давно і не виконує своїх функцій, але ж його енергія добра знівелювала пусту енергію бетонних розвалин.

 Гарного всім настрою cvetok  

Десь між Малою та Великою...

Арнаутськими вулицями ми й живемо... Затишна, зручна чистенька квартирка, що вікнами виходить на типовий одеський дворик...


Ці сходи бачили багато поколінь людей, а народилися більше сотні років тому.



З нічними стоянками у старих кварталах проблема, вірніше, їх просто нема, тому машини охороняють місцеві люди, а паркують на ніч прямо на вулицях. 


А оцей старенький тут сидить вже другий день. Зранку немає, увечері теж. І собачка така в нього трохи хворенька. Колоритна парочка.


Ідемо, сунемо ніс майже в кожну шпарину, нас скоро гнатимуть євреї зі своїх дворів))


Прямо, наліво, направо, прямо - і ось ми біля нескінченних східців на Ланжирон 


Нарешті дійшли до пляжу


Море вчора було кращим: трохи прохолодне та прозоре, як сльоза. Сьогодні майже прозоре, штиль, але надто тепле. Людей тьма, світлину зроблено о 19.00, народ потроху почав розходитися.

На шляху додому полюбилося нам місце зі смачним форшмаком, пивом та величезними порціями вареників. Персонал гарно говорить мовою. Ціни дуже демокритичні: удвох смачно повечеряти можна вкластися у дві, максимум три сотні гривень.


Солодких вам снів! Я теж вже все світло вимкнула, бо в нас режим: завтра до спеки треба повернутися з ранкового моря podmig

Путьова замітка. Пригоди почалися з провідниці.

Ми знову в мандри... Подорож планували зарані, квиточки на сьогодні я купувала через систему Приват24 ще 1 липня, тож мала можливість обрати на свій розсуд найкращі місця... Приперли до вагону, протягую провідниці квиточки, вона сканує і так спокійненько каже: "В мене вже там 13 та 15 зайшли, алеж я не можу вас не пустити, залазьте до вагону". Ми здивовані ліземо, дійсно на наших місцях жінка з дитиною вже матраци подіставали, стелитися мають. Я в шоці, вона теж. Я пропоную покликати начальника поїзда. Мої квиточки електронні, її куплені в перекупів. Мабуть, там і проблема, ми так собі вирішили та й чекаємо... Розговорилися, виявляється, людина не знає, який в неї номер поїзда, у квитку знайти не може... Іде до провідниці. Виявляється, її потяг відправиться за пару годинок. А вагон і місця правильні, ага. 
Слава Богу, розібралися, випровадили дівчат... Дивимося одна на одну, дивуємось безвідповідальній провідниці, як так взагалі можна усіх підряд пускати...
Аж глядь: нагорі їхній рюкзак лишився. Я бігом за ними, мотнулася по перону, не знайшла. Сказала цій дивачці у залізничній формі, що рюкзак треба би повернути, вона щось там типу "передам по рації, ляля..." Я пригадала, що у квиточку бачила ім'я-прізвище забуваки, починаю шукати в фб. Шкодую, що раніше не помітила наплічника. Коли підходить хлопчина, без речей, з водичкою в руці, такий трохи здивований, на нас глип: "добрий вєчєр", ми ж йому "добрий", а він чомусь втік прожогом. А тоді повернувся й якось дивно поглянув, спитав, чи можна на нижнє поряд присісти. Посидів хвилину, уважно нам в обличчя заглядав, пішов десь... Але я зайнята, вся в пошуках методу людині повернути наплічник, бо як жеж їй важко прийдеться в подорожі з дитиною без потрібних речей! І тут мою доню осяяла думка: "Хлопець - наш сусід, рюкзак - його, а дивний він, бо лишав речі з іншими людьми, а повернувся до нас, ото й бігає". smeh 
Так воно все й виявилося, ми зізналися своєму супутнику, що ледь не віддали іншим людям його речі, він дотепер дякує, що таки не віддали, бо, виявляється, в тому наплічнику купа квитків на фестиваль на цілу компанію друзів.
Тут ще дещо по ходу відбувається по дорозі, але поки що бажаю всім солодких снів і гарного дня на завтра.uhmylka

Переплутали електрички

Історія наприкінці насиченої прогулянки. Залізничний вокзал вузлової залізничної станції. Окремо — тупикові приміські платформи. Окремо — платформи для електричок дальнього слідування і поїздів. Розклад висить високо — ніхріна не видно. Добре, що додумався сфоткати. До відправлення потрібної електрички залишалося декілька хвилин. Швидко купили квитки і побігли шукати «тягу». На транзитних платформах стояла лише одна електричка. Поки не від'їхала, забігаємо. Вибираємо зручні місця, чекаємо відправлення.Поглядом вловлюю, що на сусідній платформі багато народу. Запитую у пасажирів: «Електричка на Київ?» «Ні, на Житомир.» Йопта! Вибігаємо — якраз на сусідню колію прибуває електричка. Надписів ніяких — маршрут невідомий. Заходимо. У вікні видно електричку, яка від'їжджає на Житомир. Хтось зриває стоп-кран і виходить з електрички. Ну а ми радіємо, що таки знайшли потрібну електричку.

А чи були у вас історії, коли ви ледь не заїхати в протилежному від потрібного напрямку? Або таки поїхали не туди, куди думали.

Вінниця на початку травня

Дякую за допомогу у створенні замітки моїм чудовим подружкам, що навчили постити фото в текст напряму з планшету.


Місто сподобалося, воно дуже самобутнє з приємними людьми та дешевими таксі. З вокзалу до готелю "Франція" доїхали за 41 грн, а назад чомусь за 37. Маршрутки по місту не ходять, лише муніципальний транспорт та таксі. Таким чином колишній мер зробив прибутковими міськтранс. Всі місцеві дуже гарно говорять про Гройсмана та негарно - про діючого президента.


Але замітка про хороше: гарний ресторан Монблан в готелі Франція.

Дуже сподобався будинок-музей Пирогова. Толерантні екскурсоводи провели екскурсію нам двом та терпляче відповідали на всі питання. Музей розташовано саме там, де жив великий вчений, збереглося багато експонатів. Впорядкована територія, гарна енергетика.

 
Липову алею насадив особисто Микола Іванович.

Увечері були фонтани, вони теж чудові, але відяха з планшету не заливається, тому хто сильно захоче - нагуглить.

В місцевих магазинах гарні ціни. Оце платтячко ми купили.


Гарна архітектура та краєвиди. Буг теж прекрасний.










Приїздіть, вам сподобається girlkiss



Польові квіти

Під час вилазки на закинуту насосну станцію забралися на кручу, з якої відкривається красива панорама Дніпра і заброшки. Але мова не про те - на горі ростуть такі гарні квіти. Поки що не вигадав в який фоторепортаж їх впихнути (підказуйте назву і тему в коментарях), тому показую тут.


Може, так і назву: "Польові квіти". Або не обмежуватись дикорослими і польовими (можливо і в лісі квітнуть) і назвати: "Літні квіти"? Звучить нейтрально.
[ Читати далі ]

Вилазка на тлінний недобуд

Коротенький огляд сталку. Розшиерна версія буде в ЖЖ і на Дрімі, а тут коротенько.
І ще: вибачайте за водяні знаки на фото. Просто інформації і фотографій з того місця мало, тому убезпечую від копірайтерів.


Незвичайна заброшка

Часто буває, що сама вилазка виявляється набагато цікавішою, ніж сам об'єкт. Хоча і закинута територія з досить цікавою історією.
У 1980х на березі Дніпра збудували водозабір на насосну станцію, яка б мала забезпечити водою Білу Церкву і Умань. Для транспортування води збудували 80 і 120-кілометрові водогони. Насосну станцію і водогін мали здати в експлуатацію, однак після аварії на ЧАЕС, білоцерківці відмовились від дніпровської води. Ось такий епічний і грандіозний проект.
Зараз станція закинута і поступово розбирається на будівельні матеріали. А в 2017му там виявили несанкціоноване сміттєзвалище. Що там в 2018му я не знав, тому їхав у "невідомість".

Хрін доїдеш!

Поїздка видалась складною. Недарма з першої спроби пару років тому так і не доїхали до того недобуду. Дізнався на автостанції, що маршруток до Ржищєва нема (у них кінцева, наскільки я знаю в іншому місці. А чому не заїжджають на автостанцію — фіг знає). Є тільки до Каніва. А в канівську маршрутку, ясне діло, не влізли. Поїхали до Українки. Там стали чекати маршрутку до села. Але до ближнього передмістя маршрутки не було, бо обламалась. А на заміну іншої машини не дали. Друга, дальня маршрутка забилася так, що теж не влізли. Тоді пішли пішки, сподіваючись, що по дорозі зустрінемо маршрутку на підміну відміненого рейсу.

Дійшли до краю Українки. На зупинці зібрався народ. І точно, через пару хвилин під'їхали маршрутки.

[ Захоплююча подорож... ]