21. мить....клепсидра неба висипала сонцепіском червоним поміж хмар сипких -сяйнула іскра, тліючи, погасла -яскравий спомин невловимий стих.і обрій звис у мріях невідбулийна тих шарагах, з місяця в зірках -у зграї нетлі давній попіл прахуздіймають мов квітковий пил в степах.то злую гру затіяло минуленапівтонів, у світло й тінь, з відлуньі відзеркалень, де в скляних відламахбезликий мім штовхає в ніч валун...