Спецназ України може відвоювати окуповані території (світова преса)

Надруковано 26.12.2014:  Радіо «Свобода»



Світові ЗМІ обговорюють потенційні переможні стратегії для української армії. Інші видання пишуть про переваги та можливі загрозливі наслідки приєднання України до НАТО. Тим часом, американський часопис опублікував жартівливу уявну переписку Санта Клауса з російським президентом Володимиром Путіним, який заявляє, що «Північний полюс взагалі-то є споконвічно російською територією».

Українська англомовна газета Kyiv Post пише про важливість для української армії загонів спеціального призначення. За словами видання, якщо Україна хоче відвоювати територію, яка наразі окупована російськими військами чи їхніми прибічниками, Київ має зосередитися на наданні загонам спецназу найкращої підготовки й озброєння, яке лише можна придбати за гроші. «Регулярні війська потрібні для утримування сил противника. Однак використання призовників чи добровольців для визволення окупованих територій може призвести до великої кількості цивільних і військових втрат, може завдати шкоди інфраструктурі та майну чи навіть спровокувати широкомасштабний контрнаступ. Українські спецсили можуть змінити цю динаміку», – пише газета.

Щоб це спрацювало, зазначає видання, члени спецназу мають пройти курс інтенсивного вишколу. З іншого боку, держава має забезпечити їм високі зарплатні та гарантувати їхнім родинам привілеї впродовж всього життя. Військові спецназу мають бути забезпечені найкращою доступною розвідувальною інформацією. «Групи з трьох-шести осіб мають отримувати специфічні завдання, скажімо: як зруйнувати транспортну систему ворога, вбити військових командирів чи підірвати склади припасів, при цьому створюючи хаос, який буде відлякувати добровольців від ворога», – підсумовує Kyiv Post.

Американський часопис Forbes пише про те, що Європі варто пам’ятати, що Росія залежить від продажу природнього газу до Європи, а не навпаки. Згідно з аудиторським звітом російського «Газпрому», на який посилається часопис, компанія продала Європі на шість мільярдів кубічних метрів газу менше у третьому кварталі 2014 року, ніж за той самий період 2013 року. Згідно цих даних, зазначає часопис, прибуток Росії від продажу газу Європі цього року знизиться на 10 мільярдів доларів. «Газпром» не може собі дозволити доларові втрати такого масштабу», – пише Forbes.

Крім того, аудитори «Газпрому» майже не говорили про російську залежність від українського ринку, незважаючи на те, що раніше Україна була приблизно настільки ж великим клієнтом компанії, як і Німеччина. Якщо Київ все ж таки запровадить реформи енергетичного ринку, які дозволять позбутися марнотратства енергії, «Газпром» може повністю втратити Україну, як клієнта. «Як говорять аналітики, посилаючись на останній аудит «Газпрому», беручи до уваги сьогоденну економічну реальність, це не найкращі новини для російської правлячої еліти», – підсумовує Forbes.

Американська газета Chicago Tribune запитує, чи потрібна Україна НАТО. Приєднання України до альянсу принесе низку серйозних переваг, але і потенційно загрозливі наслідки, зазначає видання. «Для Заходу стратегічною перемогою було б те, що чергова країна вирвалася з гравітаційного поля Росії. З іншого боку, вступ України до альянсу був би величезним зобов’язанням для 28 країн-членів», – пише газета.

Однак, перш ніж Україна може офіційно претендувати на членство, вона має стабілізувати свою економіку, зміцнити свої хиткі збройні сили та переконати декілька країн-членів НАТО у тому, що українське членство є вартим можливого зіткнення з Росією, зазначає видання. «США та їхні союзники мають зробити все можливе, щоб допомогти Києву переконати інших, що світ буде безпечнішим, коли Україна стане членом НАТО», – підсумовує видання.

Тим часом, американський часопис World Affairs Journal опублікував уявну переписку російського президента Володимира Путіна із Санта Клаусом, автором якої є американський політолог Олександр Мотиль. Перший уявний лист адресований Путіну, де Санта питає про долю колишнього українського президента Віктора Януковича. «Я не мав від нього жодної вістки вже більше ніж рік», – пише Санта.

Замість відповіді на запитання, Путін у своєму листі звинувачує Санту у тому, що його сані та олені неодноразово «порушували повітряний простір Росії», що «права російськомовних ельфів систематично порушуються», та що «Північний полюс взагалі-то є споконвічно російською територією». «PS: Віктор Янукович наполягає, що ви – змовник фашистського перевороту і просить вас перестати на нього полювати», – закінчує листа уявний Путін.

Передрук з "Радіо Свобода"
Голос Америки 2014 VOA, Inc. Всі права захищені
http://ukrainian.voanews.com/content/ua-special-forces-can-free-donbas/2574732.htm

Коментар Б.Г.:Якщо в світі почали насміхатись з політичного лідера, то йому кінець. Це вже повне ла-ла-ла... А українська армія уся має стати спецназом - баласту там не потрібно.

Музей плакату, у рамках конкурсу народного плакату, вивчає найпопулярніших героїв протесту. З усіх боків. Як виявилося, журналісти і лікарі, які з перших днів опинилися у епіцентрах бурхливих подій, дуже обділені увагою плакатотворців.
Отож, Музей плакату вирішив виправити помилку, створивши кілька демотиваторів, використавши фотографії Юрія Луканова, інформагенцій, телеканалів, які ми знайшли у мережі.
Специфіка професії репортера передбачає велику долю ризику, навіть у спокійні часи. Коли починаються війни, конфлікти, масові заворушення, журналісти вимушено перебувають у гарячих точках.
Вже давно, масштаби конфліктів виміріють за кількістю вбитих і поранених кореспондентів...
За два місяці Майдану, декларованого як мирне зібрання, постраждало 136 журналістів! Але, це ж повноцінний військовий конфлікт десь на Близькому Сході чи в Африці!
Загострює ситуацію фактор великого міста, європейської столиці.
З жахом можна константувати факт початку війни проти власного народу, розпочату Януковичем і бригадою!
Замість діалогу, законодавчих змін, взаємних поступок - тупа бійня, погрози, побиття, викрадення, арешти, суди, стрільба, гранати...
Бандформування з усіма ознаками терористичного угрупування, незаконно, через відміну Конституції 2004 року, узурпувало державну владу, гноблячи український народ. Людському терпінню прийшов край! Зібрався Євромайдан, який через недолугі дії Януковича і прихвостнів, фактично переріс у народне повстання. Опинилися на грані громадянської війни.
Чи хтось думав, як вести бої довкола атомних електростанцій, саркофагу у Чорнобилі, каскаду ГЕС, хімічних заводів... Здається, таке розуміння у цієї влади відсутнє...
Вихід простий - повернення до Конституції-2004, формування нейтрального коаліційного уряду, перевибори президента і парламенту. Інакше - хаос.
Поки, влада послуговується інстинктами. Про наявність у них розуму інформації не надходило...
А журналісти залишаються в бурхливих епіцентрах. Давно перетворившись на повноцінних учасників протистоянь і політпроцесів.
Давайте згадаємо їх ризиковану працю добрим словом!
Удачі!
Бережіть себе!
Віктор Тригуб, директор Музею плакату при журналі "Музеї України", журналіст

	18:22
Перед початком ІІ світової війни в самому лише Львові видавалось близько 300 газет і журналів – українських, польських, єврейських. Загалом у воєводстві – 373 назви. Лише щоденних газет було: 6 польських – “Дзєннік польскі”, “Газета Львовска”, “Слово народове”, “Ілюстровани гонєц поранни”, “Ілюстровани експрес поранни”, “Вєк нови” (при цьому три останні мали ранкові та вечірні видання), три українські – найстаріше “Діло” (в 1937-1938 рр. щоденний випуск мав 10 сторінок, а в суботу 16), “Новий час” (тричі на тиждень), “Українські вісти”, дві єврейські – “Хвіля” (польською, виходила з 1928р., а з 1933 мала ранкове і вечірнє видання), “Морген” (єдина щоденна газета на індиші в Галичині і на Волині), одна російська “Русский голос” та одна німецька “Остдойчес Фольксблятт”.  А ще ж надходили щоденні газети з Варшави, Кракова та інших міст. Виникає питання: То ж це все читав?  Про населенність Львова перед війною можна говорити лише приблизно, бо останній перепис відбувся лише 1931 року. У Львові тоді мешкало 312231 особа. Далі йдуть цифри, що визначали віросповіданні і ріду мову, вони могли і не співпадати. Отже, католиків, вірмено-католиків і євангелістів було 161129 (сюди входили поляки, тисяч зо три, вірмени, близько 300 чехів та інших). Осіб єврейського віросповідання – 99595, хоча самих євреїв було більше, бо якась частина вихрещувалась. Греко-католиків нараховувалос 49747, православних – 1077. Серед православних було 462 росіянини, 24 білоруси, кілька греків, решта – українці. У 1939 році Львів нараховував 318433 мешканці.  Разивий наклад (тобто за один день) усіх львівських газет наближався до 220 тисяч примірників. Отже, навіть якщо частина газет розходилась поза Львовом, то можна все одно можна зробити висновок, що львів'яни пресу любили.  Найбільшою популярністю користувалися “Вєк нови” і “Діло”. Львів був цетром української видавничої діяльності в Польші. Видавнича спілка “Діло” (Ринок 10), видавала найдавніший і тривалий час єдиний український щоденний часопис. А ще такі часописи як “Назустріч”, “Неділя”, “Просвіта”, “Торговельний інформатор”, “Знак”. Видавничий концерн Івана Тиктора “Українська Преса” (Костюшка 1а) видавав щоденну газету “Новий час”, двічі на тиждень “Наш Прапор”, тижневики “Народн Справа”, “Комар”, місячник “Дзвіночок” та інші. Видавництво “Батьківщина” (Чарнецьког 8, тепар Винниченка) 3 1935 року видавало щоденник “Українські Вісти” і популярний тижневик “Батьківщина”. Однак загальний наклад українських щоденних газет був невеликим – 30000 примірників.  Така значна кількість періодики у Львові потребувала неабиякої поліграфічної бази. Всього на 1939 рік можна нарахувати 87 друкарень різної потужності. А крім них, ще купа дрібних друкареньок зі скромними технічними можливостями і застарілим обладнанням, що їх презирливо охрестили “курниками”.

Захід і США більше не роблть ставки на нинішню владу і опозицію в Україні. Вони починають "розкручувати" нам нового ЛІДЕРА!
Впливова «Нью-Йорк Таймз» публікує розлогий матеріал із Києва від Ендрю Крамера, котрий не виключає, що нинішній чемпіон світу з боксу і лідер молодої політичної партії України – «Удар» – Віталій Кличко має можливості вийти в претенденти на політичній арені в Україні. Кличко ненадовго покинув свої приготування в Австрії до нового захисту світового боксерського титулу і приїхав до Києва з політичною метою – продемонструвати свою незгоду з політичним переслідуванням владою опозиціонера Юлії Тимошенко й набрати при цьому політичні бали. Газета нагадує, що рейтинг «Удару» Кличка досить високий і ця партія пройшла до місцевих органів влади у 15 областях із 25. Водночас, як зауважує Ендрю Крамер, Кличко не «заплямував» себе на виборних посадах в Україні, політичні погляди його цілком європейські та й мову українську він також шанує. До 35 відсотків українських виборців розгублені, бо не знають, за кого їм голосувати на виборах, і Віталій Кличко у цьому випадку не лише критикує владу, але й із розпорошеною опозицією України обережний. Він каже також, що «нинішня влада та опозиція, котрі періодично міняються місцями, варті одне одного».

1.Навіщо нам це потрібно?
Сьогоднішні події із затриманням Тимошенко -- добре спланований сценарій по знищенню опозиції та демократії в нашій державі. Я не буду спростовувати виновність або невиновність Тимошенко, але те як сьогодні з нею поводиться суд -- циркова вистава суцільного фарсу. На її місці наступним може бути кожен із нас і кожен із лідерів опозиційних сил. Тому сьогодні ми або з Тимошенко і демократією, або проти України.

2. Що можемо зробити ми в цій ситуації?
Кожен український інтернет-користувач може прийняти активну участь в спротиві антидемократичним силам януковича-азарова:
А) висвітлювати та анонсувати через блоги і соціальні мережі акціх протесту опозиційних та народних сил;
Б) інформувати світ про події в Україні та закликати до допомоги.

3. Ідея Твіттер-просування.
На сьогодні ряд інформаційних агентств світу використовують як першоджерело новини -- блоги та соціальні мережі. Однією з найбільш використовуваних є соціальна мереж мікроблогінгу Твітер. Я пропоную аби ми вивели громадою новини про Тимошенко в найбільш обговорювані в Твітері.

4. Висвітлення новини в топ через хештеги.
В Твітері є поняття тренди -- найбільш обговорювані новини. Тобто ті теми що найбільш частіше згадуються в записах користувачів Твітеру. Виділяється тема у записі, яку хоче виділити користувач слідуючим чином:
#НАЗВА Вже відомі випадки виведення трендів росіянами таких як: #дождь, #xyz, #warinrussia. Для цього треба аби згадування слів-хештегів відбувалося за частину доби від тисячі до п'ятдсяти тисяч штук у окремих
записах.

5. Наша ідея.
Наше з вами ідея у тому аби вивести в тренд хештег #Tymoshenko аби масово привернути увагу до політичних репресій в Україні.

6. План дій
В понеділок 8-го серпня о 10-й годині ранку розпочати масове написання постів в Твіттері з хештегом #Tymoshenkо. Наприклад: «#Tymoshenkо arrested. It begin of repression», «Political repression in Ukraine. #Tymoshenkо was arrested», «#Tymoshenkо задержана. Суд так и не нашёл доказательств вины» та подібними -- на ваш розсуд. Розпочнемо о 10-й годині ранку -- завдання написати якомога більше постів з хештегом #Tymoshenkо аби вивести в тренди. Кожен із нас за кілька годин має написати кілька десятків постів -- ЧИМ БІЛЬШЕ ТИМ КРАЩЕ!!!

РОЗПОВСЮДЬТЕ ДАЛІ МІЖ СВОЇХ ДРУЗІВ ТА НА СЕРЕД СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ. СЬОГОДНІ ВОНА А ЗАВТРА ТИ! ЗУПИНИМО ЦЕ!

4 серпня, 2011    Юрій Луканов.

Навіть безкоштовний концерт групи «Океан Ельзи» не сподобався голові Координаційної ради російських організацій Таврії і Севастополя Володимиру Тюніну. Він заявив, що група Станіслава Вакарчука є «рупором українських націоналістів». Ось так. Не більше і не менше. На цю дурість не варто було б звертати увагу. Але біда в тому, що саме таким чином формується громадська думка не тільки в Криму, але і в Росії. Мовляв, тут скрізь нацики воюють з москалями

В номері від 12 травня на першій сторінці в першій статті "День Перемоги" найпопулярніша газета Кіровоградської області (21 канал) пише про червоні прапори, які схвально сприймаються кіровоградцями на відміну від, цитую, "львівських фашистів". Приводжу скановані фрагменти газети.











Не збираюся дискутувати з тими, хто повністю поділяє таке визначення, хто налаштований на загострення протистояння між регіонами, містами України. Думаю, що якщо у НОРМАЛЬНИХ ЛЮДЕЙ з інших міст буде бажання написати листи до редакції газети з висловленням обурення стосовно такого таврування мешканців великого міста, якщо таких листів буде багато, то це було б корисно. Можливо де в кого якісь думки з'являться, щось у голові зачухається?

Якщо продублювати листи ще й на адресу Обласної Держадміністрації (25002, м. Кіровоград, площа Кірова, 1), то може й очільники області звернуть увагу на неприпустимість таких висловлювань.

Президент Віктор Янукович очолив антирейтинг "Вороги преси-2010".

Як повідомляє Інтерфакс-Україна, даний рейтинг склали ГО "Інститут масової інформації" та Київська незалежна медіа-профспілка.

"Віктор Янукович став "ворогом преси №1 у 2010 році ", - заявив глава комітету Київської незалежної медіа-профспілки Юрій Луканов на прес-конференції в Києві у вівторок.

Він пояснив, що протягом 2010 року президентська охорона неодноразово перешкоджала журналістам виконувати їхні професійні обов'язки, з ефірів знімалися сюжети з критикою глави держави.

Загалом в антирейтингу зафіксовано 12 випадків порушення прав журналістів з боку адміністрації президента, наголосив Луканов. За його словами, 2 місце в списку "ворогів преси" посів прем'єр-міністр Микола Азаров, завдяки своїй охороні, яка застосовувала силу проти журналістів, а також завдяки своїй прес-службі, яка вимагала від видань повного узгодження журналістського матеріалу з прес-секретарем глави уряду.

На третій позиції антирейтингу - чиновник Київської міської держадміністрації Володимир Стороженко, який у квітні 2010 року, як заявив Луканов, нахамив тележурналісту і викинув мікрофон в урну.

Список "ворогів преси" був складений на основі моніторингу порушень прав журналістів та висновків експертів-журналістів з державних і комерційних медіа.

У 2009 році перші три місця в аналогічному антирейтингу посіли генпрокурор Олександр Медведько, народний депутат Олександр Ткаченко і прем'єр Юлія Тимошенко.

http://www.pravda.com.ua/news/2011/05/3/6159030/

Це, без перебільшення, перша спроба висвітлювати життя агломерації та узагальнювати проблеми міст – супутників де проживає  близько 200 тис. осіб.

Головний редактор видання Ігор Курус зазначає, що соціальну проблематику вибрано не випадково. „Опитування, які провело видання показали основні претензії громадян до влади, лідерами яких є: ганебний стан доріг, незадовільна робота ЖКХ, відсутність сміттєзвалища чи переробки сміття, екологія і чистота міст та корупція. Тому редакція націлена на висвітлення, у першу чергу, цих проблем. Ми повинні навчитися обговорювати проблеми громадою і вирішувати їх. Це завдання Каменярів.”

            „Будемо акцентувати вашу увагу на всіх соціальних проблемах сьогодення, ретельно реагуватимемо на побажання і зауваження, підтримаємо порадою, підкажемо, поінформуємо. Вкупі ми допоможемо одні одному” – вторить заступник головного редактора тижневика Степан Вінцковський.

У першому номері газети було піднято проблему доріг у регіоні, щодо якої буде проведено журналістське розслідування редакцією „Каменярі”.

Для довідки: Дрогобицька (Дрогобицько-Бориславська, Прикарпатська) агломерація — агломерація з центром у місті Дрогобич. У 2003 році отримала офіційний статус, як Асоціація міст і територіальних громад Дрогобиччини «Регіональна агломерація «Дрогобиччина». Розташована у Прикарпатті. Головні чинники створення і існування агломерації: гірський курорт, центр нафтової промисловості.

Складається з міст Дрогобич, Борислав, Трускавець, Стебник, смт Східниця та сусідніх населених пунктів Дрогобицький район. Вони складають групу

сусідніх міст, які мають інтенсивні економічні і культурно-побутові зв'язки за рахунок спільного ринку праці, ментальної подібності і інтегрованої історії. Вони утворюють поліцентричну агломерацію, де Дрогобич — центральне місто, Стебник і Борислав — промислові центри, Трускавець і Східниця — рекреаційні.

Дрогобицько-Бориславський економічний вузол характеризується розвинутою видобувною промисловістю (нафта, калійна сіль, озокерит), а також сучасними галузями обробної промисловості, що базується передовсім на привізній сировині (машинобудування, виробництво нетканих матеріалів). Одночасно, це бальнеологічний курорт міжнародного значення.

В 1996 році інститут «Містопроект» розробив схему планування Дрогобицької агломеріції

Координати для додаткової інформації: k[email protected]

Тел.:(03244) 20413, (096)1440668

    Вівторок, 19 січня, видався славним: дещо вщухли пристрасті навколо виборів; кандидати остаточно змирилися з результатами; ЦВК визначилося з остаточними цифрами. І, о слава тобі Боже, нарешті  телебачення позбавило нас можливості  споглядати на екранах  набридлі обличчя політичної реклами в перервах між передачами. Тимчасове затишшя напередодні другого туру.
  Першу топ-новину цього дня закинула в медійний простір газета «Дело», яка повідомила про можливі кадрові ротації в штабах біло-червоних. Втрата процентів у Київській та Черкаській областях, за інформацією з  «неофіційних джерел», може коштувати головам цих штабів посади.
  Безперечно, підсумки першого туру виборів викликали неприховане невдоволення керівництва Блоку Тимошенко (особливо Юлії Володимирівни), але чи може це стати приводом його зміни "польових командирів" і "грошових мішків" за сумісництвом? Тут можна посперечатися… Ну, по-перше, при винесенні «вердикту» буде враховуватися фактор фінансування кампанії в регіоні. Тобто, де кампанія стимулювалася з власних ресурсів там і ставлення буде критично-помірковане, де навпаки – полетять шапки.  По-друге, - «коней на переправі не міняють», адже існує реальний ризик створити ситуацію коли нове керівництво за короткий,  тритижневий термін не зможе вникнути в суть справ.
  Безперечно, у питанні відповідальності керівництва штабів за результати на своїх ділянках «центрові» біло-червоних спитають по повній… але це не будуть ротації. (Заміною керівництва відверто «попахує» у Закарпатті, але й там немає достойної заміни.)
  Можливо все набагато простіше?  Регіонали, через видання «Дело», поширюють інформацію, яка може породити дисбаланс у крайових штабах БЮТу і спонукати до внутрішньополітичної боротьби за фінансовий ресурс, який напередодні другого туру обіцяє бути суттєвим…  
  «Тимошенко пропонує Тігіпку – прем’єра та пів уряду…» Якщо це правда, тоді Тігіпко взяв бонус. Попри його заяви про «непідтримку»,- ціна висока. З цим не слід зволікати. Друга справа, чи піде електорат «молодого» кандидата за його заявами? Якщо ні, то на парламентських виборах про 13% прийдеться забути. А час міняє все… Яскравий приклад відсоток Симоненка, Мороза і Литвина …
   З Іншого боку, чи пристане на таку пропозицію Юлія Володимирівна. З такими повноваженнями Президента, як зараз у Ющенка Тимошенко може опинитися в шкурі чинного Президента. І тут не факт, що Тігіпко не розіграє «свою партію».
  Тимошенко «на других ролях»? Ну це маразм… До речі, так само, як і Янукович. Його заява типу «Я готовий до співпраці з усіма політиками» багатьма сприймається, як натяк на міністерську посаду і не більше… Для Тігіпка, такий розклад, знову ж, передбачає втрату голосів у Центрі та Заході на парламентських виборах.  Крісло міністра хитке, на відміну від крісла прем’єр-міністра…
 "Ми обов'язково продовжимо співробітництво з Міжнародним валютним фондом. Але я завжди буду це робити прозоро, так, щоб весь український народ знав, на яких умовах ми беремо кредити". - В.Ф. Янукович (ефір Чернівецької обласної телекомпанії у вівторок, передає прес-служба партії.)
    Десь я це вже чув… «Я буду красти, кажу це чесно і прозоро. Але щомісяця я буду звітувати скільки я вкрав і куди ці гроші пішли…» (З виступу «народного» кандидата в Президенти Єгора Лупана»).