09:36 06 травень Київ, Україна

Обмеження імпорту, акції протесту профільних асоціацій, монополіст, що «живе», кардинальна зміна погодних умов - всі ці фактори вже не перший сезон залишають помітний негативний відтінок як на хімічній галузі України, так і на загальних планах аграріїв.

Про ці та інші проблеми заявили провідні аграрії країни.

Сільське господарство України, як аграрної країни, на сьогодні залишається одним з ключових двигунів української економіки, яка призначена для забезпечення населення продукцією і отримання сировини для промисловості. Традиційно в останні роки частка продукції агропромислового комплексу в загальному експорті товарів з України становить близько 40% і забезпечує валютну і економічну стабільність країни.

Поряд з цим, значну роль у розвитку сільського господарства України як на внутрішньому, так і на міжнародному рівні відіграє забезпечення якісними і безпечними для життя і здоров'я людини сільськогосподарськими продуктами, а це перш за все має досягатися використанням високоякісних і безпечних мінеральних добрив, які в тому числі не виснажують і не забруднюють українську землю і навколишнє природне середовище.

На жаль, зовнішні і внутрішні чинники останніх років негативно вплинули на ринок міндобрив. Ембарго на російські добрива, обмеження імпорту, акції протесту профільних асоціацій, монополіст, кардинальна зміна погодних умов - ці фактори вже не перший сезон залишають помітний негативний відтінок як на хімічній галузі України, так і на загальних планах аграріїв. На сьогодні український ринок мінеральних добрив перенасичений різноманітністю видів і якості (азотних, фосфорних, калійних та інших). Якщо 5 років тому відсоток добрив, що ввозяться в Україну,  не доходив до 40% від загальної кількості споживання, то на сьогодні він складає майже 60%, а це - понад 4 млн тонн добрив.

Основними країнами-експортерами азотних добрив в Україні за вказаний період були Білорусь - $43600000 (28,7%), Польща - $35400000 (23,34%), Грузія - $19900000 (13,09%) та інші країни - $53 млн (34,9%). На українському ринку можемо знайти мінеральні добрива виробництва Китаю, Польщі, Литви, Болгарії, Румунії, Туреччини, Марокко, Казахстану та ін.

При таких обсягах імпорту в Україну, на перше місце виходить питання їхньої якості. Аналіз вітчизняного ринку мінеральних добрив свідчить про наявність неодноразових фактів ввезення в Україну та використання неякісних мінеральних добрив, що призводить до значного негативного впливу на сільськогосподарську продукцію, тваринний світ і негативно впливає на екологічну та економічну безпеку нашої держави.


Адже небезпечні хімічні речовини, що містяться в неякісних мінеральних добривах сумнівного походження, становлять значну загрозу для життя і здоров'я людини, навколишнього природного середовища. З використанням неякісних міндобрив пов'язаний ряд екологічних проблем, таких як: засолення ґрунтів, проникнення компонентів добрив в підземні водні горизонти, забруднення водойм тощо. Незаконно виготовлені засоби захисту рослин або препарати невідомого походження зазвичай є низької якості і містять в своєму складі діючі токсичні (отруйні) речовини, які не пройшли відповідної перевірки в органах державної влади України на предмет їхньої відповідності санітарно-гігієнічним і екологічним нормативам, в результаті чого їхнє подальше використання може становити небезпеку для навколишнього середовища, тварин і здоров'я людей.

Всі ми чудово знаємо, що клімат змінюється.
З"являються природні катаклізми, які були дивиною для наших країв.
Наприклад: на полтавщині, з"явились смерчі... не такі як в Америці, але криши зносять на ура.
Я вже не одноразово писав про те, що старі конструкції не актуальні: в старих курниках - мерзнуть кури, в старих хатах і погребах - постійно приходиться боротись з сирістю і т.д...

Хто хоче, діліться ПРАКТИЧНИМ досвідом того, на скільки відчули ці зміни і які вносите корективи в старе будівництво, що враховуєте при новому будівництві.... які зміни вносите в сільське господарство: вирощування рослин, тварин в сучасних умовах і т.д.????

Про дивне формування цін на офочі та фрукти, по принципу: чим меньше праці, тим дорожче продаєм... я, вже писав.

Тепер, мене цікавить Ваша думка, а точніше, як Ви викручуєтесь, в наступній ситуації: "В цивілізованому світі, плоди праці сільського господартсва - дороржче.... техніка та інвентар - дешевше.... У нас, все навпаки, плоди дешеві, а техніка космічних грошей коштує".

Був навіть реальний прикол з моїм знайомим колегою, який зареєструвався на сайті знайомств.... прийшов до мене в шоці і каже: "познайомився з дівчиною... вона сказала: "Если хочеш доказать, что ты меня достоин, должен приехать на порше"..... То це я маю продати за 2 000 000 комбайн, щоб купити за 2 000 000 порше??? І шо мені те порше дасть?"....

Та даже не будем брати комбайни і трактора від 500 000.... візьмем банально - корову.... Добра корова меньше 1000 доларів не коштує.... зато молоко, має коштувати копійки.

Не будемо чіпати державу з ілюзованими дотаціями та допомогами... Хай краще не заважає, ніж ускладнює нам життя, своєю турботою про нас.

Абсолютно можливо, якщо нуль - це хоч якийсь двір, з хоч якоюсь хатою і хоча б 50 соток землі.

В моєму житті так склалося, що прийшлось зіткнутися з "безкоштовною онкологією".
Після того, чомусь, згадалося дитинство. Точніше, літо в селі.
От і вирішив - ну його.... той Київ, да і не вмісто ж їхати... який тоді сенс їхати з Києва?!?
Поїхав в стару хатку, подалі від Києва, що від бабусі залишилась.
Я не мав на меті ставати фермером.
Але, і жити в селі, і занедбати замлю - також не логічно.
Почалося все з того, Що гріх мати землю і купувати овочі та фрукти.
Вийшов пару раз на базар, побачив в яку ціну яйця.... прозрів... І вирішив, що кури, сильно мене не напряжуть.
І пішло поїхало.

Я не був впевнений, що я залишусь тут назавжди тому, вкладати особливих коштів не збирався.
З"явився спортивний інтерес: "А чи можливо те знуля, да те з нуля і т.д."
Щось розсадив, щось посадив, щось розвів, щось подарували, не викинеш.... і т.д.
Не очікувано і не гадано, когось пригостив, комусь показав і люди почали просити.... все більше і більше... так і почалось розширення.

Лінь - двигун прогресу.
Нажаль, навіть в селах.
Коли я почав реально тут жити і бачити, що навіть варення, вже самі для себе, закривають з крохмалом.... тушонку, з кістками.... а птицю, переважно, люблять бройлерську, що на хімії бистро виростає..... Тоді я зрозумів, чому люди просять продукти і доплачують за те, що там не буде забагато хімії.

Тому, в данній групі, буду ділитися, якщо комусь цікаво, початковим досвідом.
На який форум не заглять, кругом пишуть, що для життя в селі потрібна купа грошей.
То правда, але, якщо вони у Вас є. А якщо нема купи грошей, а все одно хочеться, то твердо і аргументовно можу сказати: "Це можливо"... Просто, піде більше часу.

Якщо, Ви маєте власний досвід такого починання - пишіть, діліться.
Якщо, Вам цікавий мій - запитуйте, поділюсь.

Засухи стають все більш частими і безперервними в багатьох частинах світу і люди всюди прагнуть зменшити свій водний слід. Багато експертів рекомендують нам двічі подумати, перш ніж приймати розслаблюючі гарячі ванни, в цілях економії, ми встановлюємо аератори на кранах, купуємо туалети, з більш ефективним використанням води, і так далі.

Це дуже добре і дуже допомагає, але навряд чи хто-небудь знає, що «ми з'їдаємо більше 70% від загальної кількості води яку споживаємо». І це логічно, адже щоб виростити їжу її потрібно поливати, культури не можуть рости без води.

Ось цікаве порівняння витрат води на виробництво продуктів з нашими побутовими витратами
Виробництво 1 кг свинини, це 6000 літрів води = 188 прийнятих душів.
водный след в продуктах: Сознательное потребление
Виробництво 1 кг яловичини, це 15000 літрів води = 250 ванн з теплою водою.
водный след в продуктах: Сознательное потребление
1 кг шоколаду, це 17000 літрів води = 1 повноцінному басейну
водный след в продуктах: Сознательное потребление
Але це тільки частина всієї картини ...

Водний слід в продуктах
У сільському господарстві витрачається до 80% всієї споживаної води.
водный след в продуктах: Сознательное потребление

Давайте подивимося на типовий сніданок з точки зору споживання води у виробничих процесах. Буханець хліба витрата близько 900 літрів води, а 200 г сиру - близько 1500 літрів. Так просто бутерброд з сиром і вже близько 200 літрів води.

Але який же повноцінний бутерброд без м'яса? Адже м'ясо має набагато вищий водний слід, ніж овочі, зернові або боби.
Наприклад, на один кілограм яловичини йде, в середньому, від 5000 до 20000 літрів води, тоді як для отримання 1 кг пшениці потрібно від 500 до 4000 літрів води.

Це величезні витрати, насамперед вони йдуть на вирощування трави, кормів, кормових добавок, які корова споживає за весь час, потім вода для пиття, чищення та обробки. Багато м'ясних порід, при промисловому їх вирощуванні у нас, ніколи не виходять на вільний випас, вони живуть в кліткахх і їдять корм, виготовлений з кукурудзи та сої, бо зернові прискорюють ріст великої рогатої худоби. Відповідно витрата води на вирощування, наприклад, кукурудзи 1000 літрів на 1 кг. А бичок може з'їдати до 1000 кг такого корму протягом декількох місяців.
Тільки уявіть, який водний слід ми залишаємо кожен раз, коли купуємо м'ясні продукти, вирощені в промислових умовах.

Якщо говорити про привізні продукти, то вода тут додатково витрачається на заморозку і не варто забувати про транспортний слід. Транспортування продуктів харчування на великі відстані вимагає великої кількості палива, яке забруднює повітря, сприяє зміні клімату і також використовує великий обсяг води на видобуток і виробництво.
Бензин, споживаний на кожен кілометр, це ще 3/4 води на його виробництво.

А ми ще любимо різні ласощі, цукерки, чіпси, сухарики, там же немає води ...
Насправді, на їх виробництво йде ще більше води, ніж на звичайні продукти.
Якщо говорити про картопляні чіпси, то крім води, яка витрачається на промислове вирощування картоплі, вода також йде на її промислове очищення, виробництво рослинної олії для смаження, виробництво палива для доставки, виробництво упаковки, і так далі.

Ось і виходить, що на вирощування звичайного кілограма картоплі йде 300 літрів води, а для упаковки чіпсів потрібно від 3000 до 5000 літрів води.

Коротше кажучи, чим більше промислового м'яса, сиру, молочних продуктів і ласощів ми їмо, тим більше води ми споживаємо. Наступного разу, коли ви будете йти на обід, прикиньте, скільки води пішло, щоб зробити цю їжу.

Але стривайте! Адже ця яловичина вже в супермаркеті, вона вже вирощена. Ця вода вже використана, чому ми не можемо її з'їсти?
Можемо, але якщо ми купуємо і їмо водоємкі продукти зараз, харчова промисловість буде продовжувати їх вирощувати або навіть нарощувати обсяги в майбутньому. Ось чому зараз найкращий час, щоб змінити наші звички в їжі сьогодні. Спад попиту породжує поступовий спад виробництва, а значить зменшення навантаження на наші водні ресурси, на всю планету.


Детальніше тут: http://slovo-motivator.webnode.com.ua/news/skilki-vodi-mi-jimo/