- Уже йду, мамо.
- Йде він. Ти вже тищу років там сидиш. Мать хоть пожалів би - вся в роботах, батько вільної часинки не має. А він читає собі там.
- В мене зі здоров'ям зле. Ше з палєстинської місії.
- Тобі вже до нової ніц не лишилося, а ти ховаєшся. А ми з батьком за тебе всю роботу робим, знаєш скільки люду саме тебе просять?
- Та йду вже, йду. Не сваріться.
- Світло за собою гаси, дорого ж.
Мама витерла масні руки до старого засмальцьованого фартуха та почимчикувала надвір до батька.
Ісус важко зітхнув, відклав набік недочитаний том Кінга, крекнув, устав та спустив воду.
Був теплий літній день 2016 року.
За дивним співпадінням саме того дня з'явилося Велике Слов'янське Море. Море було ясне, прозоре та лагідне та омивало Україну з півночі та сходу.
