[ Читати далі ]

В світлі багаторічних дискусій і вже навіть революцій щодо Конституці України у мене несподівано виникло запитання узагальненного характеру: а навіщо нам  взагалі та Конституція? Дике запитання? А чому? Візьміть, кому захочеться, і постатейно пройдіться та поставте плюси навпроти статей Конституції України, які на вашу думку виконуються в нашому повсякденмому житти, а які - ні, то поряд поставте мінуси. Повірте, що вийде досить цікава порівняльна картина нашого реального життя і міфічного конституійного.  
Дуже рекомендую цей практикум просто заради цікавості, щоб потім самим собі пояснити питання: а на біса нам потрібний цей словесний блуд під назвою Конституція України?
Далі я пропоную уважно вчитатись в зміст статті "Народ для влади чи влада для народу?", яку написав Зиновій ПАРТИКО, професор кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики та масової комунікації Класичного приватного університету м. Запоріжжя[ далі ]

Зараз в Полтавському обласному фонді підтримки індивідуального житлового будівництва на селі завершується планова перевірка діяльності трьома працівниками Держфінінспекції (у минулому – КРУ). Двоє з трьох працівників, які проводять перевірку, вже “знаходили” порушення у фонді, які відображені в минулому акті КРУ і по якому триває судова тяганина і переслідування голови фонду Віктора Токаря.

За словами правозахисників, неозброєним оком видно, що справа є замовною і швидше за все вона розсиплеться у суді.

Для чого двом працівникам КРУ-Держфінінспекції Олексію Казацькому та Наталії Дзюбі потрібна друга кримінальна справа проти Віктора Токаря? Чи не тому, що обидва не затверджені у новому штаті реорганізованого КРУ, яке тепер зветься Держфінінспекцією? Думаю, що це є чи не єдиною причиною подальшого переслідування мого батька.

Адже, хочу навести декілька аргументів і фактів на користь такого твердження:

1. Перевірка проводиться за період, коли мій батько ще очолював фонд. Він не є звільненим, а є відстороненим від посадових обов’язків слідчим прокуратури. Перевірка весь час проводилася без його присутності. Хто підписуватиме акт перевірки? Людина, яка не керувала фондом за той період? До кого тоді буде Держфінінспекція виставляти свої вимоги?

2. Працівниця КРУ-Держфінінспекції Наталія Дзюба долучила до команди перевіряльників за допомогою особистого знайомства, яке не приховується, працівника обласного управління СБУ  та заступника начальника відділу обласного УБЕЗу (прізвища мені відомі – не називаю їх з етичних норм). Працівник СБУ та працівник УБЕЗ їздять разом з перевіряльниками на будівельні майданчики сільських забудовників Полтавщини. Тільки, яке відношення до кредитування сільських забудовників може мати Служба безпеки України та Управління по боротьбі з економічною злочинністю? Для цього є Держфінспекція!!! Чи, може, хоч один сільський забудовник, в якого побував працівник СБУ несе небезпеку для держави Україна?

Абсурд!!! Адже, найбільшими порушниками законодавства є ті, хто має сам, в першу чергу, дотримуватися законів. Тобто, працівники КРУ, нехтуючи не тільки нормами моралі, а й законодавства, хочуть залишитися на роботі. До речі, вони для цього використовують й працівників прокуратури та інших правоохоронних органів.

Нагадаю, що голова обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Віктор Токар у своїй діяльності керувався ст. 11 Закону України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”. Працівники КРУ-Держфінінспекції відверто ігнорують цю статтю при перевірці фонду – в актах ревізії вони жодним чином не згадують не тільки цієї статті Закону, а й ігнорують Конституцію України.

То чи залишить нинішнє керівництво обласного управління Держфінспекції таких працівників – покаже час.

Детально про переслідування голови Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі читайте на спеціально створеному сайті: http://viktortokar.wordpress.com/

Тарас ТОКАР, помічник-консультант народного депутата України О.Донія.

          Так, ну почнемо з привіту.
          Тут, некто громадянин Порошенко та Моськовський патріархат ФСБ передає нам всім привіт.
          Ось він, тримайте -



          Ну, про цього привітного громадянина трішки згодом. Зараз зачепимо більш глобальну тему.
          Посада. Президента.
          Ніхто не знає, навіщо вона нам?
          Як там.... давайте запитаємо любого.
          Любой, а чим вам запам'яталися наші Президенти?          Ну, Кравчук умикнув та продав Чорноморське морське пароплавство. Але, не розібравшись, подумавши, що народ його полюбив, пішов на досторокові вибори. І пролетів. Якби не ці вибори, то мабуть досі би сидів на Банковій. Як Назарбаев. А на місці України була би пустеля.
          Кучма зі старту взявся розкрадати все що міг. Зробив міліардером себе, свою доньку та зятя. А щоб на нього не тикали пальцем, як єдиного в Україні крадія, створив олігархічно-кланову систему керування державою. Набрав собі подельників та дозволив їм також дещо стирити.
          Ющенко хотів виглядати на їхньому фоні безсрібником. Дуже хотів. Але і денех також дуже хотів. Сунувся було в Кабмін, грошенята всі ж там, але там і Юлія Тимошенко була. Яка послала його нах. А гроші почала використовувати так, як і належить, в інтересах народу. Тоді він її звільнив та призначив своїх любих друзів, Єханурова, а потім Януковича. В цей період Ющенко гарно попрацював. Оскільки світитися він не хотів, то прихватизовувати щось йому було не з руки. Тому брав звичайними хабарями та відкатами. Коли повернулася Тимошенко, то цей струмочок припинився. Залишилася тільки "Лікарня майбутнього", яку він прикривав Голодомором.
          Янукович врахував досвід Ющенка і одразу кинув Юлію Тимошенко за ґрати. І оскільки він був тупий та хворий на клептоманію, то одразу, після посадки свого головного ворога, пішов вразнос. Тягнув до себе, в Межигір'я, все, що потрапляло під руки. Що відбувалося за цими клептоманськими шорами, він не бачив. Ну і Майдан не бачив, звісно. Але коли побачив, то перелякався всмерть, та швиденько дриснув в Мордор, до Головного Орка Путіна.
          А ось Порошенко, це вже концентрований мікст всіх чотирьох Президентів. Він врахував всі прорахунки папередників, додав своїх технологій по відбору денех у населення, і почав....А тут йому  ще і війна, як подарунок з небес, звалилася. Кради, не хочу. А він, без сумніву, хоче. Що ми і бачимо ...

          Картина, що розповів нам любой, виглядає приблизно ось так -

          Можна ще додати до думок любого, що всі ці керманичі абсолютно нічого не зробили для держави. Навіть навпаки, знищували її. Це власне і не дивно, враховуючи їхню головну фахову спрямованість.
          Наслідки їхньої титанічної праці ми зараз спостерігаємо.
          Можна, звісно, від всього цього абстрагуватися, плюнути та займатися тільки собою та своєю родиною. Хай там цей придурошний народ обирає на свою голову хоч Сатану. Але, вже доведено на практиці, ніяка сублімація не може скасувати просту істину - "Якщо ти не цікавишся політикою, то політика зацікавиться тобою".

          То нам потрібна посада Президента?

          Чую, чую, не потрібна.

          І що ж робити в такому випадку?
          Все банально просто.
          Змінити Конституцію. Зробити Президента номінальною фігурою, яка обирається в парламенті з ніякими повноваженнями. Щоб навіть і спокуси не було лізти в фінансові потоки та узурповувати владу. І не буде потреби викидати подібну наволоч з влади через Майдани.
          Натомість покласти обов'язки глави держави та решту повноважень, що зараз у Президента, на Прем'єр-міністра України. Якого, до речі, буде набагато легше усунути з посади, ніж за діючою Конституцією, Президента.

          А тепер, як же це зробити? Враховуючи війну. І процедуру, яка передбачає дві сесії Ради для зміни Конституції.
          Ну, тут два варіанти.
          Перший полягає в прийнятті абсолютно нової Конституції. Для цього треба укласти Конституційний договір, як в 1995 році, якій буду діяти на період до прийняття нової Конституції.
          Другий полягає в зміні діючої Конституції. На протязі тих самих двох сесій.
          Але, і в першому і в другому випадку треба забрати максимум повноважень у Президента та передати їх Прем'єр-міністру. В першому варіанті це зробити простіше, можна прописати в Конституційному договорі. А в другому варіанті, максимум що можна зробити, так це внести поправки в закони про Президента та про Кабінет міністрів України. І це треба робити негайно та обов'язково. Інакше Пеця з Сенею доб'ють Україну.          А ну, скажіть, товариство!
          Кого, кого?
          Юлію Тимошенко?
          Слухайте, товарісч, я вас знаю, ви ж порохобот! Кажете, більше нема кого?

          Хоча, цей товарісч порохобот правий. У цієї жінки є все, що потрібно для керування нашою державою.
          Тут напрошується один цікавий факт. Пам'ятаєте так звану "ширку"? Ригі, тролі, боти тоді розкручували цю подію, як який-то злочин з боку Юлії Тимошенко. На жаль, наш народець клюнув на цю наживку. Але ж подивіться, вже тоді Тимошенко передбачала, що відбудеться, якщо допустити Януковича до влади. А якби тоді прийняли нову Конституцію, де Президент мав би повноваження англійської королеви? Щоб було? Скоріше, чого би не було. А не було би Майдану, не було би Небесної сотні, не було би війни та десятків тисяч смертей. Це що, злочин з боку Юлії Тимошенко? Було би ЄС, було би НАТО. І це також злочин з боку Тимошенко?
          Ну, а якщо врахувати, як Юлія Тимошенко поставила зараз на вуха всю потріхівсько-кулявлобівську зграю, то ніяких сумнівів в ії профпридатності не виникає.
          Отже, Юлія Тимошенко -

          Можна цього привітного громадянина, що маше м'якою лапкою на початку цієї нотатки, залишити в спокої. Спокійно чекати, коли він зніме з нас останню сорочку. Коли він вб'є мільйони українців. Коли він обжене за статками Гейтса та Цекерберга разом взятих. Коли він підпише капітуляцію України та передасть всіх нас з рук в руки своєму корешу, Головному Орку Мордора, Путіну. Можна сидіти та чекати. Але треба усвідомлювати, що потім скаржитися не треба. І змінити щось вже не буде ніякої можливості.

          На останок, ось результат новітнього інструменту щодо політиків - "Фотошопополіграфу". Особливо придивіться до правого фото. Що там ховається під кучеряшками Порошенка. Придивіться, придивіться....



      Приєднуйтеся до
            спільноти

 

 

25 октября 2011 года Президент Украины вызывается в Высший административный суд Украины по иску Ананченко Олега Николаевича. Иск будут рассматривать 5 судей. Судебное заседание назначено на 9 часов 45 минут зал № 1.

Почему возник иск?

 Я, как гражданин Украины обратился к Президенту Украины как субъекту законодательной инициативы с предложениями законодательной инициативы и подал проект изменений в статьи 150, 131, 93, 71, 36, 154 Конституции Украины .

 Следует заметить, что такие изменения к общим разделам Конституции Украины и разделу выборы имеют право вносить только либо Президент Украины либо 2/3 народных депутатов или проводить (инициировать) можно через всеукраинский референдум.

Должностное лицо администрации Президента дало мне ответ, что Президент не есть субъектом законодательной инициативы, а таким субъектом есть Министерство юстиции Украины.

 В иске я про это указал, приведя допустимые доказательства (переписка, опись в почтовое вложение акт об отправки, ответ из администрации Президента,)

Этого было достаточно, чтобы 5 судей ВАСУ открыли производство и назначили суд на 25 октября 9 часов 45 минут зал № 1 ул. Московская 8 город Киев.

Детальней о законодательной инициативы www.rznu.com.ua там же Вы можете увидить пресс-конференцию В УНИАН