хочу сюда!
 

Лили

45 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 42-53 лет

Заметки с меткой «третій майдан»

Марш за імпічмент президента зібрав 30 тисяч людей!


Третього грудня, в Києві відбувся багатолюдний Марш за імпічмент, який організувала патріотична опозиція діючій владі (не плутати з проросійським «оппоблоком»)


Перебуваючи в гущині подій і дивлячись на те, як висвітлюють акцію більшість ЗМІ, ставало сумно за українську журналістику, яка продалась владі і олігархічним ФПГ. Бо навіть «Українська правда» наводила цифри про 3 тисячі мітингувальників, тоді як неозброєним оком було добре видно, що людей за самими скромними підрахунками, значно більше ніж 10 тисяч. Голова многолюдної колони вже піднімалась до Алеї Героїв Небесної сотні, а хвіст лише спускався з бульвару Тараса Шевченка.  І хоча деякі патріотичні ЗМІ давали цифру чи не пів сотні тисяч учасників, реально, щоб не брехати самим собі, на мітингу за імпічмент було приблизно 25-30 тисяч учасників. В будь-якому разі, це вже разів в десять (!) більше, ніж було на минулому мітингу проти корупції в діючій владі.


Влада і численні владні посіпаки – журналісти і блогери (порохоботи, як їх називають в соцмережах), не розуміють, що намагаючись не помічати, принижувати народні протести,  прагнучи дискредитувати саме право народу на висловлення невдоволення діями влади, вони наближають самих себе до краху. Таку кількість людей, яка  була на Європейській площі сьогодні, 3 грудня, неможливо проплатити. Цього не розумів під час обох Майданів Путін і Янукович, цього не розуміє, як видно, і обраний Президент України Порошенко. Показово, що центральні телеканали теж наступають на старі граблі, як у часи Януковича, ігноруючи або зневажаючи протести, виконуючи темники олігархів, які змогли зберегти свої шахрайські схеми, і домовитись з владою про паритетні умови.


Із головних вимог, які озвучили виступаючі (депутати Єгор Соболєв, Сергій Лещенко, Євген Дерев`янко, мер Конотопа Артем Семеніхін, громадський діяч Яків Осташ, Михайло Саакашвілі та інші) – це прийняття закону про імпічмент, для того, щоб у простих громадян був дієвий механізм відкликання президента, який порушує Конституцію та не виконує своїх обіцянок. Також говорилось про необхідність зламати олігархічну систему -бо поки олігархи і влада діють як союзники, народ, а з ним і вся Україна, будуть вимирати, занепадати та скочуватись у прірву. Серед інших вимог – нове виборче законодавство, яке не дасть змоги прийти в Раду за закритими списками злодіям і шахраям, створення антикорупційного суд, а також дати можливість працювати НАБУ, єдиному органу, що дійсно намагається боротись з корупцією в Україні.



Наостанок мітингу, активіст і громадський діяч Яків Осташ, голова руху «Молодь війни» виконав Гімн Молоді України, який разом з ним співала вся багатотисячна Європейська площа. Після чого Я.Осташ закликав владу випустити усіх політв’язнів, а простих людей - не складати зброю, об’єднуватись на засадах патріотизму і високих моральних принципів, наполегливо працювати заради майбутнього та вірити у перемогу здорових, прогресивних сил. Активіст відзначив напрочуд важливу роль молоді у відбудові держави та звернув увагу на необхідність активніше впроваджувати в економіку нові технології, замість того, аби бути сировинним придатком Європи. Такий народний дух, який ми побачили в цей день, дійсно не зламати.


Наступний мітинг на Майдані, як було анонсовано, пройде через тиждень, 10 грудня. І якщо динаміка зростання народного протесту збережеться, то можна буде очікувати вже близько 100-та тисяч незгодних з політикою діючої влади, яка замість реформ і розбудови держави, нажаль обрала політику витискання останніх ресурсів з української землі, а також залякування, брехню та замилювання очей світової спільноти, тоді як український народ ледве виживає, і зводить кінці з кінцями, або масово виїжджає у пошуках кращої долі закордон.

У Києві відкрили монумент Героям України


7 листопада, навпроти Верховної Ради відбулося урочисте відкриття меморіального каменю Героям України – Небесної Сотні, усього Небесного Легіону - бійцям добровольчих загонів, воїнам і активістам, що в останні роки віддали своє життя за волю та свободу рідної батьківщини. Ініціатори встановлення пам’ятника – українська молодь, добровольці, волонтери, громадські діячі, які довели своїми справами, що Україна для них дійсно понад усе!


Автор ідеї монументу, лідер руху «Молодь війни», голова Антирейдерського комітету Яків Осташ, виступаючи зі сцени Майдану  заявив, що цей камінь - як Дамоклів меч повинен нагадувати владі, що єдиним джерелом влади є народ. І якщо влада перестає виконувати свої функції, і думає лише про власні інтереси, народ повинен змусити таку владу піти геть.


Активіст розказав, як з групою однодумців вони відшукали великий камінь, власноруч підготували його до встановлення, виготовили табличку, зібрали всі необхідні документи та дозволи. Але київська влада відмовила їм у встановлені цього каменю на Майдані без пояснення причин. Натомість, силовики – поліція, СБУ, кілька разів влаштовували маски-шоу, щоб не дати привезти пам’ятник до столиці. Врешті решт, незважаючи на всі труднощі, камінь привезли в Київ, і вже ніщо не може завадити його встановленню.

За словами Осташа, ідея встановити монумент Героям виникла під час відвідин Ісландії, де перед тамтешнім парламентом лежить розколота брила – символ громадянської непокори, на якій написано: «Якщо влада порушує права людей, повстання їх священне право і обов’язок».

«Ці слова повинні нагадувати нашим можновладцям, депутатам, міністрам, президенту, що вони лише наймані працівники, які мають сумлінно працювати на благо та добробут українців, а не займатися розкраданням ресурсів в той час, коли населення вимирає, а економіка скочується у прірву», - зазначив Яків Осташ.


«Небесна Сотня дала нам чудовий ключ, який мав розімкнути окови багаторічного рабського сну та звільнити потенціал України. Проте, олігархи у владі зробили все можливе, щоб нічого не змінювалось, і країна продовжувала деградувати та жодна потрібна реформа так і не була б втілена в життя», - зазначив громадський діяч.

«Мої батьки були змушені працювати закордоном, і коли я трохи підріс, вони забрали мене до себе. Коли ж у 2013 році розпочався Майдан, Революція Гідності, я не вагаючись повернувся в Україну, бо побачив надію, побачив шанс побудувати таку державу, з якої не їхала б молодь, до якої поверталися б українці з усіх куточків світу. Але, на жаль, зараз справи йдуть не так, як хотілося б - влада знову відгородилася від народу і займається лише дерибаном коштів та боротьбою між кланами. А заручником цієї боротьби залишається український народ. Ми не виступаємо ні від якої політичної сили і ні від якої партії. Ми самі і є та сила - прогресивна, патріотична молодь, яка готова відстоювати своє право жити у вільній процвітаючій країні, і яка готова брати на себе відповідальність щодо змін у державі. Ми прагнемо втілювати нові проекти, розвивати країну в дусі найпрогресивніших світових тенденцій», - наголосив пан Осташ.

Він закликав перестати лише оплакувати загиблих героїв, а об`єднатися навколо спільної мети, і зробити все можливе, щоб їхні смерті не були марними.  

В інтерв’ю журналістам Яків Осташ розповів, що окрім вимог висунутих активом третього Майдану, Рух Молодь Війни вимагає від влади встановити нову систему взаємин з народом. За його переконанням, нове виборче законодавство не повинно обмежуватись лише відкритими партійними списками та зменшенням прохідного бар’єру.


«Ми вимагаємо, щоб було також зменшено вікове обмеження для кандидатів у президенти України – до 28, максимум 30 років. Щоб молодь, яка готова брати на себе відповідальність, могла бачити найбільш високі державні перспективи. Також ми вимагаємо від депутатів припинити сварки, кулуарні інтриги, та взятися за прийняття доленосних законів. Але не тих, які проштовхують олігархи, а тих, що пропонує фахова громадськість. Зокрема, антирейдерський закон, який захистить селянську землю від захоплень, закон про податок на виведений капітал, та інші важливі закони, які мають допомогти Україні вийти з кризи. Правда на нашому боці - ми віримо у підтримку людей, справжніх патріотів», -  наголосив Яків Осташ і анонсував подію 21 листопада, коли під камінь буде встановлено стаціонарний постамент. За його словами, активісти дають Раді два тижні, щоб прийняти важливі рішення та законопроекти.

Яків Осташ: «Влада не зможе заткнути рота всім»


Попри всі намагання діючої влади дискредитувати акції протесту біля Верховної Ради, стравлюючи мітингувальників з киянами, маргіналізуючи вимоги учасників через викривлення їхнього змісту у ЗМІ, наділяючи їх характеристиками зрадників або невігласів - цей Майдан біля ВР вже увійшов в історію.

Не допомогла і могутня атака так званих «порохоботів», серед яких чимало відомих інтелектуалів, експертів, популярних блогерів. В їхньому прагненні нейтралізувати «зрадофілів», прибічників опозиції, а також юлефілів, ляшкофілів, не кажучи вже про кремлівських запроданців, дійшло до того, що будь-яка акція, навіть із чіткою і доречною вимогою до влади, підноситься як хитрий план ворогів України під патронатом чи не самого Путіна.

Але правду, як відомо, не сховати. Навіть прем’єр-міністр Гройсман на камери признав, що частина мітингувальників під Радою – ідейні патріоти, які вийшли за покликом серця, бо невдоволені ходом реформ та корупцією, що міцно просякла владні кабінети, попри усі декларації та обіцянки Порошенка и Ко приборкати «любих друзів», і припинити вражаючі схеми розкрадання державних ресурсів.

Спостерігаючи за ходом протестів, серед численних виступаючих, журналісти порталу УкрпрессІнфо звернули увагу на виступ Якова Осташа, відомого громадського діяча, голови Антирейдерського комітету, який не боїться називати речі своїми іменами, і має власну програму для подолання негараздів та системної кризи, у якій, не зважаючи на певні успіхи, і досі перебуває Україна. Після  виступу пана Осташа зі сцени, ми поспілкувались щодо його бачення ситуації та планів на майбутнє. 


- Яків, розкажіть, чому Ви знаходитесь серед протестуючих, у чому полягають Ваші претензії до влади?

- Тому, що, як патріот і відповідальний громадянин, не можу залишатись осторонь тих проблем, які я бачу щоденно, і, судячи з усього, діюча влада не збирається їх вирішувати. Коли розпочалась Революція Гідності, я перебував за кордоном, де на заробітках працювали мої батьки, а ще тисячі батьків інших молодих людей, моїх ровесників, які зараз також масово виїжджають за кордон у пошуках кращої долі. Але я повернувся, бо побачив шанс збудувати таку державу, з якої не хотіли б їхати люди, куди б прагнули повернутись усі українці, яких доля занесла далеко від батьківщини. Але, на жаль, керівництво української держави знову наступає на ті ж самі граблі - проблеми не вирішуються, а корупція досягла рівня часів Януковича.

Перерахую лише найбільш значущі і системні негаразди, які напряму впливають на розвиток і добробут країни та людей.

- Перше. Вражаюче земельне рейдерство, яке в цьому році сколихнуло українське селянство, і лише диво втримало селян від масових збройних виступів та фермерського повстання. Як голова Антирейдерського комітету, я допомагав багатьом фермерам відстоювати власні землі. І скажу, що рейдери під прикриттям місцевої влади, діють як справжні бандити, які не бояться нічого. Лише за 2017 рік ми зафіксували більше 1 000 спроб рейдерського захоплення паїв. В регіонах навколо землі творився суцільний жах. Але якщо б рейдерів не покривали на рівні АПУ, Кабміну, ГПУ, Мін’юсту – такого розгулу земельного бандитизму не було б.

- Друге. Продовжується масове виведення капіталу в офшори, махінації з фіктивним ПДВ – спитайте у депутатів, де той законопроект, який передбачає податок на виведений капітал, що поверне мільярди грошей в Україну, спонукає олігархів вкладати гроші у розвиток виробництва? А чого варта система автоматичного блокування податкових накладних, яку запровадив Мінфін. Замість того, щоб ловити махінаторів, ця система вже обікрала малий та середній бізнес на мільярди гривень - більше 10 тисяч легальних підприємств опинились на межі банкрутства.

- Третє. Тотальна корупція в регіонах, де місцева влада, за лояльність до президентської вертикалі та забезпечення «стабільності», отримала карт-бланш на кришування нелегального бізнесу будь-яких формацій. Триває масове розкрадання природних ресурсів, починаючи  від вирубування лісів, і закінчуючи нелегальним видобуванням піску - про це пишуть місцеві активісти, але їм погрожують та закривають рота. Ні на рівні області, тим більше країни, влада цим не займається. А є ще  цілі анархічні бурштинові республіки на Волині, Рівненщині, Житомирщині! Схоже на безлад часів Революції 1917-1920 років. Кому це вигідно та чому влада закриває на це очі?

- Четверте. Спитайте владу, а як справи із мільярдними тіньовими оборудками на торгівлі із окупованими територіями ОРДЛО? Відповіді не буде. Коли схеми перерозподілили, то вже можна зробити вигляд, що нічого не відбувається. Ви подивіться, ціле НАБУ і САП, військова прокуратура - ніхто не знає, що вони роблять, і яка від них користь. Їхні звіти смішні, вони ні про що. А пару гучних висилок, на кшталт  Оніщенка - мало кого задовольнять. Так само безпорадно діє і ГПУ - ні один із великих корупціонерів не сів, жодне резонансне вбивство не було розслідувано. І це я перерахував лише окремі, найбільш значущі порушення.

- Критикувати легко, а щось робити системно – набагато складніше. Є думка, що суспільство просякло зрадофільством, що протестні настрої підігріваються з Москви. Що Ви думаєте з цього приводу?

- Я чудово розбираюсь, де справжні патріоти, які прагнуть змінити країну на краще, і готові для цього наполегливо працювати, а де – безвідповідальні популісти, або, навіть, «заслані козачки», які лише дискредитують народний протест і розхитують ситуацію на користь ворога. Особисто я сам та моя команда виступаємо за конструктивний протест. Якщо критикуєш – запропонуй кращу альтернативу, візьми відповідальність на себе. Крім того, я охоче визнаю і позитивні моменти, які відбулись з Україною в останні роки. Наприклад, більш-менш ефективно діє система державних закупівель ProZorro, Україна здобула безвіз, запустили обов’язкову декларацію доходів чиновників, щоправда, тепер не знають, що з цим робити. Позитивні зміни дійсно є, але вони губляться в потоці негараздів. Я не з тих, хто заради власного рейтингу буде волати про тотальну зраду на кожному кроці, і обіцяти золоті гори, як тільки прийду до влади. Але я маю конкретні, чіткі претензії до керівництва країни, і не збираюсь закривати очі на беззаконня і корупцію, які знову міцно опутали Україну.

- Чому так сталося на Вашу думку?

-  Вважаю, що і президент та його оточення, і Кабінет Міністрів та силові структури - ГПУ, МВС вже майже потрапили в ту ж саму пастку, в яку в свій час потрапив Янукович та його прибічники, які також не реагували на сигнали знизу, не чули людей, вважали мітингувальників купкою проплачених нероб, яких при бажанні можна швидко нейтралізувати. Вони були впевнені у своїй безкарності та недосяжності для закону, думаючи, що будуть при владі вічно, а на закон і людей можна плювати. Що з цього вийшло – ми всі знаємо. Мені б не хотілося, щоб усе повторювалось знову  та Україна втратила ці роки, і відкотилася назад у черговому з`ясуванні стосунків між владними кланами на тлі масових протестів. Революція Гідності дала Україні чудовий шанс, і ми не маємо права його змарнувати! Тому я тут, із своїми побратимами, і ми висуваємо до влади чіткі, конкретні вимоги та закликаємо негайно відреагувати - сісти за стіл, щоб разом шукати вихід як з корупційної, так і з економічної та політичної кризи, у якій досі перебуває Україна.

- Що конкретно Ви пропонуєте?

- У порятунку країни я, разом із своїми однодумцями, готовий брати відповідальність на себе.

У нас є програма дій, є конкретні законопроекти, спрямовані на подолання корупції. Наприклад, Антирейдерський законопроект, що унеможливить захоплення фермерських земель, а також будь-які рейдерські дії стосовно майна або власності громадян і компаній. Він передбачає персональну кримінальну відповідальність нотаріусів та держреєстраторів, які безпосередньо забезпечують усі рейдерські оборудки. До того ж, антирейдерський закон допоможе фермерам стати локомотивом відродження держави.

В нас є проект Антикорупційного суду, який, ми сподіваємось, буде організовано та запроваджено у найближчі місяці. Дуже важливо, щоб цей суд не став черговою ширмою для створення гарної картинки для іноземців, як це, на жаль, відбулося із НАБУ та більшістю реформаторських ініціатив. Маємо також проект податкової реформи, яка допомогла б розквітнути  приватному бізнесу, залучила б численні інвестиції, і вивела за кілька років Україну, принаймні, на рівень Польщі. Планів та ідей багато - ми готові ділитись своїми напрацюваннями, діяти системно, наполегливо, і досягати результатів. Але, якщо влада буде продовжувати замовчувати проблеми, не почує людей, і не почне реальні зміни та реформи – народ цього терпіти не буде, і заткнути рота усім не вдасться.