хочу сюда!
 

Вика

36 лет, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 35-40 лет

Заметки с меткой «публічний аудит»

Інвестклімат в Україні: ми досі в полярній зоні?

На сьогодні всім зрозуміло, що фінансове благополуччя України нерозривно пов’язане з проведенням реформ. Саме від їх реалізації залежить і можливість отримання кредитів іноземних країн, і поліпшення інвестиційного клімату. Про останнє наразі говорити не доводиться, адже за критеріями, що є визначальними для міжнародних інвесторів, не те, що не відбувається покращення, а навіть спостерігається динаміка до погіршення умов ведення бізнесу.

Днями в Кабміні з неприхованою гордістю зазначали, що Україна в рейтингу Світового банку за легкістю ведення бізнесу піднялася аж на чотири сходинки – з 87 на 83 місце, і це, мовляв, є свідченням впровадження реформ. Насправді покращити свої позиції Україні вдалося за рахунок спрощення процедури реєстрації бізнесу, отримання свідоцтва платника ПДВ. До прикладу, Україні, щоб зареєструвати підприємство, потрібно пройти чотири процедури, тоді як у Німеччині – 9; строк реєстрації в Україні — 7 днів, у Німеччині – 10,5. За іншими ключовими критеріями наша держава до сьогодні пасе задніх.

Так, за показником «вирішення проблеми неплатоспроможності» закинув Україну на 141 місце; «отримання дозволу на будівництво» дозволяє перебувати на 140 місці; за «під’єднанням до електромереж» країна посіла 137 місце (приміром, у Польщі — 39-те); міжнародна торгівля – 109; оподаткування – 107; забезпечення виконання зобов’язань – 98 місце; захист інвесторів – 88 (у минулому році – 89-те); отриманням кредитів Україна 19 місце (у минулому році –17-те).

Здається, на сьогодні робиться все можливе, щоб міжнародні фінансові групи втратили будь-який ентузіазм для інвестиційної діяльності в нашій країні. Невизначеність із податковою реформою, зволікання з антикорупційною реформою, ручна й вибіркова судова система – це лише декілька факторів, які відбирають будь-яке бажання в інвесторів навіть просто розглядати нашу країну як потенційний майданчик для розвитку свого бізнесу. Більше того, інвестпроекти залишають навіть ті компанії, що раніше визначилися й вирішили працювати в Україні.

Нідерландсько-британська нафтогазова компанія Shell, яка починала процес розробки родовищ нетрадиційних вуглеводнів у Харківській та Донецькій областях, на минулому тижні остаточно вийшла з цього проекту. Рік тому від інвестиційного проекту в Україні з розробки сланцевого газу на Олеській площі відмовилася американська корпорація Chevron.

Про те, що все більше зростає невдоволення бізнесменів станом інвестклімату в Україні, свідчать і дані Європейської бізнес-асоціації, яка оцінила індекс інвестиційної привабливості України у 2,55 бала з п’яти можливих. У ІІІ кварталі цього року він знизився на противагу ІІ кварталу на 0,1 бала.
Три бали – це нормальний рівень, а все, що нижче, має негативне значення. Згідно з отриманими даними, 89 % бізнесменів не задоволені станом інвестклімату в Україні. Топ-менеджери констатують, що рівень боротьби з корупцією не відповідає її розмірам, а реформи, на жаль, втілюються занадто повільно і мляво. Більше половини опитаних бізнесменів не очікують позитивних змін у IV кварталі 2015 року. Лише 12 % респондентів вважають, що Україна буде досить прибутковим напрямом інвестування у жовтні–грудні 2015 року.

Для того щоб Уряду було справді, чим пишатися, необхідно дбати не тільки про спрощений порядок реєстрації бізнесу, а в першу чергу спростити порядок його ведення, гарантувати інвесторам прозорі правила гри й безпеку для бізнесу, інакше реєструвати буде нічого.

Аудитори в Кличка працюють на «двійку»

Департамент аудиту КМДА оприлюднив результати 59 перевірок, які проводилися протягом 2014–2015 рр. За підсумками роботи виявлено порушень на суму 654,1 млн грн та втрат на 342,4 млн грн. Столичні чиновники подають це як досягнення, і все б так, якби не одне «але».

Ці дані нічого не варті, якщо не проводити аналогію з сумами відшкодування втрат та усунення порушень, бо саме ці показники говорять про ефективність роботи аудиту. Виявити збитки – це півсправи; далі аудитор повинен докласти всіх зусиль, щоб вони були відшкодовані в повному обсязі. Насамперед це є показником ефективності роботи. Отже, що ми маємо в результаті аудиту КМДА? Фінансових порушень, які призвели до втрат, виявили на суму 342,4 млн грн, а з них відшкодовано всього-на-всього 2,6 млн грн, навіть менше 1 %. Якщо рівень відшкодування нижчий від 30%, зазвичай ставиться питання про звільнення керівництва підрозділу внутрішнього аудиту, а при відшкодуванні менше, ніж 1%, це навіть не обговорюється.

Із 654,1 млн грн виявлених порушень, які не призвели до втрат, усунуто порушень лише на 10 млн грн, тобто 1,5 %. У нормальних підрозділах внутрішнього аудиту такий показник завжди становить близько 100 %. Фінансові порушення, що не призвели до втрат та не потребують відшкодування, можна виправити шляхом приведення бухгалтерського обліку до вимог чинного законодавства. Усунення виявлених порушень тільки на 1,5% свідчить про те, що Департамент аудиту просто ігнорують.

Власне, в 1–1,5% можна й оцінити ефективність роботи цього підрозділу КМДА. Адже така статистика підтверджує не лише те, що в столичній владі процвітає корупція, а й те, що фінансовий контроль в київській адміністрації не діє.

Усі матеріали перевірок, за результатами яких виявлено фінансові втрати, мають передаватися до правоохоронних органів. Виникає питання: чому з 342,4 млн грн втрат правоохоронці оголосили підозру лише десяти особам на суму 20 млн грн, що становить менше 6%? Цей показник може свідчити про наднизький рівень підготовки матеріалів, які передаються правоохоронцям, а також про відсутність його подальшого супроводу. Якщо внутрішній аудитор виявив фінансове порушення, він зобов’язаний довести справу до логічного завершення, яким є не констатація факту, а відшкодування втрат міського бюджету, усунення порушень та їх передумов, покарання винних осіб.

Із позитиву доречно зазначити, що, судячи з аудиторського звіту, в КМДА запроваджено попередній контроль за закупівлями та ремонтними роботами, завдяки чому можна грати на випередження та попереджувати фінансові порушення. Завдяки цьому аудитори не допустили завищення обсягів та вартості ремонтних робіт на суму понад 43 млн грн. Проте, на жаль, це робота окремих фахівців або відділу, в цілому ж результати роботи Департаменту незадовільні.

Скасування недоторканності — не перешкода безвізовому режиму

Президент Порошенко заявив, що наявність в Україні депутатської недоторканності є перешкодою до безвізового режиму.

Переконаний, що для безвізових кордонів визначальним є далеко не цей фактор, а забирати депутатський імунітет потрібно лише в комплексі зі скасуванням недоторканності президента та ухваленням закону про процедуру імпічменту президента. Інакше – загроза парламентаризму в Україні та небезпека повної узурпації влади президентом.

Насправді Європа такого кроку від нас не вимагає, тим більше, що практика депутатської недоторканності поширена в багатьох розвинутих країнах. Військовий конфлікт, ще більш всепоглинаюча корупція, що набирає гротескних форм, тотальна бідність, немислимими темпами падіння економіки — саме ці фактори перш за все впливають на можливість отримання українцями безвізового режиму. І поки вказані проблеми не усунуть, відкриті кордони з Європою навряд чи нам світять.

Скасування парламентського імунітету потрібне для однієї мети – концентрації всієї повноти влади в руках президента. Оточення президента, розуміючи втрату довіри людей, всіма силами намагатиметься отримати ручний парламент для прийняття потрібних законів. Йдеться ні про що інше, як про узурпацію влади.

Таким рішенням фактично буде знищено залишки парламентаризму в Україні. Тому погоджуватися на цей крок депутатам необхідно тільки в комплексі зі скасуванням недоторканності президента та ухваленням закону про процедуру імпічменту.

Газові махінації по-українськи

Навколо газової теми постійно виникають гучні скандали. У «Нафтогазі» продовжують ретельно й завзято приховувати ключові показники щодо видобутку українського газу та реальних обсягів його споживання. 

Газові махінації по-українськи

Причина зрозуміла – жонглювання цифрами дає змогу урядовцям маневрувати та переконувати українців у тому, які вони неекономні та як багато потрібно для задоволення їх потреб саме імпортного газу. Тому й ціна на газ аж ніяк меншою бути не може, і взагалі, українці, забудьте про «дешевий» газ (мабуть, нам вже слід готуватися до риторики «українці, забудьте, що у вас взагалі є газ»). Тим не менше, всі, хто «в темі», а це представники Кабміну, НКРЕКП, «Нафтогазу», відпрацьовують налагоджені корупційні схеми, кришуючи грабіжницькі ціни на газ для населення. Які суми вони отримують взамін – з’ясовуватиме слідство, але, повірте, йдеться про мільярди гривень.

Одну з таких схем днями підтвердив сам міністр енергетики та вугільної промисловості України Володимир Демчишин, розповівши, як з року в рік щонайменше 2 млрд кубів газу, які б мали споживатися населенням, «перекидалися» на промисловість. Тобто, газ, який купувався нібито для населення за низькою ціною в тисячу з хвостиком гривень у результаті продавався за ринковою ціною. Спеціалісти «Публічного аудиту» виявили, що лише на одній такій оборудці власники енергетичних монополій переклали з державного гаманця у власний понад 7 млрд грн.

За розслідування «Публічного аудиту», у 2013–2014 роках Азаров та Яценюк приписали на потреби населення додатково 2 млрд кубів газу для виробництва тепла. Юридично документи оформили «правильно» — для цього виявилося достатньо розпоряджень Яценюка та Азарова, які в офіційних звітностях «Нафтогазу» просто «перекинули» ці 2 млрд кубів із однієї категорії («бюджетники») в іншу («населення»). Завдяки цьому, можна вважати, власники енергетичних монополій незаконно заробили 7,14 млрд грн — зрозуміло, відповідні гроші недоотримав «Нафтогаз».

І хоча Яценюк у своїх полум’яних промовах із блакитних екранів ніколи не втрачає можливості нагадати про мільярдні борги НАКу, він «пожертвував» цими грошима на «благі» цілі (можливо, відпрацьовував передвиборчу кампанію). А тим часом латати діри компанії продовжують звичайні українці, сплачуючи абсолютно непомірні й несправедливі ціни й тарифи за газ.

Наша влада, схоже, воює з корупцією за правилом: не можеш щось зруйнувати – очоль. Згадайте, одним із основних аргументів підвищення ціни на газ була саме боротьба з корупцією, яка будувалася на різних цінах для населення і промисловості. Проте ТКЕ і донині отримують газ за різними цінами: 2900 — для виробництва тепла населенню, +4900 — для релігійних організацій, 8900 для решти споживачів. Виходить, що підприємства ТКЕ отримують газ за трьома різними цінами, а контролю за ними немає, через що вони можуть використовувати газ для однієї категорії, а списувати на іншу. Цю проблему можна було вирішити давним-давно, але ніхто не хоче перекривати «золотий» кран. Отже, одна з основних цілей «реформи» не досягнута, і підприємства ТКЕ як зловживали з дешевим газом, так і далі можуть це робити.

Причому, Яценюка не зупинило навіть те, що зміни він вносив «заднім числом», коли вже минуло 4,5 місяці по завершенні 2013 року, в якому ці обсяги мали місце. Зараз стає зрозуміло, що прем’єр-міністр таким рішенням вирішив вбити одразу двох зайців. По-перше, дав непогано підзаробити енергетичним монополіям. По-друге, завищивши на 2 млрд кубів обсяги споживання газу населенням, отримав змогу і далі говорити про гостру й значну потребу країни в газі імпортному, тим самим відкривши шлях на український газовий ринок своїм «фірмам-прокладкам».

Так, за повідомленням ЗМІ, з приходом уряду Яценюка була створена німецька компанія TrailStone GmbH, яка до того, як отримати від «Нафтогазу» дозвіл на постачання газу в Україну, ніколи ним раніше не торгувала. Оцініть самі історію успіху TrailStone: Андрій Коболєв гучно розповів про початок поставок газу в Україну від імені «зарубіжних гравців» через два дні після реєстрації компанії на біржі. За «дивним» збігом обставин, директор компанії TrailStone (Ante Pogacic) є знайомим зампреда НАК «Нафтогаз України» Юрія Вітренка, а трейдер з компанії RWE Павло Левін, старий знайомий Юрія Вітренка, перейшов працювати…. в TrailStone.

Влітку цього року Яценюк з гордістю заявив, що Україна купуватиме у TrailStone більше газу. Правда, чомусь умовчав, що ціна TrailStone — друга за величиною серед всіх постачальників газу. Незважаючи на це, TrailStone вийшла на третє місце за обсягами поставок «Нафтогазу», випередивши найбільших трейдерів європейського ринку E.On та RWE.

За останній рік «Публічний аудит» провів десятки досліджень щодо регіональних тарифних проблем, і всі вони зводяться до одного: держава допомагає мільярдерам збільшувати свої капітали за рахунок збіднілого населення, навмисне граючи проти людей. Поки дехто вгамовує свої непомірні фінансові апетити, всі «дірки», всі забаганки монополіста офіційно перекладаються на плечі звичайних городян, споживачів. 

Ігри Кабміну зі зниженням ціни на газ для населення

Ігри Кабміну зі зниженням ціни на газ для населення в опалювальний сезон

Та соціальна ціна, про яку Арсеній Яценюк заявив 30 вересня на засіданні Уряду, була встановлена ще 3 березня цього року Постановою № 583, яку ухвалила Нацкомісія. У цій Постанові чітко вказано, що під час опалювального сезону ті люди, які споживають у місяць до 200 кубів газу, оплачуватимуть його за ціною 3600 грн за тисячу кубів. До того ж, Кабмін не можу знижувати ціну на газ для населення, бо тарифи встановлює не КМУ, а НКРЕКП, яка підпорядковується Президенту. Тому жодних знижок Кабмін не робив – всього-на-всього діє березнева постанова НКРЕКП, а Уряд вирішив подати стару інформацію наче під новим соусом, для чергового піару.

Більше того, прем’єр-міністр і далі наполягає, що тарифи ринкові, хоча ще в травні робоча група парламенту абсолютно підтвердила їх необґрунтованість та завищення цін як мінімум у два рази. І в Уряді не зважають на те, що приватні домогосподарства, аж ніяк не зможуть вписатися в норми до 200 кубів. Навіть за умови жорсткої економії вони будуть змушені використовувати як мінімум 400 кубів. Так, цією проблемою діляться учасники громадського руху “Тарифна мобілізація”».

Нагадаємо, 30 вересня на засіданні Уряду Арсеній Яценюк заявив, що Кабмін прийняв рішення щодо надання усім громадянам України соціальної норми обсягом 200 куб. м газу за ціною 3600 грн, що удвічі дешевше, ніж ринкова ціна природного газу. 

Хто має покривати 30-мільярдний дефіцит «Нафтогазу»?

Як і прогнозував ще навесні цього року «Публічний аудит», урядова політика спрямована на викорінення зі свідомості українців такого поняття, як газ національного видобутку, щоб у полеміці про розмір тарифу звучала виключно «ринкова вартість», яка включає: ціну імпортного газу.

 

Увесь попередній період, протягом якого з населенням начебто загравали і воно не доплачувало дійсну вартість комунальних послуг, різницю погашали з бюджету, чим, за риторикою НАКу, завдавали казні збитки. Можна припустити, що твердження справедливе. Водночас у цей же період бюджету в згаданій сфері завдавалися й інші збитки. Можна нарахувати декілька десятків повідомлень про кримінальні справи, а згодом провадження щодо юридичних осіб приватного сектору економіки, службових осіб безпосередньо самої НАК, які привласнювали, розтрачували кошти компанії, завдавали збитки бюджету, а лобісти галузі при цьому ставали мільярдерами.

Cтаном на сьогодні ситуація виглядає так: населення як причина збитків бюджету свій борг виплачує ринковими тарифами, покриваючи дефіцит, вирівнюючи фінансовий баланс підприємства, а юридичні особи, бізнесмени, парламентарі, які наживалися на продажі газу, не беруть участі в компенсації заподіяних ними збитків бюджету. Якщо мова йде про логіку, то солідарна відповідальність, ймовірно, має бути застосована і в цьому випадку. 

На цей аспект увага не звертається, а якщо й так, результати, чомусь, відсутні. Чи багато разів нам доводилося чути про те, що якась компанія чи особа відшкодувала НАК «Нафтогаз України» або його структурним підрозділам збитки, заподіяні внаслідок виявлення факту постачання товарів, надання послуг чи виконання робіт за завищеними цінами? Не чули ми й про засудження посадових осіб НАКу хоча б за злочинну недбалість. Усе просто – ці особи недоступні та недосяжні. І тут процес гальмують і законодавчі, і корупційні фактори.

У минулому році статутний капітал «Нафтогазу» держава здійснювала за рахунок випуску ОВДП, які викуповував НБУ, цьогоріч, через заборону МВФ здійснювати пряму докапіталізацію компанії, це відбувається за допомогою додаткових ланок, ключовою з яких є «субсидійна допомога». Дефіцит компанії нікуди не зник і становить на сьогодні 30 млрд грн.

Масовість субсидій викликана виключно додатковою й гострою потребою компанії в коштах, тому й розгорнулася така повальна програма. Умовно ланка виглядає так: споживач/отримувач субсидій – умовно-адресна субсидія – надходження коштів НАКу. Тому про піклування за населенням йдеться в останню чергу, першочерговим і надалі є питання порятунку НАКу.

Зі слів очільника «Нафтогазу» Андрія Коболєва, одна з найбільших статей видатків компанії – відсотки за кредитами. На сьогодні компанія винна трьом держбанкам понад 7 млрд грн. «Ці відсотки збільшують суму фінансування, яку ми одержуємо в держави. Справді, це нерозумно – “ганяємо гроші по колу”», – зазначає він.

«Ганяння коштів по колу» приносить доволі непоганий дохід державним банкам у вигляді відсоткових та сплати послуг з операційно-касового обслуговування. Тільки ось платить за все, на жаль, споживач. До речі, зараз компанія веде переговори про залучення $ 500 млн кредитних коштів на закупівлю російського газу з українськими державними банками «Ощадбанк», «Укргазбанк» та «Укрексімбанк». У підсумку, зрозуміло, за це платитиме населення, навіть за ті кошти, які будуть розміщені як депозит. Адже гроші однозначно залучатимуться на умовах позик у міжнародних інстанціях під гарантії держави, з часом їх погашення здійснюватиметься з державного бюджету.

Держава вирішила компенсувати «збитки» виробникам ЖКП

У Законі щодо змін до бюджету на 2015 р. основна увага громадськості акцентується на підвищенні соцстандартів (на 13% при необхідних, за розрахунками «Публічного аудиту», 83%). Проте цей Закон доповнюється дуже важливими нормами щодо тарифних компенсацій монополістам, і може йтися про 15 млрд грн, які їм будуть виплачені протягом вже цього та наступних двох років.


Власне, все дуже завуальовано, але при цьому чітко виписано в статті 32 Закону. Цією нормою урядовці вирішили покрити виробникам комунальних послуг збитки, які нібито утворилися раніше, до підвищення тарифів, коли їм доводилося надавати послуги населенню за ціною, нижчою від собівартості.

У той самий час ці виробники мають заборгованість перед бюджетом щодо сплати податків (в основному ПДВ), які, виходячи з особливостей продукту, що вони виробляють, сплачує кінцевий споживач — населення, промислові споживачі, бюджетні установи.

Зі збільшенням цього року тарифів на комунальні послуги підвищилися й податкові надходження від споживачів до бюджету (у зв’язку зі збільшенням бази оподаткування). За рахунок нових податкових надходжень, тобто, фактично за рахунок того, що споживач платить більше, і буде погашатися ця надумана заборгованість.

Крім того, Кабміну буде дозволено залучати для компенсацій надходження від господарської діяльності державних підприємств. Про це, власне, йдеться у статті 32. Тобто, надавачі комунальних послуг тепер отримають надприбутки завдяки роботі державних підприємств – кошти, про які йдеться надходять у держказну від погашення заборгованості держпідприємств зі сплати дивідендів, частини чистого прибутку тощо.

Чому збитки надумані? Виробники комунальних послуг є монополістами, що, як правило, належать олігархічним кланам. Вони роками одноосібно працювали на багатомільярдному ринку послуг. Тільки наївні можуть припускати, що робили вони це увесь період у збиток і при цьому продовжували брати участь у приватизації таких неприбуткових підприємств-надавачів комунальних послуг.

Щодо можливих сум компенсацій, то до кінця 2015 року з державної казни для покриття збитків має бути виплачено 5,6 млрд грн, із них 800 млн – за рахунок коштів спецфонду і 4,8 млн грн – за рахунок загального фонду бюджету.

Ця норма знайшла своє відображення в законопроекті змін неспроста. Адже ще влітку Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законів України у сфері комунальних послуг», де й було передбачено в повному обсязі відшкодувати різницю в тарифах на комунальні послуги, зокрема на теплову енергію, опалення, постачання гарячої води, послуги централізованого водопостачання тощо тим, що погоджувалися до 1 січня 2016 року.

Важливо інше – нардепи передбачили повну виплату компенсацій на користь надавачів послуг, і все за рахунок держбюджету. Тоді як у пояснювальній записці, до речі, вказувалося, що для реалізації цієї норми не потрібно додаткових витрат з держбюджету. Як бачимо сьогодні, ця теза зовсім не відповідає дійсності.

Суми компенсацій мають бути враховані не тільки в бюджеті 2015 року, а й при формуванні основного державного кошторису на 2016–2017 роки. Можна припустити, що загальна сума явно перевищуватиме 5,6 млрд грн та в підсумку загалом сягне щонайменше 15 млрд грн.

Звідки ці кошти братимуть у наступні два роки невідомо. Проте, виходячи з запропонованих змін, можна припустити, що державні компанії увесь цей період працюватимуть не в інтересах України, а на монополістів.

Опосередковано на це вказують і слова міністра фінансів, що до кінця року має бути виконана робота з реструктуризації податкового боргу. До цього списку з двадцяти компаній включено НАЕК «Енергоатом», вугільні підприємства, які станом вже на сьогодні мали подати Кабміну фінплани щодо реструктуризації, а також сплати податку – до кінця року.

Азаров та Яценюк подарували підприємствам ТКЕ понад 7 млрд грн

У 2013–2014 роках Азаров та Яценюк приписали на потреби населення додатково 2 млрд кубів газу для виробництва тепла. Внаслідок цієї операції власники енергетичних монополій отримали від Уряду додатковий бонус на загальну суму 7,14 млрд грн. Держава ж, в особі компанії НАК «Нафтогаз України», ці кошти недоотримала.


Так, 2 млрд кубів газу в звіті НАК «Нафтогаз України» за 2013 рік були відображені як реалізовані підприємствам ТКЕ на виробництво тепла для бюджетних установ, а в звітності 2014 року, завдяки розпорядженням Яценюка та Азарова, вони перейшли в категорію газу для виробництва тепла населенню. Такі дані виявили фахівці ГО «Публічний аудит» під час дослідження порядку формування та виконання Прогнозного річного балансу надходження й розподілу природного газу в Україні.

Є звіт «Нафтогазу» за 2013 рік, де чітко вказано, що підприємствам ТКЕ на виробництво тепла було реалізовано 6,3 млрд м3 для населення та 3,8 млрд м3 газу для бюджетних установ. Аудитори виявили, що ці цифри були змінені двічі. Спочатку Азаров у листопаді 2013 збільшив граничні обсяги природного газу для виробництва тепла для населення на 1,4 млрд м3. Через півроку вже новий прем’єр-міністр Арсеній Яценюк збільшив їх ще на 0,6 млрд м3. Тобто на потреби населення приписали додатково 2 млрд кубів газу: їх перенесли з категорії «газ для опалення бюджетних організацій.

Причому Яценюк вніс зміни в дані «заднім числом», коли вже минуло 4,5 місяці по завершенні року, в якому ці граничні обсяги діяли. Зміни ж до Прогнозного балансу на 2013 рік в установленому порядку не вносилися, а це є відвертим порушенням вимог чинного законодавства.

Внаслідок таких конфігурацій зацікавлені особи заробили понад 7 млрд грн. Підприємства ТКЕ на той час, витрачаючи газ на виробництво тепла для бюджетних установ, сплачували ціну, як для промисловості (4876,7 грн за тисячу кубів). Виробництво ж тепла для населення сплачувалося за значно нижчим тарифом — 1309 грн. Різниця значна, погодьтеся. Враховуючи таку цінову розбіжність, виникає спокуса перевести витрачений газ з однієї категорії в іншу та заробити на цьому. Що і було зроблено, не без допомоги Уряду та власне і самого НАК «Нафтогаз України».

Розпорядження Кабміну протирічать офіційній бухгалтерії НАКу за 2013 рік. Адже звітність компанії на кінець 2013 року формувалася на підставі документально оформлених актів прийому-передачі газу, які підписуються підприємствами ТКЕ. На громадський запит, у якому ГО «Публічний аудит» поцікавилася у «Нафтогазу», чому було змінено дані стосовно реалізації газу в 2014 році, відповіли: «як сказав Кабмін, так і написали». Після прийняття Азаровим та Яценюком «коригуючих» розпоряджень, ці показники були змінені, також ймовірно були перероблені попередні акти приймання-передачі газу підприємств ТКЕ, внаслідок чого 2 млрд кубів газу для бюджетників стали газом для населення.

Громадські аудитори на підставі виявлених фактів уже готують відповідне звернення до Генпрокурора України В. Шокіна з вимогою розібратися у виявлених махінаціях та притягти винних до кримінальної відповідальності.

Чому в Уряді відмовляються переглядати тарифи?

На сьогодні для населення тариф встановлений на рівні 7200 грн за тисячу кубів, тоді як ціна імпорту – еквівалент 5800 грн, і це навіть не беручи національний видобуток. Здавалося б, різниця в 1500 грн дає підстави Уряду для зниження тарифу. 

Проте цього не відбувається, причина – НАК «Нафтогаз України» отримує додаткові кошти для покриття свого дефіциту, і отримуються вони за рахунок субсидійних компенсацій. Близько 40 млрд грн у видатках на 2016 рік передбачено на фінансування субсидій, що вдвічі більше, ніж цьогоріч. Усі ці гроші в переважній більшості спрямовані, зрозуміло, НАКу. Тобто, заяви в Уряді та в Президента, що державне дотування компанії припинене, не зовсім відповідають дійсності, бо змінився тільки механізм – зараз це відбувається під прикриттям адресної допомоги сім’ям.

У Мінсоцполітики тиснуть на органи місцевої влади, аби ті першочергово працювали саме над забезпечнням людей субсидіями. На сьогодні по адресну допомогу звернулося майже 3 млн сімей, що в 5 разів більше, ніж у минулому році. За прогнозом фахівця, цілком ймовірно, що до початку опалювального сезону таких родин буде близько 4 млн. Враховуючи, що середній склад родин – три особи, це 12 млн українців, тобто 28 % населення в країні потребують соціального захисту. Вдумайтеся. У цивілізованій країні така статистика говорила б чиновникам вищого рангу не про успіх системи субсидій, а про повний провал, фіаско в частині забезпечення конституційних прав громадян на достатній рівень життя та оплати праці.

Крім того, на сьогодні у зв’язку з переддефолтними кредитними рейтингами України НАКу не вдається залучати необхідних зовнішніх запозичень. Так, Кабінет Міністрів надав гарантії компанії під зовнішні запозичення на суму $ 1 млрд; оголошувалися закупівлі послуг міжнародних компаній у пошуку іноземних фінансових інституцій для відкриття кредитних ліній тощо. Як результат, із очікуваних $ 1,5 млрд вдалося залучити тільки 300 млн від Європейської комісії. Наразі нібито вдалося домовитися про $ 300 млн від Європейського банку реконструкції та розвитку і $ 200 млн від Міжнародної фінансової організації IFC. У будь-якому разі, за останні чотири місяці НАК спромігся викупити тільки $ 0,7 млрд, що свідчить про відсутність операційних коштів у гривні через зменшення платежів та зростання заборгованості.

При цьому досить цікавими з точки зору платоспроможності НАКу та валютного ринку України є те, що за останні чотири місяці «Нафтогаз» на міжбанку викупив $ 700 млн, а НБУ – $ 1,3 млрд. Таким чином, Національний банк України використовуючи обмежуючі механізми, може створити на міжбанківському валютному ринку ситуацію, за якої той же «Нафтогаз» викуповує валюту в необхідних обсягах, не створюючи значного тиску на стійкість гривні.

«Тарифна мобілізація» вимагає від Президента перегляду тарифів

На вимогу учасників руху «Тарифна мобілізація» було ініційовано Електронну петицію до Президента України про скасування драконівських тарифів та встановлення справедливих цін на комунальні послуги для населення.

Люди, справедливо обурені несправедливими та нищівними тарифами й цінами на газ для населення, активно й наполегливо вимагають їх скасувати. Ми підтримуємо їх і допомагаємо достукатися до влади всіма можливими дієвими методами, тому й ініціювали цю Електронну петицію. Наші вимоги ми вмотивували просто: має бути, нарешті, реакція на висновки Робочої групи парламенту з перевірки тарифів. Ці висновки абсолютно чітко підтвердили, що, по-перше, газу власного видобутку достатньо для задоволення комунальних потреб; по-друге, інформація щодо обсягів використання імпортованого газу є завищеною щонайменше вдвічі. Крім того, майже в 2 рази завищені норми споживання тепла, і вони також потребують термінового перегляду.

В Уряді Яценюка досі не дали відповіді на ключові питання експертів галузі: чому в Прогнозному балансі надходження та розподілу природного газу не відображено двократного зменшення норм споживання газу тим, у кого немає лічильників; чому не враховано зменшення обсягів споживання природного газу в зв’язку з анексією Криму та проведенням антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, наслідком чого, безперечно, став спад промисловості й використання газу.

Як підрахували спеціалісти «Публічного аудиту», на сьогодні розумна вартість газу, без збитків для газодобувних компаній, – на рівні 2900 грн. Так, закупівельний тариф природного газу ПАТ «Укргазвидобування» становить 1590 грн (без ПДВ); послуги з транзиту обходяться в 656,2 грн (без ПДВ); тариф на постачання — 90,30 грн; додаємо ПДВ та цільову надбавку й отримаємо вартість газу, близьку до 2 900 грн за тисячу кубів.

Різниця між 7200 і 2900 йтиме НАК «Натофгаз України» для покриття її дефіциту. І Уряд вперто не хоче пояснювати, чому цей дефіцит має покриватися саме з кишені людей, – не вони його спричинили.

Ми не розуміємо, чому 3,5 місяці тому депутати-учасники Робочої групи, а це представники абсолютно всіх фракцій парламенту, поставили свій підпис, тобто повністю погодилися з тим, що ціни газ встановили без належного обґрунтування, і на тому справа застопорилася. Ось уже півроку українське населення має переплачувати величезні суми, які з початком опалювального сезону взагалі стануть космічними й заженуть людей у тарифну кабалу. Наполягаємо, що треба терміново провести додаткові розрахунки тарифів. І перед тим, як змушувати людей платити непомірні тарифи, пропонуємо розібратися й оприлюднити об’єктивну структуру споживання газу та його видобутку.

В умовах, коли підвищення тарифів на газ відбулося на 600%, на електроенергію – на 48%, на тепло – на 71,8%, на воду – до 58%, а соціальні гарантії збільшилися всього-на-всього на 13%, державна політика нехтує соціально-економічним захистом людей, видатки яких в рази перевищують їх доходи. І якщо раніше люди хоч якось рятувалися своїми заощадженнями, то зараз і ті вичерпуються. Як наслідок – неминуча криза неплатежів, рівень яких, за розрахунками, експертів, у зимовий період можуть сягнути чи не 50 %. Тому позиція «Тарифної мобілізації» чітка: люди за теперішніми тарифами платити відмовляються, вони мають бути скасовані і приведені до економічно обґрунтованих показників.

Страницы:
1
2
3
5
предыдущая
следующая