Низка дивних і для багатьох трагічних подій у Києві цього разу розпочалася ранньою весною. Все почалося з того, що у вівторок на черговому пленарному засіданні ВР Михайла Васильовича Чечетова заклинило.
А справа була ось так: куратор парламентської більшості, після доповіді свого однопартійця з приводу чергових змін у Закон про вибори членів ПР у депутати всіх рівнів і по-ранковому бадьорої команди спікера "Голосуємо", як зазвичай, хотів дати відмашку "За" для своїх нечисленних напівсонних колег, що приперлися за разнарядкою в цей день до сесійної зали. Але сталося непередбачене - рука, піднята високо вгору, і в ту ж секунду готова розсікти повітря, стрімко опускаючись вниз, несподівано намертво застигла у своєму апогеї.
Система "Рада" монотонно відрахувала 10 секунд і байдуже видала несподіваний результат - трохи менше сотні голосів комуністів, литвинівців і всякої позафракційної шушвалі. Партія регіонів - 0. Литвин здивовано подивився в галасливий зал і зупинив свій погляд на Чечетові, який якось дивно тягнув вгору руку, начебто намагаючись дістати напруженими, в струну витягнутими пальцями, до самої вершини заскленого купола.
- Михайло Васильович, ви з мотівiв Голосування? Ввiмкнiть мiкрофон.
- Д-дак, н-нек, тобто дак, заїкаючись, пробелькотів Чечетов, намагаючись лівою слухняною рукою впоратися з неслухняною правою. У-в-Ладимир Мих-хайловіч, у нас не зрозуміли за що голосуємо, не встигли, треба поставити на повторне голосування! - Голос Михайла Васильовича більше звичайного зривався на жіночий фальцет, губки складалися в трубочку і дрібно тремтіли.
- Хто за повторне Голосування? - Буденно, ще не розуміючи масштабів того, що сталося, і не звертаючи уваги на протести з правого боку залу буркнув Литвин. Прошу голосувати.
Система знову почала свій відлік, на схемі зеленими крапками відзначаючи проголосувавших у різних частинах залу. У всіх, окрім тієї частини залу, де розташовується найбільша фракція нашого парламенту. Там творилося незрозуміле! Чечетов з абсолютно божевільним виразом обличчя, не маючи можливості дати відмашку піднятою правою рукою, намагався це зробити, нахиляючись всім корпусом і одночасно роблячи якісь ударно-обертальні рухи лівої. Кілька депутатів з пачками карток в руках з подивом дивилися на його кульбіти і не могли зрозуміти, що їм робити - чи голосувати, чи то бігти, когось бити, якщо бити, то кого і чим? Час голосування минув, про що депутатів сповістила "Рада" фінальним тривалим писком і знову на табло висвітився негативний результат. Чечетов застиг з піднятою рукою, як бронзовий Ілліч. Його яскраво-червоне обличчя виражало суміш подиву, страху і якоїсь дитячої безпорадності.
- Рiшення НЕ прийнято, - здивовано округляючи очі, вимовив спікер. І знову, побачивши підняту руку Чечетова, дав вказівку включити йому мікрофон.
Ох, навряд чи варто було Володимиру Михайловичу це робити. Саме в цей момент ватажок фракції ПР Олександр Єфремов, підскочишив секундою раніше до заціпенілого Михайла Васильовича, висловлював йому все, що він про нього сьогодні думає, згадуючи його нещасну матір, і той розважальний заклад, де, як було зрозуміло з контексту, Чечетов провів попередній вечір і ніч. На жаль, але цю тираду, яка аж ніяк не в'яжеться з мудрим і стриманим іміджем пана Єфремова, почула вся країна.
У той же день нещасного Михайла Васильовича госпіталізували до Феофанії. Для економії вашого часу, шановні читачі, не буду описувати те, як наш герой, супроводжуваний спалахами фотоапаратів, дістався до гардеробу, про те, як намагався одягнути пальто і влізти в свій Мерседес (так і їхав з рукою висунутою у вікно), скажу лише кілька слів про проведене лікування та його результати.
Після ретельного обстеження з застосуванням найсучаснішої апаратури всі версії про механічний характер патології травматологами та хірургами були рішуче відкинуті. Відомий інфекціоніст на консиліумі висловив обережне припущення про можливий атиповий сказ і зібрав самий ретельний анамнез щодо того - чи не кусали пацієнта в останні три місяці бездомні собаки або будь-які інші дикі тварини. На превеликий жаль співробітників інфекційного відділення, проведене цитологічне дослідження пункції головного мозку пацієнта відкинуло і цю, гідну уваги версію.
Вичерпавши всі можливості, офіційна медицина дозволила зайнятися даною незвичайною патологією великому психіатрові, фахівцеві з нетрадиційної медицини та психоаналізу Гольдберг Ісааку Пантелеймоновичу. Але, на жаль..! На першому ж сеансі лікування, проведеному під гіпнозом, пацієнт розповів щось таке, від чого лікарю замість гонорару запропонували дати підписку про нерозголошення, а на наступний день і про невиїзд за межі Києва. Але й це не врятувало медика, через три дні він зник. Як в подальшому з'ясувалося, його дружина проговорилася сусідці, що Ісаак часто розмовляє уві сні і в останні ночі говорить Таке ... Що ж це Таке так і не вдалося з'ясувати, тим більше, що і дружина Ісаака Пантелеймоновича і сусідка так само незабаром кудись щезли .
У підсумку, через 4 місяці безперервного лікарняного листа, на наше загальне горе, Михайло Васильович Чечетов, кандидат економічних наук, доктор наук з державного управління, професор, заслужений економіст України, був відправлений на пенсію по інвалідності. А й справді, як же може працювати депутат з постійно піднятою рукою?
О Боже мій, якби на цьому все закінчилося...
