хочу сюди!
 

Наташа

49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років

Замітки з міткою «цирк»

III Всеукраинский фестиваль "Empire or stars" 2015

П О Л О Ж Е Н И Е

III Всеукраинского фестиваля-конкурса детско-юношеского творчества

"Empire or stars"

с 25.03 - 27.03 2015г.

Организатор:

  • Днепропетровская областная общественная организация "Концертно-продюсерское объединение "Звездная империя".

 

Партнеры фестиваля:

  • Городской Дворец детей и юношества (г. Днепропетровск)

 

Место и сроки проведения:

  • с 25.03. по 27.03. (включительно) 2015 года. Городской Дворец детей и юношества (г. Днепропетровск)

 

В рамках Всеукраинского фестиваля-конкурса «Empire of stars» проводятся:

  • конкурсы,
  • творческие встречи

 

Цели фестиваля:

  • Поддержка и развитие детского и юношеского творчества в Украине;
  • Определение качественного роста хореографического, вокального и циркового мастерства творчески одаренных детей и молодежи,
  • Популяризация и обмен опытом коллективов и исполнителей из разных регионов Украины,
  • Развитие и укрепление профессиональных и культурных связей между творческими коллективами.
  • Повышение культурного уровня населения г. Днепропетровска и городов других регионов путем создания традиции проведения значимых общественно-молодежных мероприятий.

 

Основные задачи фестиваля:

  • Культурное, патриотическое и эстетическое воспитание детей, подростков и молодёжи, предоставление возможности для выявления молодых талантов и содействие их развитию; пропаганда активных форм досуга, отвлечение детей, подростков и молодёжи от правонарушений, наркомании, курения, алкоголизма.

 

Участники Фестиваля:

К участию в программах фестиваля-конкурса приглашаются коллективы и отдельные исполнители (от 5 до 25 лет, а также от 25 лет и выше).

 

Коллективы и исполнители всех творческих, высших, средних и специальных учебных учреждений, Домов Культуры.

 

К участию в конкурсе допускаются все представившие заявки, которые согласны с конкурсными условиями и внесли организационный взнос в фонд фестиваля. Каждый конкурсант может участвовать в нескольких дисциплинах и номинациях (каждая номинация оплачивается отдельно).

 

Возрастные категории:

В некоторых номинациях разделение на возрастные категории может отличаться:

  • 7 - 9 лет
  • 10 - 13 лет
  • 14 - 17 лет
  • 18 - 25 лет
  • 25 лет и выше
  • Смешанная

 

Конкурсные номинации:

  • Вокал
  • Хореография
  • Цирковое и эстрадно-спортивные искусство

 

Порядок конкурсного просмотра участников:

Конкурсные просмотры участников проводятся по номинациям и возрастным категориям в соответствии с программой и порядком просмотра, утвержденными Оргкомитетом.

 

По окончании конкурсных просмотров состоится гала-концерт с участием победителей. Отбор номеров для гала - концерта осуществляется главным режиссером фестиваля. Вся дополнительная информация, будет подробно представлена в программе выдаваемой участникам или руководителям во время регистрации.

 

Все конкурсные просмотры проводятся публично. Порядок выступления на конкурсе устанавливается, по мере поступления заявок и сохраняется до конца конкурса.

 

Графики проведения регистрации участников, открытия, жеребьевки, конкурсных просмотров, концертов Лауреатов и гала-концерта будут представлены в программах участников, которые будут выдаваться во время регистрации.

 

Заявки на участие в принимаются до ­­­­­­15 марта 2015 года.

 

Заявки на участие в фестивале принимаются по e-mail: [email protected]

 Подробнее: http://starsimperia.dp.ua/index.php/fest/imperiya-zvezd

В Сальвадоре запретили использовать животных в цирке


Кто-то неприменно спросит, а при чём здесь Сальвадор, какое отношение он имеет к Украине..?

Парламент Сальвадора принял решение о запрете использования животных на арене цирка и в других публичных представлениях, сообщают в субботу латиноамериканские СМИ.


По мнению депутатов, для знакомства с миром дикой природы существуют другие, менее жестокие способы, в том числе природные парки и зоопарки. При этом они должны отвечать всем необходимым нормам, не допускающим жестокого обращения с животными.

С инициативой рассмотрения данного вопроса в парламент обратились представители ряда общественных организаций центральноамериканской страны. Тем же решением парламент серьезно ограничил возможности по перевозке диких животных по территории страны, в результате чего зачастую представители фауны гибли.

Ранее аналогичный запрет был введен в Боливии, Бразилии, Перу, Парагвае и Колумбии. Он также объяснялся заботой о животных, с которыми зачастую очень плохо обращались в ходе различных развлекательных мероприятий.


Источник: rapsinews.ru

Лучик солнца


Олег Константинович Попов -
ЗАБЫТЫЙ "СОЛНЕЧНЫЙ КЛОУН". ГДЕ ОН СЕЙЧАС?



Олег Константинович Попов родился 31 июля 1930 года в деревне  Вырубово Кунцевского района Московской области.

В 1944 году, занимаясь в кружке акробатики Дворца спорта «Крылья Советов», он познакомился со студентами циркового училища, побывал на их репетициях. В этом же году Олег поступает в Государственное училище циркового искусства, которое оканчивает в 1950 году по специальности эксцентрик на проволоке.

Начал свою карьеру эквилибристом, выступая с номером «Эксцентрик на свободной проволоке».
В 1951 году дебютировал в качестве ковёрного клоуна в Саратовском цирке.
Окончательно утвердился в этом амплуа в Молодёжном цирковом коллективе (19511953). Создал артистический образ «Солнечного клоуна» — неунывающего паренька с копной русых волос в нарочито широких полосатых штанах и клетчатой кепке.

Олег Попов фотографии

Артист принимал участие в первых гастролях советского цирка в странах Западной Европы. Эти поездки принесли ему мировую славу. Жил в Москве на улице Молодёжная, д.3; выступал в «новом цирке»метро «Университет»): из-за ревностных мотивов к Ю. Никулину в старом цирке на Цветном Бульваре он выступать не мог.

Был удручён и неоднократно говорил о потерях накоплений всей жизни в конце 1980-х — начале 1990-х годов в «перестройку» и распад СССР, об издевательски малой пенсии, которая ему полагалась бы.



. С 1991 года Олег Константинович Попов живёт и работает в Германии
В начале 2011 года  в 80 лет перенес две операции.

В Европе он имеет бешеную популярность, но выступает в небольшом цирке шапито,
под сценическим псевдонимом «Счастливый Ганс» (нем. Hans im Glck).

Фото

Выступление Олега Попова в Вормсе (Германия) 28 марта 2009 года

Годы не властны над ним: те же прямые светлые волосы, кепка, озорной взгляд и те же классические номера, чередующиеся, конечно, с новыми репризами.
Олег Попов 2013 концерт Чехия Карловы Вары Часть1



К сожалению, нынешняя молодежь его не знает вообще...

Завтра, 31 июля, Олегу Константиновичу Попову исполняется 83 года.
Пожелаем же ему здоровья, удачи, мира и добра!!!


Цирк Дю Солей (рекомендую посмотреть классный номер)

Цирк Дю Солей (что можно перевести как Цирк Солнца) сравнительно молод. Он был основан в 1984 году простым циркачом Ги Лалиберте, который стремился к созданию Совершенно Особенного Цирка.

Надо сказать, что цирковая карьера Ги складывалась вполне успешно. Ему поступали предложения о выступлениях в разных городах и странах, однако амбициозный циркач всех их отклонил и обратился в мэрию города Бай-Сен-Поле с просьбой предоставить ему земельный участок, а также денежный заем в целях создания цирка. Организаторские способности и харизма Ги помогли ему получить пустырь на окраине города и небольшую денежную сумму в виде стартового капитала. Так начал свою жизнь цирк Дю Солей.

Сегодня штат «солнечного» цирка насчитывает четыре тысячи человек. И это далеко не предел. Труппу регулярно пополняют молодые, талантливые артисты. Цирк Дю Солей имеет довольно-таки разветвленную структуру: филиалы его работают в Лондоне, Нью-Йорке, Лас-Вегасе, Гонконге, Сингапуре, Амстердаме.

Сам Ги прибавил своему детищу популярности тем, что в 2009 году стал одним из немногих космических туристов. Вернувшись с МКС, Ги сразу же приступил к разработке новых программ и номеров, многие из которых по сей день привлекают в Цирк Солнца тысячи зрителей. Предлагаем вам насладиться незабываемыми фрагментами их захватывающего шоу

Цитата из прочитанного...

Цирк-это крайняя форма проявления сценической честности.

 

Лев - царь зверей?

Лев - он только в Африке лев. А в других местах - он цирковое животное.

Грустный клоун Леонид Енгибаров.

«Шут был вор: он воровал минуты — 
Грустные минуты тут и там. 
Грим, парик, другие атрибуты 
Этот шут дарил другим шутам. …   Мы потом смеялись обалдело, 
Хлопали, ладони раздробя. 
Он смешного ничего не делал — 
Горе наше брал он на себя. …     
…В сотнях тысяч ламп погасли свечи. 
Барабана дробь — и тишина... 
Слишком много он взвалил на плечи 
Нашего — и сломана спина. …»                                     В. Высоцкий  , Енгибарову – от зрителей 
   
Он ,действительно, выглядел несколько странно на фоне весельчаков О. Попова, и Ю. Никулина, и Карандаша, и многих других, с не столь известными именами. И все-таки что-то в нем притягивало всегда. Может быть, грустные армянские глаза в сочетании с детской, непосредственной улыбкой?   И исходил от него свет. Свет доброты. Свет понимания и сопереживания. 
 Цирк всегда считался искусством несколько второсортным ,что ли. Искусством для толпы. Не столь изысканным и утонченным, как театр, например. Но вот такие Артисты, как Леонид Енгибаров, делают цирковое искусство, действительно,  высоким. Привносят в него драматичность. Наделяют интеллектуальностью, что ли. И Енгибаров не просто заполнял паузы между выступлениями гимнастов, жонглеров и наездников. Он создавал миниатюрные спектакли, интересные сами по себе. 
Его называли по-разному. «Марсель Марсо называл его «гением пантомимы», «великим поэтом движения». Чехи окрестили его «клоуном с осенью в сердце», и это стало его вторым именем. Хотя на самом деле у Леонида Енгибарова много имён, и по каждому из них его можно узнать. Потому что ни о ком, кроме него, нельзя сказать: клоун-поэт, клоун-романтик, клоун-лирик, думающий клоун, клоун-интеллектуал, клоун-философ, грустный клоун... А Ролан Быков настаивал на том, что Енгибаров — солнечный клоун! И всё это в нём присутствовало: и осенняя грусть, и поэзия, и философия, и романтизм — и много света, много солнца!..» (Мария Романушко, Леонид Енгибаров. Человек, который умел понимать). 
Он ушел в 37 лет, успев создать множество цирковых и эстрадных номеров, сняться в кино и написать книгу рассказов. Он дарил нам свое сердце, делая мир чуточку добрее.

До 140-річчя з дня народження Івана Піддубного.

Обіч мальовничих берегів витоку річки Ірклій, яка є лівою притокою Дніпра, розташувалось давнє козацьке село Красенівка. Село виникло в перші десятиріччя XVIII ст. Назва села походить від одного з імен першопоселенців — значкового товариша Переяславського полку Війська Запорозького Низового Григорія Красіона. Козаки і селяни, що мешкали в Красенівці, займались землеробством, чумацтвом, скотарством.

Територія, на якій стоїть село Красенівка, відносилась до Іркліївського куреня Війська Запорозького Низового. Козаки гартували свою міць в походах на турків, татар у війську Богдана Хмельницького змагались проти польської шляхти, здобуваючи у складі Кропивняньської сотні Кропивнянського полку незалежність для рідної України. Під час складання «Реєстру Війська Запорозького Низового 1649 року» до Кропивняньської сотні було вписано 284 козаки, серед яких були і Піддубні.

26 вересня (8 жовтня за новим стилем), року Божого 1871, в родині спадкового козака Максима Піддубного, народився первісток Іван – майбутній непереможний українець, чемпіон-чемпіонів.

Прапрапрадід Івана Піддубного в 1708 році під Полтавою, спільно з лицарством Низовим, під проводом Кошового отамана Костя Гордієнка та козацьким військом Гетьмана Івана Мазепи, воював проти Московії за суверенну Україну. Дужим та міцним був рід спадкових козаків Піддубних. Батько Івана Максимовича Піддубного вільно гнув підкови, мов пір`їнку кидав на воза п`ятипудові мішки. Вдавшись у батька, його син Іван робив теж саме. Саме тому у спадок Івану Піддубному дісталось крім богатирського здоров`я, ще й українські козацькі лицарські чесноти: щира любов до рідної землі, надзвичайно висока моральність, працелюбство та тверезість. Давня Запорозька закваска характеру Івана Піддубного не раз дозволяла йому з гідністю проходити іспити та випробування за право називатись українцем, цебто залишатись вірним ідеалам прищепленим з дитинства, роблячи не простий козацький вибір між смертю і життям.

Відправляючи свого 23-річного сина Івана на заробітки, батько сказав: «Пам`ятай, Іване, що роду ти з батька-матері козацького, Запорозького і що козаку честь дорожча матері, дорожча батька рідного. Запам`ятай, Іване, продаси честь – не син ти мені і я не батько тобі…».

За порадою одного зі своїх односельців, двадцятитрьохлітній Іван Піддубний подався до Криму на заробітки, де працював вантажником фірми «Лівас» у Севастопольському морському порту. Працювати доводилось по 16 годин на добу, 6 днів на тиждень, проте кожну хвилинку вільного часу Піддубний витрачав на зайняття гирьовим спортом.

У 1896 році Іван Піддубний вперше ступив на борцівський килим, спробувавши свою богатирську силу в чемпіонаті, влаштованому у місті Феодосії цирком Безкоровайного. Тоді ж він вперше і востаннє програв, бо ж був занадто слабкий у техніці боротьби. А вже наступні сорок років борцівської кар`єри великий українець не зазнав жодної поразки.

Відомі слова самого Піддубного: «Мало від природи вимахати бугаєм, треба ще вміти свою силу організувати, спрямовуючи її в потрібне русло…». В побуті Іван Піддубний був звичайною простою людиною.

Моя бабуся Югина якось розповідала, що до революції, на запрошення місцевого пана, на ярмарок поборотися приїхав сам Іван Піддубний. Адже споконвіку на Україні була така традиція – боротись на ярмарках. Всі дівки села, в тому числі і моя бабуся зробили складки: хто приніс півня, хто масла, хто буряків, хто яєць та стали готувати чемпіону вечеряти. Після змагань, коли Піддубний зайшов на подвір`я однієї з хат на вечерю, дівки села Копіювата, що на Черкащині, крім усіх інших наїдків поставили перед ним величезну мисяру борщу, в яку принаймні вміщалося відро, такої улюбленої для українців традиційної страви. Сівши за стіл Іван Піддубний, чемно усміхнувшись в свої богатирські вуса, а навколо стола зібрались мешканці чи не всього села, сказав: «Дівчата, чи ж вам не соромно, я такий же як і ви – проста людина, дайте мені маленьку мисочку, таку як у всіх…». І з апетитом, разом з усіма повечеряв борщем, а від горілки відмовився.

Російська імперія, в якій фанатами вільної боротьби були ледь не всі верстви населення, як чоловіки так і жінки, у 1903 році послала «русского богатиря» Піддубного рятувати честь своєї корони на світовий чемпіонат до Франції. Певна справа, здолавши всіх претендентів, у фінальному поєдинку Івану Піддубному довелось зустрітись із нечесним французом Раулем ле Буше. Наперед бачачи, що Піддубний його переможе, підлий француз намастився перед поєдинком олією, тож буквально як вуж вислизав із дужих обіймів українця. Однак судді незаконно віддали перемогу французькому шевальє із формулюванням – « За красиве і вміле уникання силових прийомів супротивника». Протести Івана Піддубного, щодо неспортивної поведінки Буше, до уваги ніхто з суддів не взяв.

Наступного року, у Петербурзі, козацький правнук помстився блазню Буше, поставивши його на карячки і так тримав аж 41 хвилину, поки підлий французький чемпіон таки не визнав своєї поразки. Непереможна хода великого чемпіона крокувала світовими аренами, сплутуючи карти багатьом корумпованим рефері, адже Івану Піддубному неодноразово пропонували захмарні суми за поразку, тільки б лише він здався. Але Піддубний рубав, як його прадіди козацькою шаблею: «Я не баба, ні під кого не ляжу».

Сучасники засвідчили, що під час громадянської війни, у місті Бердянську, на поєдинок чемпіона-чемпіонів прийшов подивитись сам Нестор Махно. Батько Махно, виставляючи проти Піддубного своїх найсильніших вояків, безапеляційно заявив: «Мої не програють! І крапка!». Організатори змагань, в котрих при появі Батька Махно затремтіли піджилки, натякнули Піддубному, що Махно в разі поразки своїх бійців, запросто може розрядити в нього маузер. Кінця двобою всі чекали з жахом. Перемога була звичайно за Піддубним, котрий як мух розкидав махновських силачів. Махно лиш засміявся та наказав нагодувати переможця.

Проте більшовики виявились менш шляхетними ніж гуляйпольський анархіст. І «знайомство» з ними великого чемпіона було набагато менш успішним. Одеські чекісти, котрі всіх українців називали «жлоб`єм», кинули Піддубного до своїх казиматів, де Іван Максимович по пояс у холодній воді впродовж тижня чекав своєї черги на розстріл. Однак не судилось козаку-характернику вмерти тоді в Одеській буцегарні. Після цієї пригоди, друзі наполегливо умовляли Піддубного виїхати за кордон, де не було чекістів, а чекала заслужена слава і гроші. Іван Максимович з обуренням відхилив подібні пропозиції: «Україна моя перша любов, тут і залишусь». Щоправда його дружина, російська дворянка, не дуже поділяла його патріотичних поглядів, а відтак прихопивши з собою всі золоті чемпіонські медалі, які необачний Іван Піддубний залишив їй на зберігання, втекла з ними до іншого. Він одружився вдруге. Однак брак коштів, розруха та голод після громадянської війни, змусили Піддубного знову вийти на борцівський килим. Його захопливо вітають Франція, Німеччина куди він виїхав на запрошення численних рефері. В США в 1927 році наш козак стає «Найкрасивішим чоловіком Всесвіту». Піддубному запропонували винагороду в півмільйона доларів за умови прийняти громадянство США. Іван відмовився від винагороди та повернувся в Україну. Щоправда, чекісти у рідній Красилівці, за придбану ним землю, оголосили родичів куркулями. Іван Максимович такий черговий подарунок більшовиків сприйняв по-чоловічому мужньо. Зрозумівши, що як і тисячам його земляків-козаків в часи Катерини ІІ, московські чекісти на малій батьківщині жити йому достойно не дадуть, Піддубний, як і Запорожці, вирушив на Кубань, де придбав хату в місті Єйськ.

СРСР, як реформована Російська імперія, не залишила в спокою нашого земляка, виписавши йому паспорт громадянина СРСР. В ньому було вказано: «Иван Поддубный – национальность русский». Це було жахливого 1937 року, в час коли українців на Кубані прирівняли до дичини, влаштувавши справжнісіньке полювання. Бо всіх, хто розмовляв українською, або ж відкрито визнавав себе українцем, називали Петлюрівцями, тобто ворогами. Однак це не зупинило Піддубного. Він довго вимагав від міліції, щоби паспорт виправили. Міліцейське начальство, втілюючи лінію більшовицької партії по «орусачіванію хох лов» почало відверто знущатись над ним. Тоді гордий нащадок Запорозьких козаків власною рукою вніс виправлення до «краснокожего совецкого паспорта» написавши своє прізвище «Піддубний», а в графі національність замість «русский» виправив на «українець». Піддубного заарештували. Один із фельдшерів, який надавав йому допомогу, пізніше розповідав, що після катувань Івана Максимовича електропаяльником у в`язниці Ростовського управління НКВС, вся спина була у страшних язвах, рубцях та опіках. Через рік Піддубного випустили з російської катівні на волю. Однак у передвоєнні роки довкола борця був організований вакуум замовчування. Настав 1939 рік. Радянська Росія уклала з ІІІ рейхом союзницький договір. Так званий «пакт Молотова-Рібентропа». Користуючись цим, німецьке атлетичне товариство розпочало пошуки Піддубного. Тож, щоб не зганьбитися перед своїми німецькими союзниками, Піддубного поспішно викликали до Москви та присвоїли йому звання Заслуженого артиста РРФСР, а також вручили орден «Трудового червоного прапора». Йому також гостинно дозволили зустрітись з атлетами третього рейху, однак заборонили їхати до Германії. Після німецької окупації Єйська, великий чемпіон завів приятельські стосунки з німецьким начальником морського порту. Очевидці стверджували, що під покровительством цього шанувальника, Піддубний любив прогулюватись по набережній Єйська з орденом «Червоного прапора», незважаючи на окупаційні війська вермахту. Один із німецьких офіцерів якось був спробував зірвати орден з грудей чемпіона. За це безстрашний Іван Піддубний як курку жбурнув його через паркан. Проте окупація Єйська була не довгою – всього півроку. У лютому 1943 року, після розгрому під Сталінградом, війська фашистської Німеччини поспішно залишили Кубань. У місто повернулись давні приятелі Піддубного чекісти. За літнього вже чемпіона знову взявся НКВдиський «смерш», бо ж хтось із доброзичливців доніс, що під час окупації комендант Єйського морського потру, аби якось підтримати в голодні часи, надсилав йому додому обід із офіцерської їдальні.

Офіційно, для ідеологів СРСР, Іван Піддубний на шпальтах газет був «непобедимым руським борцом», неофіційно ж «ворогом народу» — українським буржуазним націоналістом.

Дійсно, Іван Максимович був козаком-характерником, адже і цього разу йому вдалося уникнути НКВДшної кулі в потилицю, або ж зашморгу. Зросійщуючи українську Кубань, НКВСніки все ж таки не посміли розстріляти українського патріота, але вони зробили все по ієзуїтськи підло. Вони просто викреслили його з життя, примусивши чемпіона-чемпіонів, чемпіона світу, найсильнішу людину планети, голодним побиратися між людьми, довівши до виснаження, а відтак смерті.

У 1949 році, 8 серпня, від голодної смерті назавжди залишила цей світ людина-велетень, чемпіон, легенда у борцівському світі, козак-характерник, якого ніхто й ніколи не зміг здолати в чесному поєдинку. Національний герой, яким би пишалась будь-яка країна, котрий відмовився від мільйонних статків за кордоном, на зросійщеній Кубані не мав навіть костюма. А всі свої спортивні нагороди від був змушений поміняти на шматок хліба.

В останню путь його прийшли проводжати усім містом. На надмогильному чорному камені викарбувано: «Здесь русский богатырь лежит». Помиляєтесь, людомори, там лежить український козак.

Чи ж не тому якийсь українофоб, в часи горбачовської перебудови видряпав на пам`ятнику Піддубного слова: «Хахол-Петлюровец».

По різні боки від Тимошенко

prey prey Чоловік і дружина мітингують по різні боки від Тимошенко Акції проти Юлії Тимошенко під Печерським судом проводить Катерина Смірнова, чий чоловік Павло Нусс приймав участь в акціях екс-прем'єра. Про це повідомив у своєму блозі журналіст 5 каналу Олександр Аргат. Як відомо, Катерина Смірнова - керівник громадської організації "Тимошенко – до відповідальності". Організацію було створено 24 червня - у день першого судового засідання у справі Тимошенко. Метою створення організації Смірнова називає захист судді Родіона Кірєєва. "Суддя Кірєєв потребує підтримки, адже на нього дуже тиснуть Тимошенко та її захисники", - сказала Смірнова. Представники цієї організації у чорних футболках завжди присутні на судових засіданнях по справі Тимошенко. Чоловік Смірнової - Павло Нусс - учасник "Податкового Майдану-2010", де виголошував палкі "антиянуковичівські" промови та стояв пліч-о-пліч з Тимошенко. ВСЮ СТАТТЮ З ВІДЕОЗАПИСАМИ ПЕРЕГЛЯНУТИ ТУТ >>>>>> ТИСНИ Тепер запитання до Вас, шановні ДРУЗІ.

ЯКЩО ЧОЛОВІК, майже права рука Тимошенко по ПІАРЗАХОДАМ, то на кого працює ЙОГО ДРУЖИНА???

Додаткова інформація для роздумів. Америка, яка так "підтримує" Тимошенко і "вболіває" за ВОНУю..... передала ПРОКУРАТУРІ УКРАЇНИ матеріали по справі Лазаренко зі "СОПОДЄЛЬЩІКАМІ"...prey prey prey


0%, 0 голосів

42%, 5 голосів

33%, 4 голоси

0%, 0 голосів

25%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.