не певен, але чи то муза з`явилась чи то весна скоро чи ще що... 

а тільки здогадуюсь 

--- ТИ - МРІЯ---

_-_-_-_---_---_-_-_-_---_---_-_-_-_

Сльозинку зняти з вій твоїх

І поглядом окрилити...

І так, щоб навіть вітер стих,

Кохати тебе й вірити...

---

Горнути і леліяти

Тепло теплом стрічаючи

І разом так, щоб мріяти

У небо враз злітаючи...

---

Сплітати вірші іскрами

В серцях вогнем палаючим

І так, щоб щастя бризками

Стікало омиваючи...

---

Любовними серпанками,

Веселками весняними...

Ходити разом ранками

І травами росяними...

---

Піймати поцілунок з уст

 І поєднатись хвилею,

І так, щоб нескінченно спуск

З тобою наче з мрією...

---

...)))

_-_-_-_-_-___-----___-----_-----___-----___----_-_-_-_-_-_

Вогнем Тебе зігріти з висоти...

У подиху зловити мить реалій,

Стинаючи повітряні мости,

Крильми живити щастя світу й далі...

---

Приходити до тебе лише в снах,

Будити стиха сонячним промінням...

Назавжди відректи від всього зла,

Позбавити нараз від самотиння...

---

Розвіяти сумні твої думки,

Забутися у пристрасних обіймах...

Слова приємні й спогади легкі..,

І розписи мальовані на стінах...

---

20.12.08 і назавжди

... 

_-_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_-_-_

Я хочу так сказати, що люблю тебе,

Але між нами відстань невідома...

Так сталося, що тут не справжнє все,

Тож будемо ми просто так, знайомі...

---

Любов моя не в смайлах, не в словах,

Вона в душі живе десь тихо-тихо...

Літає вільно в сонячних світах,

Веселкою живе в рядках із літер...

---

Я хочу так сказати та не смію

Вриватися й твою будити суть...

А втриматись як завжди не зумію

І знов схвилюю віршами весну...

---

Любов моя народжена єством,

Із творчості окрилена піснями...

Пишу її тобі простим пером,

Цілунки шлю незримими устами...

---

...........

_-_-_-_-___-_-_-___-_-_-_-_-_

Твої вії покриті росою,

В твої коси заплетені трави,

Твоя мрія леліє водою

І шукає весняні заграви...

---------

Твої очі окутані небом

І душа пломенить над лісами...

Твоє серце шепоче "Так треба"

І ти йдеш росяними стежками...

-----------

Твої брови як птахи над степом,

Що на крилах живуть з висотою...

На щоках розквітають букетом

Всі думки, що сколихані мною...

------------

Твоє серце нестримно так б`ється

І думкам знов немає спокою...

Не хвилюйся все скоро минеться.

Я прийду і залишусь з тобою...

_-_-_-_-_-_-_-___----___-_-_-_-_-_-_-_

Твого погляду зорі чекають,

Хвилі ждуть аби ніжити тіло...

Навіть струни гітарні вмовкають,

Навіть серце щось знов заболіло...

-------

Ти пішла, не сказавши нічого...

Так, мовляв, просто далі не треба.

Ти кохати не прагнеш нікого...

Наче вірна зимі королева...

------

Тихо кригою серце покрилось,

Мимобіжно лиш дні пролітають...

Що ж, нехай вже, раз треба, то треба,

Тільки погляду зорі чекають......................

_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_

Вітер тихо вимальовує рядки

Жовтим листям, він шепоче слово - "ТИ".

Пригадаю поцілунок і вуста...

Смак м`який і солодкий як весна

----------

Очі неба в погляді твоїм...

Видно треба, видно так уже й хотів.

Йшов, незнавши де ти є серед життя.

Незабути, наче казка з майбуття

-----------

Щось сказати... зайві будуть всі слова.

Малювати... тай не зовсім вмію я...)

Дощ шепоче, про осінній зорепад,

Знаю точно, знову мовлю не в попад

-----------

Розкриваю серце світові наскрізь,

Запитаю, й полечу на твій же блиск.

Завмираю, знов пригадуюючи все...

Поринаю у політ, в осінній вересень...

-------------->>>>>>>>>

...

 чи міркувалось над цим хоч раз?

_________________________________

Ти можеш дивуватись

Ти можеш посміхатись

І вдячність,то для тебе не тягар...

Привітність і турбота,

Дозвілля і робота,

І творчих спалахів присутній дар.

Ти можеш і втомитись,

Ти можеш розгнівитись,

Час відпочинку, та й не тільки - час...

На зорі подивитись

Чи просто - десь зустрітись,

Застигнути й злетіти водночас!

Покликати й згадати,

Чекати й мандрувати,

Утішитись і взяти прозапас...

Ти можеш дарувати,

Розвіяти й зібрати

І крапки десь розставити нараз...