хочу сюда!
 

Ирина

36 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 37-50 лет

Заметки с меткой «передова»

"Перець" на передовій

https://www.facebook.com/PerecRepublic/posts/800144746854014
Шановне товариство! З дозволу редакційної колегії часопису "Перець Весела республіка" я маю за честь представити шанувальнкам сатири та гумору вибрані сторінки бойового листка "Перець" на передовій", який випускався ентузіастами та авторами ліквідованого у грудні 2013 року журналу "Перець". Починаючи з літа 2014 року, бойовий листок регулярно друкувався та надсилався на передову нашим захисникам. Після відродження журналу було прийняте рішення розпочати публікації найкращих матеріалів бойового листка у часописі, з якими я розпочинаю знайомити. Ось перші публікації, які побачили світ у січні,лютому та березні 2017 року. Цими публікаціями ми доземно вклоняємося ентузіастам журналу, які на волонтерских засадах створювали "Перець" на передовій". Зокрема літераторам: Сергію Ковалю,Аркадію Музичуку Петру Ребру, Миколі Цивірку, Володимиру Сіренку, Івану Малковичу, Валентину Шульзі, Олегу Чорногузу, Михайлу Стрельбицькому. Художникам - карикатуристам: Олексію Кохану, Анатолію Василенку,Володимиру Солоньку, Олегу Гуцолу, Анатолію Гайно, Олегу Смалю, Миколі Капусті, Сергію Рябоконю,Олександру Монастирському, Олександру Коноваленнку, Сергію Федьку, Геннадію
Назарову,Валерію Чмирьову.

,

Що везти на передок? Інструкція для волонтерів-початківців



Часто буває так, що людина щиро хоче допомогти, купляє на власні кошти речі для воїнів АТО, везе їх за кілька сотень кілометрів просто на передову, а вони виявляються там не дуже й потрібними. Щоби цього уникнути - треба знати, до кого саме їдеш і, звісно, запити реципіента. Втім, якщо дізнатися потреби ваших "підопічних" із якоїсь причини не вдається, то скористайтеся порадами, наведеними нижче. Вони ґрунтуються винятково на власному життєвому досвіді, на тому, що доводилося бачити на власні очі, тому стовідсотково універсальними я їх не назву, проте у більшості випадків це спрацьовує.

Перейдімо, власне, до тих універсальних речей, привізши яких ви у 90% випадків ощасливите хлопців дійсно потрібними штуками.

1. Шкарпетки. Зі шкарпетосами реально весь час якісь трабли. Їх ніколи не буває забагато. Тому беріть побільше пар - не прогадаєте! Зазвичай, лапи у захисників 27-го та 29-го розмірів, тому доцільніше набирати саме такі. І ще: не рекомендую привозити житомирські шкарпетки, бо то не одяг, а фігня. Ліпше знайти щось довговічніше, якісніше...
2. Трусєля. Та сама фігня, що й зі шкарпетками. Щоби не паритися з ромірами, раджу набирати "сімейки" (або "боксери" - кому як більше подобається).
3. Шоколадні енергетичні батончики. "Снікерси", "Марси" та подібні штуки - дуже класна тема. По-перше, втамовують голод. По-друге, додають енергії. От на них існує просто таки шалений попит.
4. Смажене насіння соняшника. Хтось на фронті починає курити, хтось - кидає. Але й просто полузати насіння, вбивши таким чином кілька годин нудного перебування на посту, буває класно.
5. Господарське мило. Воно дуже швидко витрачається, його ніколи не буває забагато.
6. Одноразові станки для гоління. Війна - війною, а гарно виглядати бійцям треба. Тому леза також у пошані.
7. Цигарки. Як правило, воякам АТО байдуже, що курити. Львівські "Армійські" цигарки - найбільш ходові, бо дешеві й ними накурюєшся. Прихопіть із собою декілька блоків.
8. Чаї. Бажано - пакетовані, бо довбатися з заваркою часто немає ні часу, ані можливості.
9. Дитячі малюнки. Бійці на передовій дуже сентиментальні. Вони дбайливо розвішують на своїх позиціях дитячі побажання, малюночки й дуже переймаються, коли ті затираються, промокають чи якимось іншим чином псуються. Тож обов'язково захопіть їх із собою на передок.

Нагадую: вищевикладений рецепт - це плід винятково моїх спостережень. Потреби дуже варіюються, але, гадаю, таким речам будуть раді скрізь.

Наостанок - дві життєво важливі поради для волонтерів на Донбасі:
1. Не користуйтеся GPS-навігаторами! Вони часто заводять просто у руки до орків. Ліпше зв'яжіться з профільними волонтерськими об'єднаннями й попросіть найновіші карти місцевості з позначенням усіх ключових точок і пунктів.
2. Не забудьте вимкнути геолокацію на смартфоні, бо може "прилетіти"...

Побачимося на позиціях! ;-)

розкажіть як ми воюєм!


Команда «Первой народной тачанки» вернулась с передовой. Ребята привезли разведке 95-й бригады еще один джип, который бойцы ласково называют «кенгурушкой». Название не случайное – бОльшую часть денег на машину собрала украинская диаспора в Австралии и за это от бойцов ОГРОМНОЕ спасибо Smiling Child int и Oxana Kriss. Вместе с джипом бойцам доставили продукты и теплые вещи. Помянули погибших… После последней поездки в подшефном подразделении 3 ангела и 2 раненых. А потом до самой ночи говорили с бойцами. «Ребята, что мы еще можем для вас сделать» - спрашивали мы, - «А вы расскажите как мы воюем!» - попросили «киборги».
------------------------------------------
Вы Расскажите всей стране, что здесь идет полномасштабная война. Никто из нас (а большинство ребят служили в миротворческих миссиях) не видел такого количества техники и такого количества обстрелов из тяжелых орудий. Такого не было даже в Афганистане! Но мы быстро привыкли и быстро учимся. Это не весна 2014-го. Здесь уже настоящие воины, которых не испугать ни танками, ни кадыровцами ни «Смерчами». Боевые действия у нас идут постоянно. Почитав новости у людей может сложиться впечатление, что вся война – это сидеть на блокпосту и отражать нападение русни – нет, это не так. Подразделения постоянно маневрируют. Наши ДРГ постоянно за линией фронта уничтожают врага и наводят арту по важным целям. А сколько было маневров, чтобы у русни сложилось впечатление, что мы будем атаковать в конкретном месте или что наоборот – оставили какой-то населенный пункт. Русня на это велась и попадала под плотный огонь арты по пристрелянным целям. 
Про арту отдельная история. Ребята с такой скоростью меняют позиции, открывают огонь точно в цель, а потом снова маневрируют – что аж дух захватывает. Это уже не та ситуация, как прошлым летом в Изварино, когда нас долбили с двух сторон, а мы стояли как вкопанные, теряя технику и людей после каждого обстрела.
Расскажите там, как мы взяли укрепрайон русни в Донецке на Спартаке. Как бежали хваленые кадыровцы, «Восток» и «Спарта», оставляя десятки своих убитых бойцов. В том бою мы взяли 8 пленных в т.ч. и офицеров РФ. И этот укрепрайон теперь наш. Как и Пески. Как и ДАП. Чтобы не говорила дырявая пропаганда.
Расскажите про горы сепарских трупов, которые до сих пор лежат на полях сражений и там уже невозможно дышать. Так это зима! Когда потеплеет, то людей на оккупированных территориях неминуемо будут ждать эпидемии. У нас сложилось впечатление, что пока их 200-е лежать на полях, дырявые продолжают получать на них деньги из Москвы. Другого пояснения мы не видим.
Расскажите про поваров, учителей, инженеров, слесарей и менеджеров, которые каждый день палят крутые дорогущие танки русни из 50-летних СПГ и ручных гранатометов, а дырявые потом кричат, что это НАТОвские Джавелины.
Расскажите как 20-летние добровольцы вызывают огонь на себя.
Расскажите как 30 пацанов из которых половина раненных с блокпоста идут в контратаку и обращают в бегство пару сотен дырявых с их броней.
Расскажите там наверху, чтобы отправили на КРАЗ какую-то проверку и дали по башке тем криворуким, которые собирают технику. Это уже не безалаберность – это саботаж. И пусть вернут нам те машины, которые до нас не доехали и которые они должны были починить и снова нам отправить.
Мы научились воевать. И мы научим тех, кто скоро придет на пополнение. Здесь страх пропадает быстро, а на его место приходит опыт.
Ну и отдельной строкой – услышали из новостей про штурмы Администрации Президента и Минобороны каким-то «батальонным братством»… Ну что тут сказать – мы были и в Песках, и в Счастье. У нас много друзей в ДУК, ОУН, «Айдаре». Мы едины во мнении, что все добровольцы на передовой. Настоящие патриоты не штурмуют молодых пацанов возле АП, а штурмуют укрепрайоны. Настоящие патриоты не палят шины в Киеве, они палят танки русни в Песках. Поэтому это не батальонное братство – это форменное блядство. Так им и передайте. А если у них там возникнут вопросы – милости просим в ДАП для выяснений– мы тут быстро обозначим свою позицию.
-------------------------------------------
Вот такая вот вышла поездка и такой разговор. Много из услышанного писать нельзя. Но со временем обязательно напишем. История этой войны будет писаться не только историками, но и волонтерами, журналистами, блогерами, а главное – простыми бойцами!
Слава нашим простым ребятам!!!

http://finenews.info/fajna-narodna-mudrist/fajni-istoriji/item/5977-rasskazhite-lyudyam-kak-my-voyuem