хочу сюда!
 

Дарья

31 год, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 30-45 лет

Заметки с меткой «йаблондінко»

Юзвірам фейсбука

Памагітє!!! А то я вже пальці по першу фалангу стерла листаючи списки людей.
Суть ось у чому. Зайшла я якось на фіцбук, бачу хтось із тих, на кого я підписана, лайкнув чужий запис типу:"пачіму я раньше іх нє чітала" і лінк на двох осіб. Клікнула я на першу ссилку і читала прекрасне, но недовго. Не помню вже чого, но ту сторінку я закрила, не підписавшись, а тепер не можу знайти. Може ви читаєте чи знаєте, як знайти.
Вводні дані. Жінка. Років 50. Темноволоса. Стрижена під хлопчика. В окулярах. Українка і живе в Україні. Патріот. Останній на той час запис був про собаку Мусю чи Дусю, вроді безпородну, вроді вагітну. Є ще там кішка. І кішка і собака, кажись, не одна. Короч, пише вона у більшості дуже файно про свій звіринець. Звати, можливо, Галина.
російськомовна.
Буду безмежно вдячна, якщо допоможете знайти. Хочу підписатись.

Про всяк випадок

зареєструвалася на ц.укр

Дуже зручно, хто зареєстрований вк, в один клік. Створювати сторінку заради плей-листа, трохи дивно, напевно. Але коли накриється вк остаточно, скачаю собі мобільну версію укра, щоб музику слухати. 
Перше враження - зручніше і цікавіше, а може просто звичніше, за безславну віюей. Приємно, просто, зрозуміло. Прекрасна альтернатива вконтактікє. 

У фб, відчуваю, доведеться банити. Там вже і так щось дофіга дурні розвелось. 

Накриється жж - маю акк на дрімі. 

Подумую, може почати блог чи щось типу того з чистої сторінки?... Може навіть на тому ж укрі чи деінде. Щось я..... хочу чвакнути всю інфу про себе тут. Такою вона... неважливою здається. Поки що думаю. Хочеться якось інакше, але не розумію ще, як саме. 

Оживили мій ноутбучок. Доповнено.

Плюс новий вінчестер.
Плюс життя з чистого монітора. 

Мінус фото.
Мінус частина графоманства.
Мінус всі рукоблудки.
Мінус книги, корисні графіки, цікаві ідеї.

Здрастє, всім. Чекали? Чи моментально забули? 

АПД Завдяки blac bird до мене, абсолютно безвозмєздно, повернулися дві книжечки. Якби я ж пам'ятала, що там толком ще було, можливо б стало більше))) Дякую дуже!!!! kiss


Осінь заполонила

Папери, листя, туга - є все. Гублюся у мелодіях і вітрі. Шукаю минуле, вдивляюся в обличчя тих, хто нічого не розказує. Слухаю місто, ліс і дім. Мало говорю. Багато відчуваю. Зима принесе спокій. Треба лише почекати, я знаю, так завжди. Зима - то мій час. Час усмішок і затишку. Час вивільнення від облуд, пут, рамок, непевності. Зима близько(с) Додивитися б Гру Престолів. І Чисто Английские Убийства. І Свати, поки нікого не убила по-англійськи. - Ви убили шістьох людей, що скажете на своє виправдання?   - Я - водолій. Привіт, Хелю. Дякую тобі))) Я таки і справді водолій. 
Час іти. Не зважайте. Просто потік свідомості. Хоч я і не Джойс. Всі ми трохи Джойси. Цим і завершу, інакше запізнюся за паперами... і назад по листю... з тугою. 

Ще одна придуркувата подушка

Я вже таке показувала. Зробила ось тим самим людям ще одну подушечку, а то дитини дві, подушка одна - джерело конфліктів на літсо. http://blog.i.ua/user/6688269/1733240/






Про неказлів і пічальку

Я сьодні в платтячку і бусиках. Вдома три мужика і ні одна падла не сказала мені про прекрасний вигляд. День прожитий дарма! Життя проходить мимо! Шукаю широку і надійну спину стіну,  шоп срочним образом убитися! Жізьнь - боль! 

Коли відправляю усіх на роботу, першим ділом танцюю джигу на кухні, потім йду пити велетенську чашку кави у блаженній і жаданій тиші, тоді аж вигулюю Алісу. Будні домонасєдки, як вони є. 

Не помню, коли дивилася фільм від початку до кінця. На самому інтєрєсному місці хтось приходить, уходить, хоче пити, їсти, пісяти чи і того похуже піською в живу мене потикати. Врешті перестала дивитися щось зовсім. 

Чуйствую себе директором маленького філіалу дурдому. Гордо несу це почьотне званіє, подвійне підборіддя і сумки із магазинів. 

Я кончела. У мене всьо! Цілую. Люблю. Місцями ваша Ньотка. 





Поїхали

Відправила мужиків на бАтьківщину Ч, ночувала у них, бо Джеську стрьомно саму лишати - може прогризти хід на перший поверх із дев'ятого і піти гуляти. Вони вийшли з дому о пів на першу. Я заснути раніше 2:30 не змогла. Встала, про всяк випадок, о п'ятій. Даремно, бо настрій, як у пісні Висоцького "... мне надо хоть кого-нибудь убить!.." Вигуляла собак, прокрутила прання, перестелила одне ліжко, збираюся в душ і оахіменгуваю з того, як сюди збиралася. Значить, запхала вчора якісь лахи в сумку і саме главне і драгоцетне - ноутбук! Сьодні ось розбираю сумку - труси, лівчики, лівчики, труси, лівчики, лівчики, класичні бріджі, класична блузка і, внєзапно (!) мокасіни і в'єтнамки!!! omg  Пілять!!! В чому йти додому, якшо джинси і футболку вчорашні я щойно попрала? Чим я думала? Як збиралась взагалі? Фсьо, як в тумані.


До Дня блондинок!

Шнур співає, шо тільки я риба його мєчти і ахуїтєльна, поки я танцюю по квартирі зі шваброю в джинсах і лівчику. 

Зі святом всіх, кого воно стосується і пам'ятайте, без нас цей світ не був би таким яскравим! 

*тут мало бути фото, але я спішу*

Цьомки всім шоль!


Про любофф

От часом мужик косячить страшенно. Прям косяк на косяку сидить косяком поганяє і вопше. І ти така спочатку мовчиш, потім говориш, потім псіхуєш і помаленьку перетворюєшся на птичку-невеличку - зайобушек називаться однако! 



Существо неймовірно миле, но плять зайобує!

А потім косяиш ти! А мужик мовчить. А ти чекаєш, що щось скаже неприємне, бо каг бе справедливо. А він мовчить, ніби нічо й не сталося. І ти думаєш: Бляаааааа, а якби він ото тобі так почав мозок виносити, як ти йому останнім часом за все? Та провалилася б крізь землю!!! Як він тебе терпить взагалі досі? Як ти така нарвана до своїх років дожила?nevizhu

Цінуйте половинки. І ті що фізичні у штанях. І ті що інші люди, але поруч в житті. 
Добра і щастя від Ньотки всім. 

зи. А я нагадую, не пропустіть! http://blog.i.ua/user/6688269/1897063/

Психоделіка діалогу

- Коли ти прийдеш? - дзвонить Чарівник ледь встигши прийти від мене додому, - Я познімав прання, було б добре попрасувати...
І в цьому "попрасувати" я чую "мені не вистачає тебе в моєму житт!і". Може тому, що Ч прекрасно справляється і зі звичайною праскою, і з паровиком. А може мені просто хочеться так чути. В будь-якому разі, я відчуваю якусь непояснену теплоту і... потрібність... чи що. 
- Завтра або в понеділок. 
І в цьому "або" Ч чує "не дуже то й хотілося ходити", а насправді це означає "мені страшно зближуватися". 
- А якщо в понеділок мені потрібні будуть попрасовані речі? 
Не будуть потрібні, бо на тих протягах рулить лише китайський Адідас із резинками внизу штанин і рукавів, який ми називаємо "із 90-х" між собою. Тому я чую "тебе тут надто мало, не тікай!" і обіцяю:
- Завтра! Завтра я обов'язко прийду, - і відчуваю себе наче перелізла, обідравши коліна та лікті, черговий бар'єр, і транслюю "я намагаюся, справді, будь зі мною!"
Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая