хочу сюда!
 

Анна

37 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «08»

Fleur дарувало серце киянам




Сердце Fleur

8 листопаду 2008 року в „Будинку офіцерів” знову приймали одеський російськомовний гурт Fleur з новою програмою "Сердце Fleur", який включив в себе презентацію 2х перших не офіціальних альбомів „Почти живой”(2000ріку), а також „Сердце” (2001рік). Заздалегідь всі квитки ціною 80-200 гривень прибрані, а зустріч була назначена на 19:00.

Кількість бажаючих бути присутніми, зовсім не дивна, адже пропонувався шанс поринути в атмосферу ранньої творчості Fleur.

Сам гурт був оснований в лютому 2000 року Ольгою Пулатовой, та Оленою Войнаровською, але кількість учасників зараз набагато більша.

Ольга Пулатова — фортепіано, вокал, автор пісень

Олена Войнаровська — гітара, вокал, автор пісень

Алла Лужецька — флейта

Олексій Ткачевський — ударні

Віталій Дідик — контрабас, бас-гітара

Катерина Котельникова — синтезатор

Анастасія Кузьміна — скрипка

Олександра Дідик — віолончель

Владислав Міцовський — перкусія

 

Колишні учасники:

Юлія Земляная — флейта

Катерина Сербина — віолончель

Олексій Довгалев — синтезатор, акустична гітара

Численні намагання вписати Fleur в якісь рамки „неокласики”, "dream-pop", "готика", "etheral", завершилися тим, що музиканти самі дали назву своєму стилю - "cardio-wave”

За час свого видано п’ять альбомів, записи яких проводилися в Україні, Росії і Франції, також дві збірки та три не офіціальних альбоми, підкорено мільйони сердець.

Взагалі термін „серце” став провідною темою концерту. Окрім назви програми, одного з альбомів, що презентувався, символом гурту є чотири серця, зображені у вигляді пелюстків квітки; талановитими і гарячими серцями написана і виконана кожна пісня і вони проникали в до грудей присутніх, вертаючи час назад. Музика вела в роки заснування цього дивовижного гурту, рання творчість якого звичайно відмінна від останніх альбомів, проте голос, просто магічна музика, глибокий зміст текстів пісень залишається візитною карткою Fleur.

Порядок виконання пісень у солісток особлива, всі парні номери пісень виконує Олена, а от непарні навпаки Ольга.

Погасло світло, на сцену впали перше важкі промені прожекторів, прозвучали перші акорди, і зал просто вибухнув гулом і нестримними оваціями! Всі присутні здогадалися., що в дивний світ образів, їх введе чудова пісня „Сині тіні”:

„В мире двусмысленном ангел двуликий

Стал сводным братом моим.

Солнечный ветер и лунные блики

Застит от нас едкий дым.

 

Где же я это видела, где?

Синие тени на синей воде.

Медленно синие лодки скользят,

Синее небо в синих глазах”


 А душа співала у відповідь, хотіла поринути назустріч звуку, підхопити і танцювати, танцювати, кружляючи допоки вистачить сил. Час зупинився, завмер, головним залишилося музика. Разом раділи чомсь прекрасному, разом стаждали , сумували приходи зими, і гнали геть її:

"Теплым ветром дышит ночная даль,

Здесь тебя не ждут, уходи, февраль.

Уходи, февраль, ты не нужен здесь,

Бурями не хмурь синь моих небес"

("Уходи февраль")

Дванадцять професіональних музикантів водночас на сцені, це вам не жарти, і свідчить лише про високий рівень гурту, складно навіть перелічити ту кількість музичних інструментів, що була задіяна,бо точно упущу деякі: фортепіано, гітара, флейта, віолончель, скрипка, синтезатор, ударні, перкусія, бандура...та інше

 Не обійшлося без „ляпів”. Минула перша частина концерту, всі учасники гурту мовчки піднялися, і покинули сцену. Що трапилося? Невже час закінчувати? Проте за декілька хвилин сумніви поспішила розвіяти солістка гурту Ольга Пулатова(солістка), за її словами вони домовилися, що серед виступу відпочинуть, а хтось в той час залишиться і буде грати приємну музику, але забули обговорити, хто саме. Також попрохала не хвилюватися, попереду друга половина вечору. Ось так жарт згладив всі непорозуміння, тай не можливо на них ображатися.

Непомітно пронеслися години відведені для виступу, коротка подяка за увагу і обіцянка зберегти всі подарунки та квіти фанів не змогли ввести в оману. Всі присутні плескати довго в долоні і вимагали повернення на біс, звичайно очікування їх не були марними. Прощання відтяглося ще на декілька пісень, але це все рівно не змогло його відвернути. Прокручуючи знову і знову про себе улюблені пісні, глядачі неохоче та навмисне повільно покидали зал.

Покидали зал, щоб повернутися при наступному виступі. Чомусь, в цьому я не сумніваюся.

Ваша Лю.

http://h.ua/story/150462/