хочу сюда!
 

Алинка

27 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 24-37 лет

Заметки с меткой «вибори»

ЗЕголовок так і не придумав...

Цікаво спостерігати, скільки ресурсів і уваги приділяється найрейтинговішому "кандидату" на президентську "булаву" з боку екзальтованих сектантів. Аж нарешті неймовірними розумовими зусиллями дійшли, що Зеленський-таки нуль і нижче. Але мочилово цього політичного "ЗЕро" чомусь відновилося з подвійною силою. Може, в цьому і бачить Зеленський роль своєї "виборчої кампанії": бути люстерком, в якому відбивається абсурдна сутність системи, випестуваної Петром Олексійовичем? Тоді тут і знаходиться пояснення фірмовим фейлам-ляпам-факапам цього... актора легкого жанру і відсутність серйозної дискусії...

Нижче копіпастом пропонується дуже промовистий витяг і теж про ЗЕ. Про те, як його місце бачиться олігархами у своїй системі координат.

Ще радикальніше проти чинного гаранта налаштований несподіваний "троїстий союз" Дмитра Фірташа, Сергія Льовочкіна та… Ігоря Коломойського. Того самого Коломойського, який у 2014 році одразу після Революції Гідності розгорнув цілу інформаційну війну проти Льовочкіна.

Ігор Валерійович святкував свій 56-й день народження в Ізраїлі. Привітати колегу по олігархічному цеху прилетів і Льовочкін.

Як розповідають джерела УП в оточенні Коломойського, це був не просто візит ввічливості. Льовочкін прилітав промацати ґрунт і з'ясувати, який вплив насправді має Ігор Валерійович на лідера президентської гонки Володимира Зеленського та чи можна якось "взяти участь" у цьому проекті.

Деталі розмови двох олігархів невідомі, але по часу вона майже збіглась із тим, як у медіа Льовочкіна почали з'являтися позитивні згадки про Зеленського.

"Якщо чесно, то у Льовочкіна склалося враження, що Коломойський більше зрадів би, якби виграла Тимошенко. Це зрозумілий для всіх варіант. А що буде робити Зеленський, ніхто зараз не знає. Може, і він сам не знає",стисло переказують підсумки ізраїльського візиту співрозмовники УП в оточенні Льовочкіна.

Єдиний пункт, на якому Льовочкін, Фірташ і Коломойський точно сходяться – Порошенку не можна дати перемогти вдруге.


Ну, як? Адже олігархам можна ставити у вину що завгодно, але не дурість, недалекість чи наївність...

Чи не той випадок, коли "Не знає" звучить ніби як синонім до "Не цікаво"?

"Азовський Рух": ручные "националисты" Авакова,Ахметова и Кремля

С начала текущего года так называемый "Азовський Рух" во главе с народным депутатом Андреем Билецким напомнили о себе украинской общественности рядом ярких политических акций. Их основной целью была презентация партии "Национальный корпус", учредительный съезд которой состоялся менее полугода назад, но теперь уже в уличном формате. Основной демонстрацией сил и возможностей нового политпроекта стал Марш национального достоинства, состоявшийся 22 февраля текущего года и приуроченный к очередной годовщине кровавых событий на Майдане, на который автобусами свезли несколько тысяч сторонников НК из разных уголков страны. Также 2 марта активисты "Национального корпуса" красочно, но понарошку похоронили главу Нацбанка Украины Гонтареву, а месяц назад замахнулись даже на международный уровень, умудрившись засветиться у посольства РФ в Киеве с поддержкой "братского" японского народа в вопросе отвоевания им Курил.

Параллельно с проведением выше указанных акций значительная часть пользователей соцсетей и даже некоторые СМИ поспешили раздуть эйфорию по поводу того, что националистические силы наконец-то объединились в единый кулак (к "азовцам" на Марше присоединились ВО "Свобода" и "Правый сектор"), а власть отныне панически их боится. Мол, патриоты и добровольцы теперь уж точно всем покажут.


Марионеточные революционеры

Но можно ли всерьез воспринимать Билецкого и его адептов в качестве реальных противников действующей власти? Является ли он и возглавляемый им "Азовський Рух" самостоятельными политическими игроками? Есть ли у них сегодня право вообще называться патриотами и украинскими националистами?

Ответы на эти вопросы помогут дать факты из новейшей истории Украины, а также некоторые штрихи биографий Билецкого, людей из его ближайшего окружения и их высоких покровителей.

Начну с общеизвестного. О том, что Андрей Билецкий вместе с "азовцами" находятся под полным контролем одной из ключевых фигур действующей власти, министра Авакова, сегодня не высказался только ленивый: много писалось в СМИ, говорилось с телеэкранов. Однако, отбросим версии и приведем лишь неоспоримые факты.

Во-первых, полк "Азов" (правильнее называть спецподразделение в составе в/ч № 3057) с 12 ноября 2014 года подчиняется Нацгвардии, входящей в свою очередь в систему МВД. Еще раньше все "азовцы" состояли в милицейском батальоне, а их комбат Билецкий носил погоны подполковника милиции. Также не секрет, что экс-заместитель главы Нацполиции и нынешний замминистра МВД Вадим Троян является выходцем из "Азова" и давним близким Билецкого, с которым они до сих пор дружат семьями.

Еще красноречивей тот факт, что нардеп Билецкий официально входит в состав так называемого Военного совета партии "Народный фронт", в котором числятся также действующие спикер Верховной Рады Парубий, секретарь СНБО Турчинов, министр МВД Аваков и глава парламентского Комитета по вопросам национальной безопасности и обороны Пашинский. Трое последних до самого последнего времени считались участниками так называемой "стратегической семерки" во власти, которая, по мнению экспертов, принимает все ключевые политические решения в Украине.

Также показательно, что Билецкий избрался депутатом ВР после того, как в его пользу с выборов снялся Зорян Шкиряк, на тот момент уже удостоенный должности советника министра МВД Авакова.










Закон про мову — жуйка для виборців

Як парламент створює ілюзію боротьби за інтереси народу.

До порядку денного Верховної Ради було технологічно «вкинуто» проект Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної» №5670-д. Депутати внесли більше 2000 поправок і тепер люто обговорюють, хто з них більший патріот. Увесь парламент знає, що мовний закон — зручна законодавча «жуйка», яку можна «жувати» аж до літа, не вирішуючи нагальних питань країни. Усе відбувається настільки нудно, що навіть голова Верховної Ради Андрій Парубій покинув залу для голосування. Його приклад наслідували його перша заступниця Ірина Геращенко та десята заступниця Оксана Сироїд.

Хто закинув на обговорення у парламент мовний закон? Команда президента Порошенко. Виборча кампанія Порошенко горить та тріщить по швах через корупційний скандал в «Укроборонпромі» та ганебно низького рейтингу на фоні Зеленського.




Засідання парламенту йде мляво — депутатам потрібно тягнути час, щоб справа не дійшла до дійсно болючих питань. Чим міг би займатися парламент натомість?


Згідно до соціологічного дослідження «Социс», є три проблеми, які у першу чергу непокоять народ України:

Військовий конфлікт на Сході — 61,4% громадян.

Підвищення тарифів на комунальні послуги — 55,5%.

Низький рівень зарплати чи пенсії — 55,2%.


Проте жодна з них не може бути розглянута парламентом. Військовий конфлікт неминуче ініціює повернення до корупційного скандалу в «Укроборонпромі» та розграбування армії, а Порошенко цього не допустить. Тарифи ЖКХ — це улюблена передвиборча тема Юлії Тимошенко; почати її розгляд, означає, надати їй безкоштовний час для самопіару. А щодо низького рівня доходів громадян, то тут і розглядати нічого. Ані президент, ані парламент не пропонують жодних дій, які б підвищили заробіток та пенсії громадян України. Ось і виходить, що парламенту біднішої країни Європи із багаторічним військовим конфліктом всередині, нічим більше займатись, окрім мови.

Закон про мову ні на що не впливає, а лише піарить «патріотизм» правлячої верхівки. Це і є єдиною та головною метою президента та його фракції, які репетуватимуть найголосніше від усіх. І цей брудний політичний піар є очевидним для Європи. Тому єврокомісар Ради Європи з прав людини зробила заяву, що розгляд мовного питання потрібно відкласти до закінчення виборів президента.




А громадяни України тим часом дивляться цей спектакль по телевізору і геть відмовляються розуміти, що держава їх грабує через величезні податки. 20% податок на додану вартість, 18% на заробітну платню, 22% єдиний соціальний внесок, плюс 1,5% військовий сбір, який цинічно розкрадається. Громадяни України потерпають від податків, і тому вони бідні. Бідність — причина усіх проблем, включаючи військовий конфлікт на Сході країни та високі тарифи ЖКХ.

Парламент до виборів президента паралізований. Він забиває інформаційний простір мовною жуйкою, от которой ни вам, ни мне, ни им самим ни холодно ни жарко, потому что не язык решает 95% проблем граждан Украины. Неважно, на каком языке вы говорите, если у вас нет денег. Бедные народы учат языки богатых стран, потому что там больше возможностей и денег. Money runs the world, empowers economy, brings life to devastated territories, make people satisfied with their lives. Money is a common language for every culture in every country all over the world. Тільки економічна свобода, насичення економіки України грошима, стрімкий обіг грошей в економіці, зроблять нашу країну незалежною та сильною державою 21 сторіччя.

5.10


Названо переможців національного конкурсу від України

Названо переможців національного конкурсу від України на Sony World Photography Awards 2017
Перше місце посіла робота фотографа Зані Аркадіної Постійний порядок.

Журі міжнародної премії Sony World Photography Awards 2017 оголосили результати Національного конкурсу від України у середу, 29 березня. Про це повідомляється на сайті премії.

Зазначається, що перше місце посіла робота фотографа Зані Аркадіної Постійний порядок.

Фіналістами Національного конкурсу від України також стали: Юлія Шашина з роботою Почуття дуалізму та Богдан Ємець з роботою Викладач скульптури в майстерні.

Зані Аркадіна народилася в Україні, зараз живе і працює у Франкфурті-на-Майні (Німеччина). Займається малюнком і скульптурою, однак високо цінує фотографію і любить поєднувати різні напрямки творчості

Постійний порядок – це демонстрація різноманітності форм природи і людини як її частини, сучасна версія традиційного натюрморту, в якій одночасно показана перемога над ефемерністю і краса буття.

Sony World Photography Awards 2017 – найбільший конкурс фотографії в світі. Національний конкурс – це глобальна номінація, в якій можуть взяти участь усі фотографи, які надіслали свої роботи на Sony World Photography Awards 2017, незалежно від того, на який конкурс вони відправили заявку. Його мета – відзначити найкращих фотографів у кожній з 65 країн.

Роботи переможців будуть показані разом з фотографіями, які увійшли в шорт-лист на виставці Sony World Photography Awards & Martin Parr – 2017, яка буде проходити в Лондоні з 21 квітня до 7 травня, також їх опублікують у щорічній книзі переможців.

Раніше всесвітня організація Sony World Photography Awards назвала найкращі фотографії2016 року, які були зроблені приватними фотографами з усієї планети.

Права на помилку у нас немає.


Вчора зустрів свого колишнього однокласника, якого дуже давно не бачив. Молодий хлопець з вищою освітою, працює менеджером в невеликій компанії. За чашкою кави ми поспілкувалися близько години. Розмовляли про родини, згадали наших знайомих і звичайно торкнулися політики. Опущу непотрібні подробиці і відразу перейду до головного.
Найбільше мене здивувала і вразила всього одна його фраза: "Якщо не виберуть Тимошенко, я поїду з України, сенсу залишатися тут просто не буде". 
І він озвучив саме те, про що я думав останні півроку. Адже витягнути нашу державу з прірви, злиднів і мороку зможе тільки патріот Юлія. І це не пафос і гучні слова -- це об'єктивна реальність.
На відміну від десятків ставлеників олігархату і крикунів, Тимошенко єдина дійсно має чіткий, покроковий план розвитку України в різних сферах. А найголовніше, що розроблений професіоналами протягом трьох років план реформування країни, Леді Ю обов'язково буде виконувати.
Ось в цьому і полягає різниця між Юлією Володимирівною і іншими, так званими, "кандидатами", які не маючи детального плану реформування країни, залишать стару прогнилу систему. Тому свій вибір я вже зробив. І сподіваюсь, що на цей раз обкрадені українці  не зроблять чергову помилку.  Адже права на наступну помилку ми просто не маємо. 

Так, вже більше немає права на помилку. Падати нікуди - сіли на дно корпорації "Рошен" і заплакали. Багатьох тримає тут надія на нашу Жанну Дарк. Дякувати Богу, що дав українцям лідера нації, але перед тим, як це зрозуміти, олігархат водив націю по пустині 30 років. Багато хто по цій дорозі почив у Бозі, особливо за останні 5 років, де смертність перевищила народжуваність у два рази -- це плата за довіру брехливим жирним котам, які з державного корита не вилазять останні майже 30 років незалежності.
Як казав наш Провідник Степан Бандера: "Ніщо не спинить ідею, час якої настав!"  Так, настав час демократичних перетворень.

Що таке - вибори. Як обирали Кличко, наприклад. 2015.

.
Вибори мера міста Київ, другий тур - 15 листоп 2015 = 30% явка.
.
всього виборців - 1.8 млн. чол.
.
.
На вибори мера Києва прийшло 600 тис. чол. з 1.8 млн. киян.
.
З них за Кличка - 350 тис.
.
350 тис. з 2 млн. киян.....
.
- це 16% киян - виборців....
.
16% виборців міста садять на голову міста Кличка.
.
 У 4.5 млн.-ному місті якихось 350 тис. людей ( явно ж бюджетників підневільних) роблять вибір За Все Місто.....І досягають Факту. Результату.
.
16%!!! задиктували місту - як йому жити....
.
Ось що таке явка і що таке - вибори.
.
.
ось що таке ви лохи, а пнетесь кудись, що таке мніма вами сучасна демократія. Це гарна в ідеалі система, але по Факту - це Фікція.
І ви нічорта не знаете, не здатні задуматись, порахувати, і зрозуміти суть. Що ви живете - в Іллюзії.
А самі винні.

Нацгвардії напророкували виконувати злочинні накази на виборах

 

Напередодні президентських виборів особливої актуальності набуває питання про забезпечення суспільної безпеки та охорони правопорядку. Попереду ще багато передвиборчих акцій кандидатів, а також необхідність підтримувати порядок за день до голосування і безпосередньо 31 березня. За результатами виборів також неминучі масові виступи, а деякі з них навіть можуть прийняти безстроковий характер. Причому основне навантаження щодо гарантування безпеки та захисту прав громадян у громадських місцях ляже на плечі Патрульної поліції, а також військовослужбовців НГУ, для яких майбутні вибори будуть реальною перевіркою профпридатності та шансом продемонструвати якісну відмінність від сумно відомих внутрішніх військ та "Беркута".

На жаль, різноманітні інциденти за участю Нацгвардії показали, що традиції служби в МВС ще не встигли кардинально змінитися. Неправомірне застосування сили до протестувальників, невміння згладжувати конфлікти під час вуличних акцій - все це нікуди не зникло. Крім того, виникають тривожні дзвіночки від самих військовослужбовців Нацгвардії. Ветеран АТО, який перейшов до НГУ, визнав повну політизованість служби, підтвердив чутки про те, що військовослужбовців зобов'яжуть голосувати за Петра Порошенка і, що найголовніше, описав порядок дій в залежності від результатів виборів 31 березня.

У випадку перемоги Петра Порошенка Нацгвардія буде зобов'язана жорстко придушити можливі протести, а у випадку його поразки - навпаки, підтримати прихильників чинного президента і домогтися скасування результатів виборів. Петро Олексійович, очевидно, хоче піти далі за свого попередника, а це значить, що ні про яку безпеку в Києві під час виборів не йдеться. Судячи з усього, Нацгвардія, якій фактично розв'язали руки в законодавчому плані, буде змушена діяти ще жорсткіше, ніж "Беркут".

Тим не менш, не зважаючи на жахливі чутки, ще досить рано проводити паралелі між ситуацією, яка склалася сьогодні в силових структурах і тим, що відбувалося в 2013-2014 роках. На відміну від Адміністрації президента та керівництва МВС, які, здається, забули уроки Майдану, самосвідомість людей, в тому числі і військових, серйозно змінилася за ці роки. Мало того, що в МВС пройшла кадрова чистка, так ще й багато хто з новобранців НГУ має за плечима службу в АТО, де приходить справжнє розуміння військового обов'язку, загострюється почуття справедливості, формується особливе ставлення до влади. В результаті Порошенко, на відміну від Януковича, має справу вже не з хлопчаками із внутрішніх військ, а з загартованими в бою бійцями АТО, які вже публічно задаються питанням, чи треба виконувати злочинні накази.

Таким чином, майбутнє нашої країни зараз переважно знаходиться в руках тих, хто вже захищав свою батьківщину від агресора, а зараз повинен зробити вибір, чи вони будуть працювати, спираючись на закон, чи ні. Багато хто з них розуміє, що по іншу сторону барикад від Нацгвардії будуть стояти, в тому числі, такі ж самі учасники АТО та колишні бойові товариши, і через те вибір не підтримувати злочинні накази влади для більшості з бійців буде очевидним. Головне, щоб людей, які хочуть вислужитися в НГУ не виявилося більше, ніж розсудливих кадрів. В іншому випадку перші погрожують остаточно збити країну з обраного демократичного шляху.

Від ПОРОХА у москалів підгорає дупа!

    Коли зовнішні та внутрішні вороги України в унісон кричать,що голосувати треба за кого завгодно, тільки не за діючого Президента,то я зайвий раз переконуюсь,що мій вибір вірний.Для пристаркуватих повій існує бордель,для клоунів цирк,а нам потрібен перш за все головнокомандувач,від якого у москалів дупа підгорає.

73%, 19 голосов

0%, 0 голосов

8%, 2 голоса

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов

12%, 3 голоса

8%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

_R

_R

Я куплЮ собі посаду президента

Я куплЮ собі посаду президента
Для збагачення, а може для забави,
Я поганим в інституті був студентом,
Вчив погано економіку і право.

Наскладав обманом я бабосів.
Набрехати – це моє життєве кредо.
Ради себе все, а інші мені в носі,
За всіма параметрами недо.

Недовчений, недозрілий та недобрий -
Ось така собі причудлива недолюдина.
Та зате настирний і хоробрий -
Мене манить політична вже вершина.

Як дорвуся до посади президента –
Як захочу зможу я тоді рулити.
Хто незгідний – зрадофіли і кремля агенти.
Вдячні мають бути всі мені за право жити.

Потім я куплю собі посаду бога.
Якщо вдалим буде президентство -
Не залишиться навколо вже нікого.
Хто останній – того й верховенство.