хочу сюда!
 

Анна

30 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 27-35 лет

Заметки с меткой «генерал»

Водка на службе.

В советское время пили многие. Пили везде. Хотя, конечно, за пьянку в открытую на рабочем месте могли и взгреть нешуточно.
К чему это все? А вот к чему. Мы продолжаем исследовать советское народное творчество. Сегодня на очереди жанр алкогольной байки. 
Кто что вспомнит - делитесь, не жадничайте.

Рассказывал мне эту историю один отставной чекист. 
У них в областном управлении в буфете продавали водку. Ну, и некоторые сотрудники додумались наливать ее в графин вместо воды и тайком ставить на рабочий стол, как ни в чем не бывало - если кто помнит, в присутственных местах в СССР обязательно можно было увидеть графины с водой. Потом эта традиция куда-то ушла.
И вот сидят чекисты в кабинете, врага народа допрашивают, и, как на грех, залетает генерал. Спросил как-что-почему, а потом потянулся за стаканом - воды выпить. Налил из графина этой самой "воды".... В этом месте чекисты стали бледнее бумаги, на которую заносили протокол допроса. Однако, генерал выпил, и, не подав виду, вышел из кабинета. 
Разумеется, что его обитатели немедленно заменили водку водой, радуясь, что бурю пронесло.
На следующий день генерал зашел снова. И снова цап стакан! Цап графин! Выпил... Помолчал... 
И изрек: "Говно вы, а не чекисты!"


(откуда-то из интернета)

Самое важное в российско-украинской борьбе 2015-12-28

Скончался генерал армии РФ Шушукин, командовавший операцией по оккупации Крыма

Умер заместитель начальника штаба воздушно-десантных войск Российской Федерации генерал-майор Александр Шушукин. Причиной смерти 52-летнего офицера стала остановка сердца. Источник: http://censor.net.ua/n367168

генерал

Генерал: Даже без поддержки стран НАТО, мы можем выполнить тактическую задачу 

Спецслужби стали лідером за кількістю генералів армії.

Отримавши найвище військове звання, Валерій Хорошковський, став 14 повним генералом в історії незалежної України, та шостим в історії вітчизняних спецслужб.

Серед представників спецслужб, першим повним генералом 1994 року став Євген Марчук, який очолював СБУ у 1991 – 1994 роках. Також звання генералів армії присвоювалося його наступникам. Зокрема, Леоніду Деркачу (1998 - 2001), Володимиру Радченку (2001 - 2003) та Ігорю Дріжчаному(2005 - 2006).

Крім них, звання генерала армії присвоєно колишньому голові Служби зовнішньої розвідки України Миколі Маломужу.

Серед представників Збройних Сил, звання генерала армії отримали екс-міністри оборони Віталій Радецький (1993 - 1994) та Олександр Кузьмук (1996 - 2001), а також колишні начальники Генерального штабу Володимир Шкідченко (1998 -2001), Сергій Кириченко (2005 - 2009), Іван Свида (2009 - 2010).

Двох повних генералів мають прикордонники. Зокрема, звання генерала армії України удостоєні колишній командувач Прикордонними військами (1991- 1995) Валерій Губенко та нинішній очільник Держприкордонслужби Микола Литвин.

Також звання генерала армії присвоєно Олександру Кіхтенку, який очолював Внутрішні війська МВС України у 2005 - 2010 роках.

Таким чином, після присвоєння Валерію Хорошковському звання генерала армії, вітчизняні спецслужби отримали шостого повного генерала, тоді як у Збройних Силах їх всього п’ятеро.

Як повідомлялось, Віктор Янукович присвоїв голові СБУ, державному раднику митної служби, Валерію Хорошковському військове звання генерала армії «в порядку переатестування».

Нагадаємо, до 20-ї річниці Незалежності України Янукович присвоїв звання Героя України семи українцям, а також нагородив орденами 55 депутатів Верховної Ради, 12 губернаторів та інших чиновників. Більшість нагороджених є членами правлячої партії, чи її сателіти.

«Генеральство» Хорошковского высмеяли в Интернете.

 В сети Интернет появилось видео «Песня о генерале», в котором нынешний руководитель СБУ Валерий Хорошковский представлен несколько в ироничной форме. В ролике высмеивается тот факт, что Хорошковский стал генералом.

Соответствующий приказ Виктор Янукович подписал 12 августа. Согласно документу действительному государственному советнику таможенной службы, главе Службы безопасности Украины Валерию Хорошковскому присвоено звание генерал армии Украины.

Первый заместитель председателя партии ВО «Батьківщина» Александр Турчинов, который в свое время возглавлял СБУ, удивился тому, что Хорошковскому присвоили звание генерала армии. «Это не специальное звание, это военное звание, и поэтому мне странно, как гражданскому человеку можно сразу присвоить звание генерала армии», - сказал Турчинов журналистам. На вопрос, о чем может свидетельствовать присвоение этого звания Хорошковскому, Турчинов предположил: «Наверное, президент, который присвоил такое звание, доволен работой «Службы безопасности Украины».

Не просто пидор...

Валерий Хорошковский не просто один из многочисленных олигархов-украинофобов, ненавидящий страну и народ, благодаря которым приобрел свои миллионы. Он ещё и руководитель службы безопасности Украины, которая под его руководством превратилась в аналог российского НКВД 30-ых годов. И теперь главная задача подчиненных Хорошковского - это борьба с украинскими патриотами, и охрана памятников своему кумиру Сталину, уничтожившему миллионы украинцев. Для этого нквдисты-сталинисты из СБУ не брезгуют никакими методами, как и их прародители. Эта антиукраинская деятельность голубого олигарха не осталась незамеченной - ему присвоили генеральское звание. Теперь Хорошковский не просто пидор, а пидор с генеральскими погонами...

Смертний вирок ватутіну

Історія з пораненням генерала ватутіна як і вся історія срср покрита мороком, ну не можливо було без брехні катам бути хорошими, не буває без брехні двох правд, неможливо заховати криваві руки по чесному а значить слід петляти, петляти так щоб вже ніхто не відрізнив правду від брехні. А правда таки пробивається на гору, надто багато брехні було та й винищити всіх не вдалось, не вдалось мізки промити, не вистачило ще декілька поколінь, щоб з людей зробити запрограмовані машини, хоча експерименти особливо боляче таки вразили частину України. Цікавтесь різними думками та робіть висновки самі, інформації зараз вистачає.

Таємниці поранення Ватутіна

29 лютого 1944 року. У супроводі 8 охоронців і штабних офіцерів Ніколай Ватутін виїхав до 60-ї армії.  При наближені до села Мілятин охорона почула попереду перестрілку, але проігнорувала небезпеку. Хоча за інструкціями мала одразу змінити напрямок руху. Згодом попереду виявили велику групу людей. Але колона далі продовжувала рухатись, доки по них, із засідки, на відстані 200 метрів не було відкрито вогонь. В описі бою його учасниками міститься низка принципових розходжень. Це стосується й участі у поїздці Нікіти Хрущова, і кількості машин, і кількості повстанців, і поведінки генерала та його охорони.  В одному місці чисельність партизанів називається біля 200-300 осіб, далі зменшується до сотні... А наприкінці виявляться, що їх було декілька десятків. Й, швидше за все, це був не бойовий підрозділ УПА, а місцева самооборона. Описання характеру бою теж викликає багато запитань - починаючи від твердження Жукова, що Ватутін особисто очолив оборону, і аж до того, що його пораненого винесли бійці з автомобіля. Місце поранення говорить, що обидва твердження очевидно надумані. Адже як в автомобілі куля могла вдарити знизу, коли стріляли збоку? Так само, як і описання геройської поведінки генерала, коли він нібито особисто очолив оборону. Дослідник Грішин у статті "Загадка гибели генерала Ватутина" для характеристики події взяв за епіграф слова Лєрмонтова:  Гарун бежал быстрее лани, Быстрей, чем заяц от орла, Бежал он в страхе с поля брани... І це, очевидно, правда. Бо тікали так, що партизанам залишили всі штабні карти разом із генеральською шинеллю. Реконструкція бою виглядає приблизно так. Після перших пострілів, коли машина застрягла, Ватутін із солдатами швидко відступив до найближчого придорожнього рову й заліг там. От тоді куля й вдарила його ззаду у верхню частину стегна. Але кулі не літають колами - пролетіла над головою, повернулась назад і попала в ногу? Стріляли не з лінії фронту повстанців, а з тилу?  Дослідники тих подій зауважують, що саме в той час у районі описуваних подій перебувала розвідувально-диверсійна група держбезпеки "Тайга", яку особисто опікував терорист № 1 Павло Судоплатов - спеціаліст по прибиранню неугодних Сталіну фігур. Суперечливість фактів, а також сталінська традиція для постраху вбивати своїх, робить це припущення цілком імовірним.

Свідчення дочки генерала Ватутіна

У київському госпіталі у Ватутіна почалася гангрена, яку легко можна було вилікувати, застосувавши американський пеніцилін. Однак сталін особисто найсуворіше заборонив його використовувати при лікуванні генерала. Про це прямо говорили Хрущов та інші свідки тих подій. І це - доведений факт, що визнається всіма істориками. Звичайно, можна прикидатися дурниками, як це роблять деякі дослідники, і все списувати на маніакальну підозрілість сталіна. Той, нібито, остерігався отруєння генерала американськими ліками. Проте кобу можна запідозрити багато в чому, але тільки не в наївності. Бо одночасно у всій країні й у тому ж госпіталі, де лежав генерал, пеніцилін масово використовувався для лікування поранених солдатів і офіцерів, рятуючи життя сотням тисяч людей. Чому ж лише Ватутіну він міг зашкодити? На справжні наміри Сталіна опосередковано вказує ще одне: категорична відмова Ватутіна від'їздити на лікування до Москви. Певне, генерал сподівався, що у прифронтовій зоні, подалі від Кремля, йому вдасться вижити. А там, чого доброго, удасться змінити гнів на милість злобного тирана. Та, як показала дійсність, це були марні сподівання. Ще в 2000 році газета "Столичные новости" надрукувала інтерв'ю з дочкою Ватутіна, яка перебувала тоді в Києві біля батька. Вона яскраво описує ту ситуацію: "Півтора місяці тато лежав у госпіталі. Казали: "Все нормально, чекайте..." Майже кожен день до батька приходив Хрущов, не казав нічого істотного, потискав руку і йшов собі. У тата почалася гангрена. Він просив: "Відріжте мені ногу, чорт із нею, буду жити без ноги". Батькові кололи знеболювальне, але все одно він був у жахливому стані. Генерал, герой війни, кричав благим матом на всю лікарню. Лікарі приходили до палати і обурювались: "Не обманюйте, вам не боляче, перестаньте над нами знущатись...". Нога загнивала, звідти буквально вилазили черви. Почалось зараження крові. 15 квітня 1944 року тато вмер...".

На запитання кореспондента: "А ви переконані, що Ніколая Ватутіна просто "прибрали?" - Олена Ватутіна дає однозначну відповідь: "Це був наказ Сталіна". Власне, для родини Ватутіна ім'я його справжнього вбивці не було секретом ніколи, як і для всієї тодішньої радянської верхівки. Бо, у значній мірі, демонстративне знищення відомого воєначальника символічно попереджало, що ніякі заслуги, ніяка слава не врятує від помсти вождя. І тільки тваринна відданість, і послух можуть служити примарною гарантією безпеки. І таку поведінку потрібно щоденно демонструвати. Як це робили, наприклад, Калінін і Молотов, дружин яких Сталін відправив у табори, хоча названі опричники йому фактично нічим не загрожували. Все це робилося лише для утримування останніх у відповідному тонусі. Таку ж роль своєрідного "жертовного барана" для постраху найближчого, особливо військового оточення, і мала відіграти своєрідна страта Ватутіна.

Генеральський розмах

Колишній розвідник, а згодом офіцер з особливих доручень при генералові армії Ватутіні, капітан Юрій Коваленко наводить шокуючі факти ставлення вищого армійського керівництва до новомобілізованих із лівобережної України. У цьому питанні ані Жуков, ані Ватутін не відрізнялися один від одного. Коваленко переказує розмову, що відбулася, за його словами, у штабі за участю Георгія Жукова. На зауваження когось зі штабних офіцерів, що для новомобілізованих лівобережних українців не вистачає обмундирування й зброї, він сказав: "Зачем мы, друзья, здесь головы морочим. На хрена обмундировывать и вооружать этих хохлов. Все они - предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь после войны ссылать". І їх кинули в крижані води Дніпра, без обмундирування, з однією гвинтівкою на десятьох. Правдивість цих слів підтверджують праці багатьох істориків, зокрема, Володимира Кучера та Петра Чернеги, у книжці "Україна у Другій світовій війні (1939-1945)". 

Такою була ціна перемоги. Ціна, у якій українці були звичайним гарматним м'ясом у далекосяжних геополітичних намірах їхніх начальників. http://www.pravda.com.ua/columns/2010/05/5/4960514/

.................................................................

«Генерала Ватутіна до вищої міри покарання засудив провід УПА» - Сотенний УПА Мирослав Симчич 

1 - Повернімося до діяльності УПА. Проти повстанців діяло не лише НКВС. Винищення бандерівців було «золотою мрією» більшовицької партизанщини. Ставив собі такі плани і керівник чи не найпотужнішої російської партизанки - Ковпак. Ніколи не мали приємності зустрічатися з ним?  2 - Я не бував у ті часи на Волині, тому з Ковпаком не зустрічався. Але після того, як його розбили німці, по наших селах блукало багато «ковпаківців». Вони просили, а бувало, що й відбирали у наших людей їжу. Згодом багато хто з них перейшов у ряди УПА і воював до кінця.  Ті хлопці розповідали, щодо Ковпака пішли, бо не мали вибору - не знали, куди податися: іти у Німеччину під англійські й американські бомби не хотіли, служити до німців - тим паче. Ковпак якраз підбирав собі людей, то вони і прибилися до нього. Не за ідею - для того, аби лишень якось пережити скрутний час. 1 - Одним із найбільших ворогів повстанців був радянський генерал Микола Ватутін, якого упівці буцімто вбили. Втім за іншою версією, смерть генерала була прозаїчнішою. Кажуть, його доконала гангрена?  2 - Брехня. Ватутін був здоровий, як слон, а вбили його за те, що він нещадно гнав свою армію Лівобережжя: своїх чоловіків-українців він не вдягнув, не озброїв, не вишколив, а коли дійшов до Дніпра, то весь той натовп загнав у воду - пливи як хочеш, виживав один з десяти. Він втопив безліч ні в чому не винних людей. Генералів які займалися лише боєм із німцями ми не чіпали, але Ватутіна як злочинця провід УПА засудив на вищу міру покарання. Довго він не потрапляв нам до рук. Проте згодом вскочив у нашу засідку, був смертельно поранений і в шпиталі помер. 1 - Ви на власні очі бачили, ж загинув Ватутін?  2 - Ні, доля звела мене з одним стрільцем, який був у тій засідці. Він родом із Волині, відбув двадцять літ каторги. Найвищу міру кари той хлопець отримав за те, що, коли втрапив у руки ворога, на ньому була ватутінська шинель. Він мені переповідав ті події так: розвідка донесла, що Ватутін їхатиме з групою у Житомир (не пам'ятаю точно, звідки він прямував, здається, з Києва). На шляху генерала стрільці влаштували засідку з трьох сотень вояків.  Машини під'їхали - стрільці відкрили вогонь. Куля не вибирає, Ватутін чи не Ватутін. А те, що у нього була гангрена, — це брехня. Він ішов разом із діючою армією і був здоровий, нічого йому не бракувало, просто поранили його так, що лікарі не змогли врятувати.  1 - Пане Мирославе, зараз чи не найбільше суперечок точиться стосовно того, прирівнювати в правах повстанців і радянських солдат чи ні. Чи бачите ви можливість примирення між вояками Червоної армії та УПА?  2 - Між тими, хто воював у Червоній армії, і нами на сьогоднішній день немає ніякого антагонізму. У нас є антагонізм з так званими героями, які були в КДБ і у совєцьких каральних структурах, які нас били. З ними у нас антагонізм залишиться, поки будемо живі.  1 - Ну а офіційне примирення між вояками УПА та Червоної армії можливе?  2 - Ми, ветерани УПА, разом із ветеранами війни проводимо збори, разом зустрічаємося, разом святкуємо тощо... Вони - теж українці, а що пішли до Червоної армії воювати, то так склалася воєнна обстановка. Наші вороги - це оті кадебісти. Прості солдати Червоної армії і ми - абсолютно однакові. Вони нас шанують, а ми шануємо їх.

http://www.partyzan.kiev.ua/History/vas_symch.htm

Провокация не удалась, был Митинг!

Провокация не удалась, был Митинг!

Вардан Минасян, 08 ноября 2010

Наши враги пытались спровоцировать «народное восстание», подталкивая десантников и молодёжь на безответственные действия, которые могли обернуться большим, кровавым шабашем. Но такие подставы у них больше получаться не будут... 



7 ноября 2010 года в Москве состоялось важное общественно-политическое событие, о котором СМИ россиянской «республики» старательно молчат. Почему, интересно узнать? Им не велено говорить ни слова правды о реальном отношении русского народа к марионеточной власти? Или контролёры над СМИ не хотят огорчать организаторов театрального шоу на Красной Площади?

По призыву «Союза десантников России» и «Союза ветеранов военно-морского флота» на Поклонной Горе у музея Великой Отечественной войны состоялся митинг участников воинского братства – людей, на чьих плечах лежит ответственность за оборону страны. Митинг начался в 12 часов, как и было заявлено организаторами массовой акции протеста, но в отличие от первоначально заявленного количества участников митинга до 10 тыс. человек, властями было санкционировано участие в митинге до 5 тысяч человек.

С вступительным словом выступил организатор и руководитель «
Союза десантников России» генерал-полковник в отставке Владислав Алексеевич Ачалов, который в период с декабря 1990 года по сентябрь 1991 года являлся заместителем Министра обороны СССР.

В своём выступлении отставной генерал сообщил, что данная акция протеса направлена против действий нынешнего Министра обороны Анатолия Сердюкова, которого практически каждый выступающий оратор в погонах называл не иначе, как торговцем мебели. Практически никогда за всю историю вооружённых сил России со времён царей и до наших дней, главную военную должность страны не занимал человек, который так низко котировался в армии и на флоте. Позор – это реальное слово, которым заклеймил себя этот «военачальник» или топ-менеджер по эффективному развалу армии и флота, как главной опоры безопасности и территориальной целостности России. И дело даже не в испорченном лексиконе руководителя военного ведомства страны и его хамском отношении к заслуженному офицеру ВДВ, что, по единомыслию участников митинга, явилось практически поводом. В реальности акция протеста направлена против политики тотального уничтожения основ боеготовности российской армии и отстранения военных от политической жизни страны.

Генерал В.А. Ачалов в самом начале заявил, что митинг не преследует политических целей и ставит задачу анализа ситуации и настоящих проблем, сложившихся в Вооружённых Силах РФ за период нахождения на посту Министра обороны России А. Сердюкова и его некоторых предшественников. Но, как выступающие, так и присутствующие на митинге ясно осознавали, что вопросы, которые затрагивают участники протестного митинга, выходят за рамки внутриведомственного решения задач, которые напрямую связаны с суверенитетом и целостностью России. Впервые в постсоветской и новейшей российской истории министр обороны объявлен «нерукопожатым», что означает высшую степень недоверия и неприязненного отношения к высокому военному начальнику со стороны личного состава Вооружённых Сил России.

Практически все выступавшие охарактеризовали период последних 15 лет российской истории, как небывалый в истории России спад боеготовности армии, связанный с систематическим и целенаправленным разрушением её основ и систем жизнеобеспечения, массового сокращения офицерского и солдатского состава, умерщвления образовательной системы по подготовке военных кадров, резкого прекращение производства основных видов вооружения и отсутствия необходимого минимума, гарантирующего безопасность страны в случае внешней агрессии.

Всё, что сейчас происходит в российской армии и на флоте можно охарактеризовать, как трагедию национального масштаба, влекущую за собой полный подрыв гарантии безопасности и физического существования русского народа и других коренных народов России. И об этом открыто говорили присутствующие на митинге ораторы в погонах, не стесняясь в эпитетах и фразах, чётко формулируя причину настоящей трагедии в преступной по отношению к армии и народу политике, проводимой высшим руководством страны, осуществляющем замыслы иудейской финансовой мафии («мирового правительства») по расчленению российского государства и физическому уничтожению коренного населения.

На площади у Поклонной Горы собрались люди, которые прошли все горячие точки, беззаветно выполняя приказы и свой воинский долг, не щадя живота и собственной жизни в боях и спецоперациях по защите своей Отчизны. Эти люди не знают страха, и самое большое зло в их понимание есть предательство Родины и её народа. Именно предательскими они называют действия властей по уничтожению собственной армии, её боевого авангарда в лице Воздушно Десантных Войск, и намеренному созданию условий угрозы безопасности России – нашей Родины!

Такая ситуация на военном языке вызывает только одну команду – ТРЕВОГА! Враг у порога и внутри нашей страны, а мы продолжаем сдавать позицию за позицией... Женщины, присутствовавшие на митинге, возмутились, когда один из выступающих стал обсуждать чисто бытовые проблемы и возмущённо выкрикивали – когда родину будем защищать?!

На этом митинге не было разногласий в одном, и атмосфера тревоги среди присутствующих подчёркивала эту реальность, что так дальше продолжаться не может, что пора положить решительный конец этому варварскому эксперименту над нашей страной и народом, а дальнейшее бездействие может привести к катастрофическому для всей страны печальному концу! Помни войну!

Полковник ГРУ в отставке В. Квачков, показательно агрессивно настроенный против бездействия определённой части российского общества и откровенно пораженческих настроений и дезертирства некоторых представителей вооружённых сил, выразил вполне объективное мнение о том, что час расплаты виновников национальной трагедии наступает. Потом, правда, зачем-то заговорил о некой русской революции, которая якобы неизбежна. Видно, отставной полковник не знает, кто организовывал все революции на планете за последние несколько сотен лет, и чем они заканчивались для простых людей…

Однако, в отличие от отставного полковника, среди русских офицеров есть знание и понимание того, что высшим руководством страны в 2007 году подписано беспрецедентное соглашение с НАТО на случай техногенных катастроф или массовых волнений населения страны. Это соглашение предусматривает, что в таких случаях войска нашего потенциального противника – НАТО – вводятся в Российскую Федерацию якобы для охраны ядерных объектов, т.е. ими «законно» осуществляется полномасштабный захват нашей Родины. Поэтому все действия патриотических сил должны быть ответственными, тщательно взвешенными и скоординированными, чтобы не случилась большая беда.

Об этом чётко высказался Председатель Союза офицеров, подполковник Терехов Станислав Николаевич.

Митинг протеста, инициированный десантниками и моряками, поддержали представители и других родов войск – пограничники, спецназовцы, пехотинцы, артиллеристы, ракетчики и космонавты. И даже милиционеры, присутствовавшие на митинге в качестве блюстителей общественного порядка, «молчаливо» выражали поддержку позициям участников акции протеста, отдавая дань уважения воинскому братству и проявляя солидарность за тревожную ситуацию, сложившуюся в стране. Беда на Руси - всегда объединяет людей!

На митинге также выступали исполнители военно-патриотических песен, очень активно происходила раздача информационно-агитационного материала представителями различных патриотических организаций, и особо проявили себя участники Русского общественного движения «
Возрождение. Золотой Век», как их в народе называют «Левашовцы». В целом митинг прошёл на высоком организационном уровне, без провокаций и происшествий, с соблюдением всех норм и правил, установленных законом о проведении митингов и массовых мероприятий.

А итогом, к которому пришли все митингующие, стало решение о необходимости выполнения требований воли офицеров и солдат вооружённых сил России о немедленной отставке министра – топ-менеджера по развалу обороны А. Сердюкова! И альтернативы быть не может, потому что, когда дело касается безопасности Родины, у русских офицеров и солдат девиз один – врагу не сдаётся наш гордый Варяг!..

Участие в митинге десантников

Дмитрий Кирдяшкин

6 ноября 2010 года в Москве прошла конференция «
Союза десантников России», главным вопросом было проведение митинга 7 ноября «Защитим Армию и Флот от произвола чиновника Сердюкова А.Э.» На конференцию нас пригласил Александр Порохонько – Председатель Исполнительного Комитета Центрального Совета Всероссийского союза общественных объединений ветеранов десантных войск «Союз десантников России». На конференции был призыв к общественным организациям поддержать «Союз десантников России» и прийти на митинг 7 ноября, на Поклонную гору. Мы приняли приглашение и по окончании конференции подарили региональным руководителям «Союза десантников России» сотню комплектов статей академика Н. Левашова «Зримый и незримый геноцид», «Налог на недвижимость – рабство для народа» и листовку о ГМО.

7 ноября 2010 г. участники Движения «Возрождение. Золотой Век» из Москвы и Московской области численностью 32 человека пришли на Поклонную гору. Мы пришли поддержать требования «Союза десантников России» об отрешении Сердюкова А. от должности министра обороны РФ. По договорённости с А. Порохонько, мы взяли с собой агитационные материалы по тематике, которая близка всему народу России. В итоге мы раздали около трёх тысяч комплектов, в которые входили две статьи академика Н. Левашова «
Зримый и незримый геноцид», статья «Налог на недвижимость – рабство для народа» и листовка о ГМО. Люди с интересом и благодарностью принимали эту информацию.

Митинг был санкционирован властями г. Москвы и «охранялся» большим количеством милиционеров. Во второй половине митинга, в небе появился вертолёт и, сделав несколько кругов над митингующими, очень долгое время наблюдал за происходящим. В выступлении приняли участие бывшие и действующие военные: представители Союза десантников России, Союза военных моряков, Федерации космонавтики, ракетных и пограничных войск, а также представители казачества и монархического движения, которые выражали поддержку десантникам.

Одним из главных требований собравшихся стала отставка Анатолия Сердюкова, Николая Панкова, Николая Макарова, а также начальника главного управления кадров Минобороны Виктора Горемыкина. На митинге, председатель Союза десантников России Владислав Ачалов заявил:

«Мы хотим их привлечь к ответственности за развал вооружённых сил, за низкую боеспособность. Если мы не получим ответ до 17 ноября, мы оставляем за собой право продолжить протестные действия…»

На Митинге, наверное, впервые можно было услышать многие факты по военным реформам, которые замалчиваются в российской прессе. Негодование народа вызывает не только военная реформа, но и ситуация в России в целом…

Отдельно хочется отметить дисциплину и порядок, обеспеченный организаторами митинга. Митинг был организован очень чётко, без эксцессов и провокаций. Это оказалось полной противоположностью тому, что постоянно пишут о нашей армии продажные СМИ, пытающиеся навязать нам образ неконтролируемой и неуправляемой толпы с полным отсутствием морально-нравственных качеств.

Митинг закончился сообщением о том, что все требования военных будут выставлены на сайте «
Союза десантников России» для доведения информации правительству страны.

P.S. На митинге сотрудники милиции остановили для проверки раздаваемых материалов одного из наших участников Движения. Предъявить какие-либо претензии они не смогли и отпустили, когда один из начальников, выйдя из штаба, сказал: «статьи читал и прокурор читал, там всё нормально». Скажу больше: среди милиционеров обнаружилось понимание и поддержка раздаваемых нами материалов. Красноречивой была реплика одного из милиционеров о статье по геноциду: «а что – там всё правильно написано…»

---
Источник:
http://ru-an.info/news_content.php?id=456
---

Оптимізм

Мій центр відступає. Мій правий фланг відходить. Хід справ відмінний. Буду атакувати.

                                                                                                                             Генерал Фош
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая