хочу сюда!
 

TAHSA

36 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «волохатий лотос»

Рік почався із втрати.

Нехай то буде перше і останнє горе в цьому році, будь ласочка. 

Виходжу із режиму збереження енергії. Моя рукавичка роз'їхалась, тепер є час і бажання на блоги + ніхто не ходить поза спину, коли сідаю за ноутбук. 

Підсумки року не підводила. Плани не писала. Нуль списків. Річну звітну фотопідбірку не робила. Плюс одна нова ідея і трохи натхнення. Відчуття казки немає цього разу щоправда. 

Аліса показує язик неприємностям. Беріть із неї приклад. 






Собачечок вам у стрічку

Джессі - це 37 кіло життєрадісного ідійота! Я колись думала, що стафф, то сурйозна собака, бойова, витримана, зуби-слюні і злющі очиська. Так от! Це абсолюно дурацка собака!!!!!! Дивіться самі.

Сидить, як пляжна красуня завжди. 



[ фото цуциків ]






Прийти ввечері додому у муркаючому настрої.

Приготувати вечерю. Погодувати собаку. Прокрутити прання. Зробити вправи. Випити пігулку від головного болю.

 Ввімкнути чергову серію Чисто Английских Убийств. Собакен проситься на ручки. Довго-довго вовтузиться. Згадую, як у Фрая "...Этот большой неудобный человек с острыми скользкими коленками..." за дослівність не можу поручитися))) Закидаю одну ногу на стілець поруч. Аліса нарешті знаходить зручне положення, вгрівається і.... От у вас коти муркають? А в мене собака хропе - звучить приблизно однаково і по мімімішності рівноцінно.

І це така насолода, що просто ох!  Я обожнюю такі моменти, це для мене затишок, я тану - просто сидіти, запустивши пальці у густющу шерсть, за прекрасним фільмом під чудні звуки. Посмішка сама зявляється на обличчі. Соррі, у попередній стрічці має бути апостроф, але рука, якою можна зажати альт, плавиться під собакою. Аліска сплять, Аліска втомились, Аліска півдня відбивалася від Джесіки. А, коли Джесіка залишала Аліску в спокої, Аліска сама йшла демонстративно нариватися на Джесікину увагу)))) 

Затишного усім вечора. Знімаю з паузи фільм. Цілую. Люблю. Ньотка. 

Можна отак прокинутись вранці

у волохатому хвості, повернути голову і побачити таке



Запасливий сонний хом'як бдіт шкоринку хліба поруч на подушці. Раніше тільки іграшки у ліжко носила, а тепер ще й сухарі свої, блін. Гріє запасами душу чи шо? 

Я зараз на вулицю трішки, потім швиденько щось вдома зроблю і до хлопців своїх.

До речі, станції штукатурні нікому не потрібні? Варіанти обміну теж розглянемо. Пишіть раптом що, Чарівник дві продає. 

В мене всьо харашо, єссі шо

Живу. Спокійна. Чекаю НР. Не знаю чого чекати від НР. 
Ялинку ще не поставила, квартиру не прикрашала. Деякі люди он навіть поверхи свої вже вмудрилися обвісити гірляндами, а я медитативно вирізаю фігурки з мандаринових шкірок.

[ парафото ]


У мене собака прям, як я!

Пам'ятаєте, влітку у нас було зіткнення з вівчаркою і після того на лівому оці Аліси залишилась ямка? Так от, вона знов пошкодила те саме око. Тепер уже сама. Наштовхнулася на штурпак якийсь біля пеньочка, що хотіла понюхати. Я прям бачу ту палку, що ламається об корівку і відпружинює мені у носа. Коли я чула, що собаки з господарями своїми схожі,  думала, мається на увазі зовнішність, а не грація бегемота. А тепер таааа-дам! Основна новина. Вона видушує з мене сльози вкупі з істеричним смішком. Нашого ветеринара знову немає на місці stena А попереду знову вихідні. І це звіздєц, товаріщі, скажу я вам! 

Про Алісу сьогодні сказали

у стилі індонезійських середньовічних романів. Вирішила зберегти собі на пам'ять!

вона мала у собі 5 собачих жіночих чеснот і жодного з 6 недоліків, маленькі зграбні лапки небаченої краси, рухалися з дивовижною грацією, хвіст струменів, мов небесні водоспади, а шовковиста довга шерсть виблискувала, ніби райські трави під зоряним сяйвом



Перечитую і чахну rofl

Уважаєме Мірозданіє!

Таки ти знову спалилося. що читаєш мій блог. за що я безмежно вдячна. А я ж навіть не мала на меті нити. Чи то може читачі настільки бажають мені добра, що варто написати, як одразу усе налагоджується. 

У продовження попередньої замітки.

Спершу таксист замість того, щоб узяти з мене більше, бо не було мілких (із моєї ж ініціативи), взяв на 4 гривні менше. І не в шести чи чотирьох гривнях справа, ви ж розумієте! А у людському відношенні. Казав, що буде стояти недалеко в холодку, якщо надумаю і назад на таксі. Спершу думала, що їхати не буду, але гроші поверну, а то якось незручно виходить, але довго просиділа в очікуванні прийому, тож його не застала :( 

Ветеринар сказав, що Алісі насправді краще. Що та ямка була з самого початку, але око було настільки почервонівше і мутне, що я не бачила. Я не знаю так це чи ні, але повірила, будєм посмотрєть. Він мене настільки обнадіяв, що й сам не знає, напевно! 
Останні два уколи сьогодні не стала колоти вдома, взяла із собою. А то коли виходить з першого разу, а коли собак так смикається, що ледь не ламає голку у собі. Хай, думаю, краще спеціаліст вколе. Спеціаліст вколов і не взяв із мене ні копійки за прийом ні за те, що вколов. 

Я насправді не люблю халяви, не гонюся за нею. Мені соромно забрати в людини час і не заплатити. Але сьогоднішні мужики (таксист і ветлікар) мене трохи розчулили таким ставленням. Спасибі їм і промені добра у всьому від мене і від волохатого лотоса!

Назад у маршрутці було вільне моє улюблене місце - сто років там уже не їздила! 

І да, на завершення мені привалило матеріально! Чудасія якась сьогодні та й годі! 

Аліса підморгує усім вам сльозливим оком і бажає побутових звичайнісіньких чудес. Я приєднуюся. День ще не завершився, може статися багатецько приємного podmig 








Про як справи

Варто було б щодня хоча б коротенько відписуватися, бо час іде і все забувається. А не було ні часу, ні бажання сюди заходити. Не формулювалось мені. Ліниво було надавати словесної форми. Виправлятимусь. 

Почну з головного. Деяким людям спершу треба заводити мозок, а тоді собаку. Поки вівчарка гризла Алісу (не сильно, а так... Джесіка так пляшки пусті з-під мінералки їсть) господар улибався,як майська роза і казав, що вона не кусається. Потім ми ще якийсь час перегавкувалися на тему несумісності моєї статі і матюків. А тепер, уже тиждень колю Алісі по два уколи в день. Спершу в дитя почервоніло око і помутніло, а тепер там з'явилася ямка. Наша ветлікар, як назло, у відпустці, я довіряю лише їй, на свою біду. Ловлю сльози безсилля.Гроші закінчуються. 

Баба Роза вже третій день приходить до мене із проханням піти із нею з нашої Всєлєнної туда вниз, до рабочих, які мають їй допомогти. В чому допомогти? "А у мєня било тут, а тєпєрь нєту, а мнє подсунули, а тєпєрь я нє могу спать, оно круглоє, я сєбє смотрєла. а тєпєрь я нє віжу, а оно там што то такое у мєня такого нє біло, а тєпєрь єсть, ти должна пойті со мной,  потому что я нє віжу прочітать" - да, приблизно так це звучить. Щиро надіюсь, що вона не прийде до мене якогось разу з ножиком. Побоююсь. Шукаю квартиру. Не активно через всіх ріелторів міста і всі оголошення. але шукаю. Точніше, Чарівник шукає. 

З'їздила в село на деньок. З братом говоримо. не пройшло і півтора року - так набагато спокійніше. Бачила їжаченя. на долоню - безмежно кльове. 

Про спокійніше. Знайшла бомбезні заспокійливі. Виявляється можна не жити так, ніби маєш вічний непроходящий ПМС. Близькі тепер вважать мене наркошею трішки. А мені пофіг, я навіть спати почала!!!!!!!!!!! Так шо відмовлятися від білого круглого з рисочкою посередині допінгу  не збираюсь. Давно не почувала себе адекватною.  

Малюк хоче від мене скутера на ДН. Чарівник сказав. Просила передати, що в мене лиш дві нирки і обидві мені не тиснуть. Але, коли відрощу третю - обов'язково куплю! 

Перечитала - готічненько. Як уже є. Всім добра! Цілую. Люблю. Кріпі Ньотка. 

Про волохатого лотоса

Аліса любить вечорами прибігати на кухню і випрошувати шматочки хліба. Не для того, щоб з'їсти. Вона їх никає по всій спальні і якщо я не знаходжу запаси під час прибирання - дочікується поки висохнуть, тоді витягує і гризе. Отакі часи - навіть собака сушить сухарі))) 

Валяємось увечері на ліжку. Собака ледь чутно гикає. Цікаво, думаю, а на чотирилапих фефект несподіванки діє? "Ти чо ікаєш?!!" - різко шепочу у волохате вухо. В Аліси зразу одне око на цукерки, друге на печеня розбіглися. Але гикати перестала. 

Вже два місяці це чудо некупане. Починає потихеньку засмерджуватись. Боюсь уявити, що буде далі. Хоча, воно може вже і давно дико воняє - у мене з нюхом не завжди все гаразд, але може Чарівник сказав би на правах власника алергії на запахи)))) Ага, ми чудово доповнюємо одне одного, бггг! 

Вилізла на стіл, несла Чарівнику цьом. Він чомусь відмахувався від такого щастя. Сіла волохатою дупою на клавіатуру, намагалася притягти його до себе лапкою, гоцала-гоцала - ненароком пройшла рівень в грі і відкрила купу вікон. 

Не любить, коли я в'яжу. Всідається на ручки. Поглажу трохи, почухаю, берусь знову за гачок - зривається і накриває лапою мою руку. Так може робити до бескінечності :) 

Обожнює оцю пісню https://www.youtube.com/watch?v=8vqs_CcE1eE Буквально шаленіє, як чує. Десь роки два тому, вона стояла у мене на вхідний дзвінок від брата. Тре буде колись на відео зняти, Алісину реакцію lol 

Піду чухати лахматий пузік і пускати слюні умілєнія. Всім добра і приємних сновидінь. 
[ Читати далі ]




Страницы:
1
2
предыдущая
следующая