У тему попереднього посту про наших у Німеччині. Так би мовити, більше деталей про один епізод. Загалом, 9-й день навчання мав бути досить нудним. Ну які можуть бути несподіванки на міжнародних навчаннях, де все завжди за планом? Хіба що селфі не вийде?

Що таке навчання? Це коли одні грають роль хороших, а другі – поганих хлопців. Хороші хлопці, це BlueFor, їх завжди більше, а тому їхня перемога неминуча. Погані хлопці, це OpFor, які мають трохи побуцатися й героїчно програти. Потім всі тиснуть один одному руки і роблять спільні фото.

Спочатку нашим десантникам і танчикам визначили другорядну роль: стати в другому ешелоні OpFor та обороняти висоту поблизу містечка Равенсдорф. За сценарієм, на кінець дня цю висоту мали зайняти основні сили. Але ж нашим десантникам тільки дай повоювати! «ДШВ – сила! Ніхто крім нас! Хочете опір, ви його отримаєте!» Перша спроба хороших хлопців заїхати парадним строєм на позиції десантників закінчилася повним фіаско. Як і наступні. Наші так просто здаватися налаштовані не були. Серед сил BlueFor навіть пройшла команда: обходити цих «crazy ukrainians» десятою дорогою, тому що штурмувати їх марно. Хто до українців прийде, той звідти і не вийде. На деяких час штурми припинилися.

«Стає нуднувато», – подумали українці і частиною сил вирішили нав’язати противнику активні дій – піти рейдом у глибокий тил противника. Там захопити важливе перехрестя та утримувати його якомога довше. Два Т-84, два БТР-80 і один HMMWV проривають осаду і виходять до точки призначення. День переставав бути томним, злюки-українці явно загрожували вечірньому пиву. З щирим і добрим «fucking chert!» противник почав стягувати до перехрестя значні сили – 8 танків «Abrams» та чотири бронемашини «Bradley», а також значні сили піхоти. Бій тривав понад дві години. Добре порозважалися наші танчики – втрати сил BlueFor склали чотири «Abrams» і два «Bradley». Останні стрімко кидалися в бій, але тільки на горизонті з’являлися наші танки, «Bradley» здувало як вітром. Зупинити опір нашої групи вдалося лише застосувавши вогонь артилерії.

А поки 15(!) посередників фіксували перебіг бою, інша наша частина на 4 БТР, 3 HMMWV та 1 танку вирушили в протилежному напрямку й атакували базу логістики противника. Там в цей час заправники тренувалися заливати в баки паливо, тиловики на майданчиках завантаження тасували ящики, одне слово – тихе тилове життя. Якось так ся стало, що наші десантники його припинили…

Але на те вони й сили BlueFor, щоб зупиняти поганих хлопців. Вже при поверненні до базового табору залишки української групи були атаковані п’ятикратно переважаючими силами противника та були зупинені.

Два дні наші трималися. Рейтинг нашої РТГр – на рівні «клас». Це визнали тут всі. І гордитися нашими ми можемо абсолютно заслужено. Проте наполягаю – не варто недооцінювати готовність і навченість американців. Вони хороші солдати високотехнологічної армії, згадайте як покришили вагнерівців у Сирії… Але тут дещо розслабилися і пропустили кілька хуків. Що врешті викликало неабиякий азарт. Зустрітися з достойним противником – честь. Наша ротна тактична група на якомусь етапі навіть отримала карт-бланш: дозвіл діяти за власним планом і створювати для противника більше незручностей. Американці вижмуть з ситуації максимум користі в питанні навчання своїх солдатів.

Зараз наша десантно-штурмова рота готується до бою в місті, організовують оборону. Спостерігачі вже очікують цікавої заруби…

Роман Туровец

На навчаннях НАТО в Німеччині українські “кіборги” шокували американських генералів, які, не вірячи своїм очам протирали біноклі та розгублено дивилися в монітори компьютерів. Такого просто не може бути! Це неможливо! Але ж воно ось – просто на очах: українці в клаптики рвуть найкращі підрозділи НАТО. Слово (із збереженням стилістики та орфографії) – Романові Туровцю.

“Миколаївська десантура і танчки 14-ї бригади творять чудеса в Німеччині. Чотири «Aбрамси», чотири БМП «Бредлі», два «Апачі», кілька «Хамерів» і 20 піхотинців «противника» українці вчора відправили на вимушений перекур.

Керівництво навчання в розгубленості думає над тим, як змінити сценарій. Адже не секрет, що більшість навчань проходять за сценарієм. Часткові елементи відпрацьовуються реально, але загальний план таки витримується.

Так мало бути і тут. Наш підрозділ увійшов до складу OpForce, або сил спротиву. Зазвичай їхнє завдання – влаштовувати засади, напади і протистояти основним силам. Які, до речі, за чисельністю завжди переважають.

Проте організатори навчання не могли передбачити, що українська ротна тактична група не лише вціліє в ході «боїв», а ще й накришить безліч «противника» і навіть вийде в глибокий оперативний тил, де закріпиться.

Система лазерної імітації бою неупереджена – якщо зафіксовано ураження, значить стій і кури, ти «загинув», а твоя машина спалена. Наші, які звикли воювати зі справжнім противником, гратися у піддавки не планували – воювати, так воювати.

Уявляю, які очі були у посередників, які фіксували результати «перестрілок». Наші теж понесли «втрати» – один БТР, два танки та 13 військовослужбовців.

Але підрозділ завдання перевиконав, а це, за умовами навчання, значить, що наша ротна тактична група наступного дня почне активні дії з того місця, на якому зупинилася. Решта ж «знищених» підрозділів будуть змушені починати з початку.

Слід віддати належне й мудрому керівництву навчання. Раз українці нав’язали нешаблонні дії, воно проявило гнучкість в оцінці гри: окей, найс, якщо виникла нестандартна ситуація, чому б її не використати – вчитися, так вчитися, особливо якщо хтось демонструє майстер-клас з тактики.

А повчитися у воїнів воюючої армії у військовому середовищі ніколи не було соромно. Отже, спостерігаємо за розвитком. План на сьогодні – утримувати зайняту позицію і продовжувати драконити противника. Сподіваюся, наші ще не раз змусять нас пишатися ними. Комбат зведеного батальйону OpForce, офіцер армії США, вже в захваті від наших хлопців: «Наступного разу потрібно запросити лише українців, а далі тільки спостерігати за ними».

А зараз коротко про систему MILES. Основа системи – лазерні випромінювачі та датчики, які фіксують влучення лазерного променя. Випромінювачі кріпляться на стволах зброї, будь то автомат чи танк. Випромінювання ініціюється холостим пострілом.

Це означає, що на точність лазерного пострілу впливають і віддача, і точність наведення, і положення зброї. Промінь несе в собі інформацію про тип зброї, з якої робиться постріл.

Датчики, які чіпляються на військовослужбовця чи техніку, враховують тип зброї, з якої здійснено постріл, а по силі засвітлення цілі – дальність і кут влучання. Так формуються результати: «загибель», «поранення», «пошкодження», «підбиття» чи взагалі відсутність шкоди.

Все реалістично – кулемет проти танку безсилий, хоча випромінювачі будуть однакові. Якщо фіксується влучання, пищалка видає сигнал, а на моніторчику виводиться результат пострілу. А далі ти або викликаєш медика чи технічку, або сидиш до кінця бою, тому що ти «200-тий».

За таких умов відпадає охота надто висуватися з-за укриття, а бій максимально наближається до реального. Та, як бачимо, для наших це вже звична справа, кількість відправленої в «утиль» техніки противника – яскраве тому свідчення.

Як висновок посту – скептикам потужності нашої армії варто задуматися. Потужність армії визначається не лише наявністю модернової техніки, а й станом підготовки командирів і солдатів, а ще – готовністю до ведення бою. І тут наші сьогодні були кращими”.

Джерело doslova.com

Вдень 30 червня в порт Одеси прибули військові кораблі з декількох країн, у тому числі американський ракетний есмінець "Керні".

Про це повідомляє прес-центр Міністерства оборони України.

Повідомляється, що в Одесі вже є американський військово-транспортний літак C-130J Hercules і британський A400 Atlas зі спорядженням і першими учасниками міжнародних навчань Sea Breeze 2019.

Згідно з інформацією відомо, що на борту британського корабля також прибув загін морського спецназу. Очікується, що в порт Одеси направляється есмінець Військово-морських сил Сполучених Штатів USS Carney. Есмінець може виконувати різні завдання завдяки сильному і збалансованому озброєння.

Також Одесу вперше відвідає високошвидкісне десантне судно США USNS Yuma (T-EPF-8), яке також має взяти участь у міжнародних навчаннях Sea Breeze 2019. Це стане другим випадком в історії заходу корабля цього типу в акваторію Чорного моря.