Президент Петро Порошенко у Калинівці на Вінниччині відвідав всеукраїнське свято сатири і гумору. Захід присвячений 185–й річниці від дня народження талановитого українського поета, фольклориста, перекладача, лікаря, громадського діяча Степана Руданського.

Глава держави поспілкувався з місцевими мешканцями та гостями. Петро Порошенко привітав всіх з новорічними та різдвяними святами, відзначивши, що цьогоріч вони особливі, адже українська православна церква отримала довгоочікуваний Томос.

Захід включає виступи творчих колективів та гумористів, щедрування та посівання. Гості також мають можливість спробувати народні страви, подивитись традиційні козацькі розваги, ознайомитись із виробами майстрів народних промислів, які працюють у спеціально облаштованому містечку.  Також працюють дитячі атракціони та ярмарки.

Святкування днів сатири і гумору у Калинівському районі проводиться з січня 1981 року. Започатковане було як районне, згодом стало обласним і вже вісім років як набуло статусу всеукраїнського.

После заметки о ЛОМах меня спрашивают — почему ты гонишь на Тимошенко, и ничего не пишешь о Порохе. Вот сто раз клялся не лезть во внутреннюю политику, тем более с именами.

И проще всего было бы ответить — я пишу о том, что интересно лично мне, но это само собой разумеется. Такой ответ, он как бы дается на вопрос: «кого ты больше любишь — папу или маму?» Во-первых, это провокация уровня «пики точены — хуи дрочены», а во-вторых, надо сразу выяснить - с какой целью интересуются? Я же не спрашиваю у незнакомых людей — какой длины у них уды тайные, в ногавицах носимые? Какие есть — такие и носимые.

Но поскольку спрашивают меня люди, которых я уважаю — более того, даже люблю — постараюсь ответить, если получится. Давайте поговорим. Да и о популизме вообще.

К Тимошенко я вовсе не доебался, а использую ее как эталон палаты мер и весов. У биологов, например, мухи-дрозофилы и белые крысы, а у меня — Тимошенко. Это гарантирует чистоту эксперимента в области популизма и политтехнологий. Почему я так считаю?

Проведем техническое сравнение с Порошенко, например. Сразу предупреждаю — далеко не факт, что лично я буду за него голосовать. Мы сейчас просто деньги посчитаем, абстрагируясь от личностей и опираясь на программы. Хотя зря я это пишу, все равно в комментариях найдется долбоеб, который скажет «ты просто нилюбиш юлю и порохабот».

Итак, выдвигает он мини-программу, сжатую до атомной плотности слогана из трех пунктов, где в максимуме набирается три очка. Допустим, Вера, Мова, Армия.

Вера мне до лампады, я вообще римо-католик, и в этих ваших патриархатах не разбираюсь. По идее я должен топить за присоединение Украины к Ватикану. Для меня пресечение деятельности РПЦМП на территории Украины — это перекрытие канала финансирования российского терроризма и вербовки пятой колонны — а это больше к армии относится, а не к религии. Более того, в двадцать первом веке религия, как пункт программы, годится для Ирана, например. Так что тут — ноль очков.

Мова. Я двомовний. Для меня естественно как говорить, так и понимать. Более того, мой уровень владения украинским языком позволяет мне даже изъебствовать литературно на суржике, а здивацца намеренно-безграмотно, применяя мисспеллинг и эрратив может тот, кто оффициль польтавашпрахен знает досконало — это еще Чарли Чаплин говорил — чтобы смешно упасть на коньках надо сначала научиться на них кататься на уровне мастера. По крайней мере, заяву я накатаю без проблем, так что данный пункт программы меня не манит в туманы лиманов.

Однако как элемент национальной консолидации мова необходима. Это кислород нации. Я уже говорил, мова — паспорт украинца. Можешь не доставать его на каждом перекрестке, но иметь обязан, или ты не гражданин, чемодан-вокзал-антарктида. Поэтому работать в этом направлении надо обязательно, и здесь я принимаю общественную необходимость как часть своей. Половина очка зачисляется. Почему половина? Потому что лично для себя я эту проблему уже решил, а кого-то тащить на веревке я не нанимался, особенно если оно еще и упирается.

Армия. Тут сразу гол. Я люблю армию и уважаю ее. Я прекрасно отдаю себе отчет, что эта «тонкая красная линия» в настоящий момент охраняет не просто территорию и население, но и саму нашу национальную идентичность, включая упомянутые Веру и Мову. Любой кандидат, который ставит в программу заботу об армии для меня уже кандидат — а не кукла. А если бы Порох перевернул бы приоритеты в обратном порядке, то я бы и за Веру пол очка от щедрот добавил. Если вера помогает воевать — то нехай буде.

Считаем на калькуляторе — получается полтора из трех. Значит Порошенко для меня полукандидат в полупрезиденты. Не бог весть что, но хотелось бы всех посмотреть.

Берем второй экземпляр. Ну, там довольно трудно продраться через обещаемые горы подарков, но методом выпаривания пиздежа получаем те же три пункта: За все хорошее. Против всего плохого. Я буду главной. Вы спросите — первые два понятно, а откуда взялся третий пункт? Она такого не говорила. Поясняю.

Тут не то что три ноля, это вообще не программа. Это песня «Выбери меня, выбери меня, птица счастья завтрашнего дня». И дело даже не в отсутствии конкретики, ее там более чем, а в том, что эта конкретика дробится на такие кванты, шо их хуй пальцами уцепишь. Это с каких пор Президент занимается тарифами? Тарифами занимается рынок, а в крайнем случае заболевания - майдан. Перечитал статью 106 Конституции Украины — ну нет там такой хуйни!

И дело даже не в том, что эти обещания невозможно выполнить, а в том, что если начать их выполнять — то нам понадобится второй Президент, который будет выполнять обязанности по ст. 106, пока первый будет понижать тарифы, кормить голодных котят, красить скамейки и помогать лично мне закночить ремонт в квартире. Или она пиздит.

Надо понимать, что такие актуальные вещи как борьба с коррупцией и рост благосостояния не могут быть программными. Это ас дефолт, по умолчанию. Это нельзя обещать, как родители не обещают рост ребенка и его половое созревание. Он так или иначе растет, независимо от посторонних усилий. Он может хуевый и хлипкий вырасти, если плохо кормить, но младенцем не останется.

Соответственно, повышение благосостояния и борьба с коррупцией — это естественное состояние любой власти, независимо от того, что она обещает дополнительно. Власть НЕ МОЖЕТ НЕ БОРОТЬСЯ с коррупцией только потому, что она этого не обещала в предвыборной программе. И если вам такое обещают — то вам ебут мозги.

А если «повышение благосостояния» - это пункт программы, то национальная идея это «есть больше сала и спивать «ой у гаю, при Дунаю».

Ну или пусть пишут в программе: «обещаем не бороться с коррупцией и не повышать благосостояние, зато провести ряд реформ». Потому что таким образом я могу пообещать, что если вы меня изберете в президенты, то снег, который злочынна влада накидала две недели, назад я обещаю к весне убрать.

Теперь делаем постановку. Дети решили прогулять урок всем классом. Ну, как в фильме «Чучело» с Никулиным и Пугачевой-младшей. И решают — куда податься. Одни предлагают в кино, вторые в магазин за мороженым, третьи в зоопарк слона смотреть. И тут выходит девочка с зародышем бублика на голове и говорит: «А давайте просто ходить!»

Дети в непонятке — а какой смысл? А девочка отвечает — ну, раз мнения разделились то, давайте ходить вокруг школы. - Так мы же ни кино не увидим, ни слона, ни мороженки! - Так зато все равно урок прогуляем.

Так вот, безвекторность программы — это то, что отличает классического популиста. Потому что он очень боится кому-то не понравиться. И обещает всё и всем, чтобы выбрали. Лишь бы он был главным.

Здесь надо выдохнуть, и понять, что популисты обещают не то, что популюсу нужно, а то, что популюсу хочется. И в дело вступает уже наша с вами электоральная ответственность. Ответственность народа, который голосует за то что «человек хороший», даже не заглядывая в его программу, и не соотнося ее с реальностью.

А это, простите, поведение проститутки, которая садится в машину не потому, что ей куда-то доехать надо, а потому что машина дорогая.

И вот вам для этого второй симулякр. Допустим, я таки решил пойти в президенты, и наобещать вам кучу ништяков.

Но я не популист, я реально могу выполнить любые желания электората. Я связываюсь с Ватиканом, Папа Римский три дня торгуется с Джизесом, выходит из капеллы весь мокрый и взъерошеный, и говорит «но шобы в последний раз!» - и протягивает мне свиток из пятнадцати пунктов, где есть все, что душе угодно — от всеобщего высшего образования и личной нефтяной скважины, до Украины от Лиссабона до Владивостока. Даже «чтобы у Путина хуй на лбу вырос» есть. Даже всех нечестных судей перевешать. Даже те желания, которые не входят в ст. 106 Конституции! Аллилуйя!

- Но выбрать можно как у золотой рыбки, - уточняет Папа, - Только три желания. Потому что по две тысячи долларов на руки — это уже восемьдесят миллиардов. А вечную жизнь и молодость сказали — пока никак. Он, все-таки, Сын, а не Отец. Так что ты там со своими посоветуйся сначала.

И вот я выхожу к электорату и говорю — Чуваки! И чувихи тоже! Делаем праймериз желаний. Я вам раздаю бюллетени, там пятнадцать пунктов, напротив трех надо поставить галочки. Те, которые наберут большинство, войдут в мою президентскую программу, которую я реализую со стопроцентной вероятностью. А в доказательство этого… - тут я поднимаю палец к небу, там гремит гром и появляется радуга, вокруг которой летают белые голуби.

И вот как вы думаете? Что войдет в топ-тройку?

Национальная безопасность, мировое признание, возврат территорий, расцвет национальной культуры, хуй на лбу Путина, летняя Олимпиада в Дрогобыче, инновационный скачок и технологии, судебная и налоговая реформы, бесплатная медицина на уровне Швейцарии?

Или 1. По две тысячи долларов на руки наличными сразу. 2. Полная отмена коммунальных платежей до конца президентского срока. 3. Легализация евроблях.

Или по двадцать тысяч сразу на руки — и нахуй остальные пункты.

Вот и думайте — из какого сора растут цветы, не ведая стыда. Как желтый одуванчик у забора. Как шото-там забыл, и лебеда. И кто является питательным сором для популистов всех мастей.

Популизм растет из мелких желаний, которые кажутся выполнимыми, потому что мелкие. Один обещает рост заработной платы, другой — увеличение количества рабочих мест. Ведь это одно и то же по сути — поднятие спроса на рынке труда приводит к подорожанию предложения. Только второе предложение ведет еще и к экономическому росту. Но «повысить зарплаты» - оно понятней для популюса. Потому что «увеличение количества рабочих мест» - тут надо еще какую-то логическую цепочку прокладывать. А ну его нахуй, по телевизору интересное показывают. Зеленский шутки мочит.

Именно по этим маркерам лично я вычисляю пиздаболов и популистов. Именно по таким признакам я и разбираю их в своих лекциях. А не потому что я кого-то люблю, а кого-то нет.

Но это я так поступаю. А вы поступайте так, как считаете правильным. У нас свободная страна. И я уважаю ваш выбор. Если он не мешает моему, естественно.
Джерело

Трохи з коментів

Svyatoslav Volkov Пусть бегают. Спорт полезен для здоровья.

Я у них спрошу - какого хера Вона в 16 году блокировала трибуну в предпоследний день сессии, когда должно было приниматься решение по ротации для пацанов, которые по году свои семьи не видели. И которые благодаря ей Новый Год в окопах встречали. Без лабутенов, ресторанов и шампанского.

И очень попрошу ответить. А заодно поищу в архивах запись Трезвого Взгляда по этому вопросу. Там где она визжала "я ні для сєбє блакувала, я для України".

Тогда на поклонников этой лабутены набегут ветераны АТО, и посмотрим чем закончится.

Они ж думают шо все всё забыли. Так вот болт. Такое не забывается.

Svyatoslav Volkov А я еще у них спрашиваю, какого хера ваша непогрешимая богиня ни разу раненых не проведала в госпитале? Я уже молчу, что ни копейки на армию, раненых, переселенцев хотя бы. Бесполезно, они веруют!
Написано очень здорово. Украду со ссылкой на авторство само собой.

36

Президент Петро Порошенко взяв участь у спеціальному пленарному засіданні Конституційного суду України, під час якого склали присягу два новообраних судді Конституційного суду Ірина Завгородня та Олег Первомайський.

«Ми всі прагнемо, щоб Конституція України діяла ефективно. Ухвалені парламентом Закони мають відповідати Основному закону. Рішення судів, які застосовують ці Закони, також мають захищати права і свободи громадян відповідно до Конституції і відповідно до Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Кожному, хто звертається до суду, має бути забезпечено право на справедливість. Саме в цьому мета тих зусиль, реформ, які ми з вами спільно робимо», - наголосив Петро Порошенко.

«І завдання Конституційного Суду, разом із Верховним Судом, забезпечити належний захист прав та дотримання встановлених Конституцією гарантій для українських громадян. Це довгий, але вірний, хоча і непростий шлях», - підкреслив Президент.

Глава держави звернувся до суддів Конституційного суду та нагадав, що вже вдруге за цей рік в стінах КСУ складають присягу новопризначені судді. «Зараз це відбувається за абсолютно новою процедурою. Внесений мною і підтриманий українським Парламентом Закон передбачає прозору процедуру конкурсу і безпрецедентну відкритість обрання нових суддів Конституційного суду», - наголосив Петро Порошенко.

За його словами, минулого разу склали присягу  двоє суддів КСУ, обраних за президентською квотою. «Я дуже тішуся тому, що зараз існує дуже конструктивна атмосфера у середині Конституційного суду. І нові судді показали себе з найкращого боку», - зауважив Президент.

Глава держави зауважив, що після тривалих дискусій, пошуків компромісів Верховна Рада спромоглася обрати і двох нових членів Конституційного суду за своєю квотою та привітав новообраних суддів із такою високою місією та високою відповідальністю. «Я вітаю Конституційний суд, який вперше з часів Революції Гідності буде мати можливість нарешті працювати у повному складі», - сказав Петро Порошенко.

«Я як Президент у рамках проведеної конституційної судової реформи, робив все і буду робити все для того, щоб забезпечити незалежність судової системи. Незалежність від політиків, і дуже добре, що на сьогоднішній день функції Верховної Ради із призначення суддів ліквідовані, а функції Президента – церемоніальні», - наголосив Глава держави.

«Я дуже тішуся, що і рівень матеріального забезпечення на сьогоднішній день дозволяє говорити про незалежність суддів Конституційного суду. Суддів Верховного суду, які так добре почали свою діяльність. І своєю діяльністю, своєю прозорістю, своєю незалежністю і неупередженістю продемонстрували кардинальні зміни, які відбулися у судовій гілці влади», - також додав Петро Порошенко.

Президент подякував Вищий кваліфікаційній комісії суддів, Вищій раді правосуддя за величезну роботу, яку вони ведуть для того, щоб забезпечити імплементацію судової реформи у найкоротший термін, включно із завершенням формування Антикорупційного суду.

https://www.president.gov.ua/news/kozhnomu-hto-zvertayetsya-do-sudu-maye-buti-zabezpecheno-pra-49850

Слава Україні!

Шановні друзі!

Щиро вітаю організаторів, учасників та гостей нашого 25-го, ювілейного, Форуму видавців у славетному, в одному з улюблених моїх міст – місті Лева, що вже став знаковою книговидавничою та загальнокультурною подією України, подіє не лише України, а й усієї Східної Європи.

25 років! Невже вже двадцять п’ять. Це досить поважний вік для літературного фестивалю, враховуючи, що час його становлення припав на період глибоких економічних і соціальних, спочатку криз, а потім  перетворень, які переживала Україна за усі роки незалежності.

Символічним є саме місце проведення Форуму видавців, адже українське книговидання почалось ще у ХV столітті із відкриття перших друкарень саме у Львові. З тих часів Львів став в Україні містом із широко відчиненими воротами для європейської культури.   

Змінюється Україна, змінюється і наш форум. Цього року він  оновився і став Book Forum Lviv. Це не просто нова назва – це нова амбіція, заявка на створення активного культурного перехрестя у Центральній Європі. Я дуже тішуся, дуже радію цьому. Це абсолютно прекрасно. Адже представлення книги – це завжди об’єднання людей. Впевнений, що Форум і надалі буде реалізовувати свою місію – гуртувати людей, здатних генерувати і сприймати нові ідеї, поширювати поле культури, і змушувати нас думати про сенси нашого життя в світі, що вічно змінюється.

Не менш важливо, що Форум утвердився як платформа української культури, яка покликана популяризувати твори вітчизняних письменників та книговидавництва в нашій державі, а також репрезентувати, і саме з цим пов’язана нова назва, репрезентувати Україну і українське в світі.

Мені надзвичайно приємно, що з кожним роком книжковий ярмарок розширює рамки свого існування. У дні його проведення  Львів перетворюється на єдиний літературний простір, який збирає все більшу кількість вітчизняних та зарубіжних авторів, інтелектуалів, художників, культурних діячів, видавців і книгорозповсюджувачів і багатьом іншим, яким просто цікава українська книга.

Якщо раніше, в тому числі і у Львові, ми говорили про те, що головне, що загрожує українському книговидавництву – це то, що українці купують російську книгу.

Сьогодні цього вже немає. Ми перейшли той рубікон. Ми сьогодні в своїй державі будемо читати свої книжки на своїй мові!

Вадливо згадати ще один вимір вашої роботи. Українське книговидання стало надзвичайно важливою  складовою інформаційної сфери. Російська агресія і гібридна війна,  розв’язана проти нас, перетворила свідомість українських громадян на  ключову арену протиборства.  

Сила та міць нашої держави не лише в чисельній армії, високооснащених Збройних Силах та розвиненій економіці, але я твердо переконаний – сила і міць нашої держави в українській книзі, українському кіно, в українській музиці, в українських піснях, і головне – в українській мові.

Сьогодні агресор використовує найновіші технології впливу на свідомість українських громадян. Ці технології спрямовані на розпалювання національної і релігійної ворожнечі, пропаганду агресивної війни, порушення суверенітету і територіальної цілісності України.

Саме тому наш з вами спільний обов’язок усіма можливими засобами захистити українське суспільство від дезінформації та деструктивної пропаганди Кремля.

І більше того, не зустрічаючи належного опору, Кремль розширює фронти гібридної війни. Найдалекоглядніші політики, громадські діячі, журналісти, в тому числі і ті, чиї книги присутні на Форумі, говорять про гібридну війну Росії проти Євросоюзу. Кремль хоче знищити європейську єдність, європейську солідарність і  європейську ідентичність. І один із засобів для цього – поширення фейків про Україну.

Якими б вони не були. Починаючи про «їхтамнєт» і закінчуючи про нібито українську ракету, яка збила малайзійський Боїнг. Україну, яка платить найвищу ціну життям своїх героїв, захищаючи східний кордон Європи. Наш з вами обов’язок -  не допустити дискредитації України. Наш з вами  обов’язок - боротися з російською пропагандою в всередині Україні, з російською пропагандою в Європі і в усьому світі.

Щоб перемоги нам потрібно зміцнювати засади нашої  державності. Що є однією з засад нашої державності  - це є українська мова.

Перед нами стоїть важливе завдання забезпечення розвитку і функціонування української мови  - мови як державної в усіх сферах суспільного життя і на всій території України, посилення ролі української мови як консолідуючого фактору в українському суспільстві як засобу зміцнення державної єдності.

Саме на це був спрямований підписаний мною Указ та цілий ряд підписаних мною законів. Але на цьому не можна зупинятись. Нам потрібне законодавче врегулювання всіх питань, пов’язаних зі статусом української мови як державної. Більше того, нам потрібна активна позиція суспільства, спрямована на розширення сфери функціонування і застосування української мови, реалізацією усіх без винятку положень мовного законодавства.

Чому так відбувається. Тому що цього хоче український народ. Соціологічні дослідження засвідчують – ми любимо свою українську мову, ми хочемо її чути, нарешті, і дуже просто – ми хочемо нею говорити!

Це стало драйвом, це стало модним! Ми точно маємо підтримувати цей тренд, бо українська мова має всюди звучати на повний голос. І, до речі, не лише всередині країни. Але найповніше вона розкриває свій потенціал, розвивається і формує своє майбутнє саме у друкованому слові.

Тому, хочу наголосити - держава буде підтримувати українське книговидавництво. Мушу визнати, що сьогодні якість і ефективність державної політики у цій сфері нас ще не задовольняють.

Нам потрібні стимули, які б спонукали  авторів і видавців до створення якісної книги, до задоволення попиту вимогливого українського та європейського читача, до розширення збуту та поширення  книжкової продукції. 

Через це, я маю тверде переконання, покладаю надії на прихід до керівництва Українського інституту книги людини, яка здобула заслужений авторитет і визнання серед книговидавців і читачів, багаторічного організатора і директора Форуму видавців,  пані Олександри Коваль.

Успіху Вам, пані Олександро!

Ринок свободи – фокусна тема цьогорічного
Форуму – як ніколи актуальна для України. Адже протягом усіх років незалежності ми плекаємо ідею свободи як головний чинник у формуванні високорозвиненої особистості, здатної легко інтегруватися у світове співтовариство, та основоположну цінність у ствердженні могутньої суверенної української держави. 

Незважаючи на всі загрози та перепони, рух до Європейського Союзу – це не прагнення і бажання тільки Президента, це свідомий цивілізаційний вибір та воля всього українського народу. Наголошую, майже п’ять років тому українці здійснили Революцію Гідності заради свого європейського майбутнього. І тому іншого шляху в нас немає і бути не може.

Протягом останніх років ми остаточно усвідомили, чого вартує наша свобода і якою ціною ми з вами сплачуємо за можливість жити у суверенній, вільній, незалежній демократичній державі.

Я переконаний, що завтра Верховна Рада України підтримає мої Президентські Конституційні зміни, де ми закріпимо цей шлях розвитку нашої держави, цей цивілізаційний вибір як європейський і євроатлантичний. Ми закріпимо його в нашій Конституції, розпочавши цей процес саме завтра.

Наша з вами свобода не буде  розмінною монетою ні у грі зовнішніх сил, ні на своєму ярмарку політичного гонору і марнославства.

Висловлюю щиру вдячність організаторам нашого форуму за багаторічну віддану працю.

Переконаний, що цьогорічний Форум продемонструє унікальну програму читань, публічних розмов, яких зараз потребує Україна – високоінтелектуальних, відповідальних, патріотичних, заходів, які сприятимуть активному розвитку вітчизняного видавничого простору та розширенню міжнародних культурних зв’язків.

Принагідно хочу привітати авторів та видання, які стали лауреатами щорічної дуже авторитетної, дуже престижної премії «Українська книжка року», про що мною підписано відповідний Указ.

Із задоволенням вітаю Жулиньского Миколу Григоровича – автора та ТОВ «Видавниче підприємство «Ярославів Вал» за книжкове видання «Моя Друга світова: роман-хроніка в голосах»; Степовика Дмитра Володимировича – автора та державне спеціалізоване видавництво художньої літератури «Дніпро»; Фальковича Григорія Аврамовича – автора та ТОВ «Видавництво «Часопис» Дух і літера».

Бажаю усім авторам міцного здоров’я, нових творчих звершень, а    видавництвам – процвітання та нових успішних проектів.

Процвітання сьогодні – це точно вже реальність, коли українське видавництво українських книжок має для цього усі умови. А ми будемо допомагати.

Усім організаторам, учасникам і гостям Форуму зичу життєвої наснаги, невичерпної енергії, ефективної реалізації творчих задумів та просто усім читачам - отримати задоволення від читання найкращої в світі для нас книги – української книги.

Слава Україні!