Офіційна влада АЗЕРБАЙДЖАНСЬКОЇ столиці Баку скасувала концерти РОСІЙСЬКОГО музиканта Андрія Макаревича («Оркестр креольского танго») через те що… Вніманіє!!! – Це може викликати неконтрольовані ПРОУКРАЇНСЬКІ настрої…

Да, ми українці такі. Нас долмою не корми, а дай тіки Проукраїнське настроєніє комусь создать… Страшно представить, коли Макаревеч до самих креолів добереться… Такий Майданіще почнеться, - куди тій корріді…

Генеральна прокуратура України відмовилася видавати Росії Осмаєва, звинуваченого в замаху на Путіна... Кажуть: та ми його просто випустим, а він і сам до вас дойде... А ми йому тіки продуктів дамо на дорогу...

Начниє волкі... Анекдот такий був в мирні времена.
З пограничної застави в Україні звонять на пограничну заставу в Росію.
- Заберіть свого руського вовка... Попав у капкан, виє ночами напрольот...
- А с чего вы взяли, что это именно наш волк?
- Так він собі лапу одгриз...
- Ну и что, многие волки так делают, - отгрызают лапу, чтобы сбежать из ловушки...
- Так він не ту одгриз...

знов Чепинога :)

ГАФТ

Сьогодні День народження у Валентина Гафта. Російського актора, який (один з небагатьох в Росії) підтримав Україну, засудив імперську політику Москви та написав дотепні і достатньо злобні епіграми на жополизів – Боярського, Ярмольніка і тд…

Мій улюблений афоризм Гафта до політики не має відношення: “Умереть не страшно… Страшно умереть, и знать что потом тебя сыграет Безруков»…

Валентин Йосипович Гафт народився в Москві. А от його батьки – з України. З Прилук, де майбутній актор проводив свої канікули. Він згадує як по двору ходили курі і свині, як білили хату… Як батько любив співати “Дивляюсь я на небо, та й думку гадаю…”

Зрештою, зовсім неважливо, де ти народився, хто твої батьки і які пісні вони співали. Важливо, за будь-яких обставин залишатися Людиною і вміти відрізнити чорне від білого…

З Днем народження, містер Воланд!

В дитинстві я любив грати в таку гру: Що я буду робити в цей самий день, скажімо, через 30 років... І от умовний діалог між мною і мною. 15 листопада 1984 року-15 листопада 2014 року...

Привіт!
- Здрастуй-здрастуй...
- Що робиш?
- Дивлюся в телефон
- Навіщо?
- Кіно дивлюся
- Де?
- В телефоні
-... В телефоні значить... Ну-Ну... А з тобою все в порядку? Ну, там, в плані здоров"я голови...
- Да, все ок, тільки курю багато...
- Я тоже курю, а що куриш?
- В даний конкретний момент нічого, бо якраз розрядился сігарєта...
- Хто-хто розрядився?
- Сігарєта, електронна...
- ... Ти увєрєн, що з тобою все добре?
- Увєрєн-увєрєн... А в тебе як справи, що робиш? Що читаєш?
- Дон-Кіхота...
- Странно, я також... Уже раз двадцятий, мабуть... Правда зараз не читаю, бо книжка тоже розрядилася...
- Чіво???
- Книжка розрядилася, кажу, дебіл...
- Сам дебіл...
- Ладно, не обіжайся, почекай, зараз фільм зупиню...
- Як зупиниш?
- Ну, як, нажму на екран телефона і зупиню...
-... На екран телефона значить нажмеш, і зупиниш... Понятненько... Якщо такі метаморфози відбулися з телефоном, представляю, що там у вас з радіом твориться. Що ви ним робите, бриєтеся? 
- Тут майже нема радіо вже ні в кого... Бриємся "Жилєтом"...
- Жилєтом... Навєрно дуже удобно, хоча пальтом навєрно ще удобніше... А що ви там їсте?
- В даний момент - яблуко...
- Яблуко не розрядилося?
- Ні, з яблуком все в порядку... Хоча, якщо взять те яблуко, що намальовано на корпусі комп"ютера...
- На корпусі чого?
- На корпусі комп"ютера...
- А що це?
-... Ну... Хм... Така стікляна картонка, по якій ідуть фільми, новини, ще він пише листи і тд... І ще там можна подивиться на голих баб. Майже такі самі, як ото в тебе "голі карти", що ти їх під верстаком ховаєш в середньому сараї...
- Ахуєть...
- Ти що, матюкаєшся?
- Тю, ти ж мене сам навчив...
- А, ну да соррі...
- Я так понімаю, що космонавтом я так і не став...
- Ні, звиняй... Ну зараз це вже не модно... 
- А ким став?
- Блогером...
- Це щось заразне?
- Ну... В якомусь смислі... Але не страшно...
- А яка зарплата в тебе?
- По разному... В даний момент щось є на карті... 
- Ти граєш в карти на гроші...
- Ні, це кредитна карта. Така пластінка, яку треба засунуть в залізний ящик і звідти вилізуть гроші...
- Вилізуть гроші? У Вас гроші лазять?...
- Ні, це я образно...
- Прикольно... Якщо я тут засуну пластінку в залізний ящик, то буде просто конфлікт з сестрою... А скільки грошей вилізе, скільки захочеш?
- На жаль, ні... Гроші така штука, яких ніколи не вистачає
- Тут тоже
- Та я помню...
- Значить, якщо я з тобою зараз общаюся і ти живий-здоровий, - то я можу стрибнуть в шлюз з досок на спор за пачку "Бонд-стріт"?
- Да, можеш, не сси...
- Це хорошо... Ну, ладно пішов я... Пока...
- Пока. Чекаю в майбутньому...
- Та щось я не увєрєн, що хочу туди...

(Психоделічеські опити)… або тріллер про сіпаратізм ног…

Чомусь майже під кожним постом на ФБ мене питають, шо я курю? Відімо для цього є якісь вєскі основанія… В общим, прийшла пора розставить крапки над “і”…

Курю я все. Давно і основатєльно… Я про тютюн, в даному случає. Почав курить я довольно рано, десь років в шість, або около тово. За весь свій стаж курільщика я кидав курить один раз – в шість з половиною год, по причині фінансової несостоятєльності… І не курив, пожалуй, аж років до семи… Потом ми навчилися збирать бички і більше подібних крізісов в кар’єрі не вознікало. Бички ми хранили у дворі у тьотки Нінки, в старій ржавій духовці. Один раз я знайшов половинний бичок із “Стюардеси” і став авторітєтом. Його ми скурили на якийсь значітєльний совєцький празник…

Ще я доволі догий час курив трубки. Їх у мене штук тридцять. Трубку курить тяжело і неудобно, хоч і гламурно. Із-за трубок у мене пропалена вся одежа, даже спортивні труси “Найк”. Із-за цього я люблю повєргать в шок фітнес-інструкторов. Особенно за кордоном. Коли вони питають, що це в мене за дирка в трусах, то я їм відповідаю: біг вчора “десятку”, але відімо перепив і впав в канаву, і прожог труси люлькою… Із-за цього мене уважають і роблять скидки…

Я даже в армії, коли ми кожного четверга бігли 6 км в протівогазах, якось умудрявся скурювать півпачки цигарок… За це мене уважали тоже. А більше – ні за шо…

Зараз я курю “Кемел”, ну то не важно…

Що ж стосується інших смєсєй, то їх я тоже пробував. Ну, я не фанат, так – прі случає… Кстаті, один нарколог розповідав, що за 20-ть років його кар’єри до нього ніхто ні разу не звернувся з залежністю від маріхуанни. Видно, адептам трави живеться хорошо і здорово. Це як ото в анекдоті: - Чесоткой давно страдаєтє? – Доктор, почему “страдаю”?, - Чешусь с удовольствием…

Тяжолої гадості я не пробував ні разу. Даже кокса, в чом признаюсь вам со стидом і покаянієм. А флора – це, в принципі, класна вешч іногда…

Колись мій кум поїхав в Амстердам і там когось ждав в кофе-шопі цілу годину. Він скурив два косяка, які, понятноє дєло, ніфіга не вставили. То він ззів ще кусок аналогічного торта. І знову – нічого! Він заказав ще подвійну порцію торта, на що його офіціантка вполнє обоснованно спросила: Мужчіна, а может хватіт? – Ну, кум не послухався, і доїв “десерт” до конца… Потом, розказує кум, - до мене внізапно вернулася ця сама офіціантка і з усієї сили всадили мені в голову тупор… Сижу, каже, я такий з цим топором в голові, - кровіща хлеще на пол літрами, позвонки порозходились, перед посітітєлями неудобно. То він забився під стіл і каже: тьотінька не бєйте меня пожалуста, я больше не буду, і збирає крихти з пола, і їсть… Потом, згодом, попустило…

А в мене був тоже страшний случай. Колись в одній з столиць прибалтійських республік (не скажу в якій саме, шоб не палить контору) ми также назлоупотреблялись “грін-грасом”. Я прийшов додому, в готель, і тоже нічого не вставило, як обично… Все було вполнє пристойно до того часу, пока я не сів на кровать… І в цей самий момент обидві ноги відокремились від тіла і пішли гулять по номеру. Найстрашніше заключалось в тому, шо ноги відокремились від тіла не синхронно, а по одній. К тому же, права нога одирвалася вище коліна, а ліва – нижче… Я латентний перфекціоніст і це сильно ранило мою тонку натуру…

Ей, ноги! – звертався я до них, - шо за хрєнь? Ану назад, в будку, нах, бо будете страшно наказані! - спробував я взять бика за рога, ну було вже пізно… Ноги пішли в ванну, і там – чистили зуби, одкривали шкафи, грюкали дверима і тупо хіхікали надо мною… Также вони кидали на пол чисті полотенця і провіряли як працює смив в унітазі…

Я пойняв, шо шантажом і грубостю ділу не зарадити і почав з ними осторожні переговори. Ноги, - кажу, окей я був не прав, але давайте просто спокойно поговоримо… Да, я поводився з вами жестоко, согласєн! Обидві з вас я ламав. Один раз- як неудачно упав з верби в школі, бо хотів понаравиться однокласниці Люді Андрущенко і зробить сальто, а другий раз – коли стрибав з мосту на берег просто із-за ідіотізма…

Але ж, бля, кажу, войдіть і ви в моє положеніє! Чи не я збирав для вас лічебні “грицики” для того, шоб купить вам, суки ви неблагодарні, в спеціальному магазіні дефіцитні руминські кросовки, які ви, козли, порвали вже через два тижні на діскотєці? І чи не для вас я в армії, супротів Устава, доставав дефіцитні носки, шоб ви не вигляділи як опущені лохи в портянках? Ви цього не помните?

-Помним-помним, - відповідали з душа ноги, і фиркали, миючись шампунню для голови…

- Ну добре, козляри, кажу! Сіпаратісти, хренові! Хрен з вами. Я то без ваш проживу (сказав я, згадуючи про безсметний подвиг Мєрєсьєва, одноного Кір’яна з фільма “Вєчний зов” і про свою фамілію), ну подивимось як вам буде без мене…

Мабуть, після цієї репліки ногам стало сцикотно і вони повернулися назад і присоєдінилися до мого туловища назад… Але, як подлі і мстітєльні істоти, присоєдінились неправильно, - ліва – на праву ногу, а права – на ліву, к тому же – нерівно, з якимсь зазором…

Ну, ладно, і так нормально, - подумав я, і ліг спати…

Вранці ногам було стидно і вони просили у мене прощенія (трава була качественна і долгодєйствующа)… Ладно, кажу, забилі, дома поговоримо…

Більше вони ні разу не тікали. Воспітаніє дає свої результати…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/799506470094044