Як не странно, прі всьом разнообілії подвидов руських фб-ватніков, найбільше їх чомусь усіх бісить абсолютно лояльна і невинна фраза "Скоро вам всім піздєц!"... Мабуть, шось чувствують... - Аааа-а-а-а - скоро вам всім піздец!!!!... (Уходіт, подняв руки, які отображаються в тіні пещерного пламєні)... - Да, піздєц, - підтверджує далеке ехо....

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/803408689703822

По-просьбі московського іздатєльства готую книгу “О вкусной і здоровой піще періода мєждународних санкций”. Цель цієї книжки підготовить наших братьєв-славян к жизні в условіях заборони деяких імпортних продуктів… Сьогодні на ваш суд викладаю першу главу…

“Наша родіна – Россія -вєліка і обільна. Чого в ній тіки нема! – Ніхрена нема… Але це тільки на перший взгляд… На самом дєлє – величезні і вкусні багатства валяються у нас прямо під ногами…

От напрімєр, я десь читав, шо автор “Трьох мушкітьоров” Олександр Дюма варив ворону, коли їздив у Сібірь. Чим вам не борщ? Її, цю ворону, правда, ще треба поймать, що не так просто… Але вполнє возможно… Ворона й сорока, як ізвєсно, ведуться на всякі позолочені гаджети. Тому щоб приманить птіцу, необходімо десь на видному місці покласти, напрімєр, золоту коронку з зуба, а самому сісти в кущах з тяжолим камнєм і ждать…

Ще було б неплохо найти в лісу ворону, яка держить во рту кусочок сиру. Після цього треба ворону довго хвалить і говорить, що у неї величезний рейтинг і успєх. Дурна і самозакохана птаха неодмінно каркне і сир полетить додолу прямо в вашу пасть… Тіки слідіть, шоб рядом не було лисиці… Бо вона всігда там сидить де й ворона з куском пармезану, то може вас опередить, забрать сир і ссібаться в зарослі…

Лико березове. Це тільки кажеться, що воно тверде й нес’єдобне. Коли дуже хочеться жрать, то воно як печення в шоколадній глазурі. Щоб придать лику трохи характерної кіслінки, треба розтовкти в ступі це саме лико, половину старого лаптя і кусок балалайки…

Чай в прикуску з сосновими шишками. Тут, скажу вам, по лічному опиту, главне що був чай, або хотя-би кип’яток. І тоді вже всьо-равно, що в тебе в “прикусці”, хоч даже кусок засахареного калу від престарілої білки, або шербет із тирси…

Ікра. Ну от, всі кажуть, “кетова ікра”, даже не подозрєвая, яке це сильне і опасне заблуждєніє… Філологи установили, що ізначально це блюдо називалося “Котова ікра” і було дуже уславлене в древній Русі, але потом чогось затірялося во тьмє-вєков.

Наші домашні коти, оказується, абсолютно способні проізводить ікру в промишлєнних колічествах. Щоб добуть котової ікри, треба приманить кота характерним і заманчивим звуком “Киць-киць”. Потом погладить, щоб розслабився і потіряв бдітєльность. А потім – рєзко і рєшитєльно придавить кота в районі живота. Возможно, даже ногою. Десь на туловищі кота должно буть секретне отвєрстіє, з якого (при таких маніпуляціях) ікра полізе так, шо не остановиш… Скоро в магазінах появляться карти і атласи з указанієм сроков і маршрутов нересту котів… Обично це – март…

Мокриці. В погрібах живуть такі штуки, на сороконожку похожі. Мокриця називаються… На перший взгляд, виглядять вони отвратітєльно і неапетітно. А ви їх їли? Отож і нема чого возводіть напрасліну. Я абсолютно убіждьон, що на вкус вони не хуже креветок з елєментами краба… А якщо зверху ще положить котової ікри. Ммммм-м-м… Вкуснотіща…

Жаби… Жаба тоже вполнє підуть в піщу. Французи он їдять жаб з давніх давен. Правда, вони їдять тільки лапи. Ну я б не рекомендував употреблять лапи в щоденну піщу. Все-таки – делікатес… Так що лапи хай лежать на холодець, який можна зробить, допустім на різдво чи на новий год… А жаб’ячу тушу треба роздєлать і випотрошить і начинить киш-мишом. Киш-миш можна получить, якщо в м’ясорубці перекрутить половину кота і три-чотири миші… Тіки беріть того кота, з якого вже вся ікра вийшла, він всьо-равно вже не нужен… Тушу жаби з киш-мишом можна запекти в пєпєльниці до апетітної корочки…

Гусінь. Гусінь тоже, скажем прямо, не красавіца, але якщо з душею її приготовить, правильно приправить і соотвєтствующим образом подать… То, скажу я вам, це не хуже копчоного угря…

Черв’яки обичні дощові… Черв’яків збирать не сложно, особенно після дощу… Єдина проблєма в тому, що їх треба довольно багато. Ну, якщо вже удалось набрать качественного червя, то закип’ятіть каструлю і зваріть черв’яків до состоянія “альданте”, щоб збереглися така єлі замітна “хрустинка”… Таким образом приготовлені черв’яки дадуть фору любим уславленим італьянським спагетям.

Хрущі. Хрущі це сезонний продукт. Збирать їх треба в маю-місяці… Твердий панцирь з хруща краще одірвать і зробить з нього якеь украшеніє, возможно – сережки чи брелок для тупора… А м’якоть хруща одварить з якимсь бадиллям. По вкусовим ощущєніям похоже на куропатку…

Жук-олень… Тут, так сказать, сама назва говорить сама за себе. Жук-олень нічим не хуже обичного оленя, просто – жук. З жука-оленя получається отлічноє жаркоє. Рога жука-оленя можна іспользувать як зубочистку, а з його копит можна отварить отлічнєйший хаш, щоб був на случай тяжолого похмєлья.

Капустянка. Капустянку люди бояться употреблять із-за її непрезентабельного вида і отвратітєльного характєра. Але всім ізвєсно, що по-російськи капустянка зветься – медведка. Понятне тіло потому, що нагадує м’ясо медведя… Охотиться на неї треба так само як і на Міхала Потапича – з рогатиною… Зімою капустянка йде в спячку, то остається тільки обнаружить її берлогу. Сонна капустянка не представляє ніякої опасності, лішена способності к сопротівлєнію, так шо з нею ще можна й розвлєчся перед тим як сожрать… Але не дай боже, вам натрапити на капустянку-шатуна… Тікайте, й не думайте. Нажене – капєц!

В общим, рібята, як казав Іван Владіміровіч Мічурін, - ми не можемо ждать милостєй от природи, але можем спиздить… Так що, дєрзайтє і воздасцца…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/802757043102320

Указ Президента Российской Федерации “О полезности употребления говна в пищу и его благотворном и оздоравливающем патриотическом влиянии на организм православного россиянина”… Норильск, Кремль… 1 декабря 2014 года…

Дополнительно: “Уложение о проклятии картофеля, как продукта чуждого, вредного и басурманского” Патриарха Сибирского, Уренгойского и прочая Кирилл-Хана Второва….

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/801679243210100

(Психоделічеські опити)… або тріллер про сіпаратізм ног…

Чомусь майже під кожним постом на ФБ мене питають, шо я курю? Відімо для цього є якісь вєскі основанія… В общим, прийшла пора розставить крапки над “і”…

Курю я все. Давно і основатєльно… Я про тютюн, в даному случає. Почав курить я довольно рано, десь років в шість, або около тово. За весь свій стаж курільщика я кидав курить один раз – в шість з половиною год, по причині фінансової несостоятєльності… І не курив, пожалуй, аж років до семи… Потом ми навчилися збирать бички і більше подібних крізісов в кар’єрі не вознікало. Бички ми хранили у дворі у тьотки Нінки, в старій ржавій духовці. Один раз я знайшов половинний бичок із “Стюардеси” і став авторітєтом. Його ми скурили на якийсь значітєльний совєцький празник…

Ще я доволі догий час курив трубки. Їх у мене штук тридцять. Трубку курить тяжело і неудобно, хоч і гламурно. Із-за трубок у мене пропалена вся одежа, даже спортивні труси “Найк”. Із-за цього я люблю повєргать в шок фітнес-інструкторов. Особенно за кордоном. Коли вони питають, що це в мене за дирка в трусах, то я їм відповідаю: біг вчора “десятку”, але відімо перепив і впав в канаву, і прожог труси люлькою… Із-за цього мене уважають і роблять скидки…

Я даже в армії, коли ми кожного четверга бігли 6 км в протівогазах, якось умудрявся скурювать півпачки цигарок… За це мене уважали тоже. А більше – ні за шо…

Зараз я курю “Кемел”, ну то не важно…

Що ж стосується інших смєсєй, то їх я тоже пробував. Ну, я не фанат, так – прі случає… Кстаті, один нарколог розповідав, що за 20-ть років його кар’єри до нього ніхто ні разу не звернувся з залежністю від маріхуанни. Видно, адептам трави живеться хорошо і здорово. Це як ото в анекдоті: - Чесоткой давно страдаєтє? – Доктор, почему “страдаю”?, - Чешусь с удовольствием…

Тяжолої гадості я не пробував ні разу. Даже кокса, в чом признаюсь вам со стидом і покаянієм. А флора – це, в принципі, класна вешч іногда…

Колись мій кум поїхав в Амстердам і там когось ждав в кофе-шопі цілу годину. Він скурив два косяка, які, понятноє дєло, ніфіга не вставили. То він ззів ще кусок аналогічного торта. І знову – нічого! Він заказав ще подвійну порцію торта, на що його офіціантка вполнє обоснованно спросила: Мужчіна, а может хватіт? – Ну, кум не послухався, і доїв “десерт” до конца… Потом, розказує кум, - до мене внізапно вернулася ця сама офіціантка і з усієї сили всадили мені в голову тупор… Сижу, каже, я такий з цим топором в голові, - кровіща хлеще на пол літрами, позвонки порозходились, перед посітітєлями неудобно. То він забився під стіл і каже: тьотінька не бєйте меня пожалуста, я больше не буду, і збирає крихти з пола, і їсть… Потом, згодом, попустило…

А в мене був тоже страшний случай. Колись в одній з столиць прибалтійських республік (не скажу в якій саме, шоб не палить контору) ми также назлоупотреблялись “грін-грасом”. Я прийшов додому, в готель, і тоже нічого не вставило, як обично… Все було вполнє пристойно до того часу, пока я не сів на кровать… І в цей самий момент обидві ноги відокремились від тіла і пішли гулять по номеру. Найстрашніше заключалось в тому, шо ноги відокремились від тіла не синхронно, а по одній. К тому же, права нога одирвалася вище коліна, а ліва – нижче… Я латентний перфекціоніст і це сильно ранило мою тонку натуру…

Ей, ноги! – звертався я до них, - шо за хрєнь? Ану назад, в будку, нах, бо будете страшно наказані! - спробував я взять бика за рога, ну було вже пізно… Ноги пішли в ванну, і там – чистили зуби, одкривали шкафи, грюкали дверима і тупо хіхікали надо мною… Также вони кидали на пол чисті полотенця і провіряли як працює смив в унітазі…

Я пойняв, шо шантажом і грубостю ділу не зарадити і почав з ними осторожні переговори. Ноги, - кажу, окей я був не прав, але давайте просто спокойно поговоримо… Да, я поводився з вами жестоко, согласєн! Обидві з вас я ламав. Один раз- як неудачно упав з верби в школі, бо хотів понаравиться однокласниці Люді Андрущенко і зробить сальто, а другий раз – коли стрибав з мосту на берег просто із-за ідіотізма…

Але ж, бля, кажу, войдіть і ви в моє положеніє! Чи не я збирав для вас лічебні “грицики” для того, шоб купить вам, суки ви неблагодарні, в спеціальному магазіні дефіцитні руминські кросовки, які ви, козли, порвали вже через два тижні на діскотєці? І чи не для вас я в армії, супротів Устава, доставав дефіцитні носки, шоб ви не вигляділи як опущені лохи в портянках? Ви цього не помните?

-Помним-помним, - відповідали з душа ноги, і фиркали, миючись шампунню для голови…

- Ну добре, козляри, кажу! Сіпаратісти, хренові! Хрен з вами. Я то без ваш проживу (сказав я, згадуючи про безсметний подвиг Мєрєсьєва, одноного Кір’яна з фільма “Вєчний зов” і про свою фамілію), ну подивимось як вам буде без мене…

Мабуть, після цієї репліки ногам стало сцикотно і вони повернулися назад і присоєдінилися до мого туловища назад… Але, як подлі і мстітєльні істоти, присоєдінились неправильно, - ліва – на праву ногу, а права – на ліву, к тому же – нерівно, з якимсь зазором…

Ну, ладно, і так нормально, - подумав я, і ліг спати…

Вранці ногам було стидно і вони просили у мене прощенія (трава була качественна і долгодєйствующа)… Ладно, кажу, забилі, дома поговоримо…

Більше вони ні разу не тікали. Воспітаніє дає свої результати…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/799506470094044

“Комсомольская правда” йобнулась окончатєльно. Очевидно, отчаявшись знайти мілліони туристів на пляжах ЮБК, вони поїхали в Сімферополь і зробили фоторепортаж “Путішествія по крышам города»… Нафіга – непонятно. Бо у фоторепортажі показані, в основном, якісь обичні дома на фоні таких же обичних домів… “Таким бы увидел наш город сказочный персонаж Астрид Линдгред – Карлсон» – романтично резюмую газета…

Скажіть мені будь-ласка, нафіга Карлсону Сімферополь? З таким же успіхом можна було написать, що «таким бы наш город увидел» крановщик, обичний голуб, або птеродактиль… А Карлсон, побачивши цю картину, міг би хіба повторити свою цитату з мультфільма: “Знаешь, кто это такие? О, брат! Это жулики! Они замышляют зловещие преступления на крыше!»

А Астрід Ліндгред, оказавшись в Сімферополі, неодмінно б зняла з Карлсона вентилятор і відправила в Нацгвардію… Разом з банкою варення…

https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/797812746930083