Vitalii Chepynoga
3 год. ·
Тепер, кстаті, за георгієвскую лєнту можно схлопотать 15-ть суток...
Так шо, єслі у вас є який лічний враг, чи просто неприятна протівна лічность, то сміло в’яжіть йому на ворота або на забор ту саму лєнту і швидше звоніть участковому. Пока не побачив та не одвязав

Vitalii Chepynoga
30 хв. ·
Бачу, почали жалуваться вже тут, що "одноклассніки" заборонили. Мовляв, - ущемлєніє демократії...
Ніфіга! Ущемлєніє демократії це заборона Pornhub.com...
А заборона "однокласніків" - це боротьба з порнографією...
:-)

... але тут не втрималася!


Vitalii Chepynoga
Вчора о 5:14 ·
Всім, хто кидав петарди - теплого пива у новім році, добротного сушняку, пропалених сігарєтами футболок, і забувать телефон зарядить... Плюс ще сьогодні мізинцем об двері удариться... З розгону :-)
Добрий ранок!

Північніше калліпідів, по обох берегах ріки “Борисфен”, у степах живуть скіфи-орачі. Називаються вони так не від слова “орати”, як можна було б спершу подумати, а від слова “орать” (“крічать”, - як колись казатимуть у дикій Кацапії, якої наразі ще не існує)…

Про що ж кричать ті скіфи-орачі? – Зазвичай вони кричать про зраду, тому їх ще іноді називають “всезрадники”. Геть у всьому скіф-всезрадник бачить зраду. І в чорному, і в білому, у хорошому й поганому, у бідах і в успіхах, у своїх ворогах і друзях, в родичах, у сусідах і навіть в самому собі… Зрада – це улюблена розвага скіфів-всезрадників та запорука їхнього існування. Якщо зради довго немає, то такий скіф сильно нудьгує, а потім хворіє і може навіть померти…

Обабіч шляхів ці скіфи понабудовували багато спостережницьких веж, щоб не прогавити зраду. Часто до цих веж підходять рядові скіфи-всезрадники та питають у вартових: “А чи не видно там якої зради?”… То вартовий їм зазвичай відповідає: “Ще немає, але скоро неодмінно буде, трохи почекайте”… І вони сидять, чекають…

Як буває світить сонце влітку, то скіф-всезрадник скаже: оце випалить нам це сонце увесь врожай, будемо голодувати взимку… А якщо раптом піде рясний дощ, то цей же скіф і проголосить, що тепер точно все збіжжя погниє к їдрованій матері… І зазвичай так воно і трапляється…

Ізобрьов новий вид троллінга... Знаходиш ватний профіль, такий же аналогічний пост і пишеш в коментах щось тіпа: "Рассія - вєлікая наша держава!" або ше якусь пафосну, тупу ахінєю, вони на таке с радостю клюють... Ждеш поки його налайкають ватніки... Потім нажимаєш кнопку "редагувати", все витираєш, і замість цього пишеш: "які ж ви усі дурнуваті й кончені придурки"...

Прокурор сидів в броньованій квартірі, на броньованій вулиці, в броньованому кріслі, вкритий броньованим плєдом… Пив броньований чай з броньованого чайника і дивився броньований серіал з броньованого тепловізора…

Було скучно. Арестовувать в цій країні було абсолютно нікого… То родичі, то друзі, то нельзя, то повтікали…

Внізапно прокурору прийшла в голову геніальна мисль…Він встав, підійшов до столу і набрав на броньованому телефоні броньовану кнопку номер Один!

- Я от шо подумав, пане президенте, а може Кравчука? Дєло “Бласко”, общественний резонанс, так-сказать, і возмєздіє, і чувство справедливості!
- Ні, - лаконічно сказали з того конця проводу
- А чіво?
- Кравчук – президент! Не можна трогать президентів, ні дєйствующих, ні прошлих ні даже будущих… Президент - це навсігда!
- А - согласився прокурор
- То може Плюща?
- Плющ помер давно, - сказала трубка
- Ну то й шо?, - спитав прокурор
- Лягай спать іди – відповіла трубка номер Один.

- От я дебіл, - подумав прокурор… Підійшов до столу, взяв з нього канхвету “Корівка”, вмокнув в кетчуп і пожував без апетіта…

По полу прокурорової квартіри устало ходила сонна муха.

– Шо? Не здохла ше? – спитав прокурор?
– Нє, - відповіла муха…
– Скоро здохнеш, - запевнив прокурор…
– Я знаю, - відповіла муха…

В броньоване вікно глухо і часто лупили снайперські кулі, а потім падали на землю, їх там збирали голодні і худі ворони…
- Лучше чєм нічєво, - казали ворони одна одній, самообманиваясь...

- Осінь, догадався прокурор…

Спорити з "ватою" про щось по-суті - абсолютно бессмислєнно. Потрібна - ассиметрична дискусія без діалогів. Я на якийсь форум їхній зайшов і написав, що "безмерно уважаю Владимвладимыча, хотя мне конешно, жаль, что у него был в молодости гомосексуальный опыт, о чем он признался в интервью лондонскому таблоиду "Blue Dreams", опровергая политику гонения на представителей ЛГБТ в России"...

І пішов собі звідти, не чекаючи реакції... А сьогодні вернувся, а там і досі ожесточоннєйша дискусія з цього приводу... Большинство, конєшно, не вірять... Але зерно сомнєнія вже кинуто в почву, так сказать... Капля камінь точить...:)
(с)