Зустрів новий, 2022-й, рік дегустацією мідій. Міг їх скуштувати ще у старому році, але враховуючи те, яким видався 2021-й рік, вирішив залишити дегустацію на новий рік. Тим паче, 31 грудня чогось боліла голова.

Захотілося побалувати незвичною їжею, зокрема, морепродуктами. В супермаркеті були акції на мідії. На мою думку, вони цілком підпадають під категорію екзотики.

Отже, пресерви мідії. Вони розібрані, без мушель. Засолені. Виглядають дивно і незвично. Я б сказав, навіть дещо гидко. Однак мозок їх сприймає як їжу. А ось мама відмовилась їх пробувати.

На смак як засолений маринований оселедець зі спеціями. За консистенцією теж схожі на оселедець, якщо не враховувати середину. Дуже пересолені — в 100 г. аж 25 г. солі. Однак їсти можна. Але бажано не дуже роздивлятись і прожовувати швидко.

З екзотичних морепродуктів куштував кальмарів і креветок. Тепер хочу ще спробувати криль (не кролів, а криль).

Закінчується ще один рік, тож можна підбивати підсумки. 2021-й був хріновим роком. Чимось схожий на 2015-й.

Похизуватись нічим, оскільки нікуди не їздив. Антирекорд по вилазкам. Антирекорд по кількості фотозвітів у блогах. Понурість і нудьга — найкраща характеристика. Нових знайомств не додалося, а навіть навпаки, їх кількість зменшилась, оскільки подружка пішла з життя.

Також були проблеми зі здоров'ям. І зір погіршився.

Закриття фотохостингу io.ua спричинило багато турбот.

З позитиву можу відзначити дослідження нерозвіданих куточків свого міста і околиць, вдосконалення відеомонтажу і відвідування крутих концертів (вперше побував на виступах гуртів "Антитіла", "Скрябін" з Юркеш). Ну і новий смартфон.

Ще було багато флешбеків і спогадів докарантинного життя.

На 2022-й рік жодних сподівань. Хоча хочеться, щоб він був хоча б менш сумним і нудним, ніж 2021-й. Гадаю, що епідемія ковідла нікуди не дінеться. Хіба що, можливо, вона буде не настільки потужною, як у році, що минає.

Картинка для привертання уваги — міська ялинка (на зумі смартфоном краще не фотографувати, бо якість погана).

P.S.: на Дрімі і в ЖЖ вирішив не писати підсумки.

У грудні в Боярці з'явився паркан на пустирі перед колишнім заводом "Іскра". Дивно, що про це ще не написали у Боярському земляцтві, але мова не про те.

Річ у тім, що проти забудови були місцеві мешканці. АТОвці навіть ставили намет, який простоя рік. Тоді паркан розібрали. Але потім протистояння затихло. Зараз знову встановили паркан.

Передбачаю, що на пустирі неспішно побудують декілька житлових будинків потворної архітектури, з хаотично розміщеними кондиціонерами на фасаді, з припаркованими автомобілями на вулиці.

Цікаво, як швидко знайдуться інвестори на житло з водою по 62 гривні за куб та електрикою, яку часто вимикають?

А я буду слідкувати за ходом будівництва.

Шкода лише, що встановлення паркану не відзняв на відео.

Зігокактус зацвів передчасно. Зазвичай, він квітує з січня, але цього разу квітки з'явились ще на початку грудня, якщо не раніше. Причому, квітнуть рясно.

У нашому місті вчора відбулася презентація шкільних автобусів. Таку подію пропустити не міг.

"На краю села хатина, а до неї так далеко..."

Сьогодні нарешті дійшов до закинутої хати лісника. Планував туди сходити ще з минулого року, а вийшло лише зараз. Шлях видався довшим, ніж передбачав. А от заброшка, цілком очікувано, виявилась понурими руїнами. На супутникових знімках видно залишки даху, але по факту — даху нема. Всередину не заходив, бо погода почала псуватись. І ноги стомились.

Як самостійний об'єкт не годиться, оскільки занадто маленький. Але якщо долучити до огляду інших забросів, то підійде.

До речі, навколо мого міста ліквідували аж 2 будинки лісників. До другої хатки йти далі і вона вже розвалена. А ця стоїть.

Можливо, варто повернутись і відзняти відео?

Пішов у зимовій "гумі" (взутті). Ноги гудуть. Давно так не стомлювався.