Липнева спека. В тіні від бузку«Вогняний саламандра» міцно спить: Робив,мабуть, роботу нелегку І сон звалив отут його за мить. Не відчуває: спеки і машин, Що хлюпають водою по дорозі; А ні того, що тут він не – один: Я сон чатую, стоячи на розі. Душа – вогонь сягнула дивокраю І ледь тремтять приманливі уста…. Що бачить він у сні? Ніколи не узнаю: Ця істина – одвічна і проста Вдихаю запах його шкіри і землі...

Читати далі...