Липнева спека. В тіні від бузку

«Вогняний саламандра» міцно спить:

Робив,мабуть,  роботу нелегку

І сон звалив  отут його за мить.

Не відчуває: спеки і машин,

Що хлюпають водою по дорозі;

  А ні того, що тут він  не – один:

  Я сон  чатую, стоячи на розі.

Душа – вогонь сягнула дивокраю

І ледь тремтять приманливі уста….

Що бачить він у сні? Ніколи  не узнаю:

Ця істина – одвічна і проста

Вдихаю запах його шкіри і землі.....

Милуюсь ним, скануючи  деталі...

Боюся:  раптом зникне він в імлі

І що мені тоді робити далі?Lzarichna