хочу сюди!
 

Natalia

43 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «чайка»

Чайка(день перший) біглий спогад

Невеликі враження…просто нотатки  з ммс

 

Фестиваль Чайка….

 

  всі співпадіння випадкові

 

ДЕНЬ ПЕРШИЙ

 

Враження 1

 

Дуже не продумані пропускні пункти, незручно  і довго. Давка була така, що мало хто сподівався вибратися живим…прилипнувши всім раз прекрасним макіяжем до упрівшої с пиши якогось здоровенного дядька., почала стримувати нудоту… боротьба була жорстокою.. але все та стрималася.

 

Враження 2

 

Ось дивишся зі сторони і здаєшся питанням.. чи все прилаштовано навмисне?…ВІП зона на фестивалі Чайка так і манила прохолодою тіні, але сурова сек.’юрііті пропускала на її територію лише щасливих власників синеньких наліпок на кисті руки,… „червоненькі” ж раділи  рідким тіням на трибунах збоку сцени, а смертні „зелені” зовсім не мріяти про прокладу…навколо їх зони не було ані деревця.

 

Враження 3

 

Коли звучать фанфари і б’є барабанний дріб. .коли сотні сердець покачуються в передчутті екстазу,  коли прокляття і молитва в водночас скандується раз за разом все гучніше і гучніше…проносячись рокотом прибою…і гуркотом кам’яної лавини

аматорі

Аматорі

АМАТОРІ

Аматорі неспішно розпивають коняк за кулісами, позбавляючи колою, перед східцями на сцену, не помічаючи фанатів, які кличуть кожного на ім’я з проханням подарувати безцінний розчерк на клаптику паперу

„потім, потім хлопці”

а коли те потім?  Знають що не звернуть уваги алчні зірки і через тиждень Так близько на витягнуту руку і не дотягнутися…похмурі знизують плечима ображені фани,  і прямують під сцену, під палюче сонце, нехай у них немає автографу, проте почують улюблені пісні і знову стане добре. ( автор спокійно спостерігала за там що відбувалося)

 


Враження 4

 

А тим часом решта, байдужих до творчості гурту Аматорі, молодих людей продовжувала в’ялими поглядами слідкувати за тінню що повзла повільно збільшувалася на землі, неначе тікаючи від сонця на заході. І роздався крик

„дивіться Горшок із ”Король и Шут”

а і справді.. співак спокійно підійшов привітавшись, почав спокійно позувати для камер мобільних телефонів, і роздавати автографи, жартував і найголовніше поважав своїх фанів. радості було ще більше ніж здивування.  (автор теж пригала від радості)

 

  

 


 

 

Враження 5

 

 Вода напевне коштує дорожче за золото….пів літра солодкої росинки 7 гривень

 

Враження 6

 

Настрій ні в кого не зіпсувався …все супер!!!(а хтоб сумнівався)

 

 

 

Враження 7

 

Маршрутки все-таки резинові.))) ( я там було)

 

далі буде


22%, 5 голосів

22%, 5 голосів

57%, 13 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

ProRock 2009 Open Air Festival 18-19 Июля




Место: Киев. Аэродром "Чайка", 18го и 19го июля 2009


Состав:

18 июля 00:00-02:00 ARCH ENEMY (melodic death metal, Sweden) 22:00-00:00 SODOM (thrash metal, Germany) 20:30-22:00 VADER (death metal, Poland) 19:00-20:30 LAKE OF TEARS (gothic/doom metal, Sweden) 17:40-19:00 HEAVEN SHALL BURN( melodic deathcore, Germany) 16:20-17:40 DEADLOCK (metalcore, Germany) 15:20-16:20 HELL:ON (thrashcore, Запорожье, Украина) 14:40-15:20 FRAGILE ART (modern death metal, Москва/Киев) 14:00-14:40 KHORS (pagan black metal, Харьков , Украина) 13:25-14:00 HIERONYMUS BOSCH (progressive/technical death, Москва, Россия) 12:50-13:25 EMPTY PLAYGROUND (industrial death metal, Poland) 12:15-12:50 MIND:|:SHREDDER (ebm/aggro industrial) (Одесса , Украина)

19 го июля

00:00-02:00 DORO (heavy metal, Germany) 22:00-00:00 CARCASS(grindcore/melodic death, UK) 20:30-22:00 STRATOVARIUS(power metal, Finland) 19:00-20:30 GRAVE DIGGER(heavy/power/speed metal, Germany) 17:40-19:00 ROTTING CHRIST(melodic black/dark metal, Greece) 16:20-17:40 FINNTROLL (folk metal, Finland) 15:20-16:20 DARZAMAT (sympho black, Poland) 14:40-15:20 WHITE (rock, Киев, Украина) 14:00-14:40 МОРіЯ (psy-core, Киев, Украина) 13:25-14:00 NATURAL SPIRIT (pagan/folk metal, Киев, Украина) 12:50-13:25 Система Корр (Progressive metal, Коростень, Украина) 12:15-12:50 GRIMFAITH (gothic/doom metal) (Киев, Украина)<!--/post_body-->

5%, 1 голос

5%, 1 голос

11%, 2 голоси

74%, 14 голосів

5%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Global East Rock Festival(Kyiv 2009 Open Air)


Концертное агенство GLOBAL PROMOTION
официально анонсирует GLOBAL EAST FESTIVAL Open Air
http://www.myspace.com/globaleastfest
http://www.myspace.com/globalpromotion

Дата 1-2 августа 2009 года
Место: спорткомплекс ЧАЙКА, стадион.

Участники:

1 августа

Сцена 1
12:30-13:15 саппорт
15:15-16:35 DEATHSTARS (It)
18:35-19:55 KINGDOM COME (Ger)
22:00-23:30 MY DYING BRIDE (UK)

Сцена 2
13:30-15:00 DIARY OF DREAMS (Ger)
16:50-18:20 CREMATORY (Ger)
20:10-21:40 KREATOR (Ger)

2 августа

Сцена 2
12:30-13:15 саппорт
14:45-16:15 SONIC SYNDICATE (Swe)
18:00-19:20 EPICA (Hol)
20:00-21:30 TARJA TURUNEN (Fin)

Сцена 1

13:30-14:30 MY FAVORITE SCAR (Hol)
16:30-17:45 ENSIFERUM (Fin)
22:00-23:30 MOTORHEAD (UK)

Во всех театральных кассах города Киева билеты начнут продаваться с 24 апреля.
В других городах Украины, в России, Беларуси, Польше с 1-го мая.

Цена билета на 2 дня: до 31 мая - 600 грн
c 1-го июня до 30 июня - 700 грн
с 1-июля до дня фестиваля - 750 грн
Цена билета только на 1-е августа - 400 грн (продажа с 1 по 30 июня)


Стоимость билета без разделений на зоны.
Билеты,
которые будут забронированы предварительно, и не выкуплены до момента
вступления в силу новой цены, будут аннулированы или проданы по новой
цене. (Смотрите цену и даты).


Проанализировавши ваши замечания и просьбы, организаторы решили сделать ОТДЕЛЬНЫЕ билеты ТОЛЬКО на первый день фестиваля.
Другими словами, если человеку не интересен второй день, то он может купить билет только на первый день за 400 грн.
Отдельно на второй день билеты продаваться НЕ БУДУТ.
Итак:
Цена билета на 1 августа - 400 грн.
Цена билета на весь фестиваль - 600,700,750 грн. (В зависимости от даты выкупа билета)

Билеты на первый день феста будут продаваться только с 1-го июня по 30-е июня!!!! 

17%, 3 голоси

28%, 5 голосів

50%, 9 голосів

6%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Ой, біда, біда мні, чайці-небозі... - Ніна Матвієнко

Ой, біда, біда мні, чайці-небозі...

Пісня ХVІІ століття
Виконує Ніна Матвієнко в супроводі
ансамблю давньої музики Костянтина Чечені



"Ой, біда, біда мні, чайці-небозі,
що вивела діти при самій дорозі,
Єще в зелененьком житі.
Где ж мині діти подіти?"

[ Читати далі ]

Фотопрогулка. И снова чайки

Это было 19 декабря - День Святого Николая.
В этот день я всегда дарил родственникам и друзьям вкусняшки, так как я Николаевич....
В 2022 - это были чайки.


[ Читать дальше ]

Як нездоланне подолати?

Подробиці до світлин http://photo.i.ua/user/389552/19592/
Щоб з'ясувати, до чого здатні наші хлопці, слід створити їм якомога більше перепон. І світ здивують, і самі не відразу збагнуть, як спромоглися таке встругнути.

Чайка "Спас", що по всіх ріках, морях та океанах ходить

Біля причальної стінки Балаклавської бухти козацька чайка "Спас" не губилася навіть поряд з ошатними яхтами. Щоправда, корабель довжиною 21 метр, шириною 3 метри, висотою надводного борту шось близько метра виглядав куди скромніше за красунь "Алсу" і "Руслана" (належать тим самим Алсу і Руслані). Що й казати про власність компаній "Лукойл" і "ТНК", припнуту десятками тросів в марині елітного яхт-клубу (там такими мільонами американських карбованців хизуються!).

 Все одно, що порівнювати випещену виставкову конячку з витривалим піджарим скакуном-степовиком. Щось хиже і свавільне вбачалося у стрімкому, притиснутому до бірюзової гладі корпусі. До того ж і шість гармат — не іграшкові.
Хлопці поралися біля чайки неквапливі, спокійні, грунтовні. Порозумілися відразу. Мореходи з сухопутного Львова розповідали про пригоди небагатослівно, але смачно.

Почалося все з "Пресвятої Покрови".
Це - козацька чайка, яку збудували у Львові в 1990 - 1992 роках козаки з Товариства "Кіш" на чолі з Василем Качмарем, і пішли в море. Мандри тривали довго, цікаво, завжди надзвичайно.
Через дев’ять років весною 2001-го дійшли до Барселони, але до того обійшли Францію, були в Англії, Голандії, відвідали безліч фестивалів, відкривали міжнародні регати.
Останні два роки мандрів, перед поверненням в Україну, козацька залога прожила комуною на кораблі, весь час у переходах від Шербурга в Нормандії, через свято старовинних кораблів "Брест-2000" у Бретані, вниз по Біскайській затоці до Бордо, а там каналами — у Середземне море. Підробляли косметичними ремонтами вітрильників та будинків у Шербурзі, Сан-Тропе та на Менорці.      
По дорозі в Україну придумали перейти Атлантичний океан до Нью-Йорка. Спершу думали це зробити на "Пресвятій Покрові", але в Товариства "Кіш" були власні плани на свій корабель. Тому разом із Мироном Гуменецьким, що останні чотири походи був капітаном чайки, вже тепер "старої", задумали будувати нову чайку.
Перед початком реального будівництва з півроку розповідали усім друзям і знайомим про проект. Першим знайшовся львівський художник і викладач Богдан Салій. В розмові за кавою порахували, скільки грошей потрібно на зрушення справи з місця. Виявилось - 3500 доларів. Богдан сказав, що ідея хороша, наступного дня приніс гроші і вклав їх у корабель.
Знайшли місце поблизу Львова в селі Раковець. Будувалося по-різному. Швидко і радісно, коли зустрічали розуміння і допомогу. А часом робота не йшла, грошей не було, і чиновникам, чомусь, було плювать, що в сухопутному Львові будується вже другий корабель, котрий вперше збирається здійснити Трансатлантичний перехід.
У грудні 2003-го привезли першу п’ятнадцятиметрову товстенну модрину на киль. Дозволили її спиляти в заповіднику. Коли падало це височенне чудо, стався невеликий землетрус. Нарахували 180 кілець. Колоду дотягли до ангару великим трактором, і важила вона приблизно сім тон. Майже, як готова чайка. Недовго по тому з’явилась і назва корабля - "Спас". "Львівліс" подарував щоглові сосни з Радехова, потім - модрину зі Старого Самбора. Мідні заклепки зробили у Бродах. Гармати відливали на Кераміко-скульптурній фабриці у Львові. Оковка на щоглу та залізні вертлюхи під гармати — городоцька фірма "Писанка"…

Людей, причетних до будівництва корабля, було багато. І на запитання: скільке все це коштувало, хлопці знизують плечима догори. Підрахувати важко, але не нажилися. Кожну копійчину — у діло. А наразі дерев’яний корпус чайки готовий, чотирнадцятиметрова щогла встановлена, вітрила пошиті, весла справні.
У червні 2006-го дісталися суходолом до Севастополя. Поспішали до Дня військово-морських сил України. Збиралися салютувати з усіх шести гармат президентові. Але довелося споглядати урочистя з пірса. Потрібний кран був лише у росіян з ЧФ. А допомоги з боку командування українським флотом треба було дочекатися. Тим не менш чайка "Спас" після освячення капеланом ВМС України таки стала на воду. Президента не діждалися. Подалися до Миколаєва, щоб встановити двигун і навігаційне оладнання. Потім — до Балаклави. Випробували чайку на морському просторі. Раділи щиро: слухняна, досить швидка, шторм у чотири бали витримала гідно.
У штольні підземного музейного комплексу "Балаклава" перечекав "Спас" зиму. А там, дасть Бог, його вітрило площиною 85 квадратів побачать в Атлантиці, Нью-Йорку, Чикаго. Прощаючись з хлопцями, від душі побажав успіху. Можливо, такий приклад невпинного поступу до омріяної мети запорізьким звитяжцям за взірець стане.
Та от чиновництво наше непереборніше за будь-який шторм. В океан чайку не відпускали люто. Виявилося, що не можуть ніяк її до морського регістра занести - не яхта, не корабель, не катер...А на престиж держави, її славу їм так собі... начхати....

Коментар до публікації п. Чайки "Хата емігранта"

27.03.2011 http://blog.i.ua/community/662/671464/

Пане Чайка, Ви не врахували дещицю! Хто винний  у внутрішній еміграції інтелігенції ? Народ здійснив фізичний соціальний спротив. На його плечах трон посів "месія". "Воно"  зробило країну "модною", витягло з політичного небуття "пацанів", призначило "прокурором" донецького прихвосня, підписало "універсал", усунулося  від виконання не тільки своїх обіцянок, але й прямих своїх обов’язків Президента, розвело в державі кумівство.        От і я, у свої майже 70 років "заліз", як Ви кажете", до соціальної мережі для творення "віртуального" соціального спротиву. Хоча, може Ви підкажете, у який ще спосіб я сможу висловити свою думку щодо  подій у державі, висловити коментар щодо окремої політичної сили, змісту Ваших публікацій. Де ще, окрім соціальних мереж, я зможу прокоментувати подію своєю карикатурою, оприлюднити свою думку, знайти однодумців та приймати участь у формуванні суспільної думки. Яким ще чином я зможу висловити  будь-яку "бредовую"  ідею та перевірити її на життездатність. Особисто я вдамся до фізичного спротиву заради держави вдруге лише за появи на політичному небосхилі зірки на кшталт генерала Де-Голя; В.Гавела, М.Тетчер. Тобто людини, яка на моє переконання не продасть мене за шматок "кишки". На мою думку, соціальні мережі створюють підґрунтя для появи такого лідера, вони дозволяють миттєво формувати суспільну думку. І мені дуже шкода, що Ви поганої думки про соціальні мережі "внутрішніх емігрантів" з "хати скраю".

 

Чехов "Чайка" (отрывок)

(Нина - молодая девушка, мечтающая стать актрисой. Тригорин - известный, популярный писатель)

Нина: - Ваша жизнь прекрасна!  

Тригорин: - Что же в ней особенно хорошего? (Смотрит на часы.) Я должен сейчас идти и писать. Извините, мне некогда... (Смеется.) Вы, как говорится, наступили на мою самую любимую мозоль, и вот я начинаю волноваться и немного сердиться. Впрочем, давайте говорить. Будем говорить о моей прекрасной, светлой жизни... Ну-с, с чего начнем? (Подумав немного.) Бывают насильственные представления, когда человек день и ночь думает, например, все о луне, и у меня есть своя такая луна. День и ночь одолевает меня одна неотвязная мысль: я должен писать, я должен писать, я должен... Едва кончил повесть, как уже почему-то должен писать другую, потом третью, после третьей четвертую... Пишу непрерывно, как на перекладных, и иначе не могу. Что же тут прекрасного и светлого, я вас спрашиваю? О, что за дикая жизнь! Вот я с вами, я волнуюсь, а между тем каждое мгновение помню, что меня ждет неоконченная повесть. Вижу вот облако, похожее на рояль. Думаю: надо будет упомянуть где-нибудь в рассказе, что плыло облако, похожее на рояль. Пахнет гелиотропом. Скорее мотаю на ус: приторный запах, вдовий цвет, упомянуть при описании летнего вечера. Ловлю себя и вас на каждой фразе, на каждом слове и спешу скорее запереть все эти фразы и слова в свою литературную кладовую: авось пригодится! Когда кончаю работу, бегу в театр или удить рыбу; тут бы и отдохнуть, забыться, ан - нет, в голове уже ворочается тяжелое чугунное ядро - новый сюжет, и уже тянет к столу, и надо спешить опять писать и писать. И так всегда, всегда, и нет мне покоя от самого себя, и я чувствую, что съедаю собственную жизнь, что для меда, который я отдаю кому-то в пространство, я обираю пыль с лучших своих цветов, рву самые цветы и топчу их корни. Разве я не сумасшедний? Разве мои близкие и знакомые держат себя со мною, как со здоровым? "Что пописываете? Чем нас подарите?" Одно и то же, одно и то же, и мне кажется, что это внимание знакомых, похвалы, восхищение, - все это обман, меня обманывают, как больного, и я иногда боюсь, что вот-вот подкрадутся ко мне сзади, схватят и повезут, как Поприщина, в сумасшедший дом. А в те годы, в молодые, лучшие годы, когда я начинал, мое писательство было одним сплошным мучением. Маленький писатель, особенно когда ему не везет, кажется себе неуклюжим, неловким, лишним, нервы у него напряжены, издерганы; неудержимо бродит он около людей, причастных к литературе и к искусству, непризнанный, никем не замечаемый, боясь прямо и смело глядеть в глаза, точно страстный игрок, у которого нет денег. Я не видел своего читателя, но почему-то в моем воображении он представлялся мне недружелюбным, недоверчивым. Я боялся публики, она была страшна мне, и когда мне приходилось ставить свою новую пьесу, то мне казалось всякий раз, что брюнеты враждебно настроены, а блондины холодно равнодушны. О, как это ужасно! Какое это было мучение!  

Нина: - Позвольте, но разве вдохновение и самый процесс творчества не дают вам высоких, счастливых минут?  

Тригорин:  - Да. Когда пишу, приятно. И корректуру читать приятно. Но... едва вышло из печати, как я не выношу, и вижу уже, что оно не то, ошибка, что его не следовало бы писать вовсе, и мне досадно, на душе дрянно... (Смеясь.) А публика читает: "Да, мило, талантливо... Мило, но далеко до Толстого", или: "Прекрасная вещь, но "Отцы и дети" Тургенева лучше". И так до гробовой доски все будет только мило и талантливо, мило и талантливо - больше ничего, а как умру, знакомые, проходя мимо могилы, будут говорить; "Здесь лежит Тригорин. Хороший был писатель, но он писал хуже Тургенева".
Сторінки:
1
2
попередня
наступна