Лисенко з РНБОУ каже, що ОБСЄ паскуди, які здають ворогу інформацію про розташування важкої техніки ЗСУ. Президент запрошує ОБСЄ моніторити виконання мирного плану імені свого імені. Лисенко вважає, що такий моніторинг - зло і шпигунство.  Я, між іншим, з Лисенком майже погоджуюсь, про що неодноразово писав. Але ж Президент не погоджується (ну, і як наслідок, МЗС теж).

Порошенко наївно так вважав, або хотів нас переконати, що місії ОБСЄ допоможуть нам поновити контроль над кордоном. Не допоможуть. І громадяни Росії (ясно що не хормейстри за фахом) є і будуть в місіях ОБСЄ не тому, що це погана організація, а тому, що Україна не назвала АТО війною і Росія не є з правової точки зору учасником цього конфлікту. А Україна - є.  І це не зла примха ОБСЄ. Це результат піврічної роботи української дипломатїї і кількамісячних трудів президента Порошенка.  Так що, як говорять наші сусіди "нечего на зеркало пенять, коли рожа крива". 

Богдан ЯРЕМЕНКО

1. Президент України Петро Порошенко. Батьки народилися в Румунії. Петро Олексійович отримав середню освіту в Молдові. За совка, у 1989 році закінчив факультет міжнародних відносин Київського університету, куди приймали виключно за протекцією КДБ СРСР і для праці на КДБ СРСР в міжнародній сфері.
Син Порошенко - Алексій, одружений на росіянці, яка має рідню в Росії.

2. Міністр закордонних справ України - Павло Клімкін. Росіянин. Народився в Курську. Закінчив Московський фізико-технічний інститут (МФТІ) - вищий навчальний заклад, в якому, окрім інших, готувалися спеціалісти КДБ СРСР для наукового і технічного шпигунства. В 1991, по закінченню даного ВНЗ, відправлен в Україну працювати науковим співробітником Інституту електрозварювання ім. Патона. НАН України. Ким відправлен - питання риторичне. Має дружину - дочку російського генерала Юрія Михайленка, який приймав участь в окупації Криму Росією і отримав за це державну нагороду.

3. Постійний представник України в ООН - Володимир Єльченко. Батько Володимира Єльченка - Юрій Єльченко, Перший секретар комсомолу України, міністр культури совецької України, перший секретар Київського міському Комуністичної партії Радянського союзу, член ЦК КПРС. Володимир Єльченко закінчив той самий факультет міжнародних відносин КДУ, що і Петро Порошенко, який готував працівників КДБ СРСР для роботи в дипломатичних місіях і міжнародних організаціях. Єльченко, на посаді посла України в Росії, був одним з тих, хто готував зрадницькі "Харківські угоди" щодо перебування Чорноморського флоту Росії в Криму, які в подальшому сприяли окупації Криму Росією. Під час Майдану, вкрай негативно висловлювався і про сам Майдан і про його учасників.

4. Генеральний прокурор України - Юрій Луценко. Батько Юрія Луценка, - Віталій Луценко - колишній Перший секретар Рівненського обкому КПРС. Юрій Луценко у 1984 - 1986 рр., проходив строкову службу в полку урядового зв'язку КДБ СРСР. До перефарбування в націонал-демократа, перебував на посаді Голови Донецької обласної організації Соціалістичної партії України. Відзначився негативними і образливими висловлюваннями відносно ОУН - УПА.

5. Міністр оборони України - Степан Полторак. В 1983 році закінчив у Росії Орджонікідзівське вище військове училище МВС СРСР. Де служив одразу після отримання офіцерського звання невідомо -- засекречено.

6. Начальник генерального штабу ЗСУ - Віктор Муженко. Як і Полторак, закінчив вище військове училище теж у 1983 році і теж у Росії. А саме, Ленінградське вище загальновійськове училище. Колишній депутат Житомирської облради від антиукраїнської Партії регіонів.

7. Голова Служби безпеки України - Василь Грицак. На службу до органів безпеки прийшов у 1990 році. Тобто, ще у КДБ СРСР.
Треба було мати дуже і дуже велике бажання працювати в КДБ під кінець існування Радянського союзу, коли національний рух в Україні набув значного поширення і коли КДБ докладав багато зусиль для його дискредитації та знищення.

8. Голова вищої ради правосуддя.- Ігор Бенедисюк. В 1991 році закінчив військово-юридичний факультет Військового інституту Міністерства оборони СРСР. До 1994 року працював військовим суддею у військовому суді Росії, після чого раптом згадав про Україну. Треба розуміти, що за російською специфікою, військові судді дуже щільно пов'язані з ФСБ Росії. Ігор Бенедисюк, на 100 % має російське громадянство, інакше він не зміг би працювати на вказаній посаді.

І це лише вельми поверхневий погляд на біографічно, зовсім не випадкові речі далеко не всіх державно-посадових фігурантів проблеми, яку можна виразити черговим риторичним питанням :

Як можна розраховувати на перемогу України у війні з московитами (нащадками Золотої Орди) за умови кадебешно-комуняцької сутності всіх гілок української влади, ретельно розставлених "засланим козачком" у короні.
Власне, ліквідація цієї умови де ФСБ, як у себе вдома і є головним чинником перемоги українського народу.  Треба повторити те, що зробив Назарбаєв у Казахстані -- переловив багато ФСБешників і не стало, ні тероризму, ні смути.