хочу сюда!
 

Oly

33 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 33-43 лет

Заметки с меткой «доценко»

Іскрицькі (Скрицькі)

         Шановні Ворожбяни, зараз ми все частіше звертаємося до своїх витоків,хто ми звідки прийшли,хто стояв на чолі Ворожбянської сотні і які прізвища значилися в її складі,в яких битвах вона приймала участь,це все цікаво,але про це потім,а зараз поговоримо про сотників.
         Серед Ворожбянських сотників: Степана Куколя,Олексія Доценка,Данила Іванова найпомітнішими й найвищими за статусом були Іскрицькі,ось про них і піде мова в цій статті.
          В 1696 році,Степан Куколь,перебуваючи на посаді Ворожбянського сотника,так завяз в скандалах з росіянами (путивльцями)за землі, що дійшло до військових дій між ворожбянами й вирівцями(по теперішньому старовирківчанами). У Вирях(Старих Вирках)проживали як однодворці(це служилі люди,котрі за службу одержували невеликі наділи землі,котру обробляли силами однієї родини),так і кріпосні(горюни),котрі були підданими Путивльського Мовчанського монастиря.Так ось піддані монастиря, підбурювані ігуменом Гавриілом почали все частіше заходити за межу й косити сіно в володіннях ворожбянської сотні,ворожбянці цього терпіти не могли й також в їхніх володіннях почали косити сіно.Ігумен Гавриіл зібрав свою братію і наказав побити їх.Його піддані так і зробили.Сотник Степан Куколь,дізнавшись про це негайно підняв сотню й виїхав на місце і в результаті цієї сутички зявилися вбиті й поранені.Обидві сторони звертаються до царя і йде розбір цих подій «…в Путивле,в Приказной избе,те приводные люди роспрашиваны и монастырских побитих крестьян мертвые тела и битые раненые крестьяне ж осматриваемы.И про то их разоренье тое деревни Вирей помещики и их крестьяне допрашиваемы…»Конфлікт поглиблюється,путивльський воєвода Клокачов піднімає людей і йде на село Глушець,де проживали піддані Ворожбянської сотні і на котрих скаржилися царю путивляни,що вони записались козаками і відмовляються працювати на поміщиків і знову Степан Куколь втручається і захищає жителів села,дозволивши їм жити за козацькими(черкаськими) звичаями,але ж Глушець це вже територія Путивльська і тут знову на нього йде скарга царю.Конфлікт розростається і Сумський полковник Кондратьєв десь в 1698 році переводить Степана Куколя з Ворожбянської сотні на Крижську,подалі від путивлян. На його ж місце призначає сотником Григорія Скрицького(Іскрицького),котрий залишивши все своє майно в польській частині України перейшов на лівобережну Україну,де була замужем за Миргородським полковником Апостолом(майбутнім гетьманом)його рідна сестра Олена. І мабуть Олена посприяла тому,що він був прийнятий на службу в Сумський полк і призначений на посаду сотника в найконфліктнішу, Ворожбянську сотню.Через деякий час він одержує належну йому за рангом землю,де він засновує село Скрисковщину (Іскрисковщину).Його батько,Василь Михайлович, був доволі відомою особою полковником Димерським.Він був одружений два рази,перша жінка Катерина Вольська,а друга дочка Павла Герцика.Мав трьох дітей:Олену,Григорія й Адама.В 1689 році він направляється королем Польші в Україну для формування козацького полку і нагляду за іншими полковниками,але він так як і інші полковники Макуха і Апостол-Щуровський, під приводом збору борошна почав розоряти володіння як шляхтичів так і інших жителів Київщини.При гетьмані Мазепі він був резидентом короля,потім ротмістром у Яна Собеського.Помер в 1696 році,а в 1698 був перепохований у Львові.Так ось його син Григорій почав проживати в Ворожбі, разом з дружиною Уляною Іванівною(по інших даних Дмитрівна).Тут народилися їхні діти:Василь,Іван і Петро.В 1708 році Ворожбянська сотня у складі Сумського козачого полку направляється на придушення повстання донських козаків під проводом Кіндрата Булавіна.Недалеко від Валуйок,біля річки Уразова,перед світанком,насунули булавінці,відбувся бій,в результаті якого близько половини полку,в тому числі й полковник Кондратьев, загинуло, а ворожбянський сотник Іскрицький будучи вже пораненим «и что он с ними много, противясь, бился,взяв его в круг,розстреляли».Так загинув Григорій Васильович Іскрицький.Його дружина ,Уляна Іванівна, залишившись вдовою з трьома малолітніми дітьми на руках,невідомо на яких умовах продає Іскрисківщину Степану Куколю,а сама з дітьми так і проживає в Ворожбі.Підрісши,діти одержують добру освіту(мабуть допомагала їхня тітка Олена,котра на цей час була гетьманшею і часто навідувалася до Ворожби) і стають підпрапорними Сумського полку,а найменший Петро,1704 року народження,закінчивши Київську Академію в 1721 році стає канцеляристом Суражського повіту,а потім одружується з дочкою Стародубського полкового писаря Григорія Скорупи,Оленою. Про цю вітку їхнього роду добре описано в книзі Модзалевського,а ми продовжимо по Ворожбі.Так ось в Ворожбі залишилися Василь і Іван Григоровичи.На 1732 рік Василь вже сотник Ворожбянський,а Іван так і залишається підпрапорним.В 1737-1739 році Сумський полк приймає участь в Кримських походах і там в бою під злополучною Чорною Долиною гине підпрапорний Іван Григорович Скрицький.В Ворожбі залишилася вдовою його дружина Анастасія Леонтіївна з трьома синами:Іваном,Захаром і Ананієм.В цей час Василя Григоровича призначають полковим хорунжим,але він як і його родина продовжують проживати в Ворожбі і є прихожанами Покровської церкви.Його місце на сотничій посаді зайняв Іванов Данило Прокопович.В 1747 році формується загін під командою Сумського полковника Д.Г.Кондратьєва для участі в поході на підтримку Марії-Терезії(за австрійську спадщину) і від Сумського полку попадає сюди і хорунжий Василь Григорович.Там він і загинув,а в Ворожбі залишилася його дружина Феодосія Іванівна і діти Василь і Катерина.По досягненні 14 років Василь стає під прапорним,а потім підпоручиком Сумського гусарського полку.В Ворожбі проживає його дружина Майя Андріївна і діти:Сава (1764 р.н),Мотрона(1769) і Єлізавета(1771).
На 1797 рік по Ворожбі вже числиться як неслужачий дворянин Іскрицький Захар Іванович, його дружина Ганна Іванівна і їхні діти Никифор і Йосип. Ананій Іванович з дружиною Марією Федорівною і дітьми: Параскою, Феодосією, Поліною,Агафією, Олександрою та Андрієм(1799р.н.)проживають в одному дворі з Захаром.Ось цей Андрій Ананійович служить службу і в 1824 році звільняється в запас і стає засідателем Сумського земського суду(1832р).Його дружина Валентина Іванівна Сваковська,дочка губернського секретаря і вони вже проживають в хуторі Іскрицькому Ворожбянської волості,де народжуються їхні діти: Микола(1835), Платон(1836)  і Митрофан(1841).
                 Сава Васильович служить канцеляристом,його дружина Єфросинья Данилівна і вони проживають в Ворожбі разом з дітьми Олексієм,Семеном і меншим Олексієм,а також Вірою й Олександрою.На 1864 рік по Сумському повітовому поліцейському управлінню числиться «непременным заседателем» Іскрицький Іван Олексійович,це онук Сави Васильовича.Зараз мабуть немає вже носіїв цього славного шляхетського прізвища по Ворожбі,але ще на другу половину 20-го століття воно було тут присутнє.



Галушка В.О.                                                                                                             29.01.2014р