Злодій тишком-нишком завжди крадеться
не відомо ще чим він там розживеться.
Чи горем, чи бідою, чи жахливою калікою
вікувать йому прийдеться.
Дарма в його долі кража не минеться,
розплатитись мусить він неодмінно.
Йому цей гріх тоді відгукнеться,
коли каятись вже буде пізно.
Ніколи ти не бери чужого,
а то руки повсихають,
і щастя не втримаєш ти свого,
бо прокльони на них понасядають.
А якщо ще й зловлять ненароком,
то буде, це тобі уроком,
тектиме кров стрімким потоком,
отак цей гріх, вилазить боком.
Ще ніхто й ніколи
не розбагатів на чужому горі,
ще ніхто й ніколи
не наїздився на чужому возі.
І ніхто й ніколи
не покращить своєї долі,
якщо по дорозі правди,
буде йти не в змозі.
Не бери чуже добро,
воно біду тобі сулить,
краще зароби своїм трудом,
щоб спокійно потім жить.
Якщо у когось, ти щось вкрадеш,
то в майбутньому воно подіє,
ти у дітей своїх це забереш,
бо такий закон у людській долі є.
Все,що наживеш ти махом,
те піде від тебе прахом,
і буде вся твоя родина з лихом
в злиднях кричати криком:
на долю горе випало тяжке?
Де правда поділася тепер,
коли сильніший на нас попер?"
На все-про-все відплата є,
кожен колись її дожде,
але не кожен повністю збагне,
за що ж все-таки вона іде.
Тому не варто зла робить ніколи,
щоб не зазнати несподіваної шкоди.
За радість куплену за горе,
хлебнуть біди прийдеться море.
Якщо люди лиш про статки дбають
і своїм душам, розвиватись заважають,
то рано, чи пізно вони їх втрачають,
так на помилки їхнні, їм натякають.
На вірний шлях їх наставляють,
до початку свого повертають,
щоб заново, праведно прожить
з досвідом минулих лихоліть.
