Нам варто склеїти країну, нашу неньку,

Порізану, поранену, але ж – гарненьку.

Сини та доні боронять її вроду,

А що родина у всіх єдина – це нагорода…  

Ще кровоточать рани країни і жалить пам`ять,

У рідну земленьку братів, що згинули майже сховали,

Криваві спогади вогненним смутком занадто ранять,

Бо душу й серце нам, по живому пошматували.

Але нам гріє серця, надія про кращу долю,

Та Бог підтримує дітей країни, дарує спокій.

І хай не всі ми занадто сильні – є спрага волі,

Загоїть рани країни зможе – Господь та роки… 

Так, не уникнути всіх помилок – та є довіра:

Як кроки з Богом робимо – Він підтримає,

А що й не так робімо, знаємо – Він перевірить,

Від кроків, в загибель котрі ведуть – Він утримає. 

Дає Бог захист від злої долі, та гоїть рани,

Коли довіра є в Його дітях – Він допоможе,

А коли хмара закриє небо – на захист стане,

Та кращу долю для України зробити зможе.      

26.02.14р