Ещё 15 марта Муаммар Каддафи в интервью немецкому телеканалу RTL  заявил, что утратил доверие ко всем странам Запада, кроме Германии. И, очевидно, подмигнув томным оком, намекнул - его неутраченное доверие может дорогого стоить. Озолотить может.

 Знает старый коварный соблазнитель путь к сердцу красавицы. И когда Совет Безопасности ООН одобрял резолюцию, предусматривающую введение бесполетных зон над Ливией, и "принятие всех необходимых мер" для защиты мирных граждан, Германия "воздержалась при голосовании по ливийской резолюции". Вместе с Россией и Китаем.

 Дальше - больше. Министр иностранных дел ФРГ Гидо Вестервелле заявил, что германские войска не будут принимать участие в возможной военной операции в Ливии.

 Полковник ещё не победил повстанцев, но уже получил реальный шанс победить. Главное - он не сдался сразу. И выиграл время. Время теперь работает на него. Жившим в сытости ливийцам может и надоел Каддафи, но не настолько, чтоб долго терпеть  разрывы снарядов и бомбёжки.

 А факт поддержки Муамара Каддафи такой империей как Германия, уже почти победа. И победивший наверняка  не забудет о тех, кто его поддержал в тяжкую минутку.

 ... А Франция, похоже, очень поспешила, признав отряды оппозиции в Ливии законной властью.

Эдуард Джафаров.

http://joff.ucoz.ru/news/na_storonu_kaddafi_pereshla_germanija/2011-03-18-331

Петро ПОРОШЕНКО: «Фактори зовнішніх загроз та внутрішньої кризи допоможуть виявити і об’єднати відповідальних політиків»

ФОТО НАДАНЕ ПРЕС-СЛУЖБОЮ П.ПОРОШЕНКА

Колишній міністр закордонних справ України, голова Ради Національного банку, політик та успішний бізнесмен Петро Порошенко, перебираючи в руках чотки, розповів «Дню» про те, який вплив у нинішніх владних коридорах має великий бізнес, як в Україні заробляють на політиці та чому він відчуває ризик рейдерських атак.

«ЄВРОСОЮЗОВІ ТРЕБА «ВІДПУСТИТИ» ГРЕЦІЮ»

— Петре Олексійовичу, не можна оминути питання економічної кризи у Греції. Нещодавно відбувся саміт ЄС із цього приводу, сьогодні (інтерв’ю записувалося 3 листопада. — Ред.) це питання розглядалося на саміті G 20. У самій Греції постійно відбуваються протести, йдеться до відставки прем’єр-міністра. На вашу думку, які уроки з цього має винести українська влада, яка сьогодні також стикається із зростанням протестних настроїв усередині країни?

— Я думаю, перш ніж робити висновки, треба вивчити позитивний і негативний досвід. Мені здається, що Україні ще потрібен системний аналіз, взятий не зі стрічок Bloomberg чи Reuters, а власний, з висновками та адаптацією до українських реалій. І незважаючи на те, що цю роботу мають проводити МЗС, Мінекономіки, декілька академічних інституцій та шанованих вчених, як і група, що доручив створити Президент для online-спостереження та реагування на ризики, детальний аналіз висновків із подій у Греції не зроблено. Всі знають, що в Греції йдуть протести, що ця країна має непідйомний борг. Усі знають, що криза в Греції та її борг можуть, якщо не перемогти їх, нанести непоправної шкоди європейській фінансовій системі та фінансовій моделі функціонування Євросоюзу. Але дуже мало людей знає, що призвело до цього.

— А ви особисто знаєте відповідь на це питання?

— Причина проста. Якщо ти живеш не за коштами, то рано чи пізно достатку прийде кінець. Я проаналізував фінансовий стан грецької залізниці. Якщо її дохід становить 100 мільйонів євро, а витрати — 500 мільйонів євро, а гарантований державою борг грецької залізниці перевищує 13 мільярдів доларів, то країні таке функціонування залізниці не потрібно, або вкрай шкідливе.

Для платників податків і для держави було б дешевше кожного пасажира залізної дороги відвести до місця призначення на таксі, ніж оплачувати таку не функціонуючу систему.

За даними британської преси, середня зарплата працівника грецької залізниці становить 60 тисяч фунтів на рік, а у Британії майже на 30—40 % менша при більш інтенсивній роботі. Я не хочу ображати грецьких залізничників, але вони стільки не заробили, і стільки не заробила країна. А держава покривала ці незароблені кошти тим, що заганяла себе в абсолютно непосильні борги, які сьогодні становлять 300 мільярдів доларів, за які пропонують розрахуватись європейським платникам податків.

— А що ви скажете про роль ЄС у даній ситуації?

— Що б не ухвалював саміт «Групи двадцяти» чи ЄС, я залишаюся при своїй думці. Вона, до речі, кардинально різниться від пропозицій, які ухвалені керівництвом країн. Я наголошую на тому, що єдиним можливим виходом із даної ситуації для громадян Греції, грецького уряду, самого ЄС і навіть для фінансової стабільності світу було б випустити Грецію з єврозони. Є необхідність у зосередженні всіх інтелектуальних зусиль на розробці найбільш безболісної процедури виходу країни з єврозони. І зробити це треба було ще рік тому. Вже тоді було зрозуміло: Греція ніколи свої борги не сплатить. Країна опинилась у пастці. Ставши самостійною, вона б різким зменшенням вартості валюти (девальвацією) стрімко відновила свій платіжний баланс, конкурентоспроможність власної економіки, й постраждали б лише ті, хто інвестував у суверенний борг Греції, а не пересічні громадяни.

Бажаючи врятувати Грецію, лідери ЄС роблять погану послугу європейській фінансовій системі, європейській стабільності, але найбільш парадоксальне — вони роблять погану послугу грекам. Якщо на грецьку економіку накласти цей непідйомний борг, то це означає, що на багато років, для того щоб повертати ці борги, грецький народ потрапляє у фінансове рабство без будь-якої надії вибратися з нього.

«УКРАЇНСЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ СПОЖИВАЄ НЕ СУСПІЛЬСТВО»

— То які уроки з цього треба зробити українській владі?

— Ті ж самі, що й грецькій. Україна живе не за коштами. Нам кажуть, що ми у даних умовах маємо значно менший борг щодо ВВП, але темпи, за якими ми набираємо ці борги, кризи й ризики, пов’язані з погіршенням умов торгівлі за основними продуктами українського експорту при бездіяльності влади, гарантовано призведуть, якщо нічого не робити, до стану, близького до грецького, де сьогодні безробіття — 16%. В тому числі 40% серед молоді, тобто кожна друга молода людина, безробітні; рівень злочинності, кількість самогубств, кількість бездомних, які внаслідок банкрутств залишилися без засобів для існування, в умовах переддефолтної жорсткої економії уряду збільшилися майже удвічі. І це лише частина наслідків. При цьому найгірше те, що ті, хто сьогодні приймає рішення, не будуть нести ні політичної, ні моральної, ні кримінальної відповідальності. Основний тягар ляже на народ.

— От ви кажете: греки живуть не за коштами, й українці теж. Але ж український залізничник не отримує такої зарплати, як грецький, та й рівень нашого життя далекий від грецького. Що конкретно ви маєте на увазі, говорячи, що Україна живе не за коштами?

— Справді, тут існує кардинальна відмінність. У Греції доступ до коштів, отриманих через запозичення, мали майже всі громадяни, в той час як українські запозичення споживає не суспільство. Сьогодні левова частина запозичених нами грошей іде на будівництво інфраструктурних проектів, які не мають видимої віддачі. А якщо борги йдуть на амбіційні, але абсолютно безглузді «національні проекти», то нічого, крім шкоди, це державі не принесе. Нічого «національного» і близько тут немає, тому ніякі державні гарантії там не мають бути присутніми.

— Можете навести приклад подібних «шкідливих», на вашу думку, проектів?

— Я вважаю, що на будівництво електрички Київ — Бориспіль не треба давати державних гарантій. Просто потрібно, щоб бізнес прорахував економічну ефективність цього проекту. Якщо він ефективний, туди прийдуть гроші бізнесу. А якщо ні, це злочин — витрачати на це кошти держави.

Це, до речі, стосується більшості сьогоднішніх так званих національних проектів. Вони для держави ніколи не окупляться. Натомість борги, які ми нарощуємо, щоб їх реалізувати, просто позбавлять нас будь-якої надії на майбутній розвиток країни.

Чому, наприклад, будівництво вокзалу фінансується за державний кошт? Віддайте це бізнесу! Нехай він прорахує прибутковість і ризикованість цього проекту й фінансує його. Якщо там буде ризик того, що цей проект не окупиться, то це ляже тягарем на бізнес. А чому вчитель із Тернополя чи шахтар із Донецька має сплачувати ризики, які бере без будь-якої для цього підстави якийсь чиновник? Він не відповідає. І цим наша політика нарощування боргу кардинальним чином відрізняється від боргу Греції.

Але наслідки для нашої держави є ще набагато гіршими. Адже модель функціонування в нас перевернута з ніг на голову.

— То як повернути все на місце?

— Для ефективного виходу з кризи державі за теорією Кейнса потрібно дотримуватися трьох критеріїв. По-перше, держава сама повинна робити інвестиції, коли немає купівельноспроможного попиту, коли криза й ніхто в ніщо не вірить, тримаючи гроші у скляних банках. Тоді держава має зробити кроки, щоб запустити економіку.

— Таж ніби все по Кейнсу, ви щойно самі навели приклади державних інвестицій!

— По-перше, державні інвестиції треба робити лише туди, де комплектуючі є українськими, або національними, як каже Кейнс. По-друге, робоча сила, яка працює на проектах, які інвестуються державою, повинна бути українською. Люди повинні витратити отриману зарплатню всередині країни. І, по-третє, економічна модель функціонування даної інвестиції має в короткий термін принести повернення цих грошей.

А якщо держава виходить на ринок, робить запозичення й витрачає їх неефективно, то це не лише нарощує борг, а й вбиває приватну ініціативу, створюючи неконкурентні умови на ринку. Сьогодні в Україні — не по Кейнсу — державні інвестиції не виконують ні першого, ні другого, ні третього критерію.

«МЕТОДИ, ЯКИМИ ВЛАДА НАМАГАЄТЬСЯ ОЖИВИТИ «ЗҐВАЛТОВАНУ» ЕКОНОМІКУ, ВАРВАРСЬКІ»

— Уряд сьогодні хоче обмежити споживче кредитування. На вашу думку, це правильний крок?

— Ні. Я б заборонив споживче кредитування імпортних товарів, щоб ми не нарощували дефіцит платіжного балансу. Але нам потрібно нарощувати внутрішній попит, і грошово-кредитна політика держави повинна цьому сприяти, створювати легкий доступ до ресурсів, які мають обертатися в країні.

Мені здається, що подібні рішення є емоційними й короткочасними, вони прийняті без аналізу серйозної стратегічної перспективи. Ключова умова економічної політики повинна мати дві складові. По-перше, має бути чітко задекларована мета, яка повинна бути абсолютно конкретною. Я б її сформулював так: «Ми гарантуємо, що метою нашої економічної політики є такий-то конкретний результат (наприклад, створення робочих місць), і ми кладемо свою політичну відповідальність, що цей результат, завдяки нашій економічній політиці, буде досягнуто. Якщо ми його не досягнемо, то несемо політичну відповідальність, і більше нас до влади не допускайте».

От зараз ніхто ж навіть не уявляє, для чого робляться реформи. Я хочу розчарувати тих, хто переконаний, що там, «нагорі», все знають і розуміють, але вони просто дуже зайняті, й у них просто не доходять руки, щоб прояснити, що відбувається, та коли вони звільняться, то все пояснять... Сьогодні в нас немає задекларованої мети, а реформи, як засіб її досягнення, проводяться. В таких умовах цей рух не те що безсистемний, а відсутній як такий.

— Як би ви сформулювали мету економічної політики?

— На мою думку, ключовим критерієм ефективності економічної політики є створення нових високооплачуваних і висококваліфікованих робочих місць. І коли вам хтось буде говорите інше, не вірте.

Це для мене не просто декларація. Я сам чиню саме так. Давайте в цьому позмагаємося, а тоді ми разом вирішимо, що подобається суспільству!

— Ви як практичний бізнесмен можете сказати, що сьогодні відбувається з українською економікою?

— Вона вже давно зґвалтована і не рухається. А методи, якими сьогодні намагаються її оживити, просто варварські. З одного боку, влада оживляє економіку нібито проводячи дерегуляцію, декларуючи зниження податкових ставок, а з іншого — витягуючи з економіки абсолютно невиправдані в умовах кризи податкові «забаганки». Це нагадує, коли в лікарні з одного боку хворого підключили до апарата штучного дихання, а з іншого — душать, схопивши його за горло. От і виходить, що нашу «хвору» економіку і лікують, і вбивають. Та ще й чекають від цього результату.

— А ви знаєте, як оживити економіку?

— Треба зняти непосильний податковий тягар. Наприклад, із дрібного чи середнього підприємця, який сьогодні захоче інвестувати гроші в розвиток своєї справи — створити додаткові робочі місця, закупити нову виробничу лінію тощо, обов’язково «здеруть» усе, і жодної копійки до реальної економіки так і не повернеться. 50% будуть вкрадені, ще 50% — неефективно використані через різноманітні корупційні схеми так званих національних проектів.

Але ж якщо він свої гроші вкладає в розвиток свого підприємства, то він вкладає в розвиток реальної економіки, й він сам проконтролює, щоб не було корупційних дірок, а інвестиції максимально б сприяли створенню робочих місць. Значить, виходить, що він більш ефективно працює, ніж держава. Тому в інтересах суспільства треба підтримати такого підприємця, звільнивши малий і середній бізнес від сплати податку на прибуток при здійсненні інвестиції. Підтримавши реальними діями такого підприємця, а не міфічну державу, яку сьогодні представляють корупційні чиновники, які абсолютно відірвані від потреб суспільства. До речі, суспільство і держава — в нас сьогодні абсолютно протилежні поняття.

«УВЕСЬ ПАРТІЙНИЙ СПЕКТР ПАРЛАМЕНТУ РОБИТЬ БІЗНЕС НА ПОЛІТИЦІ»

— Український великий бізнес сьогодні має вплив у владних коридорах?

— Не має. О’Генрі колись писав: «Коли мене запитали, хто є найуспішнішими бізнесменами в США, я сказав: продавці свинини. Але потім виправився — політики, а вже потім — продавці свинини». От і в нас політики випередили будь-якого реального бізнесмена за достатком і за впливом.

— Але ж Партію регіонів, яка сьогодні при владі, називають партією великого бізнесу...

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

— Коли ми кажемо: відокремити бізнес від політики, це не означає не пускати бізнесменів у політику, а мається на увазі «виштовхнути» звідти тих, хто політику зробив «бізнесом» і заробляє на цьому більше, ніж будь-який бізнесмен. І якщо ви з цієї точки зору запитуєте мене про партії як інструменти великого бізнесу, то вони там усі, весь політичний спектр парламенту, дуже непогано, краще будь-якого бізнесу, заробляють на політиці. Й інтереси цього політичного «бізнесу» справді кардинально переважають інтереси малого та середнього бізнесу, і великого бізнесу, до слова, теж. Переважає «бізнес», який у нас називають політикою.

— Коли ви востаннє зустрічалися з Президентом чи прем’єром?

— Остання моя зустріч із прем’єром була публічною. Це було під час обговорення вимог про скасування експортного мита на продукцію українського аграрного комплексу, в тому числі й для стабілізації платіжного балансу. Я тоді наголосив, що ключова позиція — це не інтереси великого бізнесу, а гривня, стабільність якої непродуманими кроками вони підривають. Мене заспокоїли. Мовляв, турбуватися не варто: у зв’язку з тим, що буде знижено ціну на природний газ, ситуація з платіжним балансом буде швидко стабілізована. Я не бачив підстав для подібного оптимізму. І сказав про це прем’єру. Наступного дня уряд відкликав свій законопроект, експортне митно було скасоване.

Коли мені потрібно, я можу сказати, зателефонувати й зустрітися.

— А із Президентом коли у вас була остання зустріч?

— Із Президентом я не бачився вже давно. Але переконаний, що якби це було б важливо, то зустріч би відбулася.

— Що ви маєте на увазі під «якби це було важливо»?

— Влада має чути, що те, що вона робить, і те, що потрібно людям, — це велика різниця. Мені байдуже, хто буде автором реформ, хто буде отримувати собі зірки на груди, хто буде рятівником країни... Ми маємо зробити країну конкурентною. Моя позиція завжди є публічною, тому що я переконаний: очевидні речі сьогодні суспільству потрібно говорити. Інтереси економічної політики, важелі, мету треба питати не в Миколи Азарова, Петра Порошенка чи Валерія Гейця. Зупиніться на вулиці, знайдіть токаря, шахтаря, вчителя й запитайте: ви знаєте, для чого держава робить реформи, проводячи економічну політику? Й якщо вони будуть знати, то значить, держава на правильному шляху. Але якщо той, хто мав би від влади запитати, буде навіть боятися вийти до людей, ризикуючи отримати негативне сприйняття, то це вам індикатор того, що влада йде не туди. І «Беркут» чи інші силові структури не здатні захистити.

Ніколи не можна лякати силою — «Беркутом» чи штурмом. При таких обставинах не народжується вихід країни з кризи

Читайте продолжение.

Очень давно у нас висят рекламы о Форекс, в инете каждая вторая ссылка приводит на Форекс!!!

Сейчас много говорят о инвестировании, о ПИФах.

Отзовитесь кто имеет дело в этих направлениях, помогите разобраться!!!

Иногда работодатели хотят странного. Например, вакансия ФК "ОТКРЫТИЕ": Менеджер по мониторингу СМИ. К слову сказать, у ОТКРЫТИЯ есть нанятое агентство которое занимается мониторингом... но раз ищут специалиста, то, очевидно, что-то не устраивает. Ничего удивительного, те кто работал с сервисами «Медиалогия» и «Интегрум» поймут о чем идет речь. Для тех кто не в курсе, расскажу историю: в бытность свою, я проводил исследование и пытался выснить как инвест-компании и вообще финансовые услуги представлены в СМИ и рекламе. Даже с такими компаниями как БКС, ЦЕРИХ или ФИНАМ не все гладко. Первое -- акроним, и в региональной прессе встречаются упоминания не только как название финансовой группы; второе, совпадает с фамилией художника (хоть и не очень известного); с ФИНАМ еще сложнее, т.к. больше половина упоминаний идет в контексте "Российские хоккеисты проиграли финам"... Как вы понимаете, с мониторингом ОТКРЫТИЯ проблема усугубится многократно! Мониторинг, даже в запросах снабженных дополнительными и стоп-словами, будет иметь чудовищные погрешности...  Если же добавить необходимость мониторинга соц.медиа то задача выглядит и вовсе невыполнимой... И, между прочим, инструментов для мониторинга соц.сетей в разы больше. Сервисы это молодые и потому в них постоянно что-то меняется, переделывается и улучшается. Выбрать своего фаворита очень не просто. Вот, например, наиболее популярные сервисы:

• youscan (youscan.ru)
• wobot (wobot.ru)
• monitorix (monitorix.biz)
• semanticforce (semanticforce.net)
• brandspotter (brandspotter.ru)
• buzzware (buzzware.ru)
• iqbuzz (iqbuzz.ru)
• kribrum (kribrum.ru)
• seku.ru (seku.ru)
• buzzlook (buzzlook.ru)

Список далеко не полный, т.к. новые игроки все появляются и появляются. Например на моменты когда я пробовал сервисы, ни одна из упомянутых служб мониторинга не делала временного среза(*). Т.е. посмотреть как склоняли имя вашего бренда в августе позапрошлого года, и как интонации изменились спустя месяц, ну никак невозможно... интернет-стартапы которые научились это делать уже шныряют в поисках инвестиций так что число игроков на рынке мониторинга соц.медиа будет расти. Кстати, возвращась к инвестиционной тематике. Применение «Интегрум» в этой сфере вполне себе оправдано («Медиалогия» в этом плане хуже, т.к. региональная пресса там представлена хуже, конек Медиалогии -- электронные СМИ типа радио и телевидения). С помощью мониторинга "что пишут в регионах" можно выискивать очень любопытную корпоративную информацию и делать выводы о назревающих событиях... Самое интересное, что для этого даже не недо покупать дорогущую подписку на сервис мониторинга. Просто идите в Ленинскую библиотеку, там есть доступ к «Интегрум» (32 рубля в час). Полезен мониторинг или нет -- решать вам. Не хочу никого убеждать, но отследите упоминания, ну например, Соликамского Магниевого Завода... примерьте эти упоминания на график котировок (+1400% за две недели) и задумайтесь. Между прочим, наблюдение: мониторинг соц.медиа в этом плане ничего не дает... и это подтверждает, что в инвестиционной тематике, в отличие от политической, соц.медиа все еще являются зеркалом больших СМИ.

А вот спросить у выпускника КНЭУ или прочих "финансов унд кредитов" о вероятности встречи с живым тиранозавром. В его голове дисперсии стохастического анализа сразу же заплетутся в тугой узел с критериями Ходжа-Лемана, а расплетясь обратно и руководствуясь критерием Вальда, скорее всего ответ будет – 50%. Либо встречу, либо не встречу.
Ответ был бы ближе к реальности, если студент что-нибудь слышал об эволюционной теории, палеонтологии и том, что эти самые тиранозавры не так давно вымерли к чертовой бабушке.

Юные дарования работают в банках и инвестиционных компаниях. Им же зачастую поручают оценивать риски инвестиционных проектов.
Построить завод? Да вы что! Это же риски! Это трубы. Трубы коптят, станки вжык-вжык, можно испачкаться!  
А ТРЦ? ТРЦ нет. ТРЦ – привычный гламурчик, розовые пони и якорные арендаторы.
Даже если стоимость завода соразмерна реконструкции универсама на Троещине.

Завод – большой риск, а давайте позвоним знакомому олигарху, если согласится, организуем пул инвесторов?
И все пытаюсь понять, а каким образом распыление долей во вложенном капитале может влиять на общую рисковость проекта?

Ведь нет существенной разницы, то ли это 100 долларов, то ли 30 млн. Рисковые события – они или случаются, или нет. Деньги теряются или нет.

А теряются они чаще не из-за того, что "ой, извините, сметчик ошибся да маркетолог проворонил", а потому что кнопки калькулятора внезапно стерлись, и человек человеку - волк.

Чем меньше стейкхолдеров – тем меньше рисков, а колхоз – дело добровольное.
Вообще, думается мне, в наших условиях есть несколько ключевых факторов рисковости:

1. Макрориски. Например, полномасштабное вторжение московитов, все мы достаем с антресолей тревожные рюкзаки, а из сейфов оружие. Или пандемия с такими масштабами, после чего выжившие вернутся в первобытнообщинный строй.

В таком случае теряют смысл любые долгосрочные инвестиции и тогда чем мы вообще тут все занимаемся?

2. Кадровые управленческие риски. Нивелируются защитой от дурака и двойным-тройным контролем на всех этапах проекта. Нет ничего страшного, если бюджет издержек будет слегка завышен. Три спеца всегда лучше, чем один.   

3. Корпоративные войны. А вот это и есть тот самый жуткий риск, которого нужно бояться.

Выпускников КНЭУ никто не учил, что суды не работают, реестры открыты, отжать долю не проблема, а с уставами в сортир.

Рейдерство, отжимы, банкротства, заказные убийства – в 99% последствия взаимоотношений с бизнес-партнерами.
И такие примеры есть у каждого. Кроме юных и пока неопытных инвестиционных аналитиков.

 

Если бы все инвестиционные решения принимали наемные аналитики, мир вертелся только вокруг коммерческой недвижимости и бирж миноритарных долей индустриальных гигантов, случайно построенных вопреки.

Неопытность, узость мышления молодых "экспертов", втискивание многообразия ситуаций в узкиe рaмки своего понимания.

-Какова, по-Вашему, вероятность наступления вот такого риска?

-Такого слова как "вероятность" в природе не существует - его люди выдумали. Как и "случайные числа". Штука относительная и зависит только от наших знаний и накопленного опыта.  Потому что мы, старые пердуны, умеем корректировать все эти вероятности дополнительными перепроверками.

- Мы Вам позвоним. Когда-нибудь.

Большинство масштабных бизнес — проектов, с которыми носятся отечественные предприниматели в поисках инвестиций, представляют собой только дым. Но к этому дыму они норовят пририсовать трубу, к трубе паровоз, а к паровозу железную дорогу. Команда проекта грузится в нарисованный прицепной вагон, кто-нибудь время от времени открывает окошко и сообщает остальным новости о густоте и форме дыма. В общем, хорошо и весело проводят время.

При этом отечественному start-up- бомонду зачастую присуще нелепое убеждение в том, что все великолепие их инвестиционной идеи можно объяснить на пальцах, не утруждая себя даже разработкой бизнес-плана, не говоря уж о тщательной проработке всех деталей будущего бизнеса. С высоты необоснованного нарциссизма им невдомек, что никто не будет тратить время на человека с улицы, не имеющего на руках презентационных материалов, уровень проработки которых дает хотя бы первичное желание разговаривать дальше.

Ну, ладно. Проведена серьезная подготовительная работа, в команде работают профессионалы, сам проект классный. После долгого, упорного и болезненного пробивания головой всех дверей инвестор найден. Поймали удачу за хвост, после долгих препирательств попустив свои первоначальные запросы и ожидания. На самом деле глупо ожидать, что найдется идиот, готовый быть миноритарием при 100% финансировании голой идеи. Удел стартапера – максимум 20% в уставном фонде создающейся управляющей компании.

Вообще, не стоит впадать в излишнюю эйфорию. С точки зрения стратегического инвестора, финансирующего 100% проекта, до момента ввода в эксплуатацию вы выступаете в качестве проектного менеджера, а после запуска – операционного директора. И ничем ровным счетом не отличаетесь вы от наемного сотрудника. Любая бизнес-идея или инновация, какой бы дорогой она не казалась соискателю инвестиций, на самом деле не стоит ровным счетом ничего.

На всех без исключения стадиях объект является полной собственностью вашего партнера против договоренности о том, что когда-нибудь, когда инвестиции окупятся, вы будете выводить прибыль согласно установленным долям.

По большому счету, стратегический инвестор ничем не отличается от работодателя. Судите сами:

• Инвестор платит вам зарплату, и работодатель платит вам зарплату;
• Инвестор обещает вам долю от прибыли, и работодатель тоже до фига чего может обещать наемному директору;
• Инвестор может проснуться с левой ноги и закрыть проект, и работодатель может указать вам на дверь в любую минуту.

Гарантий у Вас не может быть никаких. В бюджете проекта вами же заложена статья расходов на фонд оплаты труда. В том числе, и руководителя проекта. Если не слишком уж борзеть в своих желаниях, вы будете получать эту зарплату.

Инвестиционные проекты, в которых львиная доля финансирования идет на покрытие капитальных издержек, в среднем окупаются от 3-х до 10 лет. Из личного опыта, за это время или шах умрет, или ишак подохнет. Кроме того, наверняка потом пойдет речь о реинвестировании прибыли. В общем, вряд ли вы увидите свои проценты (и, кстати, не забывайте о том, что вывести легально наличные деньги, ничего не теряя при этом, достаточно сложно).

На практике обычно это происходит так:

• Во-первых, когда вы благополучно все построите, наладите, подберете персонал, пойдут клиенты и выручка – партнер наверняка начнет нервничать и подозревать, что вы у него утаиваете часть дохода. Да-да. Это общечеловеческое свойство характера и никуда от этого не деться.
• Во-вторых, рыночная стоимость фактически готового бизнеса (работающий цех + земля + клиенты + известность) будет значительно превышать его суммарные капитальные и операционные затраты.

Ваш инвестор однозначно придет к мысли, что бизнес надо продавать. Предложит вам – вы не потянете. Тогда он выставит на продажу корпоративные права. И вот здесь (при условии, что партнер – порядочный человек) вы имеете возможность получить наличными на руки сумму, которая будет составлять оговоренный на старте процент от суммы между суммой продажи корпоративных прав и всеми без исключения потраченными деньгами инвестора (к которым наверняка он приплюсует какие-то возникшие из воздуха заоблачные проценты).

Обязательное условие – в команде проекта на равных правах должен быть человек, имеющий достаточную квалификацию для операционного управления проектом. Его практический опыт должен выражаться не только в профессиональном подходе к узкоспециальным вопросам, но и умении решать нестандартные задачи, находящиеся на стыке отраслей.

Совсем неудачная мысль – рассчитывать нанять в проект исполнительного директора, продолжая заниматься любимой наукой (или еще чем) и рассчитывая стричь капусту с проекта, дав только идею (пусть она даже подкреплена какими-то патентными правами). В таком случае, а зачем тогда вы лично нужны вашему партнеру-инвестору? Он вас кинет в результате, потому что вы для него обуза.

Задача — перебрать на себя максимум компетенций. Инвестор должен понимать, что без вас проект рухнет. Вы должны быть полезны и незаменимы для проекта.

Из личного опыта:

Если вы нашли заинтересованного инвестора для своего проекта, то забронируете себе не ту долю, которая соответствует вашему вкладу в проект, а ту, на которую договоритесь.

Если вы договорились с инвестором о том, что вам заплатят согласно договоренности на старте – не факт, что произойдет именно так. Скорее всего, вас попытаются кинуть. И скорее всего, в результате кинут.

Прав не тот, кто прав, а тот, у кого этих прав больше. Все, что не зафиксировано на бумаге, будет толковаться сильной стороной (инвестором) в свою пользу. Хотя на самом деле все эти соглашения, договора, уставы носят не столько юридический, как моральный фактор.

На этапе распределения прибыли, ваша доля – это издержки для партнера-инвестора. А каждый бизнес стремиться издержки минимизировать.Общая позиция большинства инвесторов — взять свое прямо сегодня. Хотя бы потому, что в нашей стране неизвестно, что будет завтра. Исходя из этих предпосылок, они и строят свои взаимоотношения с другими людьми. После нас, мол, хоть потоп!

Вообще, не стоит забывать о том, что у людей сходство ограничивается только наличием рук, ног, головы, задницы и других частей тела. Вместе с деньгами в ваш бизнес приходят живые люди со своими тараканами в голове. Работая с банком или инвестиционной компанией, пусть даже с мировым именем, вы работаете не с организацией, а конкретными людьми в этой организации, удовлетворяющими собственные амбиции и бизнес — интересы. Когда дело доходит до живых денег, все своды корпоративных правил и нотариально заверенные договора игнорируются.

Там где взрослые люди играют в бизнес, зачастую не бывает ни порядочности, ни чести, ни правды, ни лжи. Есть только бизнес — интересы и конфликт этих самых интересов. К сожалению.

Здравствуйте, ВСЕ!!!
MEGAMOMENTUM - профессиональная, всеобъемлющая сеть социальных связей, сосредоточенная на Интернет-маркетинге, на коллективом домашнем бизнесе.
Социальные сети становятся максимально популярными информационными узлами в онлайн. Они стали привлекательными для бизнесменов, которые хотят использовать их для продвижения своих товаров и услуг.
Проект, на который я хочу обратить Ваше внимание будет запущен только 30 апреля 2009 года. Сейчас проходит предрегистрация. Что это за проект? Еще одна социальная сеть. Международная. Общение не только на английском. Сайт сделан на нескольких языках, в том числе и на русском. Это уже говорит о серьезности намерений создателей этой сети. Перевод, правда машинный, но понять можно.
MEGAMOMENTUM использует серьезный план вознаграждений, который исключительно хорошо оплачивает Ваше нахождение в супер-звездной социальной сети.
Появилась некоторая замечательная идея, насыщенная дополнительными стимулами, бонусами и крутыми особенностями.
Так вот, авторы этого проекта обещают платить. За что?
Во-первых, за новых членов этой социальной сети, 15$ за каждого лично-приглашенного,
Во-вторых, строится принудительная матрица 3х9:
И, в-третьих, powerline-system

И, вообще, чего я Вам все это рассказываю, если Вы можете перейти по ссылке:
http://Svetlana369.megamomentum.com
прочитать и зарегистрироваться, пока идет предрегистрация бесплатно.
И поторопиться пригласить своих друзей, потому, что 15$ за приглашенного дают уже сейчас.
Старт 30 апреля. А сейчас идет предрегистрация уже с интересными бонусами. Не пропустите свой шанс!!!
http://Svetlana369.megamomentum.com

Здравствуйте, дорогой читатель!

Имею возможность предложить Вам, создать свой пассивный доход в компании . Компания надежна, проверена многочисленным колличеством партнеров. Подробнее можно узнать сдесь.

P.S. Если Вы не сделаете этого в течении 72 часов, Вы не сделаете этого ни когда...

"До тех пор пока Вы не приняли окончательное решение, вас будут мучить сомнения, Вы будете все время помнить о том, что есть шанс повернуть назад, и это не даст вам работать эффективно. Но в тот момент, когда Вы решитесь полностью посвятить себя своему делу, провидение оказывается на вашей стороне. Начинают происходить такие вещи, которые не могли бы случиться при иных обстоятельствах... На что бы Вы ни были способъны, о чем бы Вы ни мечтали, начните осуществлять это. Смелость придает человеку силу и даже магическую власть. Решайтесь!"

(Иоганн Вольфганг Гете, немецкий поэт, мыслитель)

Сын лидера Коммунистической партии Украины Андрей Симоненко назначен первым заместителем главы Государственного агентства Украины по инвестициям и развитию. Подробнее про сына Симоненко