хочу сюда!
 

Арина

40 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 37-45 лет

Заметки с меткой «будинок»

Вони взяли звичайні дрова і побудували дім ....



Вони взяли звичайні дрова і побудували з них шикарний теплий будинок!
[ Читати далі ]

Хвалюся

На гроші, що родичі та друзі подарували нам на весілля, ми, як і збиралися, купили собі диван та розкладне крісло...
Дуже гарний колір та приємна на дотик матерія, досить міцна та стійка до зношення і забруднення! А ще тут досить місткі ящики для зберігання білизни і інших речей.bravo

А ще, протягом осені, утеплив будинок у селі. Ось такий він був минулої зими:

Тепер завдяки кікьком тисячам гривень,money власній фантазії umnik та певним зусиллям, 
будинок став виглядати краще і не так холодно тут буде під час зимових морозів.
 



Звичайно ще і тут, і в квартирі багато роботи. Не на все одразу вистачає коштів, не все вмію робити, навіть не за все беруся, часто лінуюся щось починати, але потроху зрушення на краще є! bravo Головне здоров"я sila та бажання love , ну і поміч та підтримка близькихdruzhba!

Химерні будиночки на дереві....))

Химерні будиночки на дереві.

Діти мріють про пригоди та власний будиночок на дереві. На жаль, не кожен у дитинстві може мати таку бажану халабудку.Проте дехто із нас бере цю мрію з собою у доросле життя. І втілює її при першій нагоді!

Перед вами фото найоригінальніших будинків на дереві із різних куточків планети:


  


[ Читати далі ]


Глиняний будинок...



Найбільша у світі глиняна хата! Незвичайний будинок, побудований колумбійським архітектором Октавіо Мендосой   в колоніальному поселенні Вілья-де-Лейва  , що приблизно в 150 кілометрах від столиці Боготи. Для створення свого архітектурного шедевра, Октавіо Мендоса   використовував виключну глину, яка сохла на сонці. Автор не використовував метал, бетон або інший скріплюючий матеріал.[ Читати далі ]

Крутий подарунок )))



Один з найбільших і оригінальних подарунків, коли-небудь подарованих чоловіком своїй коханій, двоповерховий будинок в передмісті Лос-Анджелеса. Американський фотограф Джейсін Боланд презентував його своїй нареченій на День Святого Валентина. Але він вирішив, що просто вручити їй ключі - це абсолютно не романтично. А тому Боланд упакував котедж в подарунковий папір і навіть перев'язав величезними червоними стрічками, прикрасивши зверху бантиком.

"Китайська стіна" в Дніпрі


"Китайська стіна" в місті Дніпро.



Фото після завершення будівництва.

Час "розкидувати каміння"?

Є декілька людей в моєму житті, якими я особливо дорожу. Може, не завжди пишу про них в щоденнику, але це не означає, що я їх забув. Часто виходить так, що з кимось не можу побачитись тривалий час. Збираюсь, планую, домовляюсь... а потім все відміняється. І так знову і знову. Звісно, я звик звинувачувати у всьому обставини. Звісно, я звик забувати про те, що ці обставини мною самим і створені. Виходить - я сам роблю перешкоди? Ох, як не хочеться в це вірити. Навіщо мені це робити? (Ну... є одна здогадка... щоб все було так, як я хочу - потрібно багато працювати, робити багато різних дій... набагато більше, ніж це роблю я. Тому і не встигаю по часу... тому не вистачає грошей... просто лінуюсь.  Ось така вийшла правда)

Але ще одна правда, що дорогі люди залишаються мені дорогими незалежно від того, як я поводжусь, як я живу. Вони можуть про це і не здогадуватись і не відчувати зовсім, але просто своїм існуванням вони допомогають мені всеж-таки переставати лінуватись, починати щось діяти та досягати своїх цілів. Є в них щось таке добре, тепле, приємне, до чого непереборно тягне. Можливо, є і щось пагане... ну, тобто, напевно є... навіть, має бути... але це мені не значно. Я дивлюсь на добрі якості людини. А з поганими хай самі розбираються, що робити (-:

Один з таких дорогих мені людей - Віталька з Коломиї. Добрий, чемний, привітний, відвертий, чесний. Дуже приємний. У нього тепла аура. Навіть просто згадуючи про нього стає спокійніше та лагідніше. Я завжди казав йому, що неймовірно радий нашому знайомству, і завжди про це казатиму, бо це правда! Мені завжди хочеться зробити йому щось приємне, щось радісне, щось таке, що б викликало у нього чудову посмішку. Я впевнений в тім, що він заслуговує на весь той позитив в світі, який світ може йому подарувати, і тому всяким чином цьому отриманню позитива сприяю.

Так ось, ближче до теми "розкидання камінь" - чому я стільки "розпинався" про дорогих людей взагалі, та про Вітальця вокремості? Справа в моїх мріях. В тих самих, що йдуть з дитинства, через все життя, і залишаються тими мріями, реалізувати які - це святий обов'язок. Так і хочеться "кинути один з камінців до Віталькіного городу". Жартую. не хочу я цього робити, і ніколи не збирався. Хочу просто десь поруч із його хатою кинути каміння в фундамент свого майбутнього будинку (-:

Одна з моїх мрій - мати власний будиночок. Великий, місткий будинок із просторою залою та плодовитим садом. Із часом я зрозумів, що хочеться мені мати не один будинок, а 2. Перший - в Західній Україні, другий - в Новій Зеландії. Про те, що в Західній Україні зовсім інша атмосфера та екологія, знають мабуть всі. Тому, місце для свого першого будинку я обрав саме там - в місці, яке недалеко від гірської кряжі, недалеко від річки та щоб навколо були просторі ліса. Щоб зима там була морозна та сніжна, весна калюжна та гравлива, літо зелене і тепле, а осінь плодовитою і жовто-красивою! Кожний зі своїх будинків я хочу побудувати власними руками. Скільки б часу це не зайняло - мені байдуже. Це справа виконання мрії, і ця справа саме так і каже - припустиме виконання лише власними руками. Можливо, хтось захоче мені допомогти... Тоді хай допомогають. Але не за наймом і не за проханням. Має бути складно, має бути важко, маю пітніти та втомлятись. Але саме таким чином цей дім може стати моїм власним. Тільки таким чином, і ніяк інакше.

І ось, про Віталька... Завдяки йому я дізнався про Коломию - це місце, в якому залишилась частка мого серця назавжди. Завдяки йому я вже практично можу собі уявити і місце, де буде стояти мій будинок, і сам будинок... і гостів і друзів...

І завдяки Вітальці я можу уявити собі, хоч приблизно, як я зможу свою мрію реалізувати. Завдяки його підтримці я відчуваю впевненість в собі. Не знаю, як це пояснити. Просто існування такої чудової людини як він - заряджає мене натхненням та силами для будь-яких випроб.

Будиночок в Новій Зеландії із Віталькою не пов'язаний. Він пов'язаний із моєю майбутньою дружиною. Це буде мій подарунок для неї. Той будиночок, відразу на галявині під лісом, невдалечі від прозорого теплого озера, я побудую так само своїми власинми руками. Я зроблю той дім милим, комфортним, затишним... Я наповню його коханням та добром.

В Коломийщині я розпочну будівлю ще в цьому році. Восені. Ще не знаю, чи на початку, чи на прикінці... Але точно в цьому році. Це вже вирішено. Заплановано, Схвалено та стверджено мною.

В Новій Зеландії я почну будуватись в 2014 році. Наприкінці осіні.

Все... "каміння розкидані". (Ще жменя залишилась... докидаю трішки піздніше)... 

До кінця тижня розкидаю всі інші камінці. Головне - розпочати, а це вже якраз зроблено (-:

То ж, всього вам найкращого, любі друзі!

Від всього серця бажаю вам не носити свої каміння за пазурем, а розкидати. І потім обов'язково збирати, коли мрії здійсняться!

Ваш мрійливий Миколка Калакуцький


Рейтинг блогов Клуб Бизнес-Кино

Малюнок на житловому будинку

Малюнок на житловому будинку. Як вам?


Безпека мого будиночку на час моєї відпустки.

Зібрався у відпустку. Далеко-далеко. Хатка моя невеличка, проте мені до вподоби. Залишити будинок напризволяще не хотілося. Порадився з друзями. Знайшли прикольний прилад ОКО-Мобайл - приєднав до нього чотири відеокамери, котрі розмістив по периметру будиночка. Тепер, знаходячись на краю світу, я будь-коли можу побачити, що діється вдома. Це при тому, що в хаті крім електромережі ніяких дротів немає. Вся відеоінформація надходить до мене по каналу стільникового зв"язку (GSM) - прилад сам мені телефонує у випадку проникнення у двір сторонніх осіб, пересилаючи відеозображення.
Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая