хочу сюди!
 

светлана

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «к размышлению»

Происхождение русского народа и становление России

Відвоювання в 1320 році великокнязем Литви Ґедимінасом улусів Київська Русь та Чернігівська Русь від Алтай — Орди дуже занепокоїло чингісхана Узбекея.Орда почала діяти. У 1337 році Узбекей хан направив орду до улусу Владимірська Русь , але мешканці Владимірщини повстали і дали відсіч. Це викликало великій гнів Узбекей хана. Орда лютовала і готувала велике каральне військо. На захист Русі з протестами виступила Європа, але Орді вдалося її перехитрити.

До тодішньої столиці Алтай — Орди Сараю (нині Саратов ) терміново викликали по — ординські налаштованого князька — хана Івана Даниловича Мошенку ( по ординські Калиту ) із маловідомого посаду Москва і наказала йому очолити каральну орду . Князьок — хан виконав “завдання” блискуче , очолюванна ним рать — орда , московська та суздальська , розгромили владимірське військо , недобитки якого втекли до Пскова. Ординці разом з Калитою спалили Твер та навколішні посади , повирізавши населення. На їхнє місце прикочовували тисячі і тисячі нових ординців які заселяли міста і посади Влидиміршини, залишки місцевого населення просто вбивали або виселяли до В'ятки.

Своїм ярликом 1328 року Узбекей хан на Владимірщині утворив ординський Улус Москва — Орда на чолі з великокнязем — ханом Іваном Калитою , із центром Москва.

Так у 1328 році почала утворюватися москвинька тюрська кипчацька ординська нація , яка нині себе самоназиває русською.

Владимірщини не стало. Ісламізацію було призупинено ,навпаки , ханам , беям і мурзам було дозволено приймати християнство. Згодом самі хритиянизовані ханки та беї не захотіли переходити із православ'я до ісламу. При дворі Івана Калити вони обійняли всі посади , стали дворянами , розбагатіли. Орда — дворяни правили Москва — Ордою до 1917 року ( 1328 — 1917 , 589 років )

Ханки ,беї , мурзи пристосували свої імена : Аксакай став Аксаков , Батай — Батов , Баскакей — Баскаков , Велей-хан — Велейханов , Ґоліцей — Ґоліцин , Єльцей — Єльцин , Косигей — Косиґін , Ліґачей — Ліґачов , Лужкей — Лужков , Мещерей — Мещерський , Ноґай — Ноґін , Плей-хан — Плеханов , Путей — Путін , Турґеней — Турґенєв , Черкезей — Черкізов тощо .

********************************************************************************************************************************************************

1471 року великокнязь — хан Улусу Москва — Орда Іван ІІІ Лютий без причин напав на республіку Великий Новгород , розгромив її військо , всім полоненим воїнам повідрізали носи , вуха та губи , а полководцям повідрубали голови. Навколішні посади та села було пограбовано і було приєднанно до Улусу Москва — Орда . Так залишаючись у складі Алтай -Орди , Улус Москва — Орда вже сам став колоніальною імперією . Тодішній хан Ахматей вимагав від Івана ІІІ привезти йому награбоване , та той його не послухав.

У цьому столітті відбувся розпад Алтай — Орди на незалежні держави . 1420 року відокремились за Уралом Тюмен — Улус ,став Тюмен — ханатом зі столицею Іскир ( від цієї назви москвини вивели назву Сибір ) ; 1438 року — Казан — ханат , столиця Казан , ;1440 року Астрахан — Ханат , столиця Астрахан ; 1443 року - Великонагай — Ханат , столиця Сарайджук ; 1481 року — Узбек — Ханат , столиця Арал; 1490 року — Казах Ханат ,столиця Балхан. Після розподу великої Алтай — Орди дрібні ордочки залишилися в колишній Сур'яжії (нині передкавказзя ) . Вони і нині живуть там колонізовані православною Імперією Російська Федерація. Це ісламські автономії Чечня , Інґушетія , Даґестан, Кабардино — Балкарія , Адиґея, Карачаєво — Черкесія та православна Осетія. Осетинці єдині хто прийняв християнство під час кровавого завоювання Кавказу Росією. Частина осетинців втекла до Грузії , Грузія прихистила їх на своїй землі , дала їм автономію , але осетинці забули добро і нині ставляться до грузин вороже. Їхні правителі хочуть російської колонізації. Усім цим передкавказьким націям заважають залишки кочового ордизму , ниніцивілізовані нації живуть не за традиціями , а за суспільними законами.

Кочової ісламської імперії Алтай — Орда не стало.

1480 року хан Великої Алтай Орди Ахматей повів військо на свій Улус Москва — Орда ,щоб примусити великокнязя — хана Івана ІІІ віддати награбоване у Великому Новгороді. Рать — орда Івана ІІІ стала на ріці Ока , Ахматей перевів свою орду на ріку Угра. Битву не розпочинали . “Стояли на Угрі — ріці” до піздньої осені , Ахматей відступив без битви.

Так у 1480 році Іван ІІІ визволився від васальства Великої Орди. Москва — Орда отримала незалежність і була перейменована у Москвинське Государство , себе Іван ІІІ став називати государем

Государиня — дружина Софія з візантійського роду “подарувала” герб — двоголового орла Візантії, оскількі всі ординці , московські тюрки ненавидили український тризуб та синьо — жовтий прапор , то правителі Довгоруко — Данилістської династії не ризикнули ввести цю символику для своєї держави.

Отже 1328 рік — виникнення москвинької кипчацької ординської нації як частини Алтай Орди. 1480 рік — утворення першої москвинької держави Москвинське Государство. Ця православна держава відразу виникла як колоніальна імперія , бо мала у своєму складі Новгородські та Псковські землі й населення. Таким чином ,виникнувши у 1328 році ,москвинська нація за 152 роки сформувалася і в 1480 році утворила свою державу -імперію. * використани матеріали з праць Миколи Галичанця ,автора книг " Москвино -великороссо-русська тюрська кипчацька ординська нація"  ( у двох книгах)

выживает сильнейший

  Пожалуй, вся флора и фауна, за исключением некоторых человеков, существует только благодаря здоровому эгоизму.
  
    Существующая де(рь)мократия с ложными ее ценностями - бездумно/по*варварски относится к себе и окружающей среде, что непременно загонит человеческое общество - в не*бытие.
  - больные люди, больное общество и отношения в нем.
 
   Природа возродится снова - когда вымрет человечество.

суровое будущее ;)

Недавно вот здесь на блогах была заметка в ключе "лента или блоги 20 лет спустя".. Что-то это мне напомнило из да-а-а-авно прочитанного в дебрях сети, пришлось вот напрягать мышыцы и рыцца в глубинах своей памяти - шо ж такое я видел. И вот таки отрыл эту давно читанную историю:

Небольшой провинциальный городишко. На скамейке сидел старенький дедушка, кутающийся в рваненький тулупчик. Он настороженно смотрел на подростков, снующих туда-сюда по аллее. У многих в руках были чудные приборы, мигающие огоньками, в ушах торчали диковинные штуковины, они вели странные и непонятные речи на каком-то диком жаргоне. Старик взирал на это с ужасом - все это так не походило на блаженные времена молодости! Нынешняя молодежь не имела ничего общего с той, что была когда-то - культура исчезла бесследно, остался какой-то уродливый суррогат!
К скамейке подошел внук старика. Он потянул его за рукав и строго сказал:
- Деда, пошли домой. Мама велела тебя привести - ужин остывает!
- Зочем ви тгавите?! - жалобно возопил дедушка. - Выпей йаду, сцуко!
- Дед, я тебя не понимаю, - устало ответил внук. - Выражайся нормальными словами, а?
- В Бобруйск, жывотнАе!!! - заорал на него старик. - Учи албанский!
Внук устало вздохнул и уселся рядом. Дед безнадежно отстал от жизни...
Шел 2060 год...




..хочется верить..