На території "споконвічної російської землі" — сучасних Московської, Володимирської, Ярославської, Івановської, Костромської, Тверської, Рязанської областей — здавна проживали фінські племена: меря, мурома, мещера, весь і т, д. Тобто Московське князівство виникло й розвинулося на базі фінського етносу.
Найдавніші київські літописи нагадують, що саме ці племена проживали на землі майбутньої Московії також у IX—XII століттях.

Навіть у часи, коли "підводилася основна історична база" під слов’янське походження Московії, археолог граф Олексій Сергійович Уваров, провівши розкопки 7729 курганів у колишніх Московській, Володимирській, Ярославській, Костромській, Рязанській губерніях, установив, що ті кургани належали виключно мерянському (фінському) етносу VIII—XII століть. Були розриті кургани цього ж етносу наступних віків, аж до XVI століття. Граф О. С. Уваров, підсумувавши матеріал досліджень, у 1872 році видав книгу "Меряни та їхній побут за курганними розкопками". Широкоформатна книга має 215 сторінок, на 82 із яких містяться таблиці археологічних знахідок у курганах.






Детально книгу Уварова розібрав у своїй праці Володимір Білінський
Країна Моксель, або Московія. Книга друга

Мне не пишутся песни в неволе:

вдохновенье и сытость – враги.

Ветер рвёт удила в чистом поле

и мои окрыляет шаги.

Пусть наветы стоят на стороже,

чтобы не было лёгких дорог.

Есть цена созидания тоже,

равен золоту нужный стежок.

Не доверилась мутному броду,

лучше птицей над бездной взлететь.

Свежим ветром вдыхаю свободу,

чтобы звонче и радостней петь.

 25.05.2013

 Гамаюн — в славянской мифологии вещая птица, поющая людям божественные песни и предвещающая будущее тем, кто умеет слышать тайное.

 

 

Я знаю, как мучительно сложна и трудна жизнь, как запутанно многое в нас самих, как слаба наша воля, как недостаточна наша вера, как темно иногда и холодно в нашем разуме.


К Богу может только взывать любовь, день и ночь, ночь и день взывать сердце. За близких страшнее, чем за себя. На себя можно как бы плюнуть («ну, пропадешь и пропадешь!»), но за любимых тревожно и горько. Впрочем, и на себя плевать нельзя. 

Плевание на себя, это есенинство, и когда «плюешь» на себя, тогда постепенно холодеешь и к любимым, тревога за них угасает, боль любви проходит и остается холод и пустыня равнодушия. И наоборот: чем больше жжешь свои нечистоты, своего мусора, тем сильней разгорается внутри какой-то огонь и согреваешься весь. Нельзя делать другому больно.


Ты правильно заметил: слова не передают, слова иногда растрачивают правду. Надо больше молчать, но молчание тогда хорошо, когда идет плодотворная внутренняя жизнь. Вот к ней-то и надо стремиться, в ней все. Когда она началась, то поневоле замолкаешь — чтобы слушать ее. поневоле молчишь, чтобы не заглушить своим шумом ее голоса, ее тишины, ее правды. 

У кого это сказано?
«Я люблю обращенных в слух»

Незримая, но явно слышимая жизнь духа — вот что надо искать, что надо беречь как величайшее сокровище.
не писать хочется, не говорить, а молить Бога, чтобы он вразумил нас и простил. Очень уж много мы согрешаем. 

Уходя на службу, я сбоку странички приписал, что не надо делать больно другому. 

Надо стараться никому не делать больно. Очень коротка наша жизнь, невероятно коротка, и как-то надо суметь ее прожить с теплом для других, уж если не с любовью, то с каким-то теплом для других. Людям и так уж больно, человек начинает плакать, как только он появляется на свет. Так вот страшно, если мы не уменьшаем, а увеличиваем этот плач.

Если человек отдаст отчет на последнем Суде за каждое праздное слово свое, то тем более за каждую Слезу, им вызванную у других.
Любовь достигается, а не кладется в карман, как свежий носовой платок. Так и сказано: «Достигайте Любви»

 Но что мы знаем о ней!

Алеся Егорова, 14 марта 2013

Побороть в себе навязанную рабскую психологию можно только знанием

Паразитическая Система смогла так коварно обмануть и поработить всех нас, что избавиться от рабства внедрённого в наш менталитет, очень непросто. Но возможно. Для этого нужно узнать и понять, что происходит в действительности... 



Мы – рабы, мы привыкли ими быть. И самое ужасное, что своё рабство мы прикрываем некоей «свободой». Мы не хотим это признать. А если даже и признаём, то успокаиваем себя тем, что вокруг все такие же рабы, и живём дальше. Тем самым мы лишаем себя надежды на освобождение. Разве существует понятие рабства, когда вокруг – только рабы…

Неужели для того, чтобы понять, что нас, русов, массово уничтожают, на нашей земле должны происходить активные боевые действия? Неужели должны взрываться бомбы, свистеть пули над головой? Неужели только перевозимые на обозах трупы людей могут отрезвить наше общество? Да, против нас используется очень коварное оружие, многими невидимое. Это оружие подорвало уже все жизненные ценности и приоритеты людей, даже не подорвало, а в преимущественном большинстве, заменило их. И даже те, кто ощущает это, в основном только констатируют происходящее, не находя в себе сил при этом ощущении произвести какие-то действия, как минимум, сами над собой, помочь в этом своим же детям. Не говоря уже о помощи обрести понимание в происходящем другим людям. Обсуждения, разговоры, опять обсуждения, опять разговоры, возмущение, удивление, негодование и другие подобные эмоции люди выдают друг другу. И на этом всё заканчивается, всё возвращаются к той же исходной точке на которой находится. Почему? Потому что мы – рабы, практически все рабы. Рабы этой системы, рабы своих амбиций, стремлений, желаний, навязанных этой системой.

[ Читать дальше ]

95-й річниці бою під Крутами...

Будь ми прокляті - якщо забудемо це!
І вічне прокляття тим, хто ВЖЕ ЗАБУВ!

Бій під Крутами відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній
станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне,
за 130 кілометрів на північний схід від Києва.
Цей бій між 4.000 комуняцькою армією Михайла Муравйова
та загоном УНР з київських студентів і бійців вільного козацтва,
що загалом нараховував близько 400 вояків, тривав 5 годин.
На ОДНОГО ЮНАКА приходилось ДЕСЯТЬ ВОРОГІВ!



У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, зате
у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму
української молоді. які віддали життя заради незалежності батьківщини.
Особливо вразило сучасників поховання 27 юнаків, які потрапили після
бою в полон до більшовиків, і були ними страчені. На похороні у Києві
біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради
Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі,
героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш
"Пам'яті тридцяти".
Десятиріччями ця історія бою або замовчувалася, або обростала міфами
і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.
2006 року на місці бою встановлено пам'ятник.
Слава героям!

    Благодарю Бога за то, что я всегда желаю большего, чем могу достичь.

                                          (Микеланджело Буонаротти) 

Воля згинула –
смертю наглою.
Навіть свічку ту –
де поставить?
Вікна – настіж. 
А душі – наглухо.
Жаль, на душах
немає ставень.

Причинили би.
Причаїлись.
Примудрилися – 
пережити

І прокинутись –
не чиїмись,
Не останнім
окрайцем житнім.

Дотерпіли би.
Домовчали.
Перетліли –
безглуздим глумом,
Утоливши усі печалі
Тих, кому
і без нас не сумно.

Відхрестилися б –
в нас же діти!
Відмолилися б –
по каплицях.
Тільки – людоньки!
Як же – жити?
Є порода. Немає криці.

Що кричати –
немов у вату.
На майбутнє –
немає креслень.
Ми ж не птахи –
зазимувати
І вернути у теплу весну


Розщебетаною юрбою
В ніби-звичність 
і ніби-спокій…
Люди, згляньтеся над собою!
Ви ж – живі!
Ну принаймні – поки.

 … или хотя бы депрессия, чтобы измениться и начать жить по-другому. Но новую жизнь можно начать всегда, независимо от обстоятельств. Нужна только воля.

Наша воля фактически уже определена желаниями и ценностями.
Юрген Хабермас

Проффессоро-зеківське самоуправство триває, вчора 05.09.12 р. включив єдиний канал який дивлюсь і виявилось що я на нього вже не підписаний, зеки все покращити й тут встигли 

ПОВЕРНІТЬ ОКУПАНТИ ТВІ В БАЗОВИЙ ПЕРЕЛІК КАНАЛІВ !!!

Як мене ці відморозки даунбаські дістали, всіх адекватних людей прошу 8 вересня прийти на Михайліську площу о 12.00 годині.

Добратись можна так: з станції метро "Хрещатик" пройти до центрального відділення пошти там де глобус на майдані з вигравіюваними відстанями до різних міст, а далі піднятись в гору по вулиці Михайлівській до Михайлівської площі десь 500 метрів пройтись потрібно.

http://www.dem-alliance.org/news/akcija-na-zahist-kanalu-tvi.html

http://vk.com/event42555660

Сьогодні 06.09.12р. вже читаю інформацію в ЗМІ що ТВІ звинувачують в завищенні рейтингів, таке враження що ПРасти всю Україну вважають даунами як на Данбасі, ну які нормальні люди (не лохторат ПРастой) можуть повірити в маячню донецької мафії про ТВІ, Тимошенко, Покращення, Мову ... ???