хочу сюди!
 

Наташа

49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років

Замітки з міткою «юлия тимошенко»

Турчинов:лікарі відмовилися підписатися під "довідкою" Тимошенко

Сьогодні прокуратура дійсно передала до суду довідку, що Тимошенко можна привозити, або на ношах приносити, до суду", - нагадав він.

"Дійсно, комісія була у Юлії Володимирівни, було там два нейрохірурги і чотири працівники медичного закладу СІЗО. Довідку підписали тільки чотири працівники СІЗО", - розповів Турчинов.

Тимошенко вважає голосування за новий закон про вибори помилкою

Зустріч відбулась у представництві ЄС в Києві.

На ній були присутні посли та представники 27 країн ЄС, а також представники української опозиції.

Зокрема, захід відвідали Віталій Кличко, Анатолій Гриценко, Сергій Соболєв, Микола Катеринчук, Роман Зварич, Юрій Гримчак та інші.

За словами одного з учасників зустрічі, Тейшейра, посилаючись на слова Фюле, розповів, що Тимошенко вважає помилковим голосування БЮТ, та опозиції в цілому, за новий закон про вибори народних депутатів.

Крім того, Тейшера заявив, що на питання Фюле про самопочуття, Тимошенко лише посміхнулась і відповіла, що тримається.

Як відомо, стосовно саміту Україна-ЄС 19 грудня, лідер БЮТ заявила, що єдиноправильним рішенням ЄС має бути парафування угоди про асоціацію з Україною.

Нагадаємо, закон про вибори народних депутатів, ухвалений парламентом 17 листопада, встановив змішану систему виборів 50% на 50%, підвищив прохідний бар’єр з 3% до 5% та заборонив участь блоків партій у виборах.

http://www.pravda.com.ua/news/2011/12/13/6835143/

під апеляційним судом

    



Розгляд по-суті скарги Юлії Тимошенко на вирок Печерського суду - стартував. Сама вона на апеляцію не з`явилася за станом здоров`я. Проте вже завтра екс-прем`єра можуть доставити туди силою. Апеляційний суд задовольнив клопотання прокурора про її виклик, оскільки медики не забороняють опозиціонерці брати участ у засіданнях. І хоча процес відкритий, на нього сьогодні знову не пустили журналістів. До зали змогли потрапити лише деякі соратники Тимошенко - вони силою проривали міліцейське очеплення, в результаті штовханини двоє правоохоронців звернулися до лікарів.
+++++++++
особисті враження - все дуже погано :( вірогідно, що Тимошенко завтра будуть тягнути до суду примусом.

Колишній позивач - на боці Тимошенко



Колишній позивач у газовій справі став на бік Юлії Тимошенко. Ігор Кость, який 11 років пропрацював юристом НАК "Нафтогазу", стверджує - екс-прем"єр не причетна до збитків компанії.
Більше того, - збитки, вказані в цивільному позові проти Тимошенко, - не фігурують у бухгалтерській звітності. На думку Костя, для об"єктивного розгляду справи опозиціонерки апеляційний суд має вИтребувати фінансову документацію "Нафтогазу" і допитати представників НАКу. Сума збитків у цивільному позові, за словами колишнього посадовця, була розрахована на прохання Генпрокуратури і через її ж наполягання "Нафтогаз" подав на Тимошенко до суду

Лягти! Суд іде!

 

 — Заглядати в майбутнє страшно?

 — Чесно? Страшнувато.

Це — епізод із інтерв’ю з Юлією Тимошенко. На прохання екс-прем’єра він не потрапив в остаточний текст, опублікований в DT.UA трохи більше року тому. Сьогодні я визнав за необхідне його оприлюднити. В якомусь сенсі порушуючи правила журналістської етики. Усвідомлюючи, що узгодити публікацію даного уривка не можу. З об’єктивних причин.

Тоді, роняючи важке, схоже на чавунну кульку, слово «страшнувато», співбесідниця ледь помітно зіщулилася. І на хвилину замовчала. У нервовому жесті, у погаслому, немов виключеному, погляді я не побачив ні звичного мимовільного жіночого кокетства, ні старанно відрепетируваного артистизму. Вона не грала. На іншому боці столу був не харизматичний вождь, не вольовий лідер, не визнаний політичний лицедій, а просто втомлена людина. Якій було просто страшно. І яка дуже не хотіла, щоб хтось побачив її такою.

Вона вже була близько знайома з деталями невибагливого побуту Лук’янівської «критки». Вона не хотіла туди вертатися. І не хотіла навіть думати, коли та якою вона повернеться звідти.

Перед цим ми довго, докладно та нудно обговорювали втрати, які чи не щодня несла (і продовжує нести) її команда, така монолітна в години перемог і така жалюгідна в часи випробувань. Я, мимоволі намагаючись зрозуміти, про що думає співрозмовниця, яка несподівано замовчала, чомусь вирішив: думками вона зовсім не в туманному майбутньому й навіть не в сьогоденні, яке гранично прояснилося, а в потьмянілому минулому. І що вона болісно шукає відповідь не стільки на актуальне запитання «Що робити завтра?», скільки на марне взагалі-то «Що не так зроблено вчора?»

У повислій тиші сухо клацнув невидимий тумблер, і моя візаві, немов засоромившись секундної, не передбаченої сценарієм слабкості, знову заговорила. Нарочито бадьоро, підкреслено енергійно. Судорожно розганяючи відрепетируваними жестами та завченими словами розгубленість, яка раптом огорнула її.

 — Я переконана, що Янукович боїться більше. І що більше він боятиметься, то менше в нього буде «гальм».

Фраза була явною заготовкою. Але, не виключено, що Тимошенко виявилася права. Інакше пояснити, що відбувається, попросту не можна. Банальна помста, безумовно, може служити спонукальним мотивом. Але в цьому випадку вендета носить надто вже середньовічний характер. Це трохи забагато навіть для такого дрімучого персонажа, як наш гарант. «Це життєва ситуація, в яку може потрапити кожний. Це питання перебуває в особистій площині кожної людини», — поділився своїми міркуваннями про долю найвідомішої вітчизняної ув’язненої Віктор Федорович. Вчитуючись у слова Януковича, я мимоволі згадав давнє інтерв’ю з тренером великого Майка Тайсона. За словами коуча, найагресивніший боєць у новітній історії боксу, налитий м’язами здоровань зі звіроподібним обличчям замолоду був… страшенним боягузом. Талановитий наставник спритно зумів повернути слабкість — у силу, страх — у жорстокість. «Не дай йому зрозуміти, що тобі страшно. Убий його, якщо не хочеш, щоб він убив тебе».

«Як кажуть, шо з бика, шо з козла молока немає, да? Але бик є бик, все-таки це — сила!» Цей легендарний монолог Віктора Федоровича сьогодні вже не викликає посмішки. Він викликає жах перед обличчям Януковича, який звіріє від власного страху. Котрий навчився черпати силу у власному політичному безсиллі. Який впевнено прищеплює переляканому суспільству єдино знайому йому філософію — філософію «бика».

Скотство. Не найвитонченіша, але, напевно, найточніша характеристика того, що сталося в Лук’янівці. Як це було? Нари, казенні скрипучі стільці, сповнений власної значимості персонаж у блазнівській мантії, перелякані, збентежені співкамерниці. 12(!) годин фарсу. Змішане почуття вертухайської бридливості та обивательської цікавості на обличчях прокурорів. Туалет за шторкою. Попроситися — ніяково. Піднятися — боляче. «Особиста площина» (як сказав би Віктор Федорович) зведена до кількох квадратних метрів бетону, знущально прикрашених «євровікном». На яку можна вломитися. Соромно, страшно. Сковує присутність незнайомих, ситих, здорових мужиків, які розглядають тебе як екзотичну тварину в клітці. Мужиків, які, виконавши свій важливий державний обов’язок, відправляться по домах, на заслужений відпочинок. Цікаво, що вони та як розкажуть про спецзавдання своїм дружинам? Друзям у сауні?

«Нехай відчує на своїй шкурі, що це таке. Тисячі людей гниють, і нічого. А тут — прямо істерика. Теж мені принцеса. Злодійка має сидіти!»

Так чи приблизно так розмірковує багато хто. Принаймні, колеги, на відміну від автора цих рядків, які люблять поринути в мутні хвилі інтернет-форумів.

Не злодійка, не засуджена (справедливо чи безвинно, у цьому випадку, не суть) не принцеса, не політик, не лідер опозиції. Людина. І, вибачте, за цинізм, може, в тому, що сталося саме так, як сталося, є певний промисел Божий. Щоб ті, хто ще не знав, довідалися. Щоб ті, хто ще не замислювався, замислилися. Щоб ті, у чиїй душі ще є дрібка сумління, жахнулися ницості того, що відбувається. Жахнулися підлості та жорсткості. Ні, не Януковича. Держави, яка ні в гріш не ставить людські життя, здоров’я, честь і гідність. Може, совісті, яка задрімала, необхідний саме такий яскравий приклад скотства, щоб зрозуміти: ми не хочемо бути бидлом. Що повага до людей — це те, чого найбільше не вистачає владі. Нинішній, минулій та, найшвидше, майбутній. Що саме цього ніколи не було в планах наших політиків, незалежно від їхньої орієнтації. Вони заграють із нами, підіграють нам, розігрують нас. Купують, використовують, стравлюють. Іноді мимоволі захоплюються нами, часто — щиро, люто ненавидять, тупо вдивляючись у підсумкові цифри поствиборних підрахунків. Але, боюся, вони ніколи не відчували до нас поваги.

Без цього ми ніколи не зможемо назвати наш народ таким, що відбувся, а нашу країну повноцінною. Не має значення, де вона опиниться — у ЄС, у ЄврАзЕС, у НАТО, в Антанті чи в Організації Варшавського договору.

Ми живемо в смертельно хворій країні, де простим істинам немає місця серед багатоповерхової брехні. Ми можемо пишатися поривом підприємців, афганців, чорнобильців. Але ми маємо соромитися того, що ми не виходимо на Майдан в ім’я хворих на рак дітей, яких обкрадають чиновники. Можна захоплюватися поваленим парканом біля Ради. Але в Києві, Одесі, Сімферополі (далі — скрізь) обурені натовпи не беруть в облогу мерії, суди чи відділення міліції на знак протесту проти оскаженілих віпів і мажорів, котрі безкарно давлять людей на «зебрах» і тротуарах. Цей список може поповнити кожний, хто ще в змозі розмитнити власну совість.

«Що мені зробили Тимошенко чи Луценко, щоб я їх захищав?» — ще одна популярна вітчизняна теза. Свого часу мене не розуміли багато знайомих політиків і журналістів. За публічні сумніви навіть не в геніальності, а просто в спроможності Ющенка в розпал помаранчевої революції. Я був переконаний (і, як з’ясувалося, справедливо), що привід критикувати Віктора Андрійовича з’явиться вже за тиждень після інавгурації. Але я прагнув отримати право вільно критикувати президента, якого вільно оберуть мої земляки.

Мене дружно переконували «не лити воду на млин ворогів», «не вносити розкол». Виступаючи з трибуни Майдана, я пішов проти правил, закінчивши свій скромний виступ скандуванням «Ми — народ!» замість «канонічного „Ю-щен- ко!“. „Ти погарячкував“, — сказав мені знайомий політик. Сьогодні його фраза виглядає двозначною.

Не будучи шанувальником Тимошенко й прибічником БЮТ, я наполягаю на повазі до неї як до людини. Навіть у СІЗО. Навіть у цій країні. Я хочу вільно критикувати людину, чиї погляди, що вільно викладаються, я не поділяю. Наполягаю, прекрасно розуміючи, якими потішними виглядають мої заклики в «Годину бика», що настала.

Часто ігноруючи вибори, не маючи звички голосувати за «дрібне лихо» і чесно сумніваючись у спроможності Тимошенко бути гідним президентом, в 2010-му я віддав свій голос за неї. Як в 1991-му за Чорновола, і в 2004-му за Ющенка. Відчуваючи настільки ж серйозні підозри з приводу їх готовності адекватно відповідати надто складному посту. Але в усіх трьох випадках я сприймав (може, марно) те, що відбувається, не як обрання окремої особи, а як пошук цивілізаційного вибору, здійсненого цілим народом. Я намагався бути чесним із собою. І це, вважаю, дає мені право не вважати тих, хто голосував «проти всіх» посіпаками Януковича, не зловтішатися з приводу голодуючих «невдячних жителів Донбасу», не вважати прибічників Майдану «довірливими ідіотами», не вірити в безкорисливість Ющенка, святість Тимошенко та праведність деяких надто полум’яних борців із режимом.

«Не лий воду на млин ворогів», «не вноси розколу», — злякано застерігають мене політики, з якими я поділився своїми сумнівами з приводу «дивної війни», яку опозиція та БЮТ, зокрема, ведуть із владою. Надто «картинною», надто показовою та беззубою виглядає ця «битва». Розгубленість, страх, апатія? Так, безумовно. Але (жахаюся своєї думки) є в цьому ще дещо. Чи такі вже пусті розмови про те, що Тимошенко за ґратами вигідна опозиції не менше, ніж владі. Як гасло, яке можна підняти чи сховати, залежно від ситуації.

Збільшив сумніви слух, підтверджений двома джерелами. Нібито Тимошенко написала гнівного листа однопартійцям, у якому засудила їхнє голосування за закон про вибори. Але послання не було оприлюднене з ініціативи вождів. «Не здумай писати про це, — шикали на мене мудрі товариші, — А якщо й так, як доведеш? А якщо й було, раптом Тимошенко через адвокатів це спростує? У її становищі не до сантиментів… Не боїшся?»

Чесно? Страшнувато…

Учора я переглянув неопубліковані фрагменти торішнього інтерв’ю. Вчитувався в нервові фрази Тимошенко. «Не ви перший, хто дорікає мені в невмінні розбиратися в людях. Я не вірю в сортування на око. Мають бути випробування, немає інших аналізаторів. Хтось зрадить, і плюне в обличчя на прощання. Хтось виявиться готовим піти на все. Умерти, якщо треба…»

У матеріалах світської хроніки я бачу ці обличчя. Ситі усміхнені фізіономії, дружини в хутрах і камінчиках, обійми з ясновельможними биками на понтових тусовках. Я не бачу їх у наметах під Лук’янівкою.

Вони не схожі на вмираючих. Вони гордо несуть себе країною полеглого правосуддя, яке добиває лежачих.

Сергій Рахманін «Дзеркало тижня. Україна» №45
http://dt.ua/POLITICS/lyagti_sud_ide-93495.html

Директиви Тимошенко

Останнім часом напередодні апеляційного суду по газовій справі Тимошенко представники партії регіонів (наприклад, Зубанов) та їхні агенти впливу (зокрема, Олег Ляшко) знову поширюють тези про те, що Тимошенко нібито підробляла свої газові директиви. Оскільки люди зазвичай мають коротку пам"ять та й не всі мали можливість ретельно відслідковувати перебіг газової справи в суді, нагадаю про що саме йдеться.  

Отже напередодні підписання газових контрактів Тимошенко як прем"єр-міністр видала "Директиви до делегації НАК Нафтогаз на переговори з ВАТ Газпром"

 

Нагадаємо перебіг розгляду цього питання в суді:

Щодо директив. Покази екс-голови НАК Нафтогаз О. Дубини

Тимошенко: "Скажіть, будь ласка: а на цих директивах є хоч щось, що нагадує, що це директиви Кабінету Міністрів? От просто коли ви зараз заглянули, подивилися більш уважно…"

Дубина: "Нет, это не напоминает директивы Кабинета министров."
Тимошенко: "А чи не можете ви, враховуючи, що ми всі – і Олег Вікторович, і Юрій Васильович Продан, і я – всі знаходились в одній кімнаті, пригадати: хто остаточно передав вам директиви, які мною затверджені, вже з підписами усіма і всіма реквізитами?"
Дубина: "Як було в хронології. Чтобы не говорили, что у кого-то пропала память. Папка пришла ко мне от Юлии Владимировны. Из моих рук ее получил Юрий Васильевич Продан. Он их подписал и отдал назад мне в руки."

Щодо печатки. Покази Василя Павлюка (екс-голова управління документального забезпечення секретаріату Кабінету міністрів):

Павлюк: Ви розумієте, взагалі печатка є лише одним із реквізитів документу. Поряд з таким, як назва документа, заголовок, текст документа, грифи затвердження та погодження, реєстраційний номер, дата… Тобто печатка не є якимось унікальним документом. Втім є документи, на яких печатка не є обов'язковою, але є додатковим підтвердженням існування документа. В такому випадку діє норма, в якій записано…
Прокурор: Я прошу вибачення, давайте ближче до запитання: ось це цей документ…
Павлюк: Ось якраз я підвожу до цього. Є норма, згідно з якою, печатки використовується для засвідчення підписів посадових осіб. Тоді велика гербова печатка Кабінету міністрів проставляється на документах, підписаних керівництвом Кабінету міністрів. При цьому, наявність печатки не визначає правильно чи неправильно підготовлений документ, він просто засвідчує підпис.

Тимошенко: Скажіть, будь ласка, чи може бути поставлена велика гербова печатка на підпис прем'єр-міністра, якщо документ, на якому стоїть підпис прем'єр-міністра, не голосувався Кабінетом міністрів?
Павлюк: "Може, оскільки печаткою засвідчується підпис посадової особи. В секретаріаті Кабінету міністрів для колегіальних рішень, ухвалених на засіданні Кабінету міністрів, використовується штамп "Прийнято на засіданні Кабінету міністрів" або "Затверджено Кабінетом міністрів" з виказанням номера протоколу та дати. В даному випадку був документ затверджений посадовою особою."
Тимошенко: А на рішеннях уряду ставилась велика гербова печатка?
Павлюк: Ні

Не зайвим буде нагадати читачеві, що прокуратура спиралася в своєму звинуваченні виключно на експертизу, яку вони замовляли. Експерт, який проводив цю експертизу, визнав аутентичність підпису Тимошенко під директивами не зважаючи на те, що вони були затверджені (як виявилось пізніше) факсіміле. Допитати цього експерта ж в ході судового засіданння не було можливості завдяки діям прокурорів та судді Кірєєва, який вів справу.

Стосовно взагалі правомірності видання директив як розпорядчого документу прем"єр-міністра я вже писав, то ж бажаючи можуть ознайомитися з цим тут.


Тимошенко судитимуть прямо в камері СІЗО

Тимошенко, Луценко
Стан здоров’я Юлії Тимошенко не дозволяє їй пересуватися.
Суддя Шевченківського райсуду Києва Андрій Володимирович Трубніков ухвалив рішення провести у Лук’янівському СІЗО виїзне засідання з обрання екс-прем’єр-міністру Юлії ТИМОШЕНКО міри запобіжного заходу в справі ЄЕСУ.
Зокрема, з відповідним клопотанням до судді звернулися представники Генпрокуратури.
Суддя А.ТРУБНІКОВ на місці ухвалив рішення задовольнити це клопотання і сьогодні ж провести таке засідання.
При цьому у «Батьківщині» зазначили, що на засіданні Шевченківського райсуду, що почав розгляд питання про обрання запобіжного заходу для Ю.ТИМОШЕНКО у справі ЄЕСУ, було заборонено відеозйомку, незважаючи на те, що працівники ЗМІ звернулися з відповідною письмовою заявою на ім’я голови суду.
На засіданні були присутні троє слідчих Генпрокуратури і захисник Ю.ТИМОШЕНКО Сергій ВЛАСЕНКО.

На початку засідання суддя А.ТРУБНІКОВ повідомив, що отримав від керівника Лук’янівського СІЗО заяву, написану Ю.ТИМОШЕНКО, про те, що вона за станом здоров’я не може брати участь у цьому судовому засіданні.
Водночас С.ВЛАСЕНКО повідомив, що ця нібито заява була отримана від Ю.ТИМОШЕНКО шахрайським чином, оскільки вона не могла перед її написанням отримати юридичну консультацію.
С.ВЛАСЕНКО передав судді іншу заяву, написану Ю.ТИМОШЕНКО пізніше, в якій вона просить розглядати цю справу лише за її присутності.
Захисник просив суд розглянути справу, коли стан здоров’я Ю.ТИМОШЕНКО дозволить їй бути присутньою на засіданні.
«Зазначені дії є грубим порушенням чинного законодавства, логіки і здорового глузду. Як можна повторно арештовувати людину, яка зараз знаходиться в слідчому ізоляторі за судовим рішенням?!», - наголосив С.ВЛАСЕНКО.
«Це, вочевидь, свідчить про те, що влада не впевнена в лояльності суддів апеляційного суду», - сказав захисник.
С.ВЛАСЕНКО також зазначив, що сьогодні всі справи щодо діяльності ЄЕСУ об’єднані в одне провадження і передані для розслідування Службі безпеки України – «найбільш надійним орлам президента».
"Це є абсурдом як з юридичної, так і з логічної точки зору. Вони настільки її бояться, що готові заарештовувати двічі, тричі за надуманими підставами", - сказав Власенко.
За його словами, слідчі намагалися домогтися того, щоб Тимошенко відмовилась від участі у засіданні Шевченківського суду, попри те, що вона в будь-якому разі не може брати участі у засідання за станом здоров'я.
"Вони півгодини тому поінформували мене (про засідання), вони були впевнені, що я не доїду", - сказав він.
"Там була ціла спецоперація. Вони вивели мене з камери Тимошенко нібито для ознайомлення з цим листом (про суд), а в цей час намагалися змусити її підписати відмову від участі у цій справі", - сказав він.
 
Уповноважений парламенту з прав людини Ніна Карпачова заявила журналістам біля будівлі СІЗО про наступне, передає Ukranews:
Проведення засідання Шевченківського райсуду Києва у справі Юлії Тимошенко в Лук'янівському слідчому ізоляторі неприпустимо.
"Це режимний об'єкт, це означає, що судовий процес відбувається в закритому режимі, а це означає, що Україна знову порушує норми європейської конвенції
, ми знову віддаляємося від Європи, на жаль"
, - сказала вона.
Карпачова також підкреслила, що в камері не можна проводити ніяких слідчих дій.

Європейська народна партія (ЄНП) засудила варварське рішення суду провести засідання відносно екс-прем’єр-міністра України Юлії ТИМОШЕНКО прямо в камері: “ЄНП засуджує варварське й обурливе рішення Шевченківського районного суду міста Києва провести засідання суду безпосередньо в тюремній камері Юлії ТИМОШЕНКО, не зважаючи на критичний стан її здоров’я та порушуючи всі можливі демократичні правові стандарти”, - зазначається в схваленій сьогодні в Марселі резолюції. "ЄНП підкреслює особисту відповідальність Януковича щодо виконання його численних обіцянок, які він давав міжнародним та європейським партнерам, стосовно поваги до прав людини та верховенства права". 

Сьогодні ж у Марселі відбувається Конгрес ЄНП, на якому питання політичних в’язнів в Україні стало одним з найважливіших: представники європейських “народників” надали слово доньці Ю.ТИМОШЕНКО Євгенії КАРР одразу після виступу французького прем’єра Франсуа ФІЙОНА, який говорив на тему подолання економічної кризи в Європі.
“Сьогодні від імені моєї матері я прошу подвоїти зусилля із залучення України до ЄС”, - сказала Є.КАРР.
“Наша країна на практиці стала приватною власністю президентської родини, ніхто навіть не намагається приховати корупцію”, - сказала Є.КАРР. “Я побоююсь, що для моєї матері немає надії знайти чесного вердикту в Україні”, - додала вона. При цьому Є.КАРР висловила переконання в тому, що якщо лідери опозиції і надалі залишатимуться в Україні у в’язницях, то загроза громадянам країни залишитися без реального вибору на майбутніх виборах стане дуже реальною.
Європейська народна партія є найбільш чисельною в Європарламенті. До лав ЄНП входять канцлер Німеччини Ангела Меркель, президент Франції Ніколя Саркозі, президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозо, президент Європейської Ради Герман ван Ромпей та президент Європарламенту Єжи Бузек.

Наталья Королевская: «Без мамы… Нету мамы»

Сравнение Натальи Королевской с Юлией Тимошенко – банальный избитый стереотип. «Затасканный» настолько, что проводить подобные параллели уже даже просто неприлично. Тем не менее, они очевидны.

Встав на политическую стезю Королевская, с фанатичным упорством, ровно как когда-то Тимошенко, прокладывает себе путь вперед. Она чрезвычайно активна, разъезжает по регионам, встречается с людьми, робко «самопрезентуется» для западной публики, часто отмечается в эфирах. С целью совершенствования навыков публичного диалога, даже брала уроки ораторского мастерства (в чем призналась Lb.ua).

Отличие от «ранней Тимошенко» одно, но весьма существенное. Если Юлия Владимировна с младых ногтей знала – «будет руководить государством» (о чем не единожды говорила в интервью), то у Натальи Юрьевны четкого ответа на: «зачем вам это надо?» нет. Пока нет.

Подобная формулировка вообще ее удивляет. Как, мол? Это же правильно, это же нужно, «все для фронта, все для победы»….«Я привыкла работать по 12 часов в сутки. Уж если за что-то берусь, то делаю серьезно…»

Но внятного ответа так и не следует.

Частично, сам того не ведая, его дал один из молодых депутатов – ровесников Королевской. «Когда к 35-и годам у человека есть все: состояние, дома, машины, яхты… Бизнес сделан. Цели достигнуты. Чем еще заниматься? Разве политикой…. Надо же взрослым мальчикам играть в какие-то свои игры», - сказал он как-то в приватной беседе с Lb.ua. Эти его слова – меткая характеристика большинства сегодняшних «35-летних плюс» в отечественном политикуме.

Фото: Макс Левин

Юлию Тимошенко Наталья Королевская называет «учителем в политике», говорит о ней с величайшим пиететом. Но, уже в середине беседы, немного расслабившись, горько констатирует: «чувствуешь себя как-то…каким-то осиротевшим». И, голосом опечаленного ребенка, добавляет: «мамы нету».

«Юлия Владимировна всегда была предельно честна со мной. Сколько ей не «нашептывали», не «докладывали». Бывало, захожу к ней в кабинет, а она смеется: вон, там, в углу стопка бумаг – это все «на тебя» понаписывали, да позаносили. Ты забери, хоть. Она всегда задавала прямые вопросы и получала прямые ответы. Я этим очень дорожила и дорожу», - характеризует свои отношения с ЮВТ.

Отправляясь на это интервью, Lb.ua намеревался раскрыть «настоящую Королевскую»: без маски, позы и позерства. Коих, к сожалению, в ее образе пока немало.

Насколько получилось – судить вам. И хотя, в процессе вычитки, текст двухчасовой беседы не избежал некоторых пафосных вставок, сама беседа вышла весьма откровенной. Обстановка – тишина вечернего офиса и антураж - суббота, джинсы, отсутствие макияжа, каблуков и необходимости «позировать», сделали свое дело. На стуле напротив – миловидная молодая женщина, голосом ровным и спокойным говорит вещи весьма внятные и логичные. Без лишних экивоков, рассказывает о нынешней ситуации в БЮТ, о недопонимании с руководством, о диалоге с Корнийчуком, собственных перспективах… Всё то, о чём не спросишь в «гламурно-воинствующем» формате, но что необходимо знать для истинного понимания происходящего.

Удастся ли Королевской реализовать «планов громадье»? Посмотрим. Собственно, это и будет экзаменом на уместность сравнения с ЮВТ.

«Теперь власть рассчитывает переиграть нас на закулисных интригах и сговорах в округах»

Начнем с нашумевшего закона о выборах. Объясните логику оппозиции: сперва критиковать документ, потом – внезапно поддержать. Вы, кстати, тоже «за» голосовали. Что БЮТ получил взамен?

Безупречно выписанный, сбалансированный закон – не гарантия, к сожалению, того, что выборы у нас пройдут честно и открыто. В Украине много принято хороших законов, которые попросту не работают – их блокируют или ими манипулирует власть.

Накануне принятия закона, я находилась в командировке – в Хмельницком и Ровно, и в заседаниях фракции участия не принимала; рассказать о том, как велась дискуссия непосредственно накануне голосования, не могу.

Официальная версия, почему фракция все же приняла такое решение по закону? Выбор у нас был простой.

Или мы не участвуем в голосовании и тогда получаем закон, который позволит власти попросту «переназначить» саму себя в 2012-м году. «Законно», подчеркиваю, переназначить!

Либо – участвуем, чтоб добиться реальных гарантий – для избирателя, для кандидатов от оппозиции.

Сейчас все ищут черную кошку в темной комнате. Мол, зачем оппозиция согласилась с драконовскими условиями: пятипроцентный барьер, отказ от блоков, здесь что-то не так, и кто-то что-то получил «взамен».

Да, получил; прежде всего, получил сам избиратель. Его кандидата теперь не смогут снять с выборов за мнимые «нарушения», оппозицию не смогут закидать незащищенными бюллетенями и открепительными талонами. А ведь уже на одном этом власть могла выиграть все выборы в округах! Да, условия закона драконовские. Но и намерение попасть в парламент – серьезная заявка, и каждый депутат должен соответствовать ряду строжайших требований. Ограничения закроют доступ в Раду проходимцам, которые, как мы с вами знаем, далее превращаются в «тушек».

Мы реалисты – никто не ждет, что в 2012-м по этому закону пройдут честные и прозрачные выборы, но элементарные, минимальные защитные барьеры оппозиция выставила. Дальше нам надо суметь их отстоять, но это и есть наша работа.

Фото: Макс Левин

Оппозиции нечего будет противопоставить нарушениям властей в 2012-м. На каждое ваше замечание они, вполне справедливо, ответят: так вы ж сами закон поддержали!

Напротив. Прими они первый вариант закона за авторством Александра Ефремова, нам бы вообще не к чему было апеллировать. Но теперь мы потребуем соблюдать нормы закона, ставшего предметом компромисса власти и оппозиции. 17 из 20 наших поправок, предложенных к документу, власть приняла.

17 из 20. Какая, однако, добрая власть!

Признаться, и меня это поначалу удивило. Но пора бы понять, что власть не так сильна, какой хочет казаться.

…Закон проголосовали в четверг, а первая информация о том, что мы можем дать свои голоса «за», появилась вечером среды. До этого, как известно, оппозиция была радикально настроена: бойкотировать голосование, выходить из состава комиссии и т.д.

Итак, появляется первая информация. Находясь в полтысячи километров от Киева – звоню Руслану Князевичу. Руслан объяснил: важные технические моменты вписываются в закон – слово в слово – в нашей редакции. Власть согласилась учесть наши требования почти в полном объеме. Правильно ли нам было отказываться?! И как бы мы выглядели в этом случае перед страной? Ведь мы прежде бойкотировали закон не ради бойкота, а добиваясь своих целей. Наиболее важных мы добились.

Какая добрая власть…

Никакая не добрая, но чувство самосохранения у нее есть. И в ее беспределе есть предел, простите за тавтологию. Да, теперь они рассчитывают переиграть нас - на закулисных интригах и сговорах в округах. А мы переиграем - их самих, используя для этого жесткие процедурные механизмы, которые заложили в закон. Конечно, для этого нам придется сконцентрировать волю и общественную поддержку.

Вы уверены вообще, что выборы состоятся?

Еще весной этот вариант «прощупывали», в политикуме велись подобные разговоры. Сейчас – уже нет. Ситуация очень напряженная. Власть это понимает. Если они позволят себе подобное: говорить уже будет не оппозиция, а улица.

Фото: Макс Левин

«Тимошенко остается общепризнанным моральным лидером»

Тогда в какой форме оппозиция станет участвовать в выборах? Так, Юлия Тимошенко настаивала на едином списке. Арсения Яценюка такой вариант не устраивает…

Если бы оппозиции хватило твердой воли к объединению, это был бы идеальный сценарий смены власти. Но на практике до сих пор все шло по-другому.

Вспомните, КОД создан уже после ареста Юлии Владимировны – вдогонку, как запоздалая защитная реакция. А ведь если бы раньше мы начали координировать усилия, удалось бы не допустить и столь жестокого удара. Нам надо научиться опережать события, а не только реагировать на них.

Политическая логика подсказывает: если мы хотим побеждать на парламентских выборах, а иного способа остановить эту банду просто не существует – надо объединяться. Но сегодня нет ни четких принципов объединения, ни бесспорного лидера, который станет центром притяжения.

Только Тимошенко остается такой фигурой, но ее держат под замком. Выйдя на свободу, она сможет объединить украинскую оппозицию. Она остается общепризнанным моральным лидером. Это невозможно поставить под сомнение.

Поэтому для меня вопрос о том, когда и по какому закону состоятся выборы, сейчас вторичен. Главное – чтоб Тимошенко вышла на свободу и заняла принадлежащее ей место. Следующий шаг – добиться ее права участия в кампании. Вот наша общая цель, от которой будет зависеть и общий результат. Только свобода Юлии Тимошенко восстановит нормальные условия для объединения оппозиции, и только сама Тимошенко сумеет быть гарантом выполнения этих условий.

Все прекрасно понимают, что на свободу – в ближайшее время – ей не выйти.

Такого мнения и добивается от нас власть, она сама его и насаждает - чтоб все смирились, почувствовали себя бессильными перед ней.

Действительно, предпосылок к позитивному развитию ситуацию очень мало. Нынешняя власть понимает два аргумента: силу или деньги. Денег нет – ни у людей, ни у партий, уже даже кредиты Украине не выделяют. Значит, остается сила. Мы, оппозиция, обязаны такую силу аккумулировать и создать, превратить в новый политический фактор.

Аккумуляция силы через объединение всех недовольных властью – первая задача оппозиции. Для этого надо эффективно поработать по всей стране – помочь людям выразить несогласие, заставить власть к ним прислушаться. Посмотрите опросы: 70-75% граждан заявляют, что не согласны с действиями властей. Но властям от этого, прошу прощения, ни холодно, ни жарко. Надо превратить несогласие в политическую силу, а силу – во власть. Это трудная, но решаемая задача.

Вот один пример. На первое декабря запланирована всеукраинская протестная акция, забастовка «Переучет» – я выступила ее инициатором. Суть очень проста: чтобы выразить несогласие, достаточно ровно в полдень посигналить гудками своих машин, предпринимателю - повесить табличку «Переучет» в магазине, служащему - в учреждении… Людям предлагается начать действовать в той их жизненной среде, которую власть разрушает.

Фото: Макс Левин

А что политики предлагают сегодня противникам власти? Приехать куда-то на Майдан, мерзнуть в палатке, стоять на митингах… Не все люди к этому готовы, им, простите, еще работать надо, кормить свои семьи. Необходимо предлагать им более понятные способы выразить протест; те, что не требуют навыков политического активиста, но позволяют твердо заявить позицию.

Начнется с малого, но когда вы услышите гудки сотен машин; увидите, что не только вы против развала в стране, но и ваш сосед, ваш коллега… Это может стать серьезным стимулом для последующей мобилизации, и однажды поднимется вся страна. Вспомните, как еще в сентябре 2004-го киевляне посмеивались над чудаками, перевязывавшими деревья оранжевыми ленточками.

Ну, а просто критикуя, не предлагая ничего взамен, мы оказываемся в слабом положении. Сегодня есть треугольник: власть, оппозиция и народ. Каждая из сторон – параллельна другой (как парадоксально это бы не звучало с точки зрения геометрии): оппозиция борется с властью, но и народ тоже борется с властью, только сам по себе. И кому тяжелей?

Нет коммуникации.

Совершенно верно. Но это и есть задача новых политиков Украины – восстановить коммуникацию с людьми. Объединить усилия народа и оппозиции. Те, кто это поймут и смогут реализовать, те возьмут власть и изменят ситуацию в стране.

Я пытаюсь объяснить это своим коллегам. Бывает, приходят к нам люди: предприниматели, афганцы, чернобыльцы, сразу начинаются разговоры «они не такие, они – проект тех-то, а эти – тех-то...». Это возмутительное неуважение к людям, профессиональный цинизм какой-то. Да, я готова поддержать любого человека, чьим бы он «проектом» ни был, если только он нашел в себе силы встать и сказать: «я не согласен с властями» и прийти к нам. Я, как народный депутат, обязана его поддержать!

Когда на площади перед парламентом спецназ бил чернобыльцев и предпринимателей, народные депутаты стояли в кулуарах и снимали «картинку» на свои дорогие мобильники. А ведь они не в Раде должны окапываться - людей защищать. Я потом спросила у нашего руководства: как такое случилось, что на площади было три депутата, остальные – в кулуарах?

Фото: Макс Левин

И что вам ответили?

Ну, скажем так - моя позиция была «не совсем понята»...

А я убеждена: Украину разрушает пропасть между политиками и народом, и пока мы не будем там, с людьми, на улицах, эта пропасть увеличится. Тогда политики просто отомрут – как что-то бесполезное для жизни.

Задумайтесь, почему многие общественные движения сегодня отмежевываются от партий? Они нам попросту не доверяют. Уже сейчас виден запрос на альтернативу действующим политикам. Политики нового типа выйдут из тех гражданских лидеров, которых сегодня выдвигает народ.

«Ты либо работаешь с людьми, либо слоняешься без дела, всех во всем обвиняешь и плетешь интриги»

Все-таки, почему лидеры парламентской оппозиции не слишком активно сотрудничают с улицей? В чем причина: «забронзовелость», приобретенная за годы в парламенте; лень; страх, договоренность с властью на тему: мы сидим тихо, только вы нас не трогайте? Что б вы выделили?

Среди нас есть все, что вы перечислили – и забронзовелость, и лень, а где лень и цинизм, там компромиссы. Сложно выделить что-то одно, но я точно знаю: ты либо работаешь с людьми, либо слоняешься без дела, всех во всем обвиняешь и плетешь интриги.

Я иногда читаю о себе в СМИ: зачем эта Королевская ведет бурную деятельность на улице, зачем слишком активна, это, мол, выглядит подозрительно…

Фото: Макс Левин

Ну, на фоне остальных, действительно подозрительно. Вроде как вам больше всех надо.

А разве нам уже не надо ничего, разве все в порядке во власти и в стране? Когда я за что-то берусь, я занимаюсь этим серьезно. Я привыкла работать по 12 часов в сутки, еще когда была в бизнесе, а теперь в политике работать приходится по 14-ть. И вдруг меня кто-то спрашивает: а ты согласовала свои действия с тем-то и тем-то…

Простите, а что я должна согласовывать, когда все, что делаю, укладывается в рамки нашей программы, задач нашей команды и идеологии нашего лидера Юлии Тимошенко? Если у меня что-то не так, подскажите. Но претензии на контроль моих действий, вплоть до согласования выпуска пресс-релизов, просто глупость…

Что сейчас вообще происходит в БЮТ? Кто руководит партией, фракцией? Или шок от посадки Тимошенко до сих пор не прошел, и все до сих пор пребывают в прострации?

Взятие Тимошенко под стражу действительно было шоком. Ведь все мы были уверены в том, что власть не решится на такой позор, и Юлия Владимировна сохранит свободу.

Я была последней, с кем – накануне ареста – она общалась. Поздно вечером в четверг, когда я прилетела из командировки, мы просидели за разговором несколько часов. Юлия Владимировна была внешне спокойна и убеждена в том, что для нее лично и для команды в целом все закончитcя благополучно. По крайней мере, у меня создалось такое впечатление.

На чем основывалась уверенность? Договоренностью с властью?

Нет – на вере в свои права, на ее репутации лидера европейской величины. Я не исключаю, конечно, что кто-то и пытался – якобы от ее имени – о чем-то там договариваться с властью…

Не кто-то, а Кожемякин.

Ничего такого я не знаю наверняка. Но знаю, что Юлия Владимировна никогда не даст «добро» на подобные переговоры и, уж точно, никогда не стала бы полагаться на теневые гарантии. Она слишком опытный политик.

Нет, уверенность в законном исходе дела в нее вселяла, во-первых, поддержка людей Украины, и во-вторых, что немаловажно, принципиальная позиция Европы. Два политических «бронежилета».

На власть они впечатления не произвели.

Действительно, ее арест был политическим ударом. И наша команда оказалась к нему не готова. Первые дни были особенно тяжелыми, можно даже сказать истеричными…

(после паузы) Сейчас нам тоже непросто. Но я понимаю, что моя тоска и дискомфорт несравнимы со страданиями женщины, которую намеренно мучают в СИЗО – ни за что, ни про что – уже больше ста дней. Это заставляет быть сильной и двигаться вперед.

Все-таки, кто ведет работы в партии, во фракции?

Логично, как первый зам, ближайший соратник, руководитель штаба, Александр Турчинов взял оперативное управление на себя. Лидером фракции по-прежнему остается Иван Кириленко.

Фото: Макс Левин

«Нас объединяет Юля»

Три с половиной месяца шок длиться не может. Все же: почему основной костяк «сердечной» команды бездействует? По Турчинову вопросов нет – на него заготовлены несколько дел, а мандатом он не обладает, малейшее неверное движение - присоединится к Тимошенко, но остальные-то чего волынят? По большему счету, от нынешней активности «в полях» зависит будущее всей политсилы.

Я не знаю, почему так происходит, у меня нет простого ответа. Давайте я не буду говорить за всю команду, зато я могу отвечать за себя. А у меня логика простая: от сидения в Киеве и углубления во внутрипартийные интриги, результата точно не будет, а от работы на местах – будет. Поэтому сразу после ее ареста я отправилась в регионы.

Насколько соответствует действительности – по вашим данным – информация об охлаждении отношений между Турчиновым и Кожемякиным?

Я всегда напрямую общалась с Тимошенко, а рабочие оперативные моменты уточняла с Турчиновым. Возможные аспекты «внутренних раскладов» и отношений мне неизвестны, да и неинтересны, по правде говоря. Я об этом узнаю, как и вы, из СМИ. Никакой информации в объеме, позволяющем сделать политическое заявление, у меня нет.

Наверняка знаю одно: в политике нет ничего тайного, что не стало б явным. Хочу верить, что мы как были, так и останемся единой командой. А пытаться договариваться о чем-то с этой властью – копать яму, в которую сам потом упадешь.

Как лично у вас коммуникация с Турчиновым сегодня складывается?

Нормальная, в рабочем режиме. Встречаемся, советуемся… Если даже эмоциональные всплески или разногласия возникают – пытаемся тушить. Нас объединяет Юля. Благодаря Тимошенко я пришла в команду и считаю, что теперь все мы обязаны соединить усилия, чтоб она вышла на свободу. А амбиции необходимо задвинуть на второй план.

Кто может заменить Тимошенко во главе списка, если вытащить ее из тюрьмы не удастся? Турчинов, дочка Женя?

Широкой дискуссии на эту тему пока нет. Более того, она может ослабить наши усилия по ее освобождению. Со мной лично тоже вопрос не обсуждался. В любом случае для меня будет важно знать мнение самой Юлии Владимировны.

Теряете время. Закон-то уже принят. Ваши активисты в регионах рассуждают приблизительно так: Тимошенко сидит, в БЮТ – полная неразбериха, а Яценюк уже почти списки составляет, да и ПР активна…

Я время не теряла, наша команда - тоже. Очевидно, до конца года будет внесена ясность в эти вопросы. Какая будет предложена общая стратегия на будущее, какими будут решения по каждому из нас и насколько они удовлетворят членов команды – все это станет экзаменом для нынешнего руководства политсилы.

«Насчет УСДП еще не решила. Хотелось бы посоветоваться с Юлией Владимировной»

Вариант избрания по округу для себя рассматриваете?

Каждый народный депутат, особенно – перед выборами, думает о том, где и каким образом ему переизбраться. Первое, что для этого необходимо – закон о выборах. Второе – формат участия в кампании нынешней команды, предложения руководителей фракции: в каком составе, на каких местах, с какими задачами они видят партию. По первому пункту вопрос уже решен. По второму – надеюсь услышать, как я уже сказала, позицию нашего лидера – Юлии Владимировны.

Отдельная тема – ваше возможное лидерство в УСДП Евгения Корнийчука.

Тут нет никаких секретов. УСДП - партия-соучредитель Блока Юлии Тимошенко.

Тогда рассказывайте всю историю сами. По порядку.

С Женей Корнийчуком мы давно дружим, общаемся. Вскоре после того, как он вышел на свободу, у нас впервые состоялся такой разговор: Женя предложил, чтоб я возглавила УСДП. Тогда, однако, я не восприняла это всерьез, как-то отшутилась… Словом, не придала значения. Второй раз ту же тему подняли сразу после ареста Тимошенко. Причем говорил уже не только сам Корнийчук, но и несколько активистов из партийной команды. Женя сказал, что попросту не может сейчас заниматься партией – все время проводит в судах; что он уже принял решение о сложении с себя полномочий председателя партии и какое-то время техническую работу будет осуществлять один из его замов; что партийцы хотели бы, чтоб в дальнейшем я их возглавила. Но, поскольку, повторяю, это было сразу после ареста Тимошенко, полноценного разговора не получилось. Третий раз мы общались буквально недавно. Формулировка такая: дайте какой-то ответ, потому как если вы откажетесь, мы поищем кого-то другого. В общем, предложение «выйти замуж» настойчивое (смеется), я обещала подумать.

Юридически, то есть, ваш союз еще не оформлен?

Нет. Решение, как вы понимаете, довольно непростое. Хотелось бы и с Юлией Владимировной посоветоваться…

Вот и посоветуйтесь, посредством этого интервью – наверняка его, наряду с другими текстами и распечатками, ей передадут.

Ну, это же не тот случай, когда нужно «да» или «нет», тут важна содержательная часть. Юлия Владимировна – мой учитель в политике. Мы вместе прошли огонь, воду и медные трубы – власть, экономический кризис, борьбу в оппозиции, и теперь проходим весь этот «судебный» кошмар. Сам уровень наших отношений просто не позволяет забегать вперед, с вопросом: «а, можно, я партией порулю?» (смеется).

Важно отметить: УСДП – как партия Блока Юлии Тимошенко – часть состава нашей команды. И идею возглавить УСДП я для себя рассматриваю только в контексте стратегии усиления БЮТ.

Фото: Макс Левин

Какое ж усиление, если внутри БЮТ создается новое ядро, по сути. Более того, из депутата-списочника вы в одночасье превращаетесь в лидера парламентской политсилы. На минуточку!

Напоминаю, что наш БЮТ – это политический и идейный союз нескольких сил, объединившихся ради Украины. Расколом будет уйти и возглавить партию «на стороне». Кстати, за минувший год подобных предложений было около десятка. Я их отклоняла, даже не рассматривая.

Какие именно партии к вам обращались?

Ну, зачем перечислять? Были и состоявшиеся политсилы; и общественные движения, планировавшие себя переформатировать в партийные. И на предпринимательском Майдане вечно бродят инициативы по созданию некого нового партийного объединения.

Но сегодня единство для нас еще важней, чем прежде. Почему я задумалась над предложением УСДП, почему сразу его не отвергла? Потому что речь идет о партии блока, составной части силы БЮТ. Если ее возглавит кто-то «чужой», мы можем получить дополнительные проблемы в парламенте, во фракции, далее – в комитетах ВР, комиссиях и т.д. А я хочу усилить нас, а не ослабить.

С Турчиновым хоть советовались?

Я сказала ему, что есть такое предложение. Мы договорились встретиться в ближайшее время, обсудим все подробнее.

Нас сегодня соединяет одно - Юля. Мы должны бороться и за ее свободу, и за усиление команды. Да, без Юлии Владимировны всем нам тяжело.

Признаться, я иногда сама с собой разговариваю – вроде как советуюсь с ней: что бы она сделала, что бы сказала, как бы поступила в той или иной ситуации. В этом году исполнилось пять лет, как я пришла в большую политику. Все это время - плечом к плечу с Тимошенко, но вот, в одночасье, ее отняли. Чувствуешь себя немного…

Осиротевшим.

Да. Без мамы. Нету мамы.

В политическом смысле, она для вас – мама?

Политически – да, также – учитель, соратник.

ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ…