Почуття, життя,
Цінності з якими живемо.
Для чого для кого,
З чим в перед ідем?
Чи стоїмо, думаємо,
Взвішуєм і сумніваємось.
Сумніви в усьому,
Для всього,
Для кого жити,
До чого йти,
А треба ти???
Для когось жити,
Чи для себе,
чи для всіх,
А вистачить мене???
Для себе - одиноко,
Для всі - невистачить,
Когось щасливим зробити,
А прийме???
Дивлячись хто.....
Тепло на душі,
Від одної думки про щастя.
Туман....
Весна іде???
Дерева чорним блищать,
А трохи холодніше
І була б льодова казка.
І хочеться піти
Відкрив усьому світу душу,
Щоб всі щасливим були...
Мрії, романтик...
Романтик??
А чи не багато думаю??
Прагматик??
Так сам собі я не зізнаюсь....
Так щастя хочеться
В складному цьому світі,
А чи можна досягти???
Якою ціною,
Чи безцінне воно....
Сумніви, сумніви, СУМНІВИ!!!!!
В баню!!!!!
Не хочу!!!!
Хочу бути собою!!!!
Чи простіше під машину?
Втікаю....
Сумно...
Надія - живу,
Надія - дихаю,
Надія і чекаю я тебе!!!!!!!!
Не знаю для кого і для чого,
Але жити буду по при все!!!!!!!!!!!

Хай там як, але я "проПіАрений" цим колаедром достатньо, щоб його запуск став значною датою мого життя (-:

Якщо не моїм внукам, так хоч мерзотним хедкрабам дістанеться цей запис у блозі доказом того, що я жив під час цього видатного моменту!!!!