Для внесення до списку ЮНЕСКО відібрали вісім українських дерев’яних церков. Чотири представляють Львівщину, дві — Івано-Франківщину і дві — Закарпаття.

Про це в інтерв’ю ZN.UA повідомив провідний науковий спеціаліст інституту «Укрзахідпроектреставрація» (Львів) Василь Слободян.

Говорячи про вимоги ЮНЕСКО, експерт зазначив, що передусім це — ідентичність та інтегральність церковної споруди. Пам’ятка має бути збудована з автентичних матеріалів. Друга вимога — збережений історичний ландшафт, у тому числі зелені насадження. Третя — про пам’ятку повинна дбати держава.

«А якщо згадати, що за 20 років незалежності України на збереження дерев’яних церков з бюджету не виділено жодної копійки, то висновок напрошується сам. Це має бути окрема державна програма з чітко визначеним фінансуванням», — підкреслив В.Слободян.

«Зараз наш колектив працює над великим спільним українсько-польським поданням, — розповідає В.Слободян. - У ньому детальні описи кожної церкви, церковного вистрою, навколишньої території, повна історія храму і коротка — місцевості. А ще — фотографії, креслення, карти, обміри, архівний матеріал, державні документи про внесення їх до числа пам’яток, встановлення охоронних зон тощо. Дуже важливим є розділ про те, як держава збирається дбати про пам’ятку, які роботи виконувати, хто їх оплачуватиме. Хибно думають, що кошти на збереження пам’яток надає ЮНЕСКО... Ця організація ніколи ніяких коштів не виділяє. Ще одним документом, який вимагають організатори, є опис туристичної привабливості об’єкта, можливості доїхати, переночувати тощо. Вимог дуже багато».

«Подання йде за підписами міністра культури та міністра закордонних справ. При цьому спільне подання робить лише одна держава. Ми домовилися з поляками, що це робитиме Україна, бо маємо лише три пам’ятки, які входять до списку ЮНЕСКО. Менше (одну) — лише в Молдови», — додав В.Слободян.

Відповідаючи на запитання, скільки пам’яток могла б мати Україна у списку ЮНЕСКО, В.Слободян сказав: «Важко сказати. Цього року до списку нарешті ввійшли митрополичі палати в Чернівцях. Шанс мають стара частина Кам’янця-Подільського та Одеси. Відповідні попередні подання зроблено давно. Але далі намірів ці міста нічого не роблять».

Ани (арм. , лат. Abnicum) — городище (замок и крепость) в иле Карс на востоке современной Турции, на правом берегу реки Ахурян. Древняя столица армянского Анийского царства. В период расцвета город имел население не менее 100 тысяч человек и был известен как город 1001 церкви.