«НАМ СЬОГОДНІ ДУЖЕ ПОТРІБНА КОНСОЛІДАЦІЯ»

— А який би ви запропонували Президенту рецепт виведення країни з кризи?

— Варіант, яким скористалися наші предки на зламі ХІХ—ХХ століть. Тоді були дуже подібні до наших умови: суспільство розколоте, напружена економічна та політична ситуація... Михайло Грушевський посадив тоді представників розрізнених політичних еліт на один корабель і поплив у Канів. І от в умовах, коли ніхто не може зіскочити, він сказав: будемо кататися доти, доки не розробимо спільну, об’єднавчу концептуальну позицію розвитку держави. На жаль, йому так і не вдалося тоді цього досягти.

Можливо, варто до цього повернутися. В Києві ж, до речі, відновлюються регулярні рейси до Канева, то нашій владі треба скористатись цією можливістю й довести справу, яку почав Грушевський, до кінця.

Консолідація нам сьогодні дуже потрібна. А фактори зовнішніх загроз та внутрішньої кризи лише допоможуть виявити й об’єднати відповідальних політиків.

— Українська влада сьогодні намагається маневрувати між зоною вільної торгівлі з ЄС і Митним союзом. Чи вистачить сил, щоб не перевернутися?

— Нічого подібного, жодних маневрів наша влада не робить. Наша влада є ні суб’єктом, ні об’єктом, а всього лише інструментом, який використовують сильні світу цього у своїх інтересах. І нічого спільного це, як ви його назвали, з «маневрування», так само як і з інтересами України, не має.

— То ми підпишемо угоду про зону вільної торгівлі з ЄС чи ні?

— Все ми підпишемо. Що потребує сьогодні українська економіка? Потужного платоспроможного попиту, як у середині країни, так і за кордоном, для продукції вітчизняного виробництва. Мене дивує, коли представники влади ратують: нам треба терміново збільшити виробництво, наприклад, літаків чи ще чогось. Для цього банки повинні видати кредити цим підприємствам, і в нас буде економічний прорив. Це — божевілля. Це — радянська модель роботи. Я кажу так зовсім не тому, що хочу якось принизити економічну модель СРСР. Ні. В її основі лежала інша задекларована мета. Тоді, коли в нормальному суспільстві метою є конкуренція, яка стимулює скорочення витрат і покращення якості продукту, то в СРСР ціллю економічної політики була всезагальна зайнятість. І вона, до речі, була досягнута. Інша річ, що нікого не цікавило, куди дівається вироблена продукція, чи потребує ринок стількох літаків, ракет, тощо. Мета була, щоб усі були зайняті.

От якщо Україна збирається повертатися в радянську епоху й ми обираємо модель всезагальної зайнятості, то нам справді потрібно кредитувати конкретних виробників, компенсуючи кредитні ставки «обраному» бізнесу, вбивати конкуренцію.

Але якщо ми хочемо нормального суспільства, то треба обирати геть іншу модель поведінки. Найперше, просто зрівняти умови — зняти податковий тягар, але для всіх. Тоді себе проявлять справді кращі, які зуміють виробляти кращу за ціною та якістю продукцію, й вони йтимуть на ринок. Але тут у нас відбуваються дуже цікавіші речі. Об’єми внутрішнього купівельноспроможного попиту після підняття тарифів та серйозного показника інфляції обміліли, тому для нас сьогодні постало зрозуміле стратегічне завдання доступу до нових ринків. А таким для нас є ринок Європейського Союзу. На ринку СНД ми вже присутні. І максимум, що з нього ми можемо для себе ще взяти, — це захист від застосування економічних санкцій.

— То виходить, що український бізнес має бути першим «промоутером європейської України»...

— Українському бізнесу спочатку потрібно відірватися від «маски-шоу», перевірок, хабарів і решти, і хоча б подумати над тим, про що я щойно сказав. А от коли він це зробить, він зрозуміє, що кращою антикризовою політикою для України є нові ринки збуту.

Я особисто брав участь у складанні угоди про створення вільної торгівлі. Вона не симетрична! Всі свої ринки ми давно відкрили ще на початку минулого десятиліття. Але зараз нам вдалося погодити нові вигідні позиції для себе.

І коли хтось каже: та нащо нам та Європа, там криза, їм свою продукцію не має куди дівати, а тут ще й ми зі своєю, — він глибоко помиляється. Україна, маючи меншу собівартість при високій кваліфікації робочої сили й якості товарів, може продавати конкурентоспроможну продукцію.

«ТІ, ХТО ВИВІВ УКРАЇНСЬКІ ГРОШІ В ОФШОРИ, НЕ ВВАЖАЮТЬ ЇХ УКРАЇНСЬКИМИ»

— Сьогодні Україна додаткові фінансові резерви шукає через позики. Натомість, можливо, доцільніше знайти спосіб повернення фінансових «втікачів». Ви бачите, як сьогодні можна повернути «відмиті» через офшори українські гроші?

— Ніяк. Знаєте чому? Бо у вашому запитанні міститься змістовне протиріччя. Ті, хто вивів ці кошти, не вважають їх українськими. Й вивели їх для того, щоб в Україну не повертати. Але щоб ті, як і будь-які інші гроші, повернути в Україну, дивіться перший пункт — створення інвестиційної привабливості в країні, умов для створення робочих місць, викорінення корупції. І тоді в країну прийдуть і офшорні, й всі інші гроші, на яких не буде написано, чиї й які вони.

— У списку Forbes сьогодні є вісім українців, чимало з них збагачують британську корону, купуючи нерухомість у Лондоні, навчаючи там своїх дітей. Чи на бачите ви тут тенденції до зростання соціальної напруги в Україні?

— Я не хочу це коментувати. Мене у першу чергу цікавить основне питання. Скільки податків платять лідери списку Forbes? А якщо людина заплатила податки, виконала свої зобов’язання перед суспільством, виплатила зарплату своєму персоналу, забезпечила нормальні умови праці, вона відповідає загальнолюдським критеріям соціальної відповідальності бізнесу. А після цього, створивши тисячі робочих місць, сплативши мільярди податків, забезпечивши гідні умови існування життя й розвитку своєї команди, інвестуючи в розвиток України, людина вважає, що їй потрібно купити яхту чи літак, чи квартиру, чи футбольний клуб, чи готель, — це її власна «вавка в голові». Й нехай вона із цією «вавкою» живе. Але щоб жити таким чином, людина повинна це право — ЗАРОБИТИ. Не вкрасти, не обманути, не «вимутити», а ЗАРОБИТИ.

Я хочу розчарувати багатьох, у тому числі багатих українців, які думають, що суспільне багатство чи гроші створюються у банках, і які збираються жити на відсотки від вкладів, тобто бути рантьє. В банках у кращому випадку гроші зберігаються, а у гіршому — втрачаються. Натомість створюються вони у диму заводських труб, новозбудованих промислових підприємств. Тут я консерватор.

«СТРАШНО, ЩО ПОЛІТИЧНІ «НЕРОБИ» ЗРОБИЛИ ПІДПРИЄМЦІВ «ІЗГОЯМИ» В ОЧАХ СУСПІЛЬСТВА»

— Петре Олексійовичу, ви згадали про маски-шоу, регуляції тощо. Як ви як реальний бізнесмен оцінюєте реальні умови ведення бізнесу в Україні?

— Я оцінюю умови роботи бізнесу як некомфортні, неконкурентні, корупційні. Так як це оцінюють не лише реальні бізнесмени, а й справжні політики, справжні журналісти, вчителі, лікарі, діячі культури. Підприємець (мені це слово більше подобається, ніж бізнесмен), якщо він справжній підприємець, — це плоть від плоті свого народу, і він несе рівні ризики. Він не захищений, створюючи чесний продукт, адже в очах суспільства є ізгоєм, яким його сьогодні зробила абсолютно викривлена політична модель. Тим часом політичні нероби, які утримуються на сплачених податках підприємців, набираються нахабства звинувачувати його й переконувати народ, що це правда. А народ замість того, щоб володіти творчою мотивацією, через таку викривлену пропагандистську машину приречений, на жаль, у це вірити. І це страшно.

— Чи готові ви підтримати ініціативу збільшення в Україні податку на доходи, з якою у своїх країнах виступили заможні американці, німці?

— Я вважаю це справедливим, але починати потрібно не з цього, а з того, щоб суспільство повірило, що сплачені мною податки використовуються компетентно, професійно та в інтересах суспільства. І лише після того, коли влада переконає суспільство в тому, що вона не краде, що ні при держтендерах, ні при держзакупівлях нічого корупційного немає, що вона почала з себе, і платить більше податків, і в її представників немає майна чи джерела доходу, походження якого вони не можуть пояснити, лише тоді вона має моральне право звернутися до людей із тим, щоб і вони зробили свій обов’язковий внесок у розвиток суспільства.

— Ви сьогодні відчуваєте ризики рейдерської атаки?

— Ризики є й вони зростатимуть. В умовах, коли люди не можуть заробляти чесною працею своє, вони будуть намагатися брати чуже. Це буде йти у всіх прошарках українського населення.

Не треба створювати антирейдерських груп, треба просто забезпечити безпеку власності, починаючи від інтелектуальної, закінчуючи іншими її видами. А правоохоронні органи мають виконувати свої функції. Не буде тоді ніякого рейдерства.

А коли в нас створюються групи, комісії, то це означає просто одне, що правоохоронні органи не виконують свої функції. Коли влада є співучасником рейдерського захоплення, то ніщо від цього захоплення не захистить: ні комісія, ні будь-який закон.

— Останнім часом в Україні значно активізувався російський капітал, особливо в сфері банківської діяльності: відкриваються представництва російських банків, компанія найбільшого українського бізнесмена Рината Ахмєтова взяла позику в рублях у російського банку, навіть державна програма будівництва доступного житла в Україні фінансуватиметься «Сбербанком России»... Натомість банки з європейським капіталом продовжують згортати свою діяльність. Про що це свідчить: Росія користається моментом? Чи треба, і якщо треба, як нам від цього захищатися?

— Захищатися від цього не треба. Якщо в Україну йдуть гроші за прозорими і зрозумілими правилами, їх треба брати. Україна потребує будь-яких прозорих, «не брудних» грошей. Звертати увагу потрібно на джерела, а не на країну походження. Потрібно лише виробити єдині правила і забезпечити їхнє функціонування. І проблема в нас у цьому, а не в тому, щоб захищатися від російських грошей.

— Чи спілкується зараз «помаранчева» команда? Бачите ви політичну перспективу для когось із колишніх «помаранчевих» лідерів?

— Звичайно, спілкуємось. Але я бачу перспективу, коли всі, незалежно від кольорів, як я казав, сядемо на корабель і по дорозі до Канева домовимося.

Ещё не улеглись страсти в связи с последней революцией, а со сцены снова слышны крики «Банду геть».

Единственным механизмом вовлечения населения Украины в вопросы государственного управления является революция. Майдан стал основой государственности Украины, и все проблемы решаются исключительно путём государственного переворота. Именно так можно охарактеризовать всю историю независимости нашей страны.

Причина любого майдана проста – отсутствие в Украине механизмов вовлечения населения в управление государством. Таким инструментом для Европы является референдум. Соответственно и революции там случаются крайне редко. Но, следую в Европу, Украина не хочет развивать европейскую государственность. Но это вопрос институционализации.

Народ же идёт на майдан, когда его прижимает – низкие зарплаты, социальная незащищённость, бюрократия, коррупция. И вот сейчас назревает несколько новых причин для майдана. В Украине стали говорить о кредитном майдане и о коммунальном майдане.

Это и понятно - в революционном угаре, новая украинская власть не особо беспокоится о долгосрочном эффекте от своих действий. Гривна опустилась на 50%. В угоду транснациональных корпораций уничтожается собственная промышленность и повышаются тарифы ЖКХ. И если поначалу революционная пыль заслоняла видимость реальных перспектив, то первые платёжки по новым тарифам несколько отрезвили горячие головы. Да и любимое блюдо украинцев - борщ, постоянно дорожает – у нас самая высокая цена борщевого набора среди стран СНГ.

Тут ещё на голову украинцев свалилась ассоциация с ЕС, почему-то не начинается благо, но становится хуже. Ведь даже после подписания Соглашения о зоне свободной торговли с ЕС, украинские предприятия не имеют возможность реализовать свою продукцию на европейском рынке. Это приводит к сокращению рабочих мест. Так, по сообщению сайта трудоустройства Head Hunter, конкуренция на рынке труда уже выросла в полтора раза.

Не приходится надеяться и на международные инвестиции в Украину. Более того, инвесторы стремительно покидают нашу страну. Капитальные инвестиции в I квартале 2014 года резко сократились — на 23,1% в годовом исчислении. Не утешительные выводы делает и МВФ – Украина стоит на пути экономического кризиса и поэтому не получит второго транша финансовой помощи.

Эта ситуация усугубляется ещё и тем, что вместо развития экономики, новый президент сделал ставку на войну. И к коммунальному майдану уже присоединяется и антивоенный майдан. Ведь матери солдат уже перекрывали дороги и устраивали митинги. И если такие тенденции продолжатся, то новый майдан может прийти и в резиденцию Порошенко. Интересно, а Пётр Алексеевич уже выбрал страну, в которую сбежит от разъярённой толпы майдана 3.0?

Natalka Mishchenko

УНІАН повідомив вчора наріду особливо важливу новину: скільки коштів йде на лікування Порошенка. Журналісти аж своє розслідування провели: куди госпіталізований, як госпіталізований, скільки госпіталізація коштує.
І, обоже, в клініці є Wi-Fi !!! А ще триразове харчування!!!

Й одразу активізувалися більшовики: украл, забрать, падєліть, наказать. Чорти, одним словом, забігали по пательні.

Тобто,
як закуповувати медичний спецодяг, шукаючи його по всьому світу, щоб персонал лікарень не наражався на небезпеку, то нарід це дозволив, не засуджував і щедро приймав;

як ремонтувати апарати ШВЛ, то нарід не гавкав, бо все може статися, раптом доведеться лягти під той апарат;

як привезти в країну тести для діагностування в наріду хвороби, то хай завозить, бо ми хочемо жити;

як забезпечити лікарні масками, захисними екранами й окулярами, пульсоксиметрами, то хай хоч він це робить, бо більше нема кому, а ми, знову ж таки, боїмося вмерти;

як за сприяння фонду Порошенка налагодити пошив спецодягувласного виробництва для медперсоналу, то ми і це жеремо, мало не давимося, бо ж хвороба підступна;

як 50 нових апаратів ШВЛ, 50 000 ІФА-тестів, 130 000 захисних костюмів для медиків, 10 000 тисяч окулярів і ще мільйони грошей на дрібниці, то ми мовчимо, беремо, бо ж влада дороги за ковідні гроші будує, а ми не хочемо в землю лягати в чорних целофанових пакетах.

І тут захворів сам Порошенко. І посипалося: ай-ай-ай, лікується в приватній клініці, гроші накрав, хай вже йде на відпочинок. Є й інші побажання, але то таке, з чийого чорного рота вилетіло, туди й повернеться.

Чорти — вони такі. Чорти людьми ніколи не стануть. Чорти чортами залишаться.

Петру Олексійовичу якнайшвидшого одужання!
——
Поки все це відбувається, Марина Порошенко налагоджує у Чернігові запуск виробництва захисних костюмів для лікарів.

Тамара Горіха Зерня

Вчора з’явилася інформація про те, що за підтримки Фонду Петра Порошенка у Чернігові на базі швейної фабрики «Текстиль-Контакт» запустили виробництво захисних костюмів для лікарів.
Комплекти відповідають найвищим сучасним стандартам. Виготовлятимуть їх на новому обладнанні, яке закупили завдяки кредиту Міжнародного інвестиційного банку та за підтримки Фонду Петра Порошенка.
Вартість одного комплекту складає 500 грн, щоденна потужність фабрики – близько 500 штук на добу.

Новина супроводжувалася дуже милими фотографіями Марини Анатоліївни на тлі цих самих костюмів. На одній світлині вона навіть за машинку сіла, щоб шов склеїти.

На місці пані Марини я б не лише фотографувалася, я б плавала у тих костюмах як у басейні, враховуючи, що «Рошен» авансом викупив 27 тисяч штук, які поїдуть у лікарні Києва та інших українських міст. І що по грошах це винесло 13.5 мільйони тільки за один день.

Ну то ж я, людина проста. Пані Марина жінка більш стримана, загартована на ниві благодійного піару.
Звичайно ж, нам з пані Маниною як до Місяця далеко до фейсбучних критиків, які написали, що піаритись на своїй благодійності – гріх. І купувати захисні костюми під час пандемії ще більший гріх. І боже вас сохрани публічно проговоритися про хворобу свого чоловіка чи членів родини.

Тому що – от тут уважно стежте за руками, а краще запишіть – коли Олена Зеленська зникає з радарів під приводом ковіду, то це привід для занепокоєння і співчуття. А от коли Петро Олексійович у стаціонарі з короною у тяжкому стані – це виключно піар, і нічого більше.

До речі, про пані Зеленську. От хто ікона правильного піару, той недосяжний ідеал, до якого ми всі маємо прагнути. Ви десь бачили фото пані Олени з волонтерською допомогою? З тими самими костюмами? З коробками для потребуючих?

Ні? От і я ні. А це може означати тільки одне. Багатомільйонна волонтерська допомога від родини Зеленських закуповується і розподіляється таємно, інкогніто, під покровом ночі.

Щоб жодна падлюка не звинуватила у неналежному піарі. Це сімейство – Тимур і його команда сучасності. Вони приносять хворим продукти, дзвонять у двері і тікають сходами, щоб ніхто не впіймав. Вони анонімно оплатили тестування вчителям. Вони під псевдонімом викликали міністра Степанова і вставили йому піс… піс… пісьмове попередження щодо закупівлі ШВЛ. Або ні…. Вони самі придбали всі ШВЛ для стаціонарів, і тому державі не знадобилося витрачати на це кошти з ковідного фонду.
Вони готові кістками лягти, щоб тільки замаскувати і приховати від публіки свою подвижницьку роботу.

Тому що піаритись гріх, от чому.

Иван Лютый:
После того как 31.12.18 г. на канале Г+Г, вместо Президента Украины показали мартышку Бени Коломойского, которая отвратительным гнусавым голосом прошипела о том, что оно идет в президенты, размыты все моральные и юридические преграды.

Так, что 31.12.19 г. я жду поздравления от Президента Порошенко.
В Зекоманде истерика из-за того, что Порох будет поздравлять нас с Новым Годом.
Президент Петр Порошенко будет поздравлять граждан Украины с Новым годом на Прямом.
Петр Алексеевич, поздравляйте нас и с Новым Годом, и со всеми другими праздниками. Поздравляйте вместе с Мариной и всей семьей, чтобы зеленая плесень лопнула от ненависти. Зеленое гнусавое чмо я смотреть не собираюсь!

Просто напомню. 21.04.2019 произошел четкий раздел нормальных людей за Украину (порохоботов) и херни (зебилов). 21.04.2019 выбор был бинарный, в бюллетенях только сопротивляющийся 5 лет российской агрессии главком Украины Гетьман Порошенко и Кукла - продукт российской оккупационной, вражеской пропаганды Зе. И вся ересь на ПАПа, которую вы подхватили во вражеской пропаганде, тем более херня. "Искренние" надежды на Зе Куклу - херня в кубе.
Поэтому желаю в новом году всем порохоботам, чтобы Порошенко обокрал их как армию, а зебилам, чтобы Зеленский их обогатил как учителей.
P.S. Все будет Украина! Я узнавал... Слава Украине!

Чи усвідомлюєте ви, що з вами зроблять українські громадяни, якщо зараз буде прорвано оборону і російські загарбники вийдуть на нові рубежі. Тоді вам краще всього негайно подати у відставку і втекти з України разом із сім'єю, прихопивши з собою Кличка, керівництво БПП, УДАРу, Яценюка, Турчинова і Гройсмана. Тому що якщо ви не підете у відставку та не встигнете втекти, то в такому випадку ви будете заздрити долі Януковича.

Часу майже не залишилось. Припиніть бігати по закордонам і базікати на зустрічах з іноземцями, все одно вони вам нічим не допоможуть, тому що з загарбником треба воювати самому, а не сподіватися на  зовнішню допомогу. Як верховний головнокомандувач, ви повинні очолити бойову операцію проти російського агресора та його терористів. В протилежному випадку український народ відправить вас на звалище історії зі всім вашим зрадницьким оточенням. 

Голова Української Національної Консервативної партії Олег Соскін

Маленькому украинцу холодно зимой или когда начнется отопительный сезон

Нынче украинцы при слове «зима» все чаще мысленно «ассоциируются»  не столько с Евросоюзом, сколько с таким банальным и набившим  оскомину  понятием, как «газ».

На  сегодняшний  день  дефицит  Украины  в природном газе  оценивается  примерно в  16  млрд. кубометров. Поэтому  в  правительстве  был подготовлен  план  экономии  «голубого  топлива», ну  а  первыми  на  своей  шкуре   последствия  «газовой»  войны  с  Россией  ощутили  киевляне  -  их  еще  летом  оставили  без  горячего  водоснабжения, как  уже  говорилось  в  более  ранних  публикациях.

Об  этом  официально  сообщала пресс-служба  «Киевэнерго», при  этом  мы  узнали,  что  без  горячей  воды  остались  8820  потребителей,  причем  83,74%  домов  отключили  из-за  отсутствия  топлива, а  16,26%  -  из-за  ремонтных  работ,  проводимых  «Киевэнерго». 

Глава  наблюдательного  совета  «Киевэнерго»  Иван Плачков  тогда  заявлял,  что  к  отключению  компания  прибегла  не  по  своей  воле  -  главной  причиной  стало  отсутствие  поставок  российского  газа. «Я  не  берусь  прогнозировать,  когда  подача  горячей  воды  возобновится. Однако, на  мой  взгляд  с  этим  можно  подождать  до  начала  отопительного  сезона», - отметил  он. «Киевляне  чересчур  разбалованы – они  устанавливали  бойлеры  даже  тогда, когда  шел  плановый  ремонт  сетей  и  воду  отключали  на  2-3  недели», - добавил  он.  Как видим, на начало октября  его прогнозы  сбываются, и киевляне  так  и остаются без  горячего  водоснабжения. И  не  только  они.

Большой  беды  от  массового  использования  бойлеров  и  электронагревателей  наш  эксперт  не  прогнозировал. «Процесс  установки  бойлеров  для  киевлян -  событие  не  новое,  он  был  постоянно. Поэтому  это  не  навредит  столичным  электросетям. Подключение  бойлеров, элктронагревателей, бытовой  техники – это, конечно, увеличит  нагрузку  на  электросети. И  если  «Киевэнерго»  проверяет  сети  в  городе, то  внутри  домов  их  должны  проверять  ЖЭКи  и  ОСМД», -   добавил  он.  По  его  словам, в  столице  построены  дополнительные  подстанции  на  10  и  на  110  клВт.  И  проведены  мощные  кабельные  линии. «Киев  без  света  никогда  не  будет. Одиночные  отключения  были  всегда,  и  их  процент  зависит  от  того,  как  подготовятся  ЖЭКи», -  отметил  Плачков. Сэкономить  много  газа  таким  образом  не  получится, но  лучше  начать  экономить,  чем  находиться  в  холодных  квартирах  зимой.

Украина в режиме зимней экономии: а согреет ли Европа с ЮАР?

И  что  мы  наблюдаем  сегодня? Несбыточность  подобных  прогнозов  вылезла  во  всей  красе  уже  в  сентябре,  когда и  в  Киеве,  да  и  в  других  городах  Украины  УЖЕ  начали  вводить  графики  веерных  отключений  электроэнергии. При  этом  наступившее  осеннее  похолодание  не  позволит  в  полной  мере  воспользоваться  электроподогревом  как  воды, так  и  жилья.  А  что  же  будет  с  наступлением  зимних  морозов?

Ведь  и  любому  мало-мальски  грамотному  человеку  уже  давно  понятно, что  полный  отказ  от  российских  энергоресурсов, в первую  очередь  от  газа, является  насколько  жестким, настолько  же  и  жестоким, по  отношению  к  населению,  шагом  украинского  правительства.  Они  говорят,  что  возможно  безболезненное  сокращение  потребления  газа  в  3  раза. При  этом  уповали  на  реверс  из  Европы,  который  уже  закрывается  благодаря  ограничительным  мерам, проводимым  Российской  Федерацией.  И  введение  подобных  мер  было  вполне  предсказуемым.

Итак, для  сельских  жителей  лучшей  альтернативой  будет  биотопливо, в виде кизяков, для  городов -  электроэнергия в виде света. Но электричество уже веерно  отключают  еще  ДО  наступления  отопительного  сезона. При  этом  надо  понимать, что  вот  так  просто  сократить  потребление  газа  не  получится.  Варианты  экономии,  конечно,  есть,  но  то же  отключение  горячего  водоснабжения  -  это  «слезы»  и  существенно   обстановку  не  изменят.  А  для  реальных  шагов  нужно  время,  не  месяц  и  не  два. Для  примера,  в  октябре  2013  года  еще  Кабмином  Азарова  была  принята  программа  модернизации  теплотрасс  на  2014-16  г.г.  Она  была  рассчитана  на  3  млрд.  евро. За  счет  этого  планировалось  сократить  потребление  газа  на  4  млрд.  кубометров. Теплокомунэнерго  потребляет  10  млрд. , и  за  счет  модернизации  теплотрасс   будет  сокращение  на  40%  потребления  газа.  Но  это  все  еще  далеко  от  завершения, а  зима  уже  на  пороге.

С  другой  стороны, программы  утепления  стен  и  установки  счетчиков  тоже   помогут  сэкономить  примерно  по  1  млрд.  кубов,  но  эта  работа  так же  рассчитана  на  годы  и  так же  требует  немалых  средств,  которых,  как  известно,  сегодня  в  Украине  нет. Все  это  означает,  что  уменьшить  потребление  газа  практически  невозможно.  Большинство  теплокомунэнерго, бюджетных  организаций  потребляют  газ  и  им  даже  за  несколько  лет  будет  тяжело  перейти  на  какую то  альтернативу -  тот же  уголь  или  паллеты.  Тоже  касается  и  крупных  промышленных предприятий,  использующих  газ  для  нужд  производства,  тот  же  химпром,  например.  И  судя  по  всему, в  связи  с  заявленной  программой  экономии,  газовый  «краник»  от  властьимущих  Украины  вполне  может  стать  элементом  давления,  как  на  крупный  бизнес,  так  и  на  отдельных  «нелояльных»  промышленников  и  предпринимателей.  Ведь  для  многих  из  них  закрытие  поставок  газа   равнозначно  полной  остановке  производства,  как  это  произошло  с  Харьковской  ТЭЦ-5  в  конце  августа или Змиевской ТЭЦ, которая была остановлена 11 сентября из-за недостаточного запаса угля. В Харькове уже объявлено, что отопительный сезон начнется не в традиционной середине октября, а потом – в ноябре после выборов. Ведь сам Порошенко объявил новое условие начала отопительного сезона -  8 градусов среднесуточной температуры.

Жить не стало лучше, зимой будет веселей

Вывод  один  -  зимой  будет  холодно или очень холодно. В  домах. Если  до  ноября  будет  подаваться  меньше  газа, начнет  падать  давление  в  системе. В  городах  газопроводы  рассчитаны  на  большие  многоквартирные  дома. В  частном  секторе  газопроводы  низкого  давления, и  они  первыми  почувствуют,  когда  давление  в  сети  начнет  опускаться  еще  ниже. Включая  конфорку  в  таких  домах,  она  будет  гореть  вдвое  слабее, и  при  таком  раскладе  отопительные  котлы  работать  не  будут. Если  такое  случится – речь  пойдет  не  о  том,  что  в  доме  еле  тепло  -  тепла  не  будет вообще. Ограничения, установленные  теплокомунэнерго,  снизят  обычные  температуры  в  помещениях.  Если  у  кого  то  зимой  было  22  градуса  в  квартире -  теперь  станет  18. В  лучшем  случае, при самом эффективном утеплении. А  те, у  кого  было  18  -  опустится  до  14.  В  «Нафтогазе»  и  ЖКХ  именно  к  этому  и  готовятся.

Необходимость  садиться  за  стол  переговоров  с  Россией  очевидна. Тем  не  менее,  в  угоду  политическим  амбициям,  очередные  женевские  трехсторонние  переговоры  оказались  проигнорированы  украинской  стороной  -  Турчинов  сослался  на  занятость  выборным  процессом. Воистину, политики в Украине не к зиме, а к выборам готовятся. Самое  интересное,  отказались  от  участия,  несмотря  на  мнение  госдепа  США,  указывавшего,  что  нужно  договариваться. Типа,  им  коллапс  в  Украине  не  нужен. Ну,  это  на  словах,  цена  которым  известна.  Понятно, что на самом деле западные стратегические партнеры боятся, что старушка Европа замерзнет без российского газа. Может,  они  там, за  океаном,  и  боятся  третьего  майдана, но  ответных  настроений  со  стороны  Украины  пока  не  просматривается  -  «Кулявлоб»  и  Ко упорото  не желают с Россией договариваться.

Интересно,  что  еще  в  начале  июля  комиссар  ЕС  по  энергетике  господин Этингер  заявлял, что  в  конце  августа  должен  пройти  очередной  раунд  переговоров  по  вопросам  газовых  споров  между  Украиной  и  Россией. По  его  словам,  обе  страны  имеют  шанс  договориться  по  предварительной  цене, пока  окончательно  не  будут  устранены  разногласия  вокруг  требований  российской  стороны  об  увеличении  цены  на  газ. Раунд  был -  результат  нулевой. Следующий, как  уже  говорилось  выше,  Украина  вообще  «заигнорила». Для  результативных   переговоров Украина  не  сделала  ничего. Значит ожидаемый результат  –  холод зимой  в  квартирах украинцев.  Или в  лучшем  случае - четырнадцать  градусов  тепла у батареи.

Если отопление включат.