хочу сюда!
 

ёли€

41 год, рак, познакомитс€ с парнем в возрасте 38-51 лет

«аметки с меткой «спов≥дь»

ќлег ¬ќЋќƒј–— »…: Ђ»споведь XII. ¬алентина ’одусї


ѕосв€щение и мертвым, и живымЕ

ѕо крутым, обрывистым склонам ты взбираешьс€ на вершину горы под названием ”краина.

“ы ничего и никому не сказал.

“ы вз€л и ушЄл, возложив свою жизнь на алтарь будущего своей Ќации.


—лавный гражданин ”краины ќлег ћужчиль-Ћесник, учитель ¬алентины ’одус

“вой путь был аскезой, твои мысли были символом дл€ каждого из нас.

“ы жил под Ќебом, чтил законы ¬селенной.

“ы мог, имел возможность уйти, исчезнуть, растворитьс€ в вечернем тумане и не заметить гор€, которое обрушилось на твою –одину.

“ы был в полушаге от ѕосв€щЄнного.

Ќе смог. ¬ернулс€ обратно.

“во€ душа призвала теб€ возвратитьс€.

¬оин монах (кшатрии).

“ак и сорвалс€ ты с этой горы.

Ќо тво€ во истину чиста€ душа стала белой птицей.

—ильной, рвущейс€ против ветра в самый центр раскалЄнного солнца.

» когда € поднимаю голову высоко к небу и вижу, как ты паришь над землЄй, € улыбаюсь тебе! “ы мой брат! “ы отдал жизнь за мен€ и моих детей.

я не знал теб€Е тогда...

«ато € знаю теб€ сегодн€.

я выучил теб€ по меленьким знакам ежедневь€.

я об€зан был это сделать!

„тобы никто и никогда не смог рассказать твоей Ќј÷»» неправдивую легенду о тебе.

» € точно так же, как и ты, дойд€ по ступен€м храма к вратам сущего, об€зательно вернусь, чтобы прот€нуть руку тем, кому € об€зан.

“ы знаешь Ц сущности теб€ страшно бо€тс€?!

ќни украли твое тело, они максимально постарались вырвать твою судьбу и утопить ее в болоте лжи и бесчести€.

Ќо ћџ все знаем и осознаЄм Ц ты с нами!

“ы здесь!

» это не делает грустным сегодн€, это вызывает детскую улыбку Ѕ”ƒ”ў≈√ќ.

ћелкие и трусливые души торгуют твоим именем на паперти твоих смертельных врагов.

Ќечестивые голодные духи, словно мухи тЄплой осенью, пытаютс€ повторить твой полет.

“ы постулат Ќации, ты герой своей любимой и родной «≈ћЋ».

» об этом не надо кричать, на этом нельз€ наживатьс€.

Ётим необходимо ∆ить!

» только достойнейший повторит твой ѕуть.

“ы все видишь. “ебе все известно.

Ќаша мечта Ц попрощатьс€ с тобой на днепровских холмах и отпустить твою душу высоко в небо.

» самым необыкновенным в твоЄм жизненном пути было то, что ты воспитал учеников в истинной любви к своей –одине.

ќни так и продолжают твой ѕуть!

ƒл€ них самое —в€тое Ц помнить о том, что ”краина Ц это их потр€сающа€ и безумно любима€ ћј“№.

—лава тебе великий ¬ќ»Ќ! Ќавеки —Ћј¬ј!

јвторська програма ќлега ¬олодарського Ђ—пов≥дьї г≥сть програми ¬алентина ’одус Ђ–≥нчен мјї (волонтер, голова √ќ Ђ—х≥дна ¬артаї, учениц€ ћужчил€ ќ.¬. ЂЋ≥сникаї)

¬≥део: Ђѕрисв€та... ≥ мертвим, ≥ живимї


ќлег ¬олодарський: Ђ—пов≥дь XI. ’ристина —часна.


”важно подивись на ц≥ красив≥, √≈Ќ≈“»„Ќќ сильн≥ обличч€, звернис€ до них, €к до себе, в≥дштовхни все зайве та непотр≥бне.

ѕрирода подарувала нам найкрасив≥ших, найн≥жн≥ших ж≥нок на «≈ћЋ≤. √осподь обдарував нас турботливими матер€ми, любл€чими сестрами, в≥дданими та в≥рними дружинами. ѓх в≥ддан≥сть вища за житт€ та смерть, адже пров≥вши в останн≥й путь своњх чолов≥к≥в, котр≥ загинули, захищаючи р≥дну землю, вони продовжують њх справу, несуть на соб≥ њх ’рест. ’рест ¬оњна! ’рест ”крањни!


÷е с≥мТ€ щасливих людей. ѓм √осподь даЇ щаст€ бути матер€ми та бабус€ми. ÷е сильний р≥д, котрий виховуЇ нам майбутн≥х героњв ≥ патр≥от≥в.

ѕекло в≥йни не змого випалити цей дух, €кий в цьому род≥ передаЇтьс€ з молоком матер≥, а т≥льки ще б≥льше його загартувало.

÷€ генетика не втратила св≥й кол≥р та аромат Ц аромат св≥жоспеченого хл≥ба ≥ кв≥тучих г≥рських трав.

¬они в≥льн≥. ¬они кричать про любов до своЇњ земл≥. ¬они посм≥хаютьс€ сонцю. ≤ опускають оч≥ в молитв≥ перед ≥конами в ≥стинно Їдин≥й ≥ св€т≥й ÷еркв≥ њх р≥дноњ жовто-синьоњ нац≥њ.


“≥льки так≥ сильн≥ та добр≥ обличч€ здатн≥ пробудити вс≥х нас.

я нав≥ть б≥льше тоб≥ скажу, диванний патр≥оте, вони пол≥зуть п≥д танк, будуть подавати набоњ ≥ в≥ддадуть останн≥й шматок ” –јѓЌ—№ ќ√ќ хл≥ба циганському малюку.

ƒл€ них вс≥ д≥ти Ц це лише д≥ти, а њх ставленн€ до дорослих не залежить в≥д нац≥ональност≥, мови чи в≥роспов≥данн€, а виключно в≥д того, чи любить та поважаЇ людина њх р≥дну землю, њх Ѕатьк≥вщину, за €ку њх „олов≥ки воюють та в≥ддають своњ житт€.

¬они не вм≥ють ≥накше!


÷е обличч€ спадкоЇмиць ≥ нащадк≥в јнни ярослав≥вни. ÷е та генетика, €ку так жорстоко, по-сатанинськи винищуЇ кремл≥вський ди€вол. ÷е те, за що нас ненавид€ть Ђза порЇбр≥комї.

Ќас вбивають, а ми любимо. Ќас кал≥чать, а ми посм≥хаЇмос€. Ќас р≥жуть на шматки, в≥друбують руки, розпорюють животи, вбивають, зраджують, а ми все одно не розучилис€ любити.

Ћюбити тихо. Ѕезмежно. ћи любимо цю землю. ќбожнюЇмо њњ. ѕлекаЇмо.

ѕошепкиЕ ћолитвоюЕ

≤ ми, нарешт≥ прокинувшись, з гордо п≥дн€тою головою дивимос€ на сит≥ морди кремл≥вських холуњв та не розум≥Їмо њх присутност≥ на наш≥й Ѕогом дан≥й земл≥.

Ќе розум≥Їмо, чому п≥сл€ ст≥лькох смертей вони говор€ть не нашою мовою з наших телеекран≥в, чому дивл€тьс€ не наш футбол, живуть не нашими б≥дами.

¬ той час, €к ми ховаЇмо найкращих д≥тей ”крањни. ј вони, не соромл€чись, примножують наш б≥ль.

“ому сьогодн≥, коли нас знищують розгодован≥ до стану хр€к≥в кремл≥вськ≥ холуњ, саме на таких тенд≥тних, ж≥ночних плечах ≥ тримаЇтьс€ ”крањна.

¬они по вс≥й крањн≥. ћаленьк≥, швидк≥, витончен≥ ≥ неймов≥рно душевно красив≥, наче маленьк≥ ≥конки.

¬они метушатьс€, р€тують вс≥х нас, проте встигають поц≥лувати дитину на н≥ч та приготувати њй поњсти.

Ћише диву даЇшс€ Ц за рахунок чого берутьс€ в них сили? «в≥дки?

¬≥дпов≥дь приходить ≥з глибин ≥стор≥њ моЇњ нац≥њ Ц ≥нтелектуальна генетика. –≥вень сприйн€тт€ ≥ усв≥домленн€ Ѕога. ¬нутр≥шн≥й механ≥зм крањни, що воюЇ впродовж вс≥Їњ своЇњ ≥стор≥њ.

ѕамТ€тайте Ц ми переможц≥! ћи виживаЇмо наперек≥р!

≤нститут матер≥ та материнства зобовТ€заний був зТ€витис€ у нас з перших дн≥в незалежност≥. ≤нститут, котрий культивуЇ ≥ дбайливо в≥дновлюЇ генетичну памТ€ть Ќац≥њ.

—оц≥альна платформа, котра вс≥х нас обТЇднуЇ та приводить до розум≥нн€ егрегору Ќац≥њ. ѕовага до предк≥в ≥ до Ївген≥ки 700-р≥чноњ пустел≥, котру треба нарешт≥ пройти.


’ристина —часна (√оловачова).


“ет€на —часна Ц мама јн≥ ≥ ’ристини Ц п≥сл€ проведенн€ дит€чого св€та Ђ”крањнськ≥ вечорниц≥ї стала жертвою репрес≥й. «араз працюЇ в ≤тал≥њ. ¬ монастир≥. ѕоруч ≥з Ѕогом.

ўоб мати змогу молитис€ за своњх д≥тей та онук≥в. Ў≥стьох онук≥в ≥ двох дочок.

Ќ≥ ем≥грац≥€, н≥ смерть чолов≥ка √анни Ц јндр≥€ Ѕольшакова (позивний Ђ—≥мТ€нинї), н≥ громадська робота на благо нашоњ з вами держави не т≥льки не завадили њм залишитис€ ” –јѓЌ јћ», а навпаки Ц ц€ родина стала м≥цн≥шою, в≥дважн≥шою.

’ристина Ц юрист. ÷е пом≥тно одразу, неозброЇним оком Ц загострене в≥дчутт€ справедливост≥.

ƒивл€чись на нењ починаЇш пишатис€ украњнським етносом. ѓй набол≥ло ≥ недолуг≥сть законодавства ≥ егоњзм соц≥альних служб.

ћетал. ћетал у голос≥, €кий зТ€вивс€ в результат≥ болю та страждань, що випали на долю ц≥Їњ украњнськоњ с≥мТњ.

«наЇте, можна щось робити. –обити багато, завз€то. јле € зрозум≥в ≥нше Ц нам треба лише дов≥рити. ƒов≥рити ось таким сильним, в≥рним ≥ чесним ”крањнкам будувати нашу державу.


Ќад ними не маЇ влади червоний ди€вол Ц адже в≥н прин≥с на њх Ѕатьк≥вщину в≥йну, €ка в≥д≥брала в них њх коханих чолов≥к≥в.

” них на руках украњнський етнос. ≤ вони його вирост€ть Ц вс≥м смерт€м на зло.

÷е у них в≥д Ѕога. ¬≥д украњнськоњ ÷еркви-матер≥. ¬≥д ѕресв€тоњ ƒ≥ви ћар≥њ.

Ѕорг перед нащадками. ќбовТ€зок. ѕоц≥лунок ≤суса Ц бути мат≥рТю Ќац≥њ.

≤ поки сини, чолов≥ки ≥ д≥ти воюють Ц в≥ддайте њм у керуванн€ крањну ≥ ми почнемо розум≥ти, що таке етн≥чна, Ѕогом дана ”крањна.

јвторська програма ќлега ¬олодарського Ђ—ѕќ¬≤ƒ№ї. √≥сть програми Ц ’ристина √оловачова.


ќлег ¬олодарський: Ђ—пов≥дь X. ќтець ƒмитро ѕоворотний


Ѕоже ¬еликий! Ѕоже ¬сесильний! ћи, гр≥шн≥ д≥ти “воњ, у смиренн≥ сердець наших приходимо до “ебе ≥ схил€Їмо голови наш≥. ќтче! ѕрости провини наш≥ та провини батьк≥в, д≥д≥в ≥ прад≥д≥в наших. ѕрийми нин≥, благаЇмо “ебе, щиру молитву нашу ≥ под€ку за безмежне милосерд€ “воЇ до нас. ¬ислухай наш≥ молитви ≥ прийми благанн€ змучених сердець наших. Ѕлагослови нашу Ѕатьк≥вщину-”крањну, волю та щаст€ њй дай.

ѕремилосердний √осподи, хто вдаЇтьс€ до “ебе з благанн€м, ласку “вою подай.

ЅлагаЇмо “ебе, Ѕоже Ѕлагий, за брат≥в ≥ сестер наших, що на засланн≥, у вТ€зниц€х, на т€жких роботах караютьс€ ≥ мучатьс€. «а вдовиць, за сир≥т, за кал≥к ≥ нем≥чних, ≥ за тих, що “вого ћилосерд€ та допомоги “воЇњ потребують.

«ТЇднай нас ус≥х в Їдину велику ’ристову с≥мТю, щоб ус≥ люди, €к брати, славили ¬еличне ≥мТ€ “воЇ завжди Ц нин≥, ≥ повс€кчас, ≥ на в≥ки в≥к≥в. јм≥нь.


јвторська програма ќлега ¬олодарського Ђ—ѕќ¬≤ƒ№ї. √≥сть програми Ц отець ƒмитро ѕоворотний.

ЂЅагато хто думаЇ, що христи€нин Ц це людина, в≥д≥рвана в≥д реальност≥, €ка ЂвитаЇ у хмарахї. Ќавпаки, христи€нин схоплюЇ, ос€гаЇ реальн≥сть ≥ глибше за ≥нших розум≥Ї та ЂпроживаЇї њњ. “им не менше, в≥н читаЇ ≥ ™вангел≥Ї, ≥ ќтц≥в, в≥н ЂпроживаЇї ≥ це, занурюЇтьс€ в це ≥ в≥дчуваЇ дуже тонко, робить це своњм житт€м. ¬≥н стаЇ чуйним, чутливим приймачем божественних вказ≥вокї.

ѕорфир≥й  авсокал≥в≥т

ѕеред зйомками черговоњ програми € ретельно ≥ уважно вивчаю людей, до €ких ≥ду за спов≥ддю. —в€щеник, €кий своњми руками перевозив загиблих героњв з “ќ√ќ боку обеззброњв м≥й розум. Ќеймов≥рно вражають мужн≥сть ≥ сила духу цього духовного наставника украњнства, €кий присв€тив своЇ житт€ найважчим ≥ найнебезпечн≥шим випробуванн€м на шл€ху до ћиру, €кого ми вс≥ так чекаЇмо.


ќтець ƒмитро про в≥йну знаЇ б≥льше, н≥ж хто ≥нший, в≥н вибрав найскладн≥ший ≥ найв≥дпов≥дальн≥ший шл€х Ц бути разом з≥ своЇю нац≥Їю на в≥йн≥. ѕ≥дтримувати солдат, ≥ проводжати в останню путь тих, кого √осподь призвав до себе.

¬≥йна скал≥чуЇ не т≥льки т≥ло, але й душу. ѕ≥дм≥на пон€ть, ц≥нностей, перекручуванн€ морал≥.  оли один натиск на курок вир≥шуЇ вс≥ проблеми. ѕовернути з в≥йни т≥ла наших воњн≥в та провести њх в останню путь Ц це надзвичайно мужн≥й вчинок, проте не меншою звит€гою Ї щоденна турбота про те, щоб ƒуш≥ наших воњн≥в не були пон≥вечен≥ на пол≥ бою, щоб в њх серц€х залишалис€ люд€н≥сть та любов.


¬ладико ’ристе Ѕоже наш, що б≥дного визвол€Їш в≥д насильника ≥ р€туЇш безпорадного, —ам, ћилостивий, брат≥в ≥ сестер наших, що в –ос≥њ, у  риму ≥ на ƒонбас≥ в б≥д≥, засланн≥, невол≥ та в оковах перебувають, Ц милостиво зв≥льни, щирим серцем молимось “об≥: вислухай ≥ помилуй.

—аме цим вразив мене найб≥льше отець ƒмитро Ц в≥н закликав розмовл€ти душами. ƒушами, €к≥ прос€ть в ћолитв≥ до √оспода про зак≥нченн€ такоњ нечесноњ ≥ несправедливоњ в≥йни.

÷е Ц стрижень. √енетично сильний ≥ впевнений в соб≥ украњнець. ¬≥н говорить не словами Ц переконанн€ми.

¬≥н в≥дчуваЇ трепет, проте несе в соб≥ ≥скру Ѕожу, €ка допомагаЇ йому зробити надможливе, щоб полегшити б≥ль, коли стикаЇтьс€ з людською душею. —аме тому в≥н н≥коли не зможе стати байдужим до людей.


¬≥н не в≥дчуваЇ ан≥ втоми, ан≥ задоволенн€ в≥д зробленого. јдже його справи Ц це сама суть ц≥Їњ людини. Ќе вольове зусилл€, не усв≥домленн€ того, що так правильно, а абсолютно щире нерозум≥нн€ того, €к можна жити ≥накше, коли тво€ нац≥€ воюЇ. ¬≥н боњтьс€ лише щось не побачити, чогось не почути, не зрозум≥ти шепоту пораненоњ душ≥.


” розмов≥ в≥дразу п≥дставл€Ї плече ≥ каже т≥ слова, €к≥ робл€ть душу спок≥йною ≥ св≥тлою. Ќеймов≥рною силою ≥ в≥рою волод≥Ї цей св€щеник, надзвичайно правильн≥ ≥ потр≥бн≥ слова в≥н говорить Ц про в≥йну, про смерть, про землю, про людей. Ќав≥ть прострелений ’рест в≥н описав спок≥йно. ¬≥н не д≥литьс€ болем Ц в≥н д≥литьс€ своЇю силою, аби кожному з нас було легше пережити б≥ль в≥йни та втрат. ¬≥н не боњтьс€ смерт≥. ¬≥н боњтьс€ не виправдати дов≥ри √оспода нашого ≤суса ’риста.


ѕрост≥ життЇв≥ радощ≥: –одина, ƒруз≥, Ѕлагодатний ¬огонь. ѕросто Ц радуйтесь, а не Ђмудруйтеї!

ћи говорили з ним, а в цей час десь поверталис€ лелеки. ¬они кружл€ли над украњнським селом ≥ згадували своњ гн≥зда. ћи говорили з ним про все ≥, в першу чергу, про Ѕога, а десь, зовс≥м поруч, мен≥ бачилос€, €к пара лелек н≥жно спостер≥гаЇ за своњми маленькими пташен€тами в звитому на даху украњнськоњ хати гн≥зд≥.

¬≥€ло житт€м. ћайбутн≥м! Ѕуло бол€че ≥ страшно, а цей такий сильний ≥ мужн≥й украњнський —в€щеник закликав мене жити.


Ђ...≤ €кщо впадеш ти на чужому пол≥,

ѕрийдуть з ”крањни верби ≥ топол≥.

—тануть над тобою, лист€м затр≥почуть,

“угою прощанн€ душу залоскочуть.

ћожна все на св≥т≥ вибирати, сину,

¬ибрати не можна т≥льки Ѕатьк≥вщинуї

(¬асиль —имоненко)

ћо€ проста Ќезалежн≥сть! «≥ св€том!

¬≥н €к в молитв≥ говорив до ц≥лоњ Ќј÷≤ѓ: ЂЅудьте нарешт≥ сильними! —таньте назавжди непереможними!ї. ¬≥д усього украњнського серц€ закликаючи любити даровану нам √осподом землю, €ку своЇю кровТю омивають героњ Ќац≥њ.

Ѕ≥л€ храму памТ€тник загиблим воњнам. 32 людини ≥з р≥зних куточк≥в ”крањни.

—хили голову Ќац≥€! «абудь про вс≥ своњ негаразди ≥ радост≥, про сн≥данки ≥ об≥ди, зарплати ≥ в≥дпустки.

Ќас вбивають. ¬бивають нещадно, по-варварськи. ј так≥ €к в≥н, на передов≥й ховають своњми руками, а головне душами людей, €к≥ до нест€ми любл€ть свою крањну. ћен≥ складно встати на кол≥на на справжню —пов≥дь, але скажу одне: цьому св€щенику € б спов≥давс€, не замислюючись н≥ на мить.

ќлег ¬олодарський: Ђ—пов≥дь IX. ѕубл≥цист ≤гор —уховийї


™вген≥ка (в≥д грец. Ц Ђхорошого роду, благороднийї) Ц вченн€ про селекц≥ю стосовно людини, а також про шл€хи пол≥пшенн€ його спадкових властивостей.

157 рок≥в тому, 22 травн€ 1861 року,  обзар€ перепоховали в  анев≥ на „ернеч≥й гор≥.

 оли через 78 рок≥в п≥сл€ смерт≥ “араса Ўевченка розрили його могилу ≥ в≥дкрили труну ...поет лежав €к живий.

Ќасто€тель  ан≥вського ”спенського собору, €кий вимовив промову над труною поета, був в≥дсторонений в≥д посади.

ћ≥ж ≥ншим, Ўевченка ховали €к неодруженого парубка: перед труною йшли молод≥ д≥вчата в нац≥ональних костюмах, голосно оплакуючи “араса. ѕрот€гом двох дн≥в т≥ло поета було виставлено в ”спенському собор≥  анева, побудованому ще у 1144 роц≥. ѕ≥д час церемон≥њ в≥дсп≥вуванн€ насто€тель ”спенського собору √нат ћацкевич виголосив слова, що стали пророчими: ЂЅлагогов≥й, ћалорос≥Ї, до граду нашого: у нас поховано “араса Ўевченка. ƒивись, ћалорос≥€, на його могилу, дивис€ ≥ молис€!ї. Ќезабаром п≥сл€ цього св€щеника в≥дсторонили в≥д посади. …ого подальша дол€ нев≥дома. „ернечу гору, що стала останн≥м притулком  обзар€, в народ≥ дуже скоро стали називати “арасовою.

ѕантелеймон  ул≥ш за козацькою традиц≥Їю накрив труну червоною китайкою ≥ сказав: ЂЌехай наш батько зТ€витьс€ на ¬крањнi лицарем щирим, що жив i вмер, побиваючись про добро, про честь i волю нашу... «Т€вись, батьку, серед рiдного краю пiд своЇю червоною китайкою, заслугою козацькою; згромадь навкруг себе слiпих, глухих та безТ€зиких, нехай побачать, €к далеко вони од правди постали, нехай почують iз мертвих уст твоњх твоЇ слово безсмертне... Ќаш Їси, поете, а ми народ твiй i духом твоњм дихатимемо у вiки й вiки...ї

ѕ≥сл€ революц≥њ ≥ громад€нськоњ в≥йни, в 1923 роц≥, б≥льшовики осквернили м≥сце похованн€ “араса √ригоровича, скинувши величезний памТ€тник-хрест, встановлений у 1884 роц≥ на народн≥ грош≥. ќднак через 16 рок≥в в  анев≥ в≥дкрили музей “араса Ўевченка, а на могил≥ встановили памТ€тник. « ц≥Їю под≥Їю повТ€зана одна загадкова ≥стор≥€. ƒл€ того щоб гран≥тний постамент з бронзовим монументом  обзар€ не розчавила труну, необх≥дно було точно розрахувати м≥сце його розм≥щенн€. —права в тому, що зг≥дно з козацьким звичаЇм могилу обклали кам≥нн€м ≥ надали њй форму кола. «а багато дес€тил≥ть в≥н деформувавс€ в≥д дощ≥в.

“ому була створена ком≥с≥€ ≥з сп≥вроб≥тник≥в Ќ ¬— ≥ представник≥в м≥сцевоњ влади, п≥д нагл€дом €коњ бурили землю, щоб знайти склеп. –озкривши похованн€ поета ≥ в≥дкривши кришку труни, члени ком≥с≥њ побачили металевий €щик, в €кому ви€вили ще одну труну, з в≥концем. ѕоруч лежав засохлий в≥нок. ѕ≥зн≥ше одна з ж≥нок, €ка була присутн€ при розтин≥ могили, згадувала, що ЂЎевченко лежав €к живийї. јле €к т≥льки на обличч€ поета потрапило пов≥тр€, воно моментально стало прос≥дати... ” тому ж 1939 роц≥ вх≥д до склепу замурували зал≥зобетонною плитою.


ѕубл≥цист ≤гор —уховий зауважив одну дуже важливу деталь в наш≥й розмов≥: 22 травн€ 1861 в≥дбулос€ перепохованн€ “.√.Ўевченка, але н≥хто не звернув увагу на той факт, що в цей день в≥дзначали св€то ћиколи „удотворц€.

ƒень ћиколи Ћ≥тнього Ї одним з найб≥льш шанованих христи€нською церквою св€т. “оржество приурочено до дн€ перенесенн€ мощей св€того ”годника ћиколи в м≥сто Ѕар≥, що знаходитьс€ в ≤тал≥њ. ” православТњ ћикола „удотворець вважаЇтьс€ покровителем д≥тей, закоханих пар, солдат≥в.

 р≥м того, —в€титель Ї ≥ захисником людей, €к≥ незаслужено були покаран≥.

—лова ЂЇвген≥каї рад€нська наука ≥ культура бо€лис€ €к вогню. —в€щенного вогню. Ѕлагодатного.

¬они не хот≥ли визнавати насл≥дк≥в своњх сатанинських вчинк≥в.

як дл€ мене це н≥ що ≥нше Ц  ј–ћј. “≥льки в нашому випадку стосовно Ќј÷≤ѓ.

“а ≤гор ≥ народивс€ в один день з ¬еликим “арасом Ц 9 березн€.

“аких людей €к ≤гор треба не т≥льки чути ≥ слухати, њх треба записувати ≥ розум≥ти.

ѓм бол€че. ѓх Ќ≈ розум≥ють. ¬они не можуть прокричати кр≥зь покол≥нн€ низькосортних Ђшар≥ковихї до генетики ”крањнськоњ Ќац≥њ, €ка ще залишилас€ живою.

ѓм дуже незатишно з владою. « продажною журнал≥стикою-пов≥Їю.

јле у таких людей на п≥дсв≥домост≥ дух бунтарства. Ўевченк≥вський дух! ”крањнський!

ѓх не л€каЇ масов≥сть дурост≥ ≥ соц≥альноњ короткозорост≥.

ѓм т≥сно. ¬они задихаютьс€ в≥д неусв≥домленост≥ нашого бутт€. ѓм ц€ св≥дом≥сть чужа.

≤гор бачить, куди ми йдемо, на жаль, не усв≥домлюючи своЇњ ≥стор≥њ й культури.

¬≥н дуже глибоко пережив епоху нашого народу ≥ розум≥Ї гостро й ≥нтуњтивно €к треба розвиватис€, щоб вр€туватис€ в≥д карм≥чних помилок минулого.

¬≥н реаб≥л≥туЇ ц≥ле покол≥нн€.

¬≥н його чуЇ.

ћи живемо в абсолютно р≥зних св≥тах.

ќдн≥ чують ≥ сп≥впереживають тому, що в≥дбуваЇтьс€, ≥нш≥ плескаютьс€, метушатьс€, б≥жать ≥, голосно пл€мкаючи на похоронах ≥ вес≥лл€х, жур€тьс€ про дн≥, що залишилис€ в далекому вчорашньому.

∆итт€ одне. ћатер≥альне ≥ духовне. јле €к≥ ж р≥зн≥ до невп≥знанн€ в≥дчутт€!

Ц  аж≥ть правду!

Ц  ака€разн≥цаод≥ннарод!, Ц заволають т≥, що пл€мкають та метушатьс€.

Ѕудьте низькопробною Їхидиною з переламаною Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќќё хребтиною, то нав≥ть р≥дк≥сна жек≥вська сволота прот€гне вам свою сп≥тн≥лу ≥ продажну руку.

≤ таким €к в≥н це болить.  оли в черговий творчий сут≥нковий веч≥р в≥н читаЇ ѕ–ќ–ќ ј Ќј÷≤ѓ ≥ пор≥внюЇ з неск≥нченним хаосом сьогоденн€.

—падков≥сть Ќац≥њ в њњ культур≥ розум≥нн€.

™вген≥ка. —падщина. —пов≥дь.

Ќа тис€чол≥тт≥ епох. Ќа могилах предк≥в.

Ќа маленьких украњнських церквах.

јле таких сильних ≥ мужн≥х.

ѕатр≥отичний ≥нтелект. ≤нтелектуальний патр≥отизм.

як хочетьс€ зл≥й кремл≥вськ≥й сутност≥ розд≥лити це ≥ з≥штовхнути один проти одного.

—утн≥сть накопичувала ц≥ навички 750 рок≥в.

÷ей злий еіреіор (бо дл€ украњнц≥в не Ї Ђдухом-охоронцемї) €к чорна пл€ма ≥ дос≥ висить хмарою м≥ж нами ≥ сонечком.

ќсь тому так≥ мудр≥ п≥л≥грими, €к ≤гор —уховий, Ї серед нас.

¬они хвор≥ють ≥ застуджуютьс€ нашоњ Ївген≥кою.

¬они дбають ≥ переймаютьс€ нашою —падщиниою.

¬они, не замовкаючи, спов≥дуютьс€.

Ќе посп≥шай, жовто-син≥й, с€дь ≥ вислухай кобзар€ своЇњ ≥сторичноњ Ївген≥ки, може бути, ≥ ти в русл≥ величезноњ р≥чки ” –јѓЌј карм≥чно усв≥домиш, €к жили твоњ предки ≥ чому ти тут.

ѕросто не посп≥шай. ѕрис€дь ≥ задумайс€.

“≥льки дуже обережно: щоб ћонастир, в €кий ти потрапиш, не опинивс€ притулком кремл≥вського ди€вола.

јвторська програма ќлега ¬олодарського Ђ—ѕќ¬≤ƒ№ї. √≥сть програми Ц ≤гор —уховий


ќлег ¬олодарський: Ђ—пов≥дь VIII. ≤гумен€ Ќатал€ї



Ђƒва шл€хи ведуть нас до Ѕога: шл€х суворий ≥ виснажливий, з жорстокими бо€ми проти зла, ≥ легкий шл€х за допомогою любов≥. Ѕагато людей обрали суворий шл€х ≥ Ђпролили кров, щоб прийн€ти ƒухї, аж поки не дос€гли великоњ чесноти. я знаходжу, що найкоротший ≥ в≥рний шл€х Ц це шл€х любов≥. …ого дотримуйтес€ ≥ ви. “обто ви можете робити ≥нш≥ зусилл€: навчатись ≥ молитись з метою дос€гти усп≥ху в любов≥ Ѕога ≥ ÷еркви. Ќе бор≥тьс€ за те, щоб вигнати темр€ву з кл≥т≥ своЇњ душ≥. ¬≥дкрийте маленький отв≥р, щоб проникло св≥тло, ≥ п≥тьма зникнеї.

ѕорфир≥й  авсокал≥в≥т

ћи довго шукали цей ћонастир. ћаленький, недобудований.

ѕерший ж≥ночий монастир р≥дноњ ”крањнськоњ ÷еркви на —ход≥ нашоњ крањни.

’очу наголосити раз ≥ назавжди Ц при вс≥й моњй величезн≥й поваз≥ до вс≥х рел≥г≥й ≥ конфес≥й, мо€ р≥дна ”крањнська ѕ–ј¬ќ—Ћј¬Ќј ÷ерква т≥льки  »ѓ¬—№ ќ√ќ ѕј“–≤ј–’ј“”. Ђ—пов≥дьї ще й про це.

„ужоњ Ђцерквиї тут не повинно бути.

як би вона не тиснула величезними куполами, €кими б хрестами не в≥нчали њњ кгбешн≥ гунд€њ, ск≥льки б нерадивих ватник≥в в нењ не заповзало на пуз≥, €к≥ б лексуси, бехи не зТњжджались до њњ кремл≥всько-сатанинських врат, €кими б д€чками з картинками не ходили один за одним продажн≥ п-резиденти моЇњ занадто дов≥рливою Ќац≥њ.

ћо€ життЇва позиц≥€ консервативна ≥ незм≥нна до останнього подиху Ц м≥й Ѕог, мо€ в≥ра, моњ ≥кони ≥ любов до ¬севишнього Ц украњнська. „иста, св≥тла, скромна ≥ богобо€злива.

ƒв≥ тенд≥тн≥ ж≥нки в≥дкрили нам ’рам. ’вилювалис€, дбайливо спостер≥гали, щоб нам було затишно.


ћонахин≥.

ќдин ≥ гостей Ђспов≥д≥ї на моЇ запитанн€ про украњнських монах≥в мен≥ в≥дпов≥в:

Ц «розум≥й! Ћюдина присв€чуЇ себе служ≥нню Ѕогу. ÷е, в тому числ≥, ≥ служ≥нн€ Ќац≥њ, земл≥, на €к≥й в≥н живе. Ћюд€м, €к≥ працюють ≥ живуть на славу √оспода. ” нас ще не особливо розвинене монашество в ≥мТ€ ’риста —пасител€. ћи т≥льки починаЇмо!

якого р≥вн€ культури та ≥нтелекту повинна дос€гти Ќац≥€, щоб людина в≥дкинула мирське житт€ ≥ п≥знавала в≥чну ≥ св€ту ƒуховн≥сть?

яка к≥льк≥сть монах≥в та монахинь маЇ бути в наш≥й крањн≥, щоб в≥дмолити все, що ми робимо неправильного щомит≥?

яким погл€дом, €ким душевним теплом потр≥бно обдаровувати людину, €ка з ранку до вечора молитьс€ √осподу за кожного ≥з нас!!!

—кажи мен≥, жовто-син≥й, ти згоден з моЇю архањчною думкою, чи у тебе ≥нш≥ ≥доли? ≤нш≥ переконанн€? ≤нша думка з цього приводу?

я ставлюс€ до монах≥в ≥ монахинь з бережливим благогов≥нн€м.

ƒл€ мене це вчинок. —тигмата (€к болюча кровоточива рана).

≤гумен€ Ќатал≥€, €к ≥ б≥льш≥сть св€щеннослужител≥в, з €кими звела мене Ђ—пов≥дьї, почала чути √оспода з самого дитинства.

ћаленька д≥вчинка, €ка тижн€ми чекала, поки в≥дкриЇтьс€ храм в њњ р≥дному сел≥ на “ерноп≥льщин≥, €ка дуже любила –≥здв€н≥ св€та, прибирала ≥ мила в церкв≥, щоб в≥дчувати ту благодать, €ка сходить в ’рам≥ Ѕожому. ’рам≥, €кий згодом став њй домом.

™ так≥ хвилини, жовто-син≥й, ≥ так≥ мит≥, €к≥ неможливо описати словами...

 оли хочетьс€ речитативом прочитати ћолитву або засп≥вати псалом, наск≥льки неймов≥рно ≥ непередбачено в наше житт€ приходить √осподь.

ƒв≥ тенд≥тн≥ ” –јѓЌ—№ ≤ монахин≥, €к≥ удвох в≥дбиваютьс€ в≥д пТ€ниць, наркоман≥в ≥ дебошир≥в. ¬≥д сепарн≥, €ка так ≥ не пробачила нам нашоњ Ќ≈«јЋ≈∆Ќќ—“≤.

≤ знаЇш, р≥дний м≥й ”крањнець, не побачив ≥нфантильност≥ або флегми...

∆ива, св≥жа, думаюча, швидка. «добувши мудр≥сть, даровану служ≥нн€м √осподу, вона не втратила щирих, трохи нав≥ть дит€чих, ц≥кавост≥ та в≥дкритост≥.

¬она наст≥льки щиро ≥ в≥рно служить тому, чого ми нав≥ть не бачимо, що самий нев≥руючий почне замислюватис€ про гр≥ховн≥сть бутт€...

ѕ≥д час програми в≥дчув аромат тро€нд.

—правжн€, проста ≥ скромна.

јле ск≥льки ж в≥дданост≥ наш≥й р≥дн≥й нац≥њ, р≥дн≥й земл≥ в ц≥й людин≥! як же болить њй ц€ в≥йна!


Ќаша кровна ≥ р≥дна обитель  ињвського патр≥архату ревно ≥ дуже в≥рно нагадуЇ нам про повагу до своЇњ земл≥.

як важливо, щоб в житт≥ кожного з нас духовн≥ наставники допомагали нам бачити найважлив≥ше ≥ любити важлив≥ дл€ нас —в€тин≥, €к≥ допомагають нашим д≥т€м.

÷е Ц дов≥ра Ќац≥њ, в €к≥й Ї повага до духовних наставник≥в.

÷е неймов≥рна в≥дпов≥дальн≥сть. ≤ нац≥њ, ≥ ÷еркви!

¬арто нам обТЇднатис€ ≥ вз€тис€ за руки, запалити св≥чки п≥д ≤конами, €к ми абсолютно по-≥ншому почнемо бачити ≥ чути «апов≥д≥ ≥, нарешт≥, зможемо в≥дчути себе одн≥Їю великою родиною, усв≥домити, що вс≥ ми д≥ти √осподн≥.

¬она присв€тила своЇ житт€ служ≥нню √осподу!

ћен≥ вистачаЇ вихованост≥ ≥ поваги визнати те, що вона присв€тила себе служ≥нню моњй крањн≥, моњм д≥т€м, ≥ ћолитв≥, €ка р€туЇ наших хлопц≥в там Ц в окопах, на передов≥й, на краю житт€ ≥ смерт≥...

¬чу себе любити таких јнгел≥в сьогодн≥ ≥ зараз, бо саме вони своЇю ¬≥рою охорон€ють наше житт€ ≥ майбутнЇ наших д≥тей.

Ќизький укл≥н тоб≥, ћат≥нка Ќатал≥€.

Ѕережи тебе, √осподи!

≤ бережи тебе, ѕочањвська Ѕожа ћат≥р, тропар €коњ читаю по твоњй милост≥.

јвторська програма ќлега ¬олодарського Ђ—ѕќ¬≤ƒ№ї, г≥сть програми Ц ≥гумен€ Ќатал€



ќлег ¬ќЋќƒј–—№ »…: Ђ—пов≥дь VII. √анна —часнаї


Ќе хочу болю.  атегорично його заперечую.

“ак вийшло. ¬се житт€ дуже бол€че.

∆иву без шк≥ри. ≤ будь-€кий б≥ль сприймаю €к св≥й.

¬край важливо зум≥ти побачити, зрозум≥ти ≥ розд≥лити чужий б≥ль.

Ѕ≥ль ¬≤…Ќ» Ц в≥н не може бути чужим. —мерть ≥ пораненн€ наших з ¬ами захисник≥в Ц це сп≥льний б≥ль Ќац≥њ. Ѕ≥ль любл€чих ≥ сп≥вчуваючих сердець.

ѕамТ€таю похмурий день (3 м≥с€ц≥ тому), коли вперше подзвонив √анн≥. —ильно нервував, не знав з чого почати. Ќе розум≥в, €к говорити. як говорити про б≥ль, про втрату р≥дноњ людини Ц чолов≥ка, батька пТ€тьох д≥тей.

Ќепок≥рний ≥ сильний ƒ”  ѕ—.

Ђ¬ќ¬ »ї, позивний Ђ—≥мТ€нинї.

јндр≥й Ўироков.


ѕоставив п≥д сумн≥в слово Ђнепримиримийї, згадавши задоволену ≥ солодкувату пику колишнього Ђрукам≥вод≥тел€ї, котрий сьогодн≥ зайн€в кр≥сло в ¬–. ” мене ≥нший ƒ” . ” мене в серц≥ й розум≥нн≥ зовс≥м ≥нший Ђѕ–ј¬»… —≈ “ќ–ї. “ой, що починавс€ з Ћ≥сниками. —мерть ќлега Ц не випадков≥сть.

 оли Ђвониї зрозум≥ли, що основна частина здорового орган≥зму ц≥Їњ орган≥зац≥њ обурилас€, з≥рвалас€ ≥ була готова воювати з внутр≥шн≥м ≥ зовн≥шн≥м ворогом п≥д кер≥вництвом ћужчил€ ќлега ¬олодимировича (Ћ≥сника), йому був п≥дписаний смертний вирок.

Ц јн€, ƒ”  Ц це —≤ћТя?

Ц “ак! ¬они дос≥ любл€ть ≥ памТ€тають јндр≥€.

Ѕагато добровольчих п≥дрозд≥л≥в воюють за ”крањну.

“ак склалос€ житт€, ƒ”  Ц це —≤ћТя.

ћукачево. „еркасси. ƒн≥про.

“юрми, крим≥нальн≥ справи.

„ервон≥ в≥д сл≥з оч≥ дружин ≥ матер≥в.

—казати, що € переживав перед програмою з √анною —часною, значить н≥чого не сказати.

я бо€вс€. —аме бо€вс€. ƒоторкнутис€ до болю, до серц€, що кровоточить.

јле € впоравс€. ћен≥ вдалос€ теплими долоньками уз€ти цей б≥ль в руки ≥ притулити до свого серц€.

÷е справд≥ допомагаЇ.  оли тис€ч≥ очей моњх сп≥вв≥тчизник≥в дивл€тьс€ з любовТю ≥ розум≥нн€м на наш загальний б≥ль, розум≥ючи, що д≥ти, котр≥ залишилис€ без батька Ц це д≥ти Ќј÷≤ѓ. ƒ≥ти √еро€! ƒ≥ти ” –јѓЌ÷я!

Ќаче дитина, с≥ла на диван ≥, поклавши маленьк≥ руки на кол≥на, почала говорити про ”крањну.  оли √анна сказала про зобовТ€занн€ кожного з нас в першу чергу любити свою ”крањну, мо€ картина св≥ту, €ка заповнена барвами бурхливого житт€ столиц≥ з його н≥чними вогн€ми розважальних центр≥в, переповнених кафе та ресторан≥в, була розбита вщент.


” нењ Ї т≥льки ”крањна. ≤ д≥ти ЕпТ€теро. ƒ≥ти, €к≥ ще до к≥нц€ не усв≥домлюють, але вже добре знають, що таке в≥йна.

—ильна людина √анна —часна. ¬она цими маленькими ручками вхопилас€ за свою улюблену крањну ≥ не в≥ддасть њњ н≥кому. ¬она кожним днем свого житт€ доводить, що њњ чолов≥к жив ≥ помер не даремно, будуючи ту ”крањну, про €ку мр≥€в њњ јндр≥й. ¬ особ≥ ц≥Їњ ћатер≥, ∆≥нки ≥ ѕатр≥ота ми знайшли —≥мТњ людей, дл€ €ких ” –јѓЌј Ц це не територ≥альна адм≥н≥страц≥€, а —в€тин€, заради €коњ варто жити ≥ вмирати, т≥льки з посм≥шкою любов≥ ≥ гордост≥, а не продажними ≥ рабськими в€кань€м≥ Ђад≥ннародї ЂдЇдиваЇвал≥ї.

Ѕ≥л€ вор≥т њњ приватного будинку вис≥в червоно-чорний ст€г. я подививс€ на нього, усм≥хнувс€ ≥ зрозум≥в Ц в ƒн≥пр≥ Ї ЅјЌƒ≈–≤¬÷≤, дл€ €ких золотими л≥терами в душ≥ вибито монограмою Ц ¬ќЋя або —ћ≈–“№.

ќлег ¬ќЋќƒј–—№ »…: Ђ—пов≥дь VI. ћи т≥, ким сам≥ обираЇмо бутиї

ÐžÐїÐµÐ³ Ð’ÐžÐ›ÐžÐ”ÐÐ Ð¡ÐђÐšÐШЙ: ÂЂÐ¡Ð¿Ð¾Ð²Ñ–Ð´ÑŒ VI. Ми Ñ‚Ñ–, ким сÐ∞мі обирÐ∞ємо Ð±ÑƒÑ‚Ð¸Âї

ћихайло (≥вр. , ћ≥хаель) Ч чолов≥че ≥мТ€. ѕоходить в≥д сл≥в на ≥врит≥ (ми  ћќ ≈лохим, скорочено Ђм≥-ка-ельї) Ч буквально Ђ’то €к Ѕогї, або Ђ“ой, ’то €к Ѕогї.

” л≥тописних записах початку XII стол≥тт€ згадуЇтьс€, €к кн€зь —в€тополк ≤з€славич, онук великого кињвського кн€з€ ярослава ћудрого, 11 липн€ 1108 року вир≥шив побудувати камТ€ний собор поблизу ƒмитр≥вського монастир€ ≥ церкви св€того ѕетра в ≥мТ€ св€т≥йшого јрх≥стратига ћихањла Ч небесного покровител€ ≥ хранител€ м≥ста  иЇва.

«а одн≥Їю з верс≥й ƒмитр≥Ївський монастир на цьому м≥сц≥ спорудив батько —в€тополка ≤з€слав (у хрещенн≥ ƒмитро). ≤снуЇ г≥потеза, що тод≥ ж при церкв≥ виник ≥ чолов≥чий монастир. «а ≥ншою верс≥Їю монастир тут заснував ще в 998 роц≥ перший митрополит кињвський ћихайло. ≤нтерТЇр «олотоверхого ћихайл≥вського храму в той час був виконаний з дорогих матер≥ал≥в ≥з застосуванн€м мармуру. —т≥ни собору були прикрашен≥ мозањкою, оздобленн€ св€тин≥ завершували дорогоц≥нн≥ ≥кони. ѕереказ св≥дчить, що в пер≥од правл≥нн€ кн€з€ —в€тополка ≤з€славича з≥ столиц≥ ¬≥зант≥њ м≥ста  онстантинопол€ в ћихайл≥вський монастир привезен≥ мощ≥ св€тоњ великомучениц≥ ¬арвари, €к≥ згодом стали основною св€щенною рел≥кв≥Їю храму. 16 кв≥тн€ 1114 року п≥сл€ смерт≥  н€з€ —в€тополка ≤з€славича його т≥ло поховали на територ≥њ храму.

«олотоверхому ћихайл≥вському собору було завдано значноњ шкоди, коли в 1240 роц≥ татаро-монгольський хан Ѕатий захопив  ињв, а також п≥д час в≥йни з кримським ханом ћенгл≥ I √≥реЇм у 1482 роц≥.

” пер≥од з XVII до XVIII стол≥тт€ ћихайл≥вський монастир весь час удосконалювавс€ ≥ поповнювавс€ р≥зними ц≥нност€ми завд€ки украњнським гетьманам. ” 1718 роц≥ знаменитий полководець ≥ пол≥тичний д≥€ч Ѕогдан ’мельницький за своњ кошти оплатив замовленн€ на нову позолоту дл€ головного купола собору. √етьман ѕавло —коропадський зам≥нив ≥коностас. ≤ван ћазепа подарував спец≥альний €щик, повн≥стю виконаний з≥ ср≥бла, дл€ збер≥ганн€ в ньому мощей св€тоњ великомучениц≥ ¬арвари.

ѕосп≥шавЕ ѕовертаючись з≥ зйомок дуже бо€вс€ втратити, розплескати т≥ в≥дчутт€, €к≥ викликав у мене цей д≥алог. √оворив з отцем ћихайлом, а в голов≥ народжувавс€ цей текст, л€гаючи монограмою на серце.

 ругом клекот≥в величезний всесв≥т Ч велике, неспок≥йне м≥сто посп≥шало жити, не встигало, вибухало сигналами автомоб≥льних гудк≥в, музикою з кафе ≥ магазин≥в. ј € в≥дчував неймов≥рну  з≥бран≥сть, необх≥дн≥сть зберегти ц≥ фарби.

ѕосмак душ≥. Ѕожоњ ≥ щироњ.

” мене двоЇ хороших дорослих син≥в. ÷е велике щаст€ дл€ батька. јле €, не перестаючи в≥рити в √оспода, прошу подарувати мен≥ третього хлопчика ≥ саме з ≥мТ€м ћ»’ј…Ћќ.

ќтець ћихайло ≥ храм Ѕожий ћ»’ј…Ћ≤¬— »…, в честь мого св€того јрхистратига ћихањла.

≤ раптом, п≥д час д≥алогу св€щеник говорить про с≥мейну пару, €ка просила подарувати сина... ≤ √осподь змилувавс€... ћалюка назвали ћ»’ј…Ћќ.

¬се моЇ дитинство пройшло з д≥дом. ÷е був величезний чоловТ€га! јмосов, обстежуючи його серце, сказав, що такого великого серц€ в≥н не бачив н≥коли. ћихайло ¬олодарський.

ћ-и-х-а-њ-л. 30-р≥чний св€щеник. –одом з≥ Ћьвова. ¬икладач. —трогий ≥ неймов≥рно п≥дт€гнутий.

Ўостий випуск. Ўостий √ерой. Ќеймов≥рно гордо усв≥домлювати, €ка величезна к≥льк≥сть жертовних ≥ сильних людей живе в наш≥й крањн≥.

ћи проговорили 25 хвилин, а мен≥ здалос€, що пройшла ц≥ла година.

ÐžÐїÐµÐ³ Ð’ÐžÐ›ÐžÐ”ÐÐ Ð¡ÐђÐšÐШЙ: ÂЂÐ¡Ð¿Ð¾Ð²Ñ–Ð´ÑŒ VI. Ми Ñ‚Ñ–, ким сÐ∞мі обирÐ∞ємо Ð±ÑƒÑ‚Ð¸Âї

ќтець ћихайло випром≥нював ¬≥ру.

ѕопередн≥й випуск, з ќтцем —ерг≥Їм (ƒмитр≥Ївим), був €к в≥длунн€ сьогодн≥шн≥х проблем ≥ розвитку нашоњ р≥дноњ ” –јѓЌ—№ ќѓ ÷≈– ¬».

” цьому ж € побачив усв≥домлено-духовне майбутнЇ нашоњ ÷еркви Ч завтрашн≥й день ЌјЎќѓ –ел≥г≥њ.

–≥зниц€ в двадц€ть рок≥в бентежила мене набагато б≥льше, н≥ж мого сп≥врозмовника. Ѕачив перед собою мудр≥сть Ѕога, сп≥вчутт€ в очах, коли мова зайшла про перш≥ дн≥ ћайдану, бачив неп≥дробну ¬≥ру.

Ѕуло €сно. „исто. ≤ дуже-дуже затишно.

’то Ї ћи? як, вз€вшись за руки, утворити сильну ¬ќЋё, про €ку ми так мр≥Їмо?

∆ага любов≥, сила великого ≥ доброго народу, €кий стол≥тт€ми не може скинути з≥ своњх втомлених плечей важкий т€гар Ч злого й п≥дступного ворога...

я просив у √оспода л≥дера Ќј÷≤ѓ, €кий обТЇднаЇ вс≥ церкви ” –јѓЌ—№ ќ√ќ ѕ–ј¬ќ—Ћј¬Тя  »ѓ¬—№ ќ√ќ ѕј“–≤ј–’ј“”.

≤ кожен Ѕожий день буде звучати дзв≥н.

Ќагадувати нам про ¬≤…Ќ”.

 ликати нас допомагати ј–ћ≤ѓ.

ѕлакати про душ≥ загиблих.

ћилосердствувати про матер≥в ≥ д≥тей, €к≥ залишилис€ сиротами.

≤ тод≥ остр≥вц≥ розв≥дувальноњ ворожоњ сатанинсько-кремл≥вськоњ ≥ндустр≥њ були б пом≥тн≥ неозброЇним оком. ¬с€ крањна, вс€ Ќј÷≤я зрозум≥ла б, де можна ≥ необх≥дно ставити св≥чку за загиблого чи полоненого ¬ќѓЌј-” –јѓЌ÷я.

÷е повинно було стати сенсом ≥снуванн€ Ћ≤ƒ≈–ј крањни Ч обТЇднати, зм≥цнити, створити майбутнЇ Ќац≥њ!

ћене н≥коли, н≥ за €ких обставин не покидаЇ в≥дчутт€ в≥ри у ¬≈Ћ» ≈ майбутнЇ моЇњ крањни.

–омантик? “ј !!!

јле € живу тим сон€чним ≥ св≥тлим днем, коли крањна почне повторювати прост≥, але сильн≥ слова:

Ч —лава ≤сусу ’ристу!

Ч Ќав≥ки —лава!

јвторська програма ќлега ¬олодарського Ђ—пов≥дьї. √≥сть Ч ћихайло ќмель€н. 7.04.2018

ќлег ¬ќЋќƒј–—№ »…: Ђ—пов≥дь V. « —ерг≥Їм ƒмитр≥Ївимї


якщо тво€ душа сп≥ваЇ Ц зроби звук голосн≥ше

«йомка цього випуску пролет≥ла, €к одна мить. я намагавс€ усв≥домити й ос€гнути суть людини навпроти. —в€щеника отц€ —ерг≥€. ќбережно, з величезною повагою ≥ шануванн€м до його сану ≥ вчинк≥в.

¬с≥ моњ спроби ви€вити Ђдруге дної обернулис€ вкрай рад≥сною дл€ мене невдачею. ” нього ст≥йк≥ в≥дносини з √осподом. ≤, що найнеймов≥рн≥ше, Ц з самого дитинства.

“иха та чуйна обитель —в€то-ћихайл≥вського монастир€ Ц серце –еволюц≥њ √≥дност≥. —аме ”крањнська ѕравославна ÷ерква п≥дтримала украњнц≥в в найважч≥ хвилини правл≥нн€ кремл≥вськоњ мар≥онетки.

÷ерковн≥ дзвони €к батьк≥вський голос √оспода Ц добрий, але суворий.

—в€те ѕисанн€ не залишаЇ сумн≥в≥в в тому, що земну нашу ¬≥тчизну даЇ нам Ѕог: Ђƒл€ того схил€ю кол≥на своњ перед ќтцем √оспода нашого ≤суса ’риста, в≥д Ќього маЇ йменн€ кожен р≥д на неб≥ й на земл≥ї (≈ф. 3: 14-15).

“ому ми повинн≥ любити свою Ѕатьк≥вщину Ц €к …ого дар. Ћюдина часто не ц≥нуЇ нав≥ть життЇво важливе дл€ нього, але, втративши це, бол≥сно переживаЇ втрату. “ак ≥ з Ѕатьк≥вщиною.

Ђ ињв 988 р≥к. ѕ≥сл€ поверненн€ з ’ерсонеса до р≥дного  иЇва разом з корсунськими ≥ грецькими св€щениками, ¬олодимир повел≥в спалювати €зичницьк≥ требища, рубати деревТ€них ≥дол≥в.  и€ни плакали, бачачи €к ѕеруна п≥сл€ наруги скинули в ƒн≥про. ƒал≥ було примусове зверненн€ в православТ€ вс≥х жител≥в  иЇва. Ќад людьми, з≥гнаними до берега ƒн≥пра ≥ ридаючими незалежно в≥д в≥ку, в≥зант≥йськ≥ св€щеники провели обр€д хрещенн€ та благословили вс≥х. “их же, хто опиравс€, кн€зь оголосив своњми особистими ворогами. ѕ≥сл€ хрещенн€ ки€н цей обр€д було проведено у вс≥х ≥нших м≥стах та селах. ÷е був важливий момент в ≥стор≥њ ’рещенн€ –ус≥, картинки передають нам всю урочист≥стьї.

√оловне Ц оч≥... «верн≥ть увагу на глибок≥ оч≥ ц≥Їњ людини.

ѕрисутн≥сть Ѕога у ц≥Їњ людини субл≥мувалос€ в саме житт€.

—воЇю присутн≥стю в≥н не доводить, ≥ не навТ€зуЇ це, але стикаючись з його енергетикою ти розум≥Їш, що слова ≥ вчинки строго сл≥дують принципам... канон≥чним.

¬≥н р≥вний .¬≥н не даЇ себе захопити в емоц≥њ.

я молитовна людина. јле мен≥, €к ≥ вс≥м притаманн≥ амб≥ц≥њ та емоц≥њ, нервуванн€ ≥ гн≥в.

—ерг≥ю ƒмитр≥Їву (отцю —ерг≥ю) вдаЇтьс€ керувати тим що в≥дбуваЇтьс€ навколо. Ќаповнювати прост≥р поруч з собою св≥тлом √осподн≥м.

¬≥йна в≥дбуваЇтьс€ не т≥льки на —ход≥, вона ведетьс€ ≥ за ¬≥руванн€ Ќац≥њ, €ка маЇ в≥днайти св≥й шл€х в особлив≥й прис€з≥ Ќац≥ональн≥й –ел≥г≥њ

ѕитанн€ дуже набол≥ле ≥ до неможливост≥ заплутане.

÷е ще одна гостра теза цього випуску.

јнтрополог≥€ в≥русу ≥мперського тиску на етн≥ку Ќац≥њ.

¬ивченн€ в≥дсутност≥ ≥нформац≥йноњ безпеки крањни.

≤мун≥тет до всього чужого ≥ далекого.

 онтрастне нагадуванн€ про те, що наша –ел≥г≥€, культура та традиц≥йн≥сть Ї нашим пор€тунком.

—т≥на ћилосерд€ на фасад≥ —в€то-ћихайл≥вського монастир€.

ќтець —ерг≥й один з ≥н≥ц≥атор≥в ц≥Їњ ≥дењ.

Ќе на територ≥њ, поважаючи свободу в≥роспов≥данн€ тих, хто живе на украњнськ≥й земл≥.

¬≥йна. ѕерш≥ под≥њ в  риму.

ћ≥сце народженн€ ћурманськ.

ќдин з перших св€щеник≥в, хто визнав ”крањнську ÷еркву.

¬≥н дуже пишаЇтьс€ своњм народом.

јле робить це неймов≥рно скромно. ≤з завз€тт€м. « дивовижною ¬≥рою.

ƒмитро ѕоворотний, капелан полку Ђƒн≥про-1ї. —аме в≥н без страху поњхав у л≥гво сепаратист≥в дл€ того, щоб забрати зв≥дти полеглих б≥йц≥в своЇњ бригади, ≥ сказав у в≥ч≥ ворогам: Ђ¬и за все будете в≥дпов≥дати!ї

ƒмитро дл€ нього Ц приклад мужност≥.

“ри найважлив≥ш≥ аспекти нашоњ —пов≥д≥ перед Ќац≥Їю:

1) ” вс≥х у нас Ї сво€ р≥дна ÷ерква, котр≥й в цьому роц≥ виповнюЇтьс€ 1030 рок≥в. —ерце њњ Ц  ињв...

2) Ќац≥€ Ц це одна велика, сильна ≥ добра —≤ћТя. „им ближче ми будемо один до одного, тим швидше зможемо в≥дродити Ѕатьк≥вщину. ЌемаЇ в ц≥й крањн≥ чужих загиблих д≥тей, ≥нвал≥д≥в, переселенц≥в. ™ вкрай бол≥сн≥ проблеми, €к≥ ми зобов'€зан≥ вир≥шувати сп≥льно.

3) —в≥тська влада дбаЇ про матер≥альн≥ блага нац≥њ, а ÷ерква про його культуру, вихованн€. ѕро ƒ”Ў”. “им страшн≥шим Ї гр≥х тих, хто нашу ƒушу намагаЇтьс€ продати ћосков≥њ.

ƒушу ¬еликоњ ”крањни.

¬≥йськов≥ ≥ св€щеники сьогодн≥ Ц передова частина нашоњ Ќац≥њ. —в€щенне ¬оњнство...

ћи прощалис€ дуже тепло. ќтець —ерг≥й пом≥тно хвилювавс€. Ќепрост≥ запитанн€ про те, €к подолати в≥йну, корупц≥ю ≥ сумн≥ви. ј пот≥м € зрозум≥в причину його нервуванн€. ÷е не в≥д того, €кий вигл€д мали в кадр≥, а в≥д невпевненост≥ в тому, чи впоравс€ в≥н, чи в≥дпов≥в мен≥, соб≥ ≥ нац≥њ на питанн€, €к≥ мучать нас щодн€...

ѕро одне мен≥ захот≥лос€ закричати Ц чому –≈Ћ≤ ¬≤я моЇњ Ќј÷≤ѓ, ѕечерська Ћавра дос≥ перебуваЇ в ди€вольських лапах кремл≥вськоњ розв≥дувальноњ орган≥зац≥њ?

ѕсалми, √лава 93

1. Ѕог помсти √осподь, Ѕог помсти зТ€вивс€,

2. п≥днесис€, о —удде земл≥, бундючним заплату в≥ддай!

3. јж доки безбожн≥, о √осподи, аж доки безбожн≥ вт≥шатис€ будуть?

4. ƒоки будуть верзти, говорити бундючно, доки будуть пишатись злочинц≥?

5. ¬они тиснуть народ “в≥й, о √осподи, а спадок “в≥й вони мучатьЕ

6. ¬дову та чужинц€ вбивають вони, ≥ мордують сир≥т

7. та й говор€ть: Ќе бачить √осподь, ≥ не завважить Ѕог яков≥вЕ

8. «розум≥йте це ви, нерозумн≥ в народ≥, а ви, убог≥ на розум, коли наберетес€ глузду?

9. ’≥ба “ой, що ухо щепив, чи ¬≥н не почуЇ? ’≥ба “ой, що око створив, чи ¬≥н не побачить?

10. ’≥ба “ой, що караЇ народи, чи ¬≥н не скартаЇ, ¬≥н, що навчаЇ людину знанн€?

11. √осподь знаЇ вс≥ людськ≥ думки, що марнота вони!

12. Ѕлаженний той муж, що його “и караЇш, о √осподи, ≥ з «акону —вого навчаЇш його,

13. щоб його заспокоњти в≥д лиходенн€, аж поки не викопана буде €ма безбожному,

14. бо √осподь не опустить народу —вого, а спадку —вого не полишить,

15. бо до праведност≥ суд повернетьс€, а за ним вс≥ невинного серц€!

16. ’то встане зо мною навпроти злостивих, хто встане зо мною навпроти злочинц≥в?

17.  оли б не √осподь мен≥ в пом≥ч, то душа мо€ трохи була б не л€гла в царство смерт≥!..

18.  оли € кажу: ѕохитнулась нога мо€, то, √осподи, мил≥сть “во€ п≥дпираЇ мене!

19.  оли моњ думки болюч≥ в нутр≥ моњм множатьс€, то розради “воњ весел€ть мою душу!

20. „и престол беззаконн€ з “обою зТЇднаЇтьс€, той, що гр≥х учин€Ї над право?

21. «бираютьс€ проти душ≥ справедливого, ≥ чисту кров винуват€ть.

22. ≤ √осподь став дл€ мене твердинею, ≥ м≥й Ѕог став за скелю притулку мого,

23. ≥ ¬≥н њхню силу на них повернув, ≥ злом њхн≥м њх нищить, њх нищить √осподь Ѕог.


31.03.2018 јвторська програма ќлега ¬олодарського Ђ—пов≥дьї, г≥сть програми Ц —ерг≥й ƒмитр≥Їв.

ќлег ¬ќЋќƒј–—№ »…: Ђ—пов≥дь II≤. « –оманом  ривицькимї


«а в≥кном завивала хуртовина, а мен≥ п≥сл€ перегл€ду в≥део Ђ—пов≥д≥ї з –оманом  ривицьким було св≥тло ≥ затишно.

¬ив≥в дл€ себе константу ” –јѓЌ—“¬ј Ц €кщо дбайливо, з душею питати про нашу улюблену крањну, вони, трохи соромл€чись, в решт≥ решт говор€ть ѕравду.

’≥ба можна не любити цю м≥ць, цю ¬олю, це до божев≥лл€ солодке пов≥тр€, €ке завойоване нашими предками, ц≥ною надлюдських зусиль?!


–оман  ривицький. „емп≥он ”крањни з к≥окушинкай карате. ”частник трьох чемп≥онат≥в ™вропи та чемп≥онату св≥ту з карате 2011 року. «асновник —  Ђ‘айтерї

Ќа меж≥ перебудови випадково в маленьк≥й школ≥ на ƒ¬–« знайшов цього чесного ≥ г≥дного хлопчину. “ак хот≥лос€ щоб моњ д≥ти росли в спортзал≥.

—ам пройшов цей шл€х Ц в≥д п≥двального залу на р≥дн≥й “атарц≥ до великих м≥жнародних змагань. ѕоњздки, чемп≥онати, медал≥, кубки. ”кл≥н тоб≥, добрий ≥ справедливий тренер.

¬≥дм≥нна риса цього спортсмена Ц неймов≥рна скромн≥сть, нав≥ть де€ка соромТ€злив≥сть. ’лопець з –≥вненськоњ област≥, перебравшись до  иЇва, збирав грош≥, будував плани. ≤ раптом Е продав все ≥ зробив св≥й спортзал.

–изикнув майбутн≥мЕ

«азвичай в таких випадках зн≥мають капелюхи ≥, високо п≥дкидаючи њх пов≥тр€, розривають прост≥р овац≥€миЕ

” мене зовс≥м ≥нш≥ емоц≥њ. “ихий ≥ незграбний шок!

ћоЇму системному п≥дходу до ≥нформац≥йноњ та комерц≥йноњ безпеки, ретельному анал≥зу д≥й та њх насл≥дк≥в, за допомогою €ких € ось уже 17 рок≥в розбудовую свою структуру, в≥н протиставив зан€тт€ д≥тьми ≥ њх майбутньому.

“ак, кожен будуЇ будинок так, €к в≥н його бачить! ѕитанн€ в ≥ншому Ц самов≥ддан≥стьЕ

“реба бути всередин≥ цього спортивного св≥ту. ѕеред камерами –оман був чесний ≥ спок≥йний, а € захоплювавс€ т≥Їю тихою мудр≥стю, €ку в≥н випром≥нюЇ. ¬третЇ мен≥ пощастило брати ≥нтервТю у наст≥льки ц≥льного геро€, €кий г≥дно йде своњм, Їдино в≥рним дл€ нього шл€хом. Ќеможливо передати, наск≥льки €скраво, тепло ≥ р≥вно горить св≥тло в ц≥й людин≥. ¬≥н не з тих хто, одного разу спалахнувши, вигораЇ до тла. ¬≥н той, чиЇ св≥тло не згас€ть н≥€к≥ бур≥.

Ќеобх≥дно бачити з €кою самов≥ддан≥стю ≥ дисципл≥ною в≥н сам тренуЇтьс€. “реба дихати пов≥тр€м сили, €ку даЇ щоденне самообмеженн€ в ≥мТ€ спортуЕ

√либинний посмак цього д≥алогу-спов≥д≥ Ц в≥н не сказав про √оспода н≥чого особливого ≥ ревного, але, прощаючись з ним, в≥дчував легк≥сть на серц≥, тому що в душ≥ ц≥Їњ людини €скраво ≥ р≥вно горить √осподнЇ св≥тло. —аме дл€ того, щоб нагадати соб≥ ≥ св≥тов≥ про те, €ке с€йво палаЇ в звичайних, на перший погл€д, люд€х ≥ створювалас€ Ђ—пов≥дьї. ≤ € вже втретЇ переконуюс€, що не даремно вз€вс€ вт≥лювати цю ≥дею.

ј десь всередин≥ сколихнулас€ горд≥сть за те, що в моњй р≥дн≥й ≥ улюблен≥й крањн≥ Ї так≥ прост≥, сильн≥, в≥дкрит≥, а разом з тим ≥ дуже велик≥ серцем, ” –јѓЌ÷≤.

—аме так≥ ≥ любл€ть Ѕога! —аме так≥ ≥ в≥ддають за майбутнЇ ц≥Їњ крањни своњ житт€Е

—аме так≥ €к в≥н можуть зробити крок у нев≥доме. ¬они не часто говор€ть Ђ—Ћј¬ј ” –јѓЌ≤ї, але кожен њх день наповнений тим, що д≥йсно прославл€Ї Ѕатьк≥вщину. Ќе словами, а —ѕ–ј¬јћ»!

јвторська програма ќлега ¬олодарського Ђ—ѕќ¬≤ƒ№ї, г≥сть програми –оман  ривицький:


ќлег ¬олодарський: Ђ—пов≥дь IV. ѕамТ€т≥ ќ. ¬. ћужчил€-Ћ≥сникаї


«а в≥кном йшов тихий березневий сн≥г, душа рвалас€ на звук церковного набату. ” так≥ хвилини мен≥ не вистачаЇ молитви до √оспода.  оли глибоко всередин≥ дуже болить, а неймов≥рна незгода з тим, що в≥дбуваЇтьс€, змушуЇ шукати пока€нн€. ÷е обовТ€зковий щоденний ритуал. —пов≥дь не даЇ ≥ншого формату в≥дносин, кр≥м €к розмову з Ѕогом.

Ќеспод≥вано в≥дчув необх≥дн≥сть зателефонувати матер≥ загиблого на в≥йн≥. ћи готуЇмо передачу. “реба знайти слова, €кими зможу по€снити те, що в≥дчуваю, коли стикаюс€ з таким нестерпним болем.

” трубц≥ чулис€ сльози. –озум≥Їш, ∆овто-—ин≥й, у нењ не залишилос€ н≥кого, кр≥м нас! ¬она Ц мати Ќј÷≤ѓ. ¬она в≥ддала найсв€т≥ше ≥ найчист≥ше нам. Ѕез жебрацьких субсид≥й ≥ банк≥вських в≥дсотк≥в Ц трагед≥€Е

ћен≥ не хот≥лос€ втрачати час. я бо€вс€ втратити силу —пов≥д≥...

јндр≥й ≥шов з≥ зйомок тихим ≥ пониклим. ћен≥ здалос€, що в≥н згадав все, що було на ћј…ƒјЌ≤... я бачив перед собою сильного ≥ сталевого оф≥цера, готового в≥ддати житт€ за свою Ќац≥ю. ћединський, ƒубовик,  ривицький, ћельник Ц в≥ра, чесн≥сть, самопожертва.

ћо€ душа роз≥рвалас€ на тис€ч≥ маленьких сердець ≥ впала на кам≥нн€ ≤нститутськоњ, крапельками води протекла в ущелини м≥ж кам≥нн€м, ≥ пот€гнулас€ вгору... ÷е повинна бути кв≥тка Ц сильна, незалежна, г≥дна з м≥цним генетичним кор≥нн€м. —м≥лива ≥ жертовна. Ѕо у нас Ї та сама н≥жн≥сть, €ка дуже любить вс≥м своњм ” –јѓЌ—№ »ћ серцем! ™. ѓњ неможливо знищити. ≤ њњ категорично не можна втратити.


ќлег ¬олодимирович ћужчиль-Ћ≥сник

Ќайважчою дл€ мене темою —пов≥д≥ був Ћ≤—Ќ» . ћи з јндр≥Їм в 2015-му.  атастрофа тиш≥. ћертва зона. Ѕруд. ѕрослуховуванн€. «апах кров≥Е

ј й д≥йсно, €к сказав јндр≥й Ц гр≥х ≥ сильний б≥ль за тих, хто загинув на ћј…ƒјЌ≤. ћи дов≥рили майбутнЇ зрадникам. ћи опинилис€ в полон≥ ≥люз≥й. ” порив≥ ¬≥ри, не пом≥тивши того, що с*ка-москва знову п≥дклала нам у хл≥в Ќ≈ породистих, не етн≥чних ≥ вже зовс≥м не украњнських немовл€т.

¬ол≥ б нам... степовоњ, ≥з запахом полину ≥ вогнища. Ћюбов≥ б нам, √осподи, дикоњ Ц з серпанком туману над ƒн≥пром. ј ось кров≥ б≥льше не можна. ƒосить! ” наш≥й ≥стор≥њ пролитоњ кров≥ було б≥льше, н≥ж у будь-€коњ ≥ншоњ нац≥њ. “≥льки тому ми Ц ¬≈Ћ» ≤! ¬≥рую в нас, ¬севишн≥й! ¬р€туй ≥ збережи!

—н≥г продовжував падати на дахи будинк≥в мого улюбленого м≥ста. я сказав про те, що набол≥ло. ≤ згадав ч≥тко ≥ контрастно про те, €к м≥й сп≥врозмовник ≥ друг п≥шов з≥ словами, що з≥рвалис€ з його вуст: Ђя не пробачу њм н≥ ќлега (Ћ≥сника), н≥  узю ( узьменка јндр≥€)ї.

Solidarity...